27 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/10012/16
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,
суддів Гуляка В.В., КоваляР.Й.
за участі секретаря судового засідання Чигер І.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ІФ» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі № 809/1296/16 за адміністративним позовом Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції головного управління ДФС в Івано-Франківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ІФ» про стягнення заборгованості в сумі 143 930,07 грн.,-
28.09.2016 року позивач звернувся з адміністративним позовом до суду про стягнення заборгованості в сумі 143930,07 грн..
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на несплату відповідачем в повному обсязі та в строки, визначені податковим законодавством, самостійно узгоджених сум податкових зобов'язань по податку на прибуток підприємств, податку на додану вартість, у зв'язку з чим виник податковий борг сумі 143930,07 грн..
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ІФ» (код 39007223), в дохід бюджету податковий борг в сумі 143 930 (сто сорок три тисячі дев'ятсот тридцять) грн. 07 коп. з розрахункових рахунків у фінансових установах, які обслуговують товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК ІФ», та за рахунок належних йому готівкових коштів.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що постанова суду прийнята з порушенням норм процесуального та матеріального права. Просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити з підстав, зазначених в апеляційній скарзі
Сторони в судове засідання апеляційного суду не з'явились, що не перешкоджає розгляду справи за їх відсутності. В силу вимог ч.1ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «ТПК ІФ» 04.12.2013 року взято на податковий облік в органах державної податкової служби.
24.05.2016 року на підставі п.п. 20.1.4 п.201 ст.20 та п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, Тисменицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Івано-Франківській області була проведена камеральна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ІФ» з питань дотримання правил застосування податку на прибуток та складено акт № 56/09-13-121-020/39007223 від 24.05.2016 року.
На підставі вказаного акта перевірки від 24.05.2016 року податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення №0001201200 від 24.05.2016 року на суму 1020,00 грн. за платежем податок на прибуток приватних підприємств.
24.05.2016 року на підставі п.п. 20.1.4 п.201 ст.20 та п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України, Тисменицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Івано-Франківській області була проведена камеральна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ІФ» з питань дотримання правил застосування податку на додану вартість та складено акт № 55/09-13-121-020/39007223 від 24.05.2016 року.
На підставі вказаного акта перевірки від 24.05.2016 податковою інспекцією було прийнято податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 24.05.2016 на суму 170,00 грн. за платежем податок на додану вартість .
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що податковий борг відповідача підтверджується податковим повідомленням-рішенням за платежем по податку на прибуток № НОМЕР_2 від 24.05.2016 року, повідомленням-рішенням за платежем податок на додану вартість № НОМЕР_1, податковою декларацією з податку на додану вартість, корінцем податкової вимоги форми «Ю» №756-17 від 05.07.2016 року, довідкою позивача про стан розрахунків з бюджетом № 2296/09-13 від 22.09.2016 року. Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.
Суд дійшов висновку, що відповідно до пункту 14.1.175 статті 14 Податкового кодексу України сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання утворює податковий борг. А відтак, вимоги Тисменицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-франківській області про стягнення заборгованості в сумі 143930,07 грн. є обґрунтованими.
Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне.
Відповідно до статті 1 Податкового кодексу України, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Статтею 36 Податкового кодексу України встановлено, що податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно з статтею 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Пунктом 38.2 статті 38 Податкового кодексу України передбачено, що сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.
Відповідно до підпунктів 16.1.3, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, Податковим кодексом України визначено, що платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
У відповідності до підп.16.1.4 п.16.1 ст.16 Податкового кодексу України (надалі ПК України), платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з підп.14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з положенням підп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Підпунктом 41.1.1 п.41.1 ст.41 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби, є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, крім зазначених у підпункті 41.1.2 цього пункту, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби.
Відповідно до п.95.1 і п.95.2 ст.95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.
У відповідності до абз.1 п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Відповідно до пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України, податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.
Відповідно підпункту 129.1.1 пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Згідно пункту 129.4 цієї статті даного Кодексу пеня, визначена підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Згідно вимог підпункту 59.1 статті 59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Як вбачається з матеріалів справи Тисменицькою об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Івано-Франківській області надсилалася відповідачу податкова вимога форми «Ю» за № 756-17 від 05.07.2016 року на суму 142063,45 грн..
Відповідачем суду доказів в підтвердження факту вжиття заходів щодо погашення заборгованості перед бюджетом не представлено, не надано доказів в спростування вимог позивача.
Згідно із підпунктом 20.1.18 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення позову та стягнення з відповідача податкового боргу.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.ст. 41, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТПК ІФ» залишити без задоволення, а постанову Івано-франківського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2016 року у справі № 809/1296/16 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя ОСОБА_1
судді ОСОБА_2
ОСОБА_3
Повний текст судового рішення
виготовлено 02.10.2017 року.