Справа: № 826/8704/17 Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.
Іменем України
02 жовтня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого: Бєлової Л.В.
суддів: Безименної Н.В.,
Желтобрюх І.Л.
за участю секретаря судового засідання: Прудиус І.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу відповідача - Державної служби з питань праці України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Державної служби з питань праці України про визнання протиправними дій та скасування наказу,
У липні 2017 року позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом у якому просив:
визнати протиправними дії дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Держпраці щодо складання висновку про наявність чи відсутність у діях державного службовця дисциплінарного проступку та підстав для його притягнення до дисциплінарної відповідальності по дисциплінарному провадженню щодо начальника Головного управління Держпраці у Київській області;
скасувати наказ Держпраці №22-кт від 15 червня 2017 року про звільнення ОСОБА_3 з посади начальника Головного управління Держпраці у Київській області.
01 серпня 2017 року до Окружного адміністративного суду міста Києва представником позивача подано клопотання про забезпечення позову шляхом заборони Державній службі України з питань праці здійснювати (виконувати, вживати) будь-які дії відносно ОСОБА_3, безпосередньо пов'язані зі звільненням з посади начальника Головного управління Держпраці у Київськійобласті до набрання законної сили рішенням у даній справі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2017 року клопотання про забезпечення позову - задоволено частково: зупинено дію наказу Державної служби з питань праці від 15 червня 2017 року №22-кт до набрання законної сили рішенням у справі №826/8704/17.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції відповідачем, подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального і процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга - підлягає задоволенню, а ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2017 року скасуванню, з прийняттям нової ухвали, якою у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову - відмовити.
Задовольняючи клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що існує очевидна небезпека заподіянні шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та встановив очевидну протиправність оскаржуваного наказу.
Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до рекомендацій, викладених в постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України №2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративним судом окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ», в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали не встановлено обставин, які передбачені ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, як підстави для забезпечення адміністративного позову з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, наказом Держпраці від 15 червня 2017 року № 22-кт «Про звільнення ОСОБА_3», позивача буде звільнено з посади начальника Головного управління Держпраці у Київській області в перший день виходу на роботу за вчинення дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 7, 9, 14 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу» на підставі висновку дисциплінарної комісії з розгляду дисциплінарних справ Держпраці.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Так, положення ст. 117 КАС України підлягає застосування щодо рішень, які на момент розгляду питання щодо забезпечення позову продовжують свою дію в часі, а відповідне зупинення дії такого рішення усуне небезпеку заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача.
Крім того, постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положеньКАС України під час розгляду адміністративних справ» від 06 березня 2008 року № 2 зазначено наступне: «В адміністративних справах щодо визнання незаконним рішення про звільнення з посад позовними вимогами скасування нормативно-правових актів індивідуальної дії та поновлення на посаді. Забезпечуючи такий позов шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії про звільнення з посади, суд фактично продовжує службові відносини між позивачем та роботодавцем (суб'єктом владних повноважень) з відповідними наслідками - виконання службових обов'язків, виплатою заробітної плати. Таким чином, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інститут забезпечення позову. Отже, судам слід мати на увазі, що забезпеченням адміністративного позову в такий спосіб суди виходять за межі підстав забезпечення позову, передбачених ч. 1 ст. 117 КАС України, що є неприпустимим».
Аналізуючи вказане, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції, приймаючи оскаржуване рішення фактично прийняв рішення без розгляду справи по суті та вийшов за межі підстав забезпечення позову, передбачених ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України.
До того ж, при прийнятті рішення щодо задоволення клопотань про забезпечення позову, суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з підстав, визначених ч. 1 ст. 117 Кодексу адміністративного судочинства України.
Обґрунтовуючи очевидну протиправність оскаржуваного наказу, суд першої інстанції зазначає, що з преамбули спірного наказу вбачається підстава звільнення позивача: у зв'язку з відсутністю на робочому місці ОСОБА_3, тобто фактично інший дисциплінарний проступок, передбачений пунктом 2 частини другої статті 65 Закону України «Про державну службу», за яким дисциплінарне провадження не здійснювалось.
Колегія суддів апеляційної інстанції, внаслідок буквального аналізу змісту оскаржуваного наказу, дійшла висновку, що формулювання з преамбули наказу «у зв'язку з відсутністю на робочому місці ОСОБА_3» обґрунтовує те, що позивача буде звільнено у перший день виходу на роботу. Натомість, причиною звільнення є вчинення дисциплінарних проступків, передбачених п. 7, 9, 14 ч. 2 ст. 65 Закону України «Про державну службу».
Отже, судом першої інстанції здійснено помилкове тлумачення змісту оскаржуваного наказу, внаслідок чого судом допущено неправильний висновок щодо очевидної його протиправності.
Враховуючи викладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи вимоги законодавства України та судову практику, колегія суддів дійшла висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову у даній справі.
Приписами ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до п. 6 ст. 199 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і постановити нову ухвалу.
Згідно зі ст.. 202 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції скасовує ухвалу суду першої інстанції та приймає нову, якщо судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неповно з'ясувано обставини, що мають значення для справи.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2017 року постановлена з порушенням норм матеріального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з прийняттям нової ухвали, якою у задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.
Керуючись ст. ст. 160, 199, 202, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Державної служби з питань праці України на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2017 року - задовольнити.
Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 21 серпня 2017 року - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_3 про забезпечення адміністративного позову у справі №826/8704/17.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України, відповідно до вимог ст.. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст ухвали виготовлено 03.10.2017
Головуючий суддя Л.В.Бєлова
Судді Н.В. Безименна,
І.Л. Желтобрюх
Головуючий суддя Бєлова Л.В.
Судді: Желтобрюх І.Л.
Безименна Н.В.