27 вересня 2017 року№ 876/8560/17
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Коваля Р.Й., Судової-Хомюк Н.М.
за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області та апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги,
встановив:
У червні 2017 року позивач ОСОБА_2 звернулась в суд із адміністративним позовом до відповідачів (з врахуванням залучення судом другого відповідача) Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області та ГУ ДФС у Волинській області, в якому просила: 1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області №000635312 від 30.11.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачено фізичними особами за результатами річного декларування на суму 787116,09 грн. (в тому числі за податковими зобов'язаннями 629692,87 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 157423,22 грн.); 2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області №000634312 від 30.11.2016 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 510 грн.; 3) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області №000633312 від 30.11.2016 року про визначення суми грошового зобов'язання, пені за платежем військовий збір на суму 4053,25 грн. (в тому числі за податковими зобов'язаннями 3088,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 772,24 грн., сума пені відповідно до п.п.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України 192,04 грн.); 4) визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС Волинській області № 493-03 від 15.02.2017 року про сплату податкового боргу в сумі 1082564,62 грн..
Відповідачі позову не визнали, у суді першої інстанції подали заперечення, просили в задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 05.07.2017 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 30.11.2016 року №000635312, №000634312, №000633312. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Головного управління ДФС у Волинській області від 15.02.2017 року №493-03.
З цією постановою суду першої інстанції від 05.07.2017 року не погодились обоє відповідачів Ковельська ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області та ГУ ДФС у Волинській області, та оскаржили її в апеляційному порядку. Вважають апелянти, що оскаржена постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, з неповним та не об'єктивним дослідженням обставин справи, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи, а тому оскаржена постанова суду підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційних скаргах.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянти зазначають, що судом першої інстанції безпідставно не взято до уваги висновків податкової перевірки, що відображені в Акті перевірки №102/13-3315406406 від 14.11.2016 року, про порушення позивачем вимог податкового законодавства. Так, перевіркою було встановлено, що протягом перевіреного періоду з 01.01.2013 року по 21.12.2015 року позивач як фізична особа отримала дохід в сумі 3685382 грн.. Вказані кошти отримані різними платежами від інших фізичних осіб з різних областей України на карткові рахунки позивача НОМЕР_4 та НОМЕР_3 відкритих у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль». Готівкові кошти із вказаних банківських рахунків знімались позивачем ОСОБА_2 через банківські відділення та банкомати в різних містах України. Однак, позивач не включила до загального річного оподатковуваного доходу вказаних сум доходу в розмірі 3685382 грн., не подала податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013, 2014 та 2015 роки, занизила суму військового збору. Про походження вказаних грошових сум позивач нічого не пояснила і документів не надала. Вказують апелянти, що при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах. Тому, оскаржені податкові повідомлення-рішення та податкова вимога є правомірними.
За результатами апеляційного розгляду апелянти просять скасувати оскаржену постанову суду від 05.07.2017 р. та ухвалити нове рішення суду, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Позивач апеляційних скарг не визнала, у суді апеляційної інстанції подала заперечення, просить апеляційні скарги залишити без задоволення, а оскаржену постанову суду залишити без змін.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі та з'явились в засідання суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави та межі апеляційних скарг, вважає, що обидві апеляційні скарги слід задоволити.
Так, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що на підставі ухвали слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.04.2016 року, наказу № 548 від 02.22.1016 р. та направлення №18/13-3315406406 від 03.11.2016 року Ковельською ОДПІ в період з 03.11.2016 року по 07.11.2016 року проведено документальну позапланову перевірку з питань дотримання податкового законодавства щодо повноти нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб до бюджету фізичною особою ОСОБА_2, за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року. За результатами перевірки складено Акт №102/13-3315406406 від 14.11.2016 року (а.с. 8-12, 13-21).
Перевіркою встановлено, що з двох карткових рахунків позивача ОСОБА_2 відкритих у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», протягом періоду з 27.06.2013 року по 29.07.2015 року знято готівкою коштів на загальну суму 9,49 млн. грн., а саме: з рахунку НОМЕР_4 протягом періоду 27.06.2013 року по 18.06.2015 року на загальну суму 9,12 млн. грн..; з рахунку НОМЕР_3 протягом періоду з 24.06.2015 року по 29.07.2015 року на загальну суму 0,37 млн. грн.. Джерелами походження вказаних коштів було поповнення власних рахунків самою ОСОБА_2 на суму 5,47 млн. грн. та поповнення цих рахунків іншими фізичними особами (більше 30 осіб з різних областей України) на загальну суму 3685382 грн.. Готівкові кошти із вказаних банківських рахунків знімались позивачем ОСОБА_2 через банківські відділення та банкомати в різних містах України. Позивач не включила до загального річного оподатковуваного доходу вказаних сум доходу в розмірі 3685382 грн., не подала податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013, 2014 та 2015 роки, занизила суму військового збору.
Згідно висновків вказаного Акту перевірки від 14.11.2016 року позивачем порушено: - п.п.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.179.1 ст.179 ПК України - неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2013, 2014 та 2015 роки; - Закону України від 28.12.2014 року №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та пп.1.2 п.16 підрозділу 10 розділу XX Податкового Кодексу в результаті чого занижено суму військового збору за 2015 рік на 3088,97 грн.; - п.п.164.2.1 п.164.2 ст.164 ПК України - не включено до загального річного оподатковуваного доходу за 2013 рік дохід, отриманий від осіб, які не є податковими агентами в сумі 907748 грн., за 2014 рік - 2571703 грн., за 2015 рік - 205931 грн., в результаті чого визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік - 154317,16 грн., за 2014 рік - в сумі 434189,51 грн. та 2015 рік - в сумі 41186,20 грн..
На підставі вказаного Акту перевірки від 14.11.2016 року відповідачем Ковельською ОДПІ прийняті відносно позивача ОСОБА_2 податкові повідомлення-рішення: №000635312 від 30.11.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 787116,09 грн., в т.ч. 629692,87 грн. - податкове зобов'язання та 157423,22 грн. - штрафні (фінансові) санкції; №000633312 від 30.11.2016 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 4053,25 грн., в т.ч. 3088,97 грн. - податкове зобов'язання, 772,24 грн. - штрафні (фінансові) санкції та 192,04 грн. пеня; №000634312 від 30.11.2016 року про визначення суми грошового зобов'язання зі сплати штрафних санкцій в сумі 510 грн. (а.с. 22, 23, 24).
На підставі сформованих Ковельською ОДПІ вказаних податкових повідомлень-рішень відповідачем ГУ ДФС у Волинській області винесено податкову вимогу від 15.02.2017 року №493-03 про сплату позивачем ОСОБА_2 податкового боргу в сумі 1082564,62 грн. (а.с. 25).
Задовільняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що протягом перевіреного періоду позивач ОСОБА_2 не займалась підприємницькою діяльністю і не отримувала доходу, який би підлягав оподаткуванню. В матеріалах справи немає доказів того, що отримані на карткові банківські рахунки грошові кошти від інших осіб являються доходом позивача пов'язаним із реалізацією товарів чи наданням послуг.
Суд апеляційної інстанції не може погодитися з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного.
Статтею 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно повинні подавати до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку встановленому Податковим кодексом України.
Згідно п.75.1 ст.75 ПК України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 15.1 ст.15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (ст.16 ПК України).
Підпунктом 168.2.1 п.168.2 ст.168 ПК України передбачено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати податкову декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.
Об'єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід (п.п.163.1.1 п.163. ст.163 ПК України).
При визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і не грошовій формах (п.164.3 ст.164 ПК України).
Матеріалами адміністративної справи підтверджуються і не заперечуються позивачем факти того, що протягом перевіреного періоду з 01.01.2013 року по 21.12.2015 року позивач ОСОБА_2 як фізична особа отримала на власні карткові рахунки НОМЕР_4 та НОМЕР_3 відкриті у ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» грошові кошти від інших осіб в загальній сумі 3685382 грн., а саме в 2013 р. - 907748 грн., в 2014 р. - 2571703 грн., в 2015 р. - 205931 грн.. Вказані кошти отримані різними платежами від інших фізичних осіб (більше 30 осіб з різних областей України). Ці готівкові кошти із вказаних банківських рахунків знімались позивачем ОСОБА_2 через банківські відділення та банкомати в різних містах України.
Також встановлено і визнається сторонами по справі факт того, що позивач не включила до загального річного оподатковуваного доходу вказані суми доходу в розмірі 3685382 грн., не подала податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2013, 2014 та 2015 роки, не сплачувала із цих сум податків.
Суд апеляційної інстанції зазначає, що про походження вказаних грошових сум позивач контролюючому органу під час перевірки нічого не пояснила і документів не надала (а.с. 12).
При цьому, являються бездоказовими надані суду пояснення позивача про те, що отримані нею на вказані карткові рахунки грошові кошти від інших осіб являлись поверненням коштів за договорами безпроцентних позик. У матеріалах справи немає і позивачем не надано суду доказів про існування протягом періоду 2013-2015 років договірних позикових зобов'язань між позивачем і фізичними особами, які перерахували на її користь грошові кошти в загальній сумі 3685382 грн..
З цього приводу суд апеляційної інстанції також враховує, що поповнення вказаних вище карткових рахунків позивача іншими фізичними особами здійснювалось значними грошовими сумами, зокрема разові платежі становили від 2000 грн. до 341554 грн. (перелік наведений в Акті перевірки). Однак, згідно статей 1047, 1048 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (170 грн.). Договір позики вважається безпроцентним, якщо, зокрема, він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (850 грн.), і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін.
Відповідно до ст.71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає правомірними оскаржені позивачем податкові повідомлення-рішення Ковельської ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 30.11.2016 року та податкову вимогу ГУ ДФС Волинській області від 15.02.2017 року про визначення позивачу грошових зобов'язань та податкового боргу за платежами податок на доходи фізичних осіб, військовий збір, штрафні (фінансові) санкції, пеня, які визначені за результатами проведеної в листопаді 2016 року документальної, позапланової податкової перевірки.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду першої інстанції від 05.07.2017 р. і прийняття нової постанови суду про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області та апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Волинській області - задоволити.
Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 05 липня 2017 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 до Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області, Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень і податкової вимоги - скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: Р.Й. Коваль
Н.М. Судова-Хомюк
Повний текст постанови виготовлено 02.10.2017 року