28 вересня 2017 рокусправа № 205/3119/17 (2-а/205/139/17)
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.
суддів: Шлай А.В. Прокопчук Т.С.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
за участю:
представників позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_3
на постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2017 року у справі №205/3119/17 (провадження №2а/205/139/17) за позовом ОСОБА_3 до Управління патрульної поліції у м.Дніпропетровську Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
19 травня 2017 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом в якому просив скасувати постанову ЕАА №096336 від 09.05.2017 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 425 грн..
Адміністративний позов обґрунтовано тим, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення ПДР, якого позивач не здійснював, оскільки позивач проїхав на не заборонений сигнал світлофора. Також, позивач зазначає, що відповідачем було порушено процедуру притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді накладення стягнення, а винесена постанова ЕАА №096336 від 09.05.2017 року не відповідає вимогам Закону щодо своєї форми та змісту.
Постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2017 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом вимог норм матеріального та процесуального права просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про задоволення позову.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована доводами адміністративного позову, також заявник зазначає, що при виїзді на місце вчинення правопорушення ним виявлено, що на перехресті вул.. Робоча та Каверіна дійсно міститься дорожній знак 4.4. «рух прямо та праворуч», але даний дорожній знак встановлений з порушенням норм ПДР, а саме, знак встановлено тільки по правому краю дороги відповідно до напрямку, а з урахуванням того, що вулиця Робоча має три смуги для руху транспортних засобів в одному напрямку, то відповідно до п. 8.2-1 ПДР, знак 4.4. має бути встановлений обабіч дороги відповідного напрямку, продубльований на розділювальній смузі, або на проїзною частиною. При умові, що позивач для здійснення маневру заздалегідь перестроївся у ліву смугу, то перш за все він бачив попереду дублюючий світлофор, зелений сигнал якого світиться неповністю, через що не можливо розгледіти, що на чорному фоні крім зеленого кольору міститься якась додаткова інформація стосовно напрямків руху. Крім того, заявник зазначає, що при вирішення справи судом першої інстанції його представника не було допущено до участі у розгляді справи, не надавши можливість позивачу та його представнику скористатись своїми процесуальними правами.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 09 травня 2017 року інспектором 6 роти 3 батальйону патрульної поліції у м. Дніпро капітаном поліції відносно ОСОБА_3 було винесено постанову ЕАА №096336 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі та застосовано до позивача адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн., за порушення вимог п. 8.7.3 ПДР проїзд на заборонений сигнал світлофору, а саме проїзд ліворуч перехрестя вул. Робоча та вул.. Каверіна на зелений сигнал світлофора у вигляді стрілки на чорному фоні вказаному напрямку руху прямо або праворуч.
Вважаючи зазначену постанову ЕАА №096336 від 09.05.2017 року протиправною позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що прийнята у відношенні позивача постанова відповідає вимогам чинного законодавства щодо своєї форми та змісту, тому підстави для її скасування відсутні.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.
Відповідно до пп. 1.3 ПДР, учасники дорожнього руху зобов'язані знати та неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Будь-які відхилення від положень Правил можуть призвести до дорожньо-транспортної пригоди, тобто завдати здоров'ю людей та навіть призвести до людських жертв.
Відповідно до пп. 1.9 ПДР, особи, які порушують ці правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 441, частина друга статті 1061, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 1162, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 1211, 1212, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 1241 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128 - 129, стаття 1321, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 1331, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 1644, статтею 1751 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 1811, частина перша статті 182, статті 183, 184, 1892, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КУпАП, порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, -
тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.
Відповідно до пп. 8.7.3 п. 8.7 ПДР, сигнали світлофора мають такі значення: зелений дозволяє рух; зелений у вигляді стрілки (стрілок) на чорному фоні дозволяє рух у зазначеному напрямку (напрямках). Таке саме значення має сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій секції світлофора
Сигнал у вигляді стрілки, що дозволяє поворот ліворуч, дозволяє й розворот, якщо він не заборонений дорожніми знаками.
Сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій (додаткових) секції, увімкнений разом із зеленим сигналом світлофора, інформує водія про те, що він має перевагу в зазначеному стрілкою (стрілками) напрямку (напрямках) руху перед транспортними засобами, що рухаються з інших напрямків.
Напрямок руху транспортних засобів також регулюється наказовими знаками, визначеними п. 4.1 - 4.10 ПДР.
Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що Національна поліція України уповноважена через своїх співробітників притягувати осіб до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративних правопорушень у сфері безпеки дорожнього руху, зокрема за порушення правил руху і проїзду на заборонений сигнал світлофору.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст.283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка визначає зміст постанови про адміністративне правопорушення визначено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження;відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, виходячи з його правової природи та завдання, уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, зокрема наявність вини особи у вчиненні такого правопорушення.
Як вбачається з наявного з матеріалах справи відеозапису, 09 травня 2017 року позивачем дійсно було здійснено проїзд перехрестя вул.. Робоча та вул.. Каверіна із поворотом праворуч на зелений сигнал світлофору, який дозволяв рух транспортним засобам лише прямо або праворуч.
В апеляційній скарзі заявник зазначає, що наказувальні знаки, які визначають рух автотранспорту на перехресті вулиць Робочої та Каверіна установлені із порушенням правил ПДР, а сигнал світлофору у вигляді стрілки зеленого кольору на чорному фоні не видно при умові перестроювання автомобіля в ліву смугу для здійснення маневру - поворот ліворуч.
Суд апеляційної інстанції вважає такі доводи позивача необґрунтованими та такими, що не створюють підстав для задоволення позову, оскільки факт неправомірного встановлення дорожніх знаків та неправильного розташування світлофорів так само як і інші обставини, які позивач наводить в якості доказів на користь відсутності підстав для застосування адміністративного стягнення мають бути належним чином підтверджені та обґрунтовані, особою яка оскаржує постанову про адміністративне правопорушення.
Необхідність такого доказування також передбачено положеннями ч.1 ст.71 КАС України відповідно до якої, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У відповідності до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Так, позивачем не надано суду, а в матеріалах справи відсутні належні докази того, що дорожні знаки на перехресті вулиць Робоча та Каверіна розташовані в порушення вимог ПДР, Державних стандартів або будівельних норм, а світлофор працює неефективно, та таким чином, що його сигнали не видно учасникам дорожнього руху.
Суд зазначає, що надані позивачем в якості доказів фотознімки фіксують лише факт розташування на перехресті світлофору та дорожнього знаку, які регулюють рух на перехресті з дозвільним напрямком руху транспорту прямо та праворуч, вказані знімки не можуть слугувати належним та допустимим підтвердженням неправомірного встановлення дорожніх знаків та неналежної роботи світлофору на перехресті, оскільки не мітять в собі відповідної доказової інформації.
Натомість, наявний в матеріалах справи відеозапис, та самі фотоматеріали надані позивачем підтверджують факт вчинення ОСОБА_3 порушення вимог норм ПДР, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Крім того, суд апеляційної інстанції критично ставиться до доводів позивача з приводу того, що сигнали світлофора було не видно водієві, оскільки він перестроївся для здійснення маневру - поворот ліворуч, з огляду на те, що такий маневр взагалі не передбачений наявними на перехресті дорожніми знаками та світлофором.
При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу не те, що згідно відеозапису з місця події для здійснення пороту ліворуч водій заздалегідь перестроївся в крайню ліву смугу по ходу руху якої знаходиться світлофор, який дублює дозвільний сигнал руху прямо та праворуч.
Надаючи правову оцінку доводам позивача з приводу порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції зазначає, що з наявного в матеріалах справи відеозапису видно, що працівником патрульної поліції було дотримано процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідності у вигляді накладення штрафу, повідомлено про причину зупинки автомобіля, надано для ознайомлення посвідчення патрульного поліцейського, повідомлено про початок розгляду справи про адміністративне правопорушення, зачитано права правопорушнику, ознайомлено з прийнятою постановою.
У зв'язку з чим, суд вважає необґрунтованими доводи позивача з приводу порушення відповідачем порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийняття у відношенні позивача оскаржуваної постанови.
Щодо доводів позивача з приводу не забезпечення йому на правову допомогу, суд зазначає, наступне.
У відповідності до приписів ст. 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі.
Отже, ст. 268 КУпАП передбачає, що особа може скористатись правом залучення адвоката або іншого фахівця в галузі права для надання правової допомоги під час розгляду справи про адміністративне правопорушення. Як вбачається з відеозапису позивач своїм правом залучення фахівця в галузі права в якості захисника не скористався.
Щодо доводів позивача з приводу невідповідності складеної відповідачем постанови про накладення адміністративного стягнення формі постанови визначеної законодавством, суд зазначає.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Відповідно до п. 1 розділу IV Інструкції, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, поліцейський виносить постанову по справі про адміністративне правопорушення.
Відповідно до п. 5 розділу IV Інструкції, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі (додаток 5), складається у письмовій формі (заповнюється відповідно до вимог пункту 8 розділу ХІІІ цієї Інструкції) або за наявності технічної можливості в електронній формі у вигляді стрічки, яка роздруковується за допомогою спеціальних технічних пристроїв, із зазначенням відомостей, що відповідають пунктам постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеної у додатку 5 до цієї Інструкції.
Як видно з наявної в матеріалах справи постанови ЕАА №096336 від 09.05.2017 року, її роздруковано за допомогою спеціальних технічних можливості у вигляді стрічки, та вона має всі відомості, що відповідають пунктам постави про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, наведеній у додатку 5 до інструкції.
Отже, прийнята у відношенні позивача постанова від 09.05.2017 року відповідає вимогам Інструкції.
Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови діяв в порядку та в межах повноважень, визначених Законом та Конституцією України.
Щодо доводів позивача про порушення судом першої інстанції вимог норм процесуального права, зокрема недопущенні представника позивача до участі у справі, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Особи, які приймають участь у справі мають право знати про час та місце розгляду справи, їм має бути забезпечена можливість на безпосередню участь у розгляді справи, подання доказів, наведення міркувань та заперечень з приводу доводів іншої сторони, заявлених в судовому процесі.
Як зазначає заявник, його представнику адвокату ОСОБА_2 не було забезпечено доступ до участі у розгляді справи в суді першої інстанції, через невірну інформацію надану секретарем суду, з приводу чого адвокатом ОСОБА_2 було подано скаргу на дії секретаря. Саме через це позивач вважає, що судом порушено вимоги норм процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення.
З цього приводу суд зазначає, що порушенням вимог норм процесуального права є вирішення судом (суддею або колегією суддів) справи із невірним застосуванням норми закону, яка визначає процедуру судового захисту.
В свою чергу, неналежне виконання посадових обов'язків працівниками суду поза межами судового засідання не є порушенням норм процесуального права в розумінні КАС України. Так, питання по факту порушення прав позивача та його представника посадовою особою суду - секретарем суду, вчинене поза судовим засіданням, має вирішується в межах дисциплінарного розслідування у відношенні відповідної особи за скаргою представника позивача, та не є порушенням норм процесуального права, які слугували б підставою для скасування судового рішення.
За приписами ст. 200 КАС України, не може бути скасоване правильне по суті судове рішення з одних лише формальних міркувань.
За викладених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому підстави для її скасування - відсутні.
Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, 198, ст.200, ст.205, ст.206 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 26 червня 2017 року у справі №205/3119/17 (2а/205/139/17) - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів у відповідності до ст. 212 КАС України.
Головуючий: О.О. Круговий
Суддя: А.В. Шлай
Суддя: Т.С. Прокопчук