28 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/8130/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів :
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Матковської З.М..,
при секретарі судового засідання: Бедрій Х.П.,
з участю третьої особи: ОСОБА_1,
та його представника: ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2017 року у справі № 308/12755/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Ужгородської міської ради , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ОСОБА_1 щодо неправомірної відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою для будівництва і обслуговування жилого будинку,-
06.12.2016р. ОСОБА_3 звернувся в суд з позовом до Ужгородської міської ради, третя особа: ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування відмов Ужгородської міської ради від 21.04.2016 №182 та від 30.08. 2016 року №359; визнання протиправними дії Ужгородської міської ради та скасування дозволу, який наданий рішенням Ужгородської міської ради ОСОБА_1 від 30.08. 2016 року №360 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; зобов'язання відповідача вчинити дії, які б гарантували дотримання прав, свобод, та інтересів позивача.
Постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із винесеним рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій покликаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції і винести нову постанову, про задоволення позовних вимог.
Позивач та відповідач будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи явки представників в судове засідання не забезпечили, що відповідно до ч.4 ст.196 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.
Третя особа ОСОБА_1 та його представник в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги заперечили, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення третьої особи та її представника, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Судом встановлено, що Рішеннями Ужгородської міської ради від 21.04.2016 №182 та від 30.08. 2016 року №359 ОСОБА_3 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення визначеної ним земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1.
Водночас відповідно до рішення VІ сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради від 30.08.2016 року вирішено надати учасникам бойових дій (в тому числі учасникам АТО) дозвіл на підготовку проектів земелеустрою щодо відведення земельних ділянок з подальшою передачею їх у власність, зокрема п. 1.14 вказаного рішення такий дозвіл надано ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0, 0982 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд в районі вул. Запорізької.
З вказаними рішеннями органу місцевого самоврядування позивач не погодився та звернувся до суду з даним позовом.
Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач діяв у відповідності до норм законодавства, відповідно до встановленої чинним законодавством процедури.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Виключною компетенцією пленарних засідань міської ради згідно з п.34 ч.1ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з п. 34 ст.26, п. 2 ст.77 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» питання про розгляд клопотання і надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надання мотивованої відмови у його наданні вирішується на пленарному засіданні ради - сесії, а спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.
Частиною 3 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації визначених Земельним кодексом України. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених ЗКУ, провадиться один раз по кожному виду використання.
Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у певних розмірах. Для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) в містах - надається земельна ділянка не більше 0, 10 гектара.
Порядок отримання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність громадян в межах безоплатної приватизації визначено ч. 6 статті 118 Земельного кодексу України відповідно до якого громадяни зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки. При цьому не вказано необхідності визначати межі земельної ділянки та додавати інші документи та матеріали.
Крім того даною статтею визначено порядок та строки розгляду клопотання щодо надання у власність громадянам земельних ділянок державної та комунальної власності. Згідно цього порядку відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 Земельного кодексу України розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених встановленому законом порядку.
Відтак суд першої інстанції зробив вірний висновок, що з вказаної норми законодавства вбачається, що законом передбачено єдину підставу для відмови у наданні дозволу, а саме лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку
Поряд з тим положеннями п. "ж" ст. 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами та юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме з рішення № 71 І сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради від 23.12. 2015 року, таким вирішено внести тимчасову заборону (мараторій) на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок на термін проведення інвентаризації земель міста Ужгорода.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що саме прийняття вказаного мараторію стало підставою для відмови позивачу в наданні дозволу на підготовку проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки з подальшою передачею їх у власність та станом на час розгляду даної адміністративної справи в суді першої інстанції вказане рішення органу місцевого самоврядування чинне, ніким не скасоване.
Також колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання протиправними дії Ужгородської міської ради та скасувати дозволу, наданого рішенням Ужгородської міської ради ОСОБА_1 від 30.08. 2016 року №360 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки даним рішення надано дозвіл на підготовку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок виключно учасникам бойових дій ( в тому числі учасникам АТО), тобто пільговій категорії населення на виконання відповідних державних програм.
Окрім того ч. 2 Рішення І сесії VІІ скликання Ужгородської міської ради від 23.12. 2015 року регламентовано, що тимчасова заборона на передачу у власність та користування вільних від забудови земельних ділянок на термін проведення інвентаризації земель міста Ужгорода не поширюється на відведення та передачу у власність земельних ділянок для учасників АТО, учасників бойових дій та ОСББ і ЖБК.
Відповідно до копієї посвідчення сер. НОМЕР_1 від 15.03.2016 року ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій.
Відтак позивачем не наведено обґрунтовані підстави для скасування вищевказаного рішення.
Враховуючи викладене апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач, приймаючи оскаржувані рішення діяв у відповідності до норм законодавства, відповідно до встановленої чинним законодавством процедури, а тому підставно відмовив в задоволенні позову.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає.
Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення, а постанову Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19 червня 2017 року у справі № 308/12755/16-а - без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
З. М. Матковська
Повний текст ухвали складено 03.10.2017р.