Головуючий у 1 інстанції - Погрібна Н.М.
Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.
03 жовтня 2017 року справа №219/2599/17
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Сіваченка І.В.,
суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області на постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2017 року у справі № 219/2599/17 за позовом ОСОБА_2 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернулась до суду з позовом до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Управління), в якому просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з 01.02.2015; зобов'язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії з 01.02.2015 на визначений позивачем банківський рахунок у порядку, встановленому законом.
В обґрунтування позову посилається на те, що є пенсіонером, отримує пенсію за віком, перебуває на обліку в Управлінні як внутрішньо переміщена особа, однак, з 01.02.2015 відповідач припинив виплати пенсії, мотивуючи це проведенням верифікації за списками СБУ, та з'ясуванням у зв'язку з перевіркою місця її фактичного проживання, тому виплата пенсії була призупинена. Вважає бездіяльність відповідача щодо припинення виплати пенсії протиправною, та такою, що порушує її права як громадянки України.
В подальшому 12.07.2017 позивач уточнив свої позовні вимоги, а саме: просив визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати пенсії позивачу з 01.02.2015; зобов'язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії з 01.02.2015.
Відповідач надав заперечення, яким просив в задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що припинення виплати пенсії позивачу з 01.02.2015 здійснено на підставі діючого законодавства. Зокрема, відповідач зазначив, що виплата пенсії була призупинена з 01.02.2015 з урахуванням вимог Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат особам, які переміщуються з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції», Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на обліку внутрішньо переміщеної особи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509 , ПКМУ № 365 від 08.06.2016 «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», ПКМУ № 136 від 19.02.2016 «Порядок здійснення верифікації та моніторингу достовірності інформації…» та деякими іншими і до теперішнього часу позивач із заявою про поновлення пенсії не звертався. З огляду на зазначене Управління вважає, що діяв у відповідності до законодавства та правових підстав для задоволення позовних вимог немає.
Постановою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2017 року у справі № 219/2599/17 позов задоволено.
Визнано неправомірною бездіяльність Управління щодо невиплати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсії з 23.09.2016.
Зобов'язано Управління відновити виплату належної ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, пенсії з 23.09.2016.
Постанова мотивована тим, що зміна пенсіонером місця проживання не може бути підставою для позбавлення його конституційного права на отримання соціального захисту, а саме, отримання пенсії. Таким чином, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що бездіяльність Управління щодо призупинення виплати позивачу пенсії слід визнати протиправною та зобов'язати Управління відновити виплату позивачу пенсії з 23.09.2016.
З постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та звернувся з апеляційною скаргою, у якій вказав, що судом першої інстанції не в повному обсязі дослідженні обставини справи та не вірно застосовані норми ст. 49 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV). Пункт 5 вказаної статті передбачає припинення виплати пенсії в інших випадках передбачених законом. Виплата пенсій громадянам України, які проживають на тимчасово окупованій територій здійснюється в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України (п. 2 ст. 7 Закону України від 15.04.2014 № 1207-VII "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупований території України" (далі - Закон № 1207-VII).
Таким чином, апелянт зауважує, що дії Управління не суперечать законодавству, а позовні вимоги є безпідставними, оскільки рішення комісії про призначення (відновлення) соціальних виплат ВПО ОСОБА_2 відмовлено у проведенні відновлення виплат у зв'язку із не підтвердження фактичного місця проживання, що позбавляє Управління можливості та законних підстав для поновлення виплати пенсії.
Апелянт просив апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
Всі особи, які беруть участь у справі, у судове засідання не прибули, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до п.2 ч.1 ст.197 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі та в межах повноважень у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладаються на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, яка відповідно до посвідчення є пенсіонером за віком (а.с.10).
Позивач перебуває на обліку в Управлінні на підставі електронної пенсійної справи, яка надійшла до Управління з Управління Пенсійного фонду України в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області 28.10.2014, та отримує пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-ІV.
Згідно з довідкою від 28.10.2016 №1419100172 ОСОБА_2 є внутрішньо-переміщеною особою, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 (а.с.11).
Отже, позивач з 28.10.2016 набула статус внутрішньо переміщеної особи, що підтверджується довідкою №1419100172, доказів скасування цієї довідки відповідачем до справи не надано.
З 1 лютого 2015 року відповідач припинив виплачувати ОСОБА_2 належну їй пенсію. Будь-які повідомлення позивачу від Управління про підстави призупинення виплат пенсії на адресу позивача не надходили.
Відповідно з наданою на звернення відповіді Управління за №1244/02 від 31.01.2017, вбачається, що у зв'язку з проведенням верифікації за списками СБУ виплата пенсії по пенсійній справі ОСОБА_2 призупинена до з'ясування у зв'язку з перевіркою місця фактичного проживання (а.с.12).
Слід зазначити, що ухвалою Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 23.03.2017 адміністративний позов ОСОБА_2 до Управління про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії з 01.02.2015, в частині вимог з 01.02.2015 по 23.09.2016 - залишено без розгляду у зв'язку з пропущенням строків звернення до адміністративного суду.
Ця ухвала позивачем не оскаржувалась.
Постанова місцевого суду оскаржена лише відповідачем. Відповідно до частини першої статті 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Таким чином, оскільки судове рішення позивачем не оскаржене, апеляційному перегляду підлягає постанова місцевого суду лише в частині, в якій задоволена частка позовних вимог. В іншій частині судове рішення апеляційному перегляду не підлягає і має бути залишено без змін.
Таким чином, спірним питанням у даній справі є правомірність (протиправність) дій відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачу з 23.09.2016 на підставі не підтвердження її місця перебування.
Відповідно до статті 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.
Закон № 1058-VI або інший закон з питань пенсійного забезпечення не передбачає будь-яких підстав призупинення виплати пенсій, є тільки підстави припинення виплати відповідно до статті 49 цього Закону, але жоден з таких випадків управлінням не застосований та не доведений.
Так, частиною першою статті 49 Закону № 1058-VI визначено виключний перелік підстав для припинення виплати пенсії:
Виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:
1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;
Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009}
2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
3) у разі смерті пенсіонера;
4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;
5) в інших випадках, передбачених законом.
В ході розгляду справи судом встановлено, що Управлінням не приймало жодних рішень про припинення виплати пенсії позивачу з 01.02.2015.
В письмових поясненнях відповідач посилається на застосування пункту 5 частини першої статті 49 Закону № 1058-VI, зазначаючи також приписи Закону № 1706-VII.
Однак, цей пункт відсилає виключно до випадків, передбачених законом, тобто, вказані правовідносини не можуть бути врегульовані іншими нормативно-правовими актами, зокрема, постановами Кабінету Міністрів України, які відносяться до підзаконних нормативних актів.
В той же час, Закон № 1706-VII не встановлює жодних випадків для припинення виплати пенсії. Більш того, ані цей Закон, ані будь-який інший закон не встановлює таку підставу для припинення виплати пенсії, як скасування дії довідки внутрішньо переміщеної особи, зміна місця проживання тощо.
Інші пункти ч.1 ст. 49 № 1058-VI в спірних правовідносинах також не мають місця.
Враховуючи викладене, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що відповідач, припинивши виплату пенсії та не виплачуючи позивачу пенсію за віком з вересня 2016 року діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв'язку з чим підлягають захисту порушені права пенсіонера ОСОБА_2, в тому числі шляхом зобов'язання відновити виплату пенсії з 23 вересня 2016 року.
Статтею 200 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв'язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 24, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області - залишити без задоволення.
Постанову Артемівського міськрайонного суду Донецької області від 22 серпня 2017 року у справі № 219/2599/17 за позовом ОСОБА_2 до Бахмутського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.
Головуючий суддя І.В.Сіваченко
Судді О.О.Шишов
О.О.Чебанов