Справа: № 823/1174/17 Головуючий у 1-й інстанції: Тимошенко В.П.
Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.
Іменем України
03 жовтня 2017 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Степанюка А.Г.,
суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.
при секретарі - Ліневській В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
У липні 2017 року ОСОБА_2 (далі - Позивач, ОСОБА_2) звернулася до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (далі - Відповідач, ГУ Держгеокадастру у Черкаській області) про:
- визнання протиправним та скасування рішення ГУ Держгеокадастру у Черкаській області за підписом в.о. начальника, вихідний номер 1764/6-17 від 31.01.2017 року, яким ОСОБА_2 відмовлено у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,00 га;
- зобов'язання Відповідача повторно розглянути заяву від 26.12.2016 року, зареєстровану 27.12.2016 року за №26375/0/5-16-СГ, та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,00 га.
Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що відведення земельної ділянки можливе не лише після розробки технічної документації щодо поділу чи об'єднання, а й за проектом землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Крім того, зважаючи на правову позицію Верховного Суду України, суд зазначив, що у межах спірних правовідносин належним способом захисту прав Позивача є саме зобов'язання Відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, наголошуючи, що, по-перше, порядок ведення Державного земельного кадастру містить вичерпні підстави для скасування державної реєстрації земельної ділянки, а тому відведення земельної ділянки площею 2,00 га за рахунок вже сформованої земельної ділянки можливе після розробки технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельної ділянки у порядку, встановленому чинним законодавством, по-друге, судом допущено втручання у дисцрекційні повноваження Відповідача, що суперечить принципу розподілу влад.
У судовому засіданні представник Апелянта наполягав на задоволенні вимог апеляційної скарги у повному обсязі з підстав, викладених в останній.
Представники Позивача просили суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, виходячи з такого.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_2 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою від 19.09.2016 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Конельсько-Попівської сільської ради (за межами населеного пункту) Жашківського району Черкаської області (а.с. 10).
За наслідками розгляду даної заяви Відповідач направив Позивачу лист від 19.10.2016 року №8571/6-16, в якому повідомив про відсутність доцільності дострокового припинення договору оренди землі від 29.03.2007 року, укладеного з ТОВ «Червона Зірка», та надання дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки (а.с. 11).
27.12.2016 року ОСОБА_2 вдруге звернулася до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою, в якій просила повторно розглянути на надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства в адмінмежах Конельсько-Попівської сільської ради (за межами населеного пункту) Жашківського району Черкаської області (а.с. 12). До вказаної заяви Позивачем були додані: обґрунтування розмірів земельної ділянки; копія паспорта, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, копія довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками, землекористувачами, угіддями; копія довідки відділу Держгеокадастру у Жашківському районі; копія нотаріально завіреної згоди землекористувача про вилучення земельної ділянки.
Листом від 31.01.2017 року №1764/6-17 ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з посиланнями на ст. 79-1 Земельного кодексу України та ст. 56 Закону України «Про землеустрій» повідомило ОСОБА_2 про відсутність підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки площею 2,00 га в адміністративних межах Конельство-Попівської сільської ради (відповідно до поданих Позивачем графічних матеріалів), оскільки дану дію можливо вчинити виключно після розроблення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок за попередньою згодою органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою (а.с. 13).
На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 3, 22, 33, 79-1, 118, 121 Земельного кодексу України, а також правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 16.09.2015 року у справі №21-1465а15, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на можливість відведення земельної ділянки за проектом землеустрою, а не лише після розроблення технічної документації щодо поділу чи об'єднання земельних ділянок.
З таким висновком суду першої інстанції не можна погодитися з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Земельного кодексу України земельні відносини регулюються Конституцією України цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.
Приписи ч. 2 ст. 4 ЗК України визначають, що завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.
Згідно п. «а» ч. 2 ст. 22 ЗК України до земель сільськогосподарського призначення належать, зокрема, сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги).
За правилами пункту «а» частини третьої статті 22 Земельного кодексу землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно ч. ч. 3-5 ст. 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.
Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.
З наведеного випливає, що законодавцем гарантовано прав безоплатної передачі земельної ділянки громадянину у власність, зокрема, у межах норм безоплатної приватизації, порядок проведення якої регламентовано положеннями ст. 118 Земельного кодексу України.
Так, згідно ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
В абз. 1 ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу закріплено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що підставами для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Згідно п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру , затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року №15 (далі - Положення №15) Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Приписи пп. 31 п. 4 Положення №15 визначають, що Держгеокадастр відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в межах, визначених Земельним кодексом України, безпосередньо або через визначені в установленому порядку його територіальні органи.
