28 вересня 2017 рокуЛьвів№ 876/7308/17
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Яворського І.О.,
суддів: Кухтея Р.В., Носа С.П.
секретаря судового засідання Сідельник Г.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова на постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова про визнання дій неправомірними та зобов'язання зарахувати періоди роботи до страхового стажу,
Позивач, ОСОБА_1 звернувся з позовом в суд до Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова та просив визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 7868/02-15 від 05.09.2016р. про відмову в зарахуванні до вислуги років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та відмову у призначенні та виплаті грошової допомоги; зобов'язати відповідача зарахувати період з 02.11.1978р. по 13.05.1980р. служби в Збройних силах СРСР, період із 25.01.1988р. по 01.10.1990р. роботи на посаді завідуючого кабінету фізичного виховання, початкової військової підготовки СШ №34 м. Львова, період з 01.10.1990р. по 01.09.1993р. роботи на посаді завідуючого кабінету, старшого методиста Львівського обласного наукового інституту до стажу роботи на посадах, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та зобов'язати відповідача призначити і виплатити позивачу грошову допомогу відповідно до п.7.1. розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що проходив службу в Збройних силах СРСР у період з 02.11.1978р. по 13.05.1980р. У період із 25.01.1988р. по 01.10.1990р. працював на посаді завідуючого кабінету фізичного виховання, початкової військової підготовки СШ №34 м. Львова, у період з 01.10.1990р. по 01.09.1993р., працював на посаді завідуючого кабінету, старшого методиста Львівського обласного наукового інституту, які дають право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та у відповідності до Положення «Про порядок зарахування стажу для призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти та охорони здоров'я».
Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року в справі №450/3061/16а адміністративний позов було задоволено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Галицьким об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України м. Львова подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року в справі №450/3061/16а та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт зазначає, що підстав для зарахування стажу роботи позивача на посаді завідуючого та старшого методиста немає, оскільки в Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 04 листопада 1993 року № 909 відсутні такі посади.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.
Відповідно до п.7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.
Відмовляючи у виплаті грошової допомоги передбаченої п.7-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач виходив з того, що у позивача відсутній спеціальний стаж, визначений пунктами «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки період роботи позивача із 25.01.1988р. по 01.10.1990р. на посаді завідуючого кабінету фізичного виховання, початкової військової підготовки СШ №34 м. Львова, з 01.10.1990р. по 01.09.1993р. на посаді завідуючого кабінету, старшого методиста Львівського обласного наукового інституту, яка не передбачена Переліком № 909, не може бути зарахований до спеціального трудового стажу, який дає право на призначення грошової допомоги. Крім того відповідач зазначив, що постановою КМУ №1191 від 23.11.2011 року, якою затверджено порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, зарахування періоду служби в Збройних Силах України до спеціального стажу не передбачено.
Проте, колегія суддів суду апеляційної інстанції не погоджується з такою позицією відповідача, виходячи з наступного.
Відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.
Постановою Кабінету Міністрів України № 909 від 4 листопада 1993 року затверджено Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років (далі - Перелік).
Згідно із Переліком, в категорії загальноосвітні навчальні заклади передбачена посада завідуючого з навчально-виховної, навчально-виробничої частини, завідуючі навчальною та навчально-виховною частиною.
Згідно записів трудової книжки, позивач у період із 25.01.1988р. по 01.10.1990р. працював на посаді завідуючого кабінету фізичного виховання, початкової військової підготовки СШ №34 м. Львова, а отже цей стаж підлягає зарахуванню до спеціального, що дає право на призначення допомоги.
Крім того, у період з 01.10.1990р. по 01.09.1993р. позивач працював на посаді завідуючого кабінету, старшого методиста Львівського обласного наукового інституту. Однак, робота в науковому інституті та займана посада не передбачені Переліком 909, проте «Переліком посад педагогічних та науково-педагогічних працівників» затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 року № 963, до посад педагогічних працівників віднесено посаду завідувача наукового інституту та методиста. Вказана постанова прийнята на виконання Закону України «Про пенсійне забезпечення» згідно якого право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.
Отже, оскільки ці посади віднесено до посад працівників освіти, такі посади відповідно дають право на призначення пенсії за вислугу років працівникам освіти згідно з п. п. «е»-«ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Також відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час проходження строкової військової служби зараховується до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Тобто відповідно до змісту наведеної норми, обов'язковою умовою зарахування часу проходження строкової військової служби до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, різновидом якої є пенсія за вислугу років, є, зокрема, робота особи за професією або на посаді, що дає право на призначення такої пенсії, на момент призову на строкову військову службу.
Частиною 3 ст. 36 КЗпП УРСР було передбачено, що однією з підстав припинення трудового договору є призов або вступ працівника на військову службу.
Як вбачається із записів у трудовій книжці ОСОБА_1 його було призначено на посаду вчителя фізичного виховання в Містківську СШ згідно наказу №517 від 31.08.1978 року. Наказом №709 від 30.10.1978 року позивача було звільнено з цієї посади у зв'язку з призовом на військову службу.
Таким чином, враховуючи, що позивач на момент призову на строкову військову службу працював на посаді вчителя фізичного виховання Містківської СШ, тобто на посаді, яка відповідно до постанови Ради Міністрів СРСР від 17.12.1959 року № 1397 «Про пенсію за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та сільського господарства» давала право на призначення пенсії за вислугу років як працівнику освіти, і був звільнений з даної посади саме у зв'язку з призовом на військову службу, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у зарахуванні періоду проходження позивачем строкової військової служби до стажу роботи позивача на посадах, що дають право на пенсію за вислугу років.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність відмови відповідача у зарахуванні вказаних періодів роботи позивача до спеціального стажу.
З огляду на наведене, апеляційні вимоги є неаргументованими, а тому не підлягають до задоволення.
Керуючись ч.3 ст.160, ст.195, ст.196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.206, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу Галицького об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Львова залишити без задоволення, а постанову Пустомитівського районного суду Львівської області від 04 травня 2017 року в справі №450/3061/16а - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя І. О. Яворський
судді Р. В. Кухтей
С. П. Нос
Повний текст виготовлено 02.10.2017 року