Справа: № 826/1000/17 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В. Суддя-доповідач: Губська Л.В.
Іменем України
27 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Губської Л.В.,
Суддів: Ісаєнко Ю.А.,
Оксененка О.М.,
при секретарі: Нікітіній А.В.,
за участю:
представника позивача Нестеренка О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 травня 2017 року по справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Державного підприємства «Національний цирк України» про стягнення адміністративного-господарських санкцій та пені, -
Позивач, Фонд соціального захисту інвалідів, звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з Державного підприємства «Національний цирк України» адміністративно-господарські санкції та пеню у розмірі 909 070,05 грн.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 квітня 2017 року позовну заяву залишено без розгляду у зв'язку з пропуском строку для звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав і просив її задовольнити.
Належним чином повідомлений про дату, час і місце апеляційного перегляду представник відповідача до суду не прибув, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2016 посадовими особами Держпраці України проведено позапланову перевірку додержання законодавства про працю у ДП «Національний цирк України», за результатами якої складено акт від 27.07.2016 №26-187/842» за 2014-2015 роки.
Вказаним актом встановлено порушення відповідачем вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалід в Україні» (далі - Закон 875).
Так, згідно звіту за січень-грудень 2014 року, середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2014 році становила 261 осіб, відповідно до 4% нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 10 осіб з інвалідністю, однак відповідачем працевлаштовано лише 5 осіб; звіту за січень-грудень 2015 року, середньооблікова кількість працівників облікового складу підприємства у 2015 році становила 265 осіб, відповідно до 4% нормативу на підприємстві повинно бути працевлаштовано 11 осіб з інвалідністю, однак відповідачем працевлаштовано лише 7 осіб.
Зазначене стало підставою для звернення Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до суду з позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 909 070,05 грн. з державного підприємства «Національний цирк України», за невиконання 4% нормативу, призначеного для працевлаштування інвалідів в 2014-2015 роках.
Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції дійшов висновку про пропуск позивачем строку звернення з даним адміністративним позовом, установленим статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, згідно із ч. 3 ст. 18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 вказаного Закону для підприємств (об'єднань), установ і організацій, незалежно від форми власності і господарювання, фізичних осіб, які використовують найману працю, встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів та покладається відповідальність за незабезпечення наведених нормативів на керівників відповідних підприємств.
Так, ч. 1 ст. 19 Закону визначено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
За умовами частини 1 статті 20 цього Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.
Відповідно до частин сьомої та восьмої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» порядок реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, строки подання йому звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, зарахування кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів, контролю за виконанням нормативів робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо їх реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, його відділеннях, подачі щорічного звіту, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів, визначаються Кабінетом Міністрів України.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, з метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, передбаченого частиною першою цієї статті, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо реєстрації у Фонді соціального захисту інвалідів, подання ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, у тому числі шляхом зарахування.
Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70, серед іншого, затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, та Порядок проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю.
Відповідно до абзаців першого та другого пункту 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом. Датою надходження звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів вважається дата подання роботодавцем звіту до відділення Фонду, а у разі надсилання його поштою - дата на поштовому штемпелі.
За змістом пунктів 2 та 3 Порядку проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, Відділення Фонду за наказом його керівника може проводити планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки. Предметом проведення перевірки є: реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду; подання роботодавцями до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; сплата роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій та пені.
У свою чергу, відповідно до пункту 5 цього ж Порядку позапланова виїзна перевірка проводиться незалежно від кількості раніше проведених перевірок за рішенням суду, у разі звернення фізичних та юридичних осіб про порушення роботодавцем вимог законодавства, за бажанням роботодавця та у разі неподання роботодавцем звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів або подання такого звіту з помилками, що призвели до несплати суми адміністративно-господарських санкцій або сплати їх у неповному обсязі.
При цьому, частиною другою статті 188-1 КУпАП передбачена відповідальність за невиконання посадовою особою, яка користується правом приймати на роботу і звільняти з роботи, фізичною особою, яка використовує найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів, у вигляді штрафу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Отже, у разі неподання підприємством (установою, організацією, фізичною особою), яке використовує найману працю, в установлений строк (до 01 березня) річного звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів у відповідного органу Фонду соціального захисту інвалідів виникає право провести позапланову виїзну перевірку.
Невикористання такого права органом Фонду соціального захисту інвалідів є його бездіяльністю.
В той же час, відповідно до частини четвертої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 21.02.2011 по справі №21-9а11, саме з 16 квітня відповідного року у контролюючого органу виникає право на стягнення несплачених підприємством самостійно сум санкцій у судовому порядку. При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що на дані правовідносини поширюється строк звернення до суду, встановлений статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, а частина четверта 4 статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (за змістом якої до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України) немає правового значення для вирішення цього спору, оскільки в останній нормі визначено строки застосування адміністративно-господарських санкцій, а не їх стягнення.
Згідно з частинами другою-третьою статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
За змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.
Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
Відповідно до пункту 9 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.
Колегія суддів звертає увагу на те, що встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного процесу та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно залишено позовну заяву без розгляду, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м.Києва від 25 травня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Ухвала в повному обсязі складена 02 жовтня 2017 року.
Головуючий-суддя Л.В.Губська
Судді Ю.А.Ісаєнко
О.М.Оксененко
Головуючий суддя Губська Л.В.
Судді: Оксененко О.М.
Ісаєнко Ю.А.