06 вересня 2017 рокусправа № 804/7297/16
Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Чабаненко С.В.
суддів: Прокопчук Т.С. Шлай А.В.
за участю секретаря судового засідання: Горшкова В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ) на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Військової частини - Польова пошта НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини польова пошта НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо не вирішення питання припинення (розірвання) контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладеного 18.05.2015р. між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі тимчасового виконуючого обов'язки командира Військової частини Польова пошта НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 ;
- зобов'язати Військову частину Польова пошта НОМЕР_1 Міністерства оборони України припинити (розірвати) контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, укладений 18.05.2015р. між ОСОБА_1 та Міністерством оборони України в особі тимчасового виконуючого обов'язки командира Військової частини Польова пошта НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 .
Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення командира Військової частини - Польова пошта НОМЕР_1 , яке оформлене листом від 31.08.2016р. №2436, про відмову в оформленні документів на звільнення ОСОБА_1 . Зобов'язано Військову частину - Польова пошта НОМЕР_1 оформити документи на звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку із закінченням строку дії контракту від 18.05.2015р.
Відповідач, не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Сторони, про час і місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, в судове засідання не з'явились.
Згідно ч. 4 ст. 196 КАС України, нез'явлення в судове засідання представників сторін апеляційної скарги не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції, що 18.05.2015 року між ОСОБА_1 та ТВО Командира Військової частини - Польова пошта НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 укладений контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України, за умовами якого позивач зобов'язується, зокрема проходити військову службу у Збройних Силах України протягом строку дії контракту, а Міністерство оборони України - забезпечити належні умови для проходження військової служби ОСОБА_1 . Укладений позивачем Контракт є строковим та укладається відповідно до строків, установлених законодавством за погодженням сторін на термін до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.
Наказом від 18.05.2015 року № 73-к позивача призначено на посаду номера обслуги 1 гаубичного самохідно-артилерійського взводу 3 гаубичної самохідно-артелерійської батареї гаубичного самохідно-артелерійського дивізіону бригадної артилерійської групи.
Відповідно до довідки від 07 липня 2016 року №3609, ОСОБА_1 в період з 25.05.2015р. по 11.03.2016р. брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі с. Тоненьке, с. Піски, с. Водяне, с. Первомайськ згідно з наказами командира Військової частини - Польова пошта В 2830 №122 від 25.05.2015р. та №65 від 11.03.2016р. 25.03.2016 року набрав чинності Указ Президента України № 115/2016 “Про звільнення в запас військовослужбовців військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період”, призваних відповідно до Указу Президента України від 21.07.2014 року № 607 та під час першої черги часткової мобілізації відповідно до Указу Президента України від 14.01.2015 року №15.
Після видання Президентом України указу № 115/2016, 30 березня 2016 року позивач подав рапорт про намір звільнитись в запас, у зв'язку із закінченням строку дії контракту, з огляду на оголошення демобілізації, на який відповідь відповідач не надав.
Крім того, 26.07.2016 року ОСОБА_1 подав рапорт, в якому просив надати йому разом із сім'єю за місцем його служби належне житло або відповідну компенсацію на придбання житла. А також особисто подав рапорт про розірвання контракту від 30.07.2015 року у зв'язку із неналежним виконанням Міністерством оборони України умов укладеного контракту, а саме: ненадання житла, або компенсації на житло та ненадання матеріального забезпечення у повному обсязі.
Листом від 31.08.2016р. №2436 відповідач зазначив, що в країні діє особливий період, а тому звільнення від військової служби в цей час здійснюється за переліком підстав, передбачених ч. 8 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок та військову службу”. Натомість на момент звернення таких підстав не встановлено. Також ВЧ ПП НОМЕР_1 зазначила, що у рапорті не вказано яке саме житло потребується, до рапорту не надані документи, що підтверджують інформацію про підстави або причини звільнення, не врахована постановка на чергу (облік) військовослужбовця з метою подальшого отримання житла (постійного або тимчасово наданого для користування), наявність його у житловому фонді Міністерства оборони України. Крім того, за твердженнями відповідача, ОСОБА_1 не звертався до командування для отримання компенсації за піднайом житла за місцем проходження військової служби, не зазначив у рапорті, що саме із речей або грошових коштів, іншого матеріального забезпечення було ним недоотримано. З огляду на це відповідач підсумував, що перелік підстав для звільнення з військової служби є вичерпним та наведений у повному обсязі у ч. 8 ст. 26 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу”, а інших правових підстав для звільнення з військової служби військовослужбовців Збройних Сил України не передбачено.
Задовольняючи частково позов суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач міг скористатися своїм правом на розірвання контракту через закінчення строку його дії, передбаченого пунктом 4 контракту, у періоді після закінчення часткової мобілізації та до часу початку нової хвилі мобілізації. Крім того, суд першої інстанції зазначив, що враховуючи дискреційні повноваження відповідача щодо розірвання контракту, та з метою захисту прав позивача відповідач зоюов'язаний оформити документи на звільнення ОСОБА_1 з військової служби у зв'язку із закінченням строку дії контракту від 18.05.2015 року.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно частини 6 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби, зокрема, у зв'язку із закінченням строку контракту (пункт а).
Водночас, відповідно до частини 9 статті 23 вказаного Закону у разі настання особливого періоду для військовослужбовців, у яких закінчився строк військової служби, встановлений цією статтею, військова служба, а для військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом, - дія контракту продовжується понад встановлені строки на період до оголошення демобілізації, крім випадків, визначених частиною восьмою статті 26 цього Закону.
Відповідно до умов контракту від 18 травня 2015 року про проходження позивачем військової служби в Збройних Силах України вказаний контракт укладено на термін до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію (п.3 контракту).
Абзацом 11 ст. 1 Закону України «Про оборону України» передбачено, що особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до абз. 5 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно із абз. 4 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Указом Президента України від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію», який затверджений Законом України від 17.03.2014 року №1126-VІІ, постановлено: оголошено провести часткову мобілізацію; Голові Служби безпеки України, начальнику Управління державної охорони України, Голові Служби зовнішньої розвідки України, вищому командуванню Національної гвардії України, керівникам центральних органів виконавчої влади, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування України, Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту, перевести підпорядковані військові формування України, Оперативно-рятувальну службу цивільного захисту на організацію та штати воєнного часу.
Указами Президента України від 06.05.2014 року №454/2014, від 21.07.2014 року №607/2014, від 14.01.2015 року №15/2015, які були затверджені Законами України від 06.05.2014 року №1240-VІІ, від 22.07.2014 року №1595-VІІ, від 15.01.2015 року №113-VІІІ відповідно, також оголошувались та проводились часткові мобілізації.
Крім того, згідно з пунктом 5 Указу Президента України від 14.01.2015 року №15/2015 зобов'язано Кабінет Міністрів України, зокрема, перевести національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду в обсягах, що гарантують безперебійне забезпечення потреб Збройних Сил України та інших військових формувань України під час виконання покладених на них завдань, привести визначені галузі, підприємства, установи та організації у ступінь повна готовність.
Таким чином, з моменту прийняття Президентом України Указу від 17.03.2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» в Україні настав особливий період, зокрема, Збройні Сили України переведені на функціонування в умовах особливого періоду, а в подальшому Указом Президента України від 14.01.2015 року №15/2015, який затверджено Законом України від 15.01.2015р. №113-VІІІ, переведено національну економіку України на функціонування в умовах особливого періоду.
Суд першої інстанції погоджуючись з доводами позивача зазначає, що на момент звернення до відповідача із рапортом про звільнення, особливий період в Україні не діяв, оскільки діючі Укази Президента України про мобілізацію вичерпали свою дію виконанням, час проведення мобілізації минув, а воєнний час чи частково відбудовний період після закінчення воєнних дій у країні відсутні.
Колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими з огляду на вищенаведені приписи чинного законодавства України, якими передбачено, що особливий період настає з моменту оголошення мобілізації та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. При цьому, під мобілізацією розуміється не лише призив громадян на військову службу (у визначений в Указах Президента України період часу), а певний комплекс заходів, здійснюваних серед іншого з метою переведення Збройних Сил України на організацію і штати воєнного часу (абз. 4 ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Згідно ч. 4 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зміст мобілізації становить: переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій, а також адміністративно-територіальних одиниць України на роботу в умовах особливого періоду; переведення Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу.
Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про те, що закінчення періоду мобілізації, який був визначений в Указах Президента України, не є самостійною підставою для припинення особливого періоду.
Згідно абз.6 ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Отже, з вищенаведеного вбачається, що закінчення періоду мобілізації не припиняє існування особливого періоду. Закінчення дії особливого періоду в країні пов'язане виключно з прийняттям Президентом України Указу про демобілізацію.
Крім цього, з рапорту, поданого ОСОБА_1 30.07.2016 року, вбачається, що він просить розірвати контракт від 18.05.2015 року у зв'язку із невиконанням Міністерством оборони України умов укладеного контракту, а саме: ненаданням житла, або компенсації за житло; ненаданням матеріального забезпечення у повному обсязі.
Відповідно до п. "з" ч.6 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» контракт припиняється (розривається), а військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом, звільняються з військової служби у зв'язку із систематичним невиконанням умов контракту командуванням (за бажанням військовослужбовця).
Разом з тим, підстави щодо звільнення військовослужбовців з військової служби під час дії особливого періоду визначені у ч.8 ст.26 наведеного Закону, де, зокрема, відсутня така підстава для звільнення з військової служби як "систематичне невиконанням умов контракту командуванням ".
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку щодо відсутності підстав для розірвання контракту, укладеного між позивачем та Міністерством оборони України в особі тимчасово виконуючого обов'язки командира Військової частини - Польова пошта НОМЕР_1 полковником ОСОБА_2 про проходження військової служби у Збройних Силах України.
За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час апеляційного перегляду справи та є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки останнє винесено з порушенням норм матеріального права при неповному встановленні обставин що мають значення для справи.
З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про необхідність задоволення вимог апеляційної скарги та скасування постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року з винесенням нового рішення про відмову в задоволені позовних вимог.
Керуючись ст.ст.160, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Військової частини - польова пошта НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 )- задовольнити.
Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року по справі № 804/7297/16 - скасувати.
Прийняти нову постанову.
В задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня її складення у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: С.В. Чабаненко
Суддя: Т.С. Прокопчук
Суддя: А.В. Шлай