28 вересня 2017 року м.Чернігів Справа № 825/950/17
Чернігівський окружний адміністративний суд
під головуванням судді Соломко І.І.,
за участю секретаря Пархомчука Д.А.,
позивача Сапон О.А.,
представника третьої особи ОСОБА_2,
представника відповідача Корнієнко С.Г.,
третьої особи ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу № 825/950/17 за адміністративним позовом Першого заступника прокурора Чернігівської області, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 про визнання протиправним та скасування рішень, -
До Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся Перший заступник прокурора Чернігівської області (далі-позивач), третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору- Головне управління Державної фіскальної служби у Чернігівській (далі - ДФС у Чернігівській області області) до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради (далі-відповідач), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ОСОБА_4 (далі- ОСОБА_4), в якому просить визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Корнієнко С.Г. від 29.06.2016 № 30231212 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності № 15155766 на об'єкт незавершеного будівництва нерухомого майна з реєстраційним номером 958384174101 за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 (раніше за адресою: АДРЕСА_1).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає, що 29.06.2016 державним реєстратором Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Корнієнко С.Г. прийнято рішення № 30231212 про державну реєстрацію права власності на об'єкт незавершеного будівництва, розташований за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 та 25.08.2016 прийнято рішення № 31093205 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за номером 15155766 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 958384174101. Вважає, що державна реєстрація права власності зазначеного об'єкта незавершеного будівництва нерухомого майна проведена з порушенням вимог чинного законодавства, зокрема на підставі договору купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна, який нотаріально не посвідчений та не зареєстрований в установленому законом порядку. Також з порушенням статті 89 Водного кодексу України, якою передбачено, що у прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів. У зв'язку з відсутністю органу державної влади, уповноваженого звертатися до суду з позовом про скасування рішень про державну реєстрацію прав власності, прийнятих державними реєстраторами з порушенням вимог чинного законодавства, з даним позовом відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 60 Кодексу адміністративного судочинства України звернувся прокурор, який набув статусу позивача.
Позивач в судовому засіданні адміністративний позов підтримує та просить задовольнити.
Представник ДФС в судовому засіданні просить позов задовольнити та зазначає, що ДПІ у м. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області реалізовано ОСОБА_4 майно, яке складалося із червоної та білої цегли.
Представник відповідача в судовому засіданні позов в частині визнання протиправним рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав власності від 29.06.2016 № 30231212 не визнає, іншу частину позовних вимог просить вирішити на розсуд суду. Надав суду письмові заперечення, в яких зазначає, що державний реєстратор при прийнятті оскаржуваних рішень діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
ОСОБА_4 в судовому засіданні просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Особливості звернення до адміністративного суду прокурора передбачені статтею 60 Кодексу адміністративного судочинства України. Так, згідно з частиною другою цієї статті прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Водночас абзацом 3 частини другої статті 60 КАС України передбачено, що прокурор, який звертається до адміністративного суду з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво), повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Обґрунтовуючи підстави для здійснення представництва інтересів держави у цій справі, заступник прокурора Чернігівської області посилається на те, що державним реєстратором Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Корнієнко С.Г. проведена державна реєстрація права власності об'єкта незавершеного будівництва нерухомого майна з порушенням вимог чинного законодавства. Державний орган, уповноважений відповідно до вимог чинного законодавства, звертатися до суду з позовом про скасування державної реєстрації прав власності, відсутній. Таким чином, факт порушення законодавства та необхідність захисту інтересів держави обумовлюють звернення прокурора до суду з цим адміністративним позовом.
З огляду на викладене та враховуючи наведення прокурором обґрунтованих підстав для здійснення представництва в суді інтересів держави, суд доходить висновку, що при зверненні до адміністративного суду прокурором дотримано приписи статті 23 Закону України «Про прокуратуру» та статті 60 КАС України.
Заслухавши пояснення позивача, представника ДФС у Чернігівській області, представника відповідача та ОСОБА_4, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає таке.
25.04.2017 Головним управлінням ДФС у Чернігівській області на адресу прокуратури Чернігівської області направлено лист № 260/25-01-22-14, в якому повідомлено, що державним реєстратором Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради на підставі договору купівлі-продажу від 20.05.2016 №2, укладеного між ДПІ у М. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області та ОСОБА_4, не зареєстрованого у встановленому законом порядку, проведено державну реєстрацію права власності незавершеного будівництва за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 (а.с.31)
Як вбачається із матеріалів реєстраційної справи, в червні 2016 року до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради звернувся ОСОБА_4 із заявою про державну реєстрацію прав на об'єкт незавершеного будівництва нерухомого майна, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (далі-нерухоме майно). Одночасно державному реєстратору подав наступні документи: договір купівлі-продажу нерухомого майна від 20.05.2016, укладений між ДПІ у М. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області та ОСОБА_4 (а.с. 92-93); технічний паспорт на недобудований житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 виготовлений ФОП ОСОБА_5 17.06.2016 (а.с. 20-30); квитанції про оплату послуг; лист Управління архітектури та містобудування Чернігівської міської ради щодо підтвердження присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна в АДРЕСА_1
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 29.06.2017 № 62325617, відомості щодо спірного майна в Державному реєстрі відсутні (а.с. 110).
29.06.2016 державним реєстратором Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Корнієнко С.Г. прийнято рішення № 30231212 про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4.(а.с.111).
В подальшому ОСОБА_4 звернувся до Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради із заявою про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 114) та надав лист Управління архітектури та містобування Чернігівської міської ради від 12.01.2016 № 01-18/1962 про можливість присвоєння поштової адреси об'єкту нерухомого майна, а саме: АДРЕСА_2
25.08.2016 державним реєстратором Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Корнієнко С.Г. прийнято рішення № 31093205 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за № 15155766 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об'єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 958384174101/спеціального розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 127).
Вказані рішення відповідача позивач вважає такими, що прийняті з порушенням вимог Цивільного кодексу України, Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові, економічні, організаційні засади проведення державної реєстрації речових та інших прав, які підлягають реєстрації, та їх обтяжень і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою цих прав, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна визначає Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 №1952-IV (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1952-IV).
Згідно із частиною першою статті 2 цього Закону № 1952-IV під термінами «державна реєстрація речових прав на нерухоме майно» (далі - державна реєстрація прав) розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав; обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або, яка виникає на підставі договорів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону № 1952-IV державній реєстрації прав підлягають, зокрема, право власності.
Статтею 9 Закону № 1952-IV визначено, що до повноважень суб'єктів державної реєстрації прав належить забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та ведення реєстраційних справ; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до положень частини третьої статті 10 Закону № 1952-IV державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов'язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; перевіряє документи на наявність підстав для проведення реєстраційних дій, зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення.
Положеннями статті 22 вказаного Закону зазначено, що документи, які подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Не розглядаються документи оформлені з порушенням вимог законодавства.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 27 Закону №1952-ІV державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.
Так, відповідно до частини першої статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Частиною третьою статті 331 Цивільного кодексу України передбачено, що до завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна). У разі необхідності особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, може укласти договір щодо об'єкта незавершеного будівництва, право власності на який реєструється органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно на підставі документів, що підтверджують право власності або користування земельною ділянкою для створення об'єкта нерухомого майна, дозволу на виконання будівельних робіт, а також документів, що містять опис об'єкта незавершеного будівництва.
Статтею 657 Цивільного кодексу України зазначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
Як вбачається з технічного паспорта на недобудований житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 нерухоме майно складається: з недобудованого приміщення, загальною площею 15,8 кв. м.; недобудованого приміщення, загальною площею 1,5 кв.м; недобудованого приміщення, загальною площею 11,5 кв.м; недобудованого приміщення, загальною площею 13,7 кв.м, всього по 1 поверху 42,5 кв.м.; недобудованого приміщення, загальною площею 44,7 кв.м, всього по 2 поверху 44,7 кв.м., всього по будівлі 87,2 кв.м. (а.с. 121 на звороті).
Отже, спірна державна реєстрація проведена щодо об'єкта, який має ознаки нерухомого майна.
Проте, як встановив суд, спірна державна реєстрація нерухомого майна проведена державним реєстратором з порушенням вищевказаних нормативно-правових актів, оскільки договір купівлі-продажу об'єкта нерухомого майна від 20.05.2016, укладений між ДПІ у М. Чернігові ГУ ДФС у Чернігівській області та ОСОБА_4 нотаріально не посвідчений та не зареєстрований в установленому законом порядку.
Твердження представника відповідача, що даний договір купівлі-продажу не підлягає нотаріальному посвідченню, так як майно перебуває в податковій заставі, суд вважає безпідставними, оскільки в договорі від 20.05.2016 відомості, що об'єкт незавершеного будівництва перебуває у податковій заставі, відсутні. Інші докази, які б підтверджували, що відчужуваний об'єкт нерухