27 вересня 2017 року Справа № 320/2957/17 (2-а/320/128/17)
Під час знаходження у нарадчій кімнаті я, головуючий по справі, залишився у меншості, тому вважаю за необхідне викласти свою думку, щодо прийнятого рішення.
Колегією суддів 27 вересня 2017 року ухвалено рішення, яким ОСОБА_1 в задоволені позову до Міністерства оборони України про визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо не призначення йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби та зобов'язання Міністерство оборони України щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи, внаслідок контузії та захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності - відмовлено.
Вважаю, що такі висновки суду є помилковими з огляду на наступне.
Під час апеляційного перегляду встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Збройних Силах колишнього Радянського Союзу в період з 5 травня 1979 року по 14 травня 1980 року. Зокрема, у період з з 21 вересня 1986 року по 01 жовтня 1987 року позивач брав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку на території демократичної республіки Афганістан, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 від 15 травня 1970 року та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 07.07.2015 року № 890/с.
Під час виконання обов'язків військової служби в демократичній республіці Афганістан у 1986 році ОСОБА_1 отримав осколкове поранення голови, наслідком якого стали закрита черепно-мозгова травма (контузію головного мозку) та рубці в правій вилицевій ділянці, розмірами 1.2х0.3 см та підборідді зліва, довжиною 0.7 см. Цей факт підтверджено висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи Київського міського клінічного бюро судово-медичної експертизи від 09.06. 2015 року № 1047/ж, відповідно до якого описані у висновку рубці є наслідком загоєння ран, що могли утворитися в результаті вогнепальних (осколкових) поранень, які могли бути отримані у 1986 році.
Згідно з витягом з протоколу Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України на підставі протоколу засідання ЦВЛК №2088 від 09 червня 2015 року у ОСОБА_1 встановлено поранення, контузію та захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні у країнах, де велись бойові дії.
В серпні 2015 року, позивач пройшов обстеження медико-соціальною експертною комісією.
За довідкою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0128934 від 12 червня 2014 року позивачу первинно встановлена ІII група інвалідності; причина інвалідності: поранення, контузія та захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
17 червня 2015 року позивач повторно пройшов обстеження медико-соціальною експертною комісією. Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії АВ № 0280944 від 03 серпня 2015 року йому було безстроково встановлено III групу інвалідності. Причина інвалідності: поранення, контузія та захворювання, які пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
За матеріалами справи встановлено, що до заяви позивача від 01 листопада 2016 року долучено: копію довідки МСЕК АВ № 0280944 від 03 серпня 2015 року; копії сторінок паспорта; копію ідентифікаційного номера; копії сторінок військового квитка; копію витягу з протоколу засідання ЦВПК від 09 червня 2015 року № 2088; копію висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи від 09.06.2015 року № 1047/ж; довідку про участь у бойових діях.
Згідно відповіді від 08.02.2017 року Департаменту фінансів Міністерства оборони України, підставою для повернення Міністерством документів позивача на доопрацювання була відсутність серед них документів, передбачених пунктом 11 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» (далі - Порядок № 975), що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Зокрема відповідач звертає увагу на відсутність документа, який засвідчує, що отримане позивачем поранення не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
На моє переконання, виходячи з обставин даної справи, позов гр. ОСОБА_1 підлягає задоволенню з огляду на наступне.
За Порядком № 975 після надходження документів разом з висновком уповноваженого органу Міністерство повинне прийняти одне з двох рішень - про призначення одноразової грошової допомоги або про відмову у її призначенні.
Порядок № 975 не передбачає за Міністерством повноважень на повернення документів уповноваженому органу на доопрацювання.
Також слід зауважити, що позивач, з огляду на надані ним підтверджуючі документи, має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини другої статті 16 Закону України Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» в розмірах, встановлених статтею 16-2 цього Закону, з моменту настання інвалідності.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 3 Закону України від Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (Закон № 2011-ХІІ) дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали інвалідами внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.
Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
За змістом пункту 4 частини першої статті 16 закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Відповідно до частин другої, третьої статті 16 3 Закону № 2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.
Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров'я відповідно до законодавства.
Відповідно до частин шостої, восьмої, дев'ятої статті 163 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.
Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до абзацу другого пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 (якою затверджено Порядок № 975) допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги. За пунктом 3 цієї постанови днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.
Відповідно до пункту 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи:
заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності;
довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.
До заяви додаються копії:
постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;
документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження;
сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації;
документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Згідно з пунктами 13-15 Порядку № 975 керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.
Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.
Одноразова грошова допомога виплачується особі шляхом її перерахування уповноваженим органом на рахунок в установі банку, зазначений одержувачем виплати, або через касу уповноваженого органу.
Рішення про відмову у призначенні грошової допомоги може бути оскаржено в установленому порядку.
За пунктом 19 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовця, військовозобов'язаного чи резервіста є наслідком: вчинення ним злочину або адміністративного правопорушення; вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння; навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, встановленого судом); подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати одноразової грошової допомоги.
Стосовно наявності причинного зв'язку між встановленою позивачу інвалідністю і захворюванням, яке його зумовило і яке виникло під час виконання обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії, то з цього приводу суди попередніх інстанцій встановили, що ці обставини, окрім висновку спеціаліста судово-медичної експертизи від 7 вересня 2013 року № 1560/ж, підтвердила Центральна військо-лікарська комісія Міністерства оборони України (згідно з протоколом від 23 січня 2014 року № 172) у відповідності з пунктами 21.1, 21.3, 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України («Порядок встановлення причинного зв'язку захворювань (поранень, контузій, травм, каліцтв) у військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, які призвані на збори, та колишніх військовослужбовців зі службою у Збройних Силах України), затвердженому наказом Міністерства оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 (далі - Положення № 402).
На цій підставі ОСОБА_1 звернувся із заявою у порядку, встановленому Постановою № 975, про отримання одноразової грошової допомоги, виплату якої передбачено статтею 16 Закону № 2011-ХІІ.
Беручи до уваги положення пунктів 13-15 Порядку № 975, зміст яких наведено вище, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що Міністерство як розпорядник бюджетних коштів мало б прийняти одне з рішень по суті звернення ОСОБА_1 , тобто або про виплату йому одноразової грошової допомоги, або про відмову у такій виплаті.
Щодо причин, які слугували підставою для повернення документів позивача, то як встановлено у справі, такі по суті зводяться до відсутності серед надісланого Запорізьким ОВК пакету матеріалів документа, який свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
З цього приводу слід зазначити, що оформлення такого документа (у формі довідки (додаток 5) передбачено пунктом 1.11 Положення № 402.
За змістом цього пункту «при зарахуванні кандидата на військову службу за контрактом кадровими органами в його особову справу обов'язково вкладається довідка ВЛК. У подальшому всі довідки ВЛК та довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) (додаток 5), при наявності, кадровими органами заносяться до особових справ».
Аналізуючи наведені вище норми Положення № 402, а також норми пункту 4.7 Порядку № 503 (щодо порядку встановлення причинного зв'язку захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва) військовослужбовця і переліку документів, які необхідні для отримання одноразової грошової допомоги у разі настанні інвалідності), а також зважаючи на обставини, за яких позивач отримав статус учасника бойових дій, а згодом - інвалідність (ІІІ групи), пов'язану з виконанням обов'язків військової служби в країнах, де велися бойові дії, слід зазначити, що вимоги щодо оформлення такої довідки (додаток 5 до Положення № 402) не можуть стосуватися позивача (який отримав поранення під час бойових дій в Афганістані, задовго до набрання чинності Положення № 402).
Підсумовуючи наведене, правильними є висновки про неправомірність дій Міністерства як суб'єкта владних повноважень щодо повернення документів гр. ОСОБА_1 на доопрацювання з підстав, про які зазначено вище.
Суддя Н.А. Олефіренко