02 жовтня 2017 рокуЛьвів№ 876/9681/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого-судді Сапіги В.П.,
суддів: Обрізка І.М., Кухтея Р.В.,
за участі секретаря судових засідань Сердюк О.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа Управління Державної казначейської служби України в м. Тернополі про зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_2 звернувся в суд з адміністративним позовом до Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про зобов'язання звернутися з поданням до Управління Державної казначейської служби України в м. Тернополі про повернення йому помилково сплаченого збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна.
Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.09.2017р. заявлений позов задоволено.
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні заявленого позову відмовити.
В обґрунтування своїх апеляційних вимог покликається на те, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією стосовно права власності громадян на нерухоме майно, а тому позбавлені можливості встановити придбання житла конкретною особою вперше.
Також представлені позивачем документи не можуть вважатися достатніми для обґрунтування вимог позивача, оскільки такі підтверджують факт нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомості, а не факт придбання позивача житла в минулому чи придбання ним житла вперше.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, заперечення представника позивача, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, 05.05.2017 року між ОСОБА_2 та ПрАТ «Компанія з управління активами «Національний резерв» було укладено договір купівлі-продажу квартири, посвідчений нотаріусом Шонь Ю. М. та зареєстровано в реєстрі за № 1137, згідно якого позивачем придбано квартиру АДРЕСА_1.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності лише на одну квартиру АДРЕСА_1 , яка набута на підставі договору купівлі-продажу від 05.05.2017 року.
Згідно квитанції №0.0.759355027 від 05.2017 року ОСОБА_2 сплатив 5358 грн. збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на рахунок УК у м. Тернополі.
Позивач звернулася до відповідача із заявою від 06.06.2017 року про повернення помилково сплачених коштів - збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування з операції купівлі-продажу нерухомого майна в сумі 5358 грн.
Відповідач надав позивачеві відповідь від 07.06.2017 року за №10254/07, якою відмовив в задоволенні заяви, оскільки з доданих до заяви документів не вбачається, чи придбавалось позивачем житло вперше.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б спростовували твердження позивача про придбання ОСОБА_2 житла вперше та свідчили б про відсутність у нього права на звільнення від сплати збору.
Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального і процесуального права та є правильними.
Згідно із ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Порядок справляння та використання збору на обов'язкове державне пенсійне страхування визначений приписами Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до абз.1 п.9 ст.1 цього Закону платниками збору на обов'язкове пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.
Питання сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій згідно із Законом України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» врегульовані Порядком сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затв. постановою КМ України № 1740 від 03.11.1998р.
Згідно з п.15-1 вказаного Порядку збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Тобто, вказаною нормою Порядку визначено, що із загального правила про обов'язковість сплати збору при придбанні нерухомого майна законодавцем встановлено два винятки - громадяни, які придбавають житло і перебувають на черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.
Пунктом 15-3 вказаного Порядку визначено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.
У відповідності до п.5 «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України (далі - МЮУ) 25.09.2013 за №1650/24182; далі - Порядок №787), повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень до бюджету.
Подання складається органом, який здійснює облік заборгованості в розрізі позичальників, за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою із найменуванням та ідентифікаційним кодом установи, з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (п.8 Порядку №787).
Згідно п.7.2 Порядку ведення органами Пенсійного фонду України обліку надходження сум єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших платежів, затвердженого постановою правління ПФУ від 27.09.2010 №21-2 (зареєстровано в МЮУ 27.10.2010 за №988/18283), встановлено механізм здійснення органами ПФУ обліку надходження сум збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, зокрема, суми помилково сплачених платежів зараховуються в рахунок майбутніх платежів або повертаються платникам на підставі заяви.
Позивачем до матеріалів справи додано копії договору купівлі-продажу квартири, квитанцію про сплату збору на обов'язкове пенсійне страхування, Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Вказані документи було додано позивачем до заяви від 06.06.2017 року, поданої відповідачу і цього не спростовує останній.
Даючи оцінку зазначеним доказам, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем здійснено придбання житла - квартири АДРЕСА_1, вказане житло придбано позивачем вперше. Про придбання житла вперше свідчить і те, що до 09.06.2017 року відсутні відповідні записи про внесення відомостей до Реєстру про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження за позивачем.
Також судом першої інстанції обраний вірний спосіб захисту прав та інтересів позивача, відповідно до п.5 Порядку від 03.09.2013 №787.
Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України (далі - органи ДФС)) подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.
В частині доводів апелянта колегія суддів враховує, що під час судового розгляду справи доведено факт першого придбання позивачем житла, через що в останнього виникли правові підстави для повернення безпідставно сплаченої суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.
Колегія суддів відхиляє решта доводів апелянта, які наведені у поданій ним апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають; представлені позивачем докази є належними і допустимими, а відтак останні правомірно прийняті судом першої інстанції до уваги.
Виходячи з вищевказаного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є підставним та обгрунтованим, а тому підлягає до задоволення, з вищевикладених мотивів.
Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
В силу ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення з одних лише формальних міркувань.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Тернопільського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області залишити без задоволення.
Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.09.2017р. в адміністративній справі № 819/963/17 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя В. П. Сапіга
судді І. М. Обрізко
Р. В. Кухтей
Повний текст виготовлено 03.10.2017