Крім того, за правилами пп. 13 п. 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 29.09.2016 року №333, головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Отже, саме до повноважень ГУ Держгеокадастру у Черкаській області належить питання надання дозволу з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки поза межами населеного пункту.
Відповідно до ст. 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.
Формування земельних ділянок здійснюється: у порядку відведення земельних ділянок із земель державної та комунальної власності; шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом визначення меж земельних ділянок державної чи комунальної власності за проектами землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, проектами землеустрою щодо впорядкування території для містобудівних потреб, проектами землеустрою щодо приватизації земель державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; шляхом інвентаризації земель державної чи комунальної власності у випадках, передбачених законом; за проектами землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв).
Приписи ч. 5 ст. 79-1 Земельного кодексу визначають, що формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок.
Разом з тим, за правилами ч. ч. 6, 7 ст. 79-1 ЗК України формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування.
Частинами 9-10 статті 79-1 Земельного кодексу передбачено, що земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Зі змісту наведених норм вбачається, що підставою для формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, є технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
При цьому суд першої інстанції, вказуючи, що формування земельних ділянок може здійснюватися і за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок (ч. 5 ст. 79-1 ЗК України), а тому відмова ГУ Держгеокадастру у Черкаській області з підстав необхідності розроблення технічної документації щодо поділу та об'єднання земельних ділянок є протиправною, не врахував, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Земельного кодексу України, викладені у ч. 6 ст. 79-1, якими прямо передбачено необхідність формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, на підставі відповідної технічної документації із землеустрою.
Закон України «Про землеустрій» (далі - Закон про землеустрій) визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою і спрямований на регулювання відносин, які виникають між органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами із забезпечення сталого розвитку землекористування.
Приписи ч. 1 ст. 50 Закону про землеустрій визначають, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.
Отже, і положеннями Земельного кодексу України, і приписами Закону про землеустрій передбачено, що формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення, здійснюється на підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, зі змісту листа ГУ Держгеокадастру у Черкаській області від 31.01.2017 року №1764/6-17, земельна ділянка площею 2,00 га, щодо якої ОСОБА_2 висловила бажання реалізувати своє право на безоплатну приватизацію, входить до складу земельної ділянки площею 106,57 га в адміністративних межах Конельсько-Попівської сільської ради, яка сформована та має єдиний кадастровий номер НОМЕР_1.
Разом з тим, оскільки ОСОБА_2 звернулася до ГУ Держгеокадастру у Черкаській області із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, а не із заявою про надання дозволу на розробку технічної документації щодо поділу та об'єднання земельних ділянок, Відповідачем правомірно відмовлено Позивачу у задоволенні вимог заяви, що помилково не було враховано судом першої інстанції через невірне застосування співвідношення положень ст. 79-1 ЗК України до спірних правовідносин.
За наведених обставин позовна вимога про зобов'язання Відповідача повторно розглянути заяву від 26.12.2016 року, зареєстровану 27.12.2016 року за №26375/0/5-16-СГ, та надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність для ведення особистого селянського господарства земельної ділянки площею 2,00 га., задоволенню не підлягає, позаяк є похідною від вимоги про скасування викладеного у листі від 31.01.2017 року №1764/6-17 рішення.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Таким чином, зважаючи на встановлену вище наявність правових підстав для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка є частиною вже сформованої ділянки, що не було помилково враховано судом першої інстанції, судова колегія приходить до висновку про необхідність скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції із ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати її та прийняти нову постанову суду.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 202 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального права.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, що стали підставою для неправильного вирішення справи. У зв'язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а постанову суду - скасувати.
Крім іншого, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18.09.2017 року задоволено клопотання ГУ Держгеокадастру у Черкаській області та відстрочено сплату судового збору за подання апеляційної скарги на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21.08.2017 року у розмірі 704,00 грн. до ухвалення судом апеляційної інстанції рішення у даній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 87 КАС України що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Приписи ч. 2 ст. 88 КАС України визначають, що витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнення з Відповідача суми відстроченого до ухвалення рішення судового збору у розмірі 704,00 грн.
Керуючись ст.ст. 88, 98, 160, 167, 195, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області - задовольнити повністю.
Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - скасувати.
Ухвалити нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити повністю.
Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, код ЄДРПОУ 39765890) суму відстроченого до ухвалення рішення у справі судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 00 копійок на рахунок Державної судової адміністрації України (Отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: ГУ ДКC України у м. Києві; Код банку отримувача (МФО): 820019; Рахунок отримувача: 31215256700001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106).
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на судові рішення подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.
Головуючий суддя А.Г. Степанюк
Судді В.В. Кузьменко
О.І. Шурко
Головуючий суддя Степанюк А.Г.
Судді: Кузьменко В. В.
Шурко О.І.