Справа: № 747/454/17 Головуючий у 1-й інстанції: Тіщенко Л.В., Суддя-доповідач: Кобаль М.І.
Іменем України
27 вересня 2017 року м. Київ
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Кобаля М.І.,
суддів: Епель О.В., Карпушової О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні без участі сторін матеріали апеляційної скарги ОСОБА_2 на постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2017 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до поліцейського СРПП Талалаївського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області Чиркова Олександра Сергійовича про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -
ОСОБА_2 (далі - Позивач) звернувся до суду із адміністративним позовом до поліцейського СРПП Талалаївського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області Чиркова Олександра Сергійовича (далі - Відповідач) у якому просив скасувати постанову серії БР № 403269 від 08.07.2017.
Постановою Талалаївського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2017 року в задоволенні зазначеного адміністративного позову відмовлено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нову постанову, якою задовольнити позов повністю та скасувати постанову поліцейського СРПП Талалаївського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області Чиркова О.С. серії АР №229306 від 08.07.2017 (за текстом апеляційної скарги).
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін.
Апеляційний розгляд справи здійснюється без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, оскільки сторони у судове засідання не з'явились.
Відповідно до ч.1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно із п.1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи,
08.07.2017 поліцейським СРПП Талалаївського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області Чирковим О.С. складено протокол серії БР № 277518 про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 п. 2.1 та 2.5 Правил дорожнього руху.
Також, 08.07.2017 року поліцейським СРПП Талалаївського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області Чирковим О.С. винесено постанову про адміністративне правопорушення серії АР №229306, відповідно до якої ОСОБА_2 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425,00 грн.
Не погоджуючись з вищезазначеними діями та рішенням відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами позовні вимоги.
Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Оскаржуваною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП, яка передбачає відповідальність за порушення правил дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1 ст. 276 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Уповноваженими працівниками підрозділів Національної поліції штраф може стягуватися на місці вчинення адміністративного правопорушення незалежно від розміру виключно за допомогою безготівкових платіжних пристроїв.
Частиною 4 ст. 258 КУпАП передбачено, що у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 285 КУпАП у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
По суті зафіксованого в оскаржуваній постанові правопорушення апеляційний суд зазначає наступне.
Так, відповідно до ч. 1 ст. 126 КУпАП керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката «Зелена картка»), - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Стаття 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Так, судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Так, ОСОБА_2 в позовній заяві просить суд скасувати постанову серії БР № 403269 від 08.07.2017, а в апеляційній скарзі просить задовольнити позов повністю та скасувати постанову поліцейського СРПП Талалаївського відділення поліції Прилуцького відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Чернігівській області Чиркова О.С. серії АР № 229306 від 08.07.2017.
Між тим, зазначена постанова серії АР № 229306 від 08.07.2017 не була предметом розгляду в суді першої інстанції, а тому зазначені вимоги є безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи (ч.2 ст. 195 КАС України).
Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ч. 4 ст. 70 КАС України).
Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Між тим, апелянт не надав ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт протиправності оскаржуваної постанови.
Враховуючи викладені обставини, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, а тому оскаржувана постанова є обґрунтованою та законною.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються.
Отже, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.
Обставини, викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки є необґрунтованими та не є підставами для скасування рішення суду першої інстанції.
В зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Талалаївського районного суду Чернігівської області від 04 серпня 2017 року - без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
Касаційну скаргу може бути подано безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до ст. 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий - суддя М.І. Кобаль
судді: О.В. Епель
О.В. Карпушова
Головуючий суддя Кобаль М.І.
Судді: Епель О.В.
Карпушова О.В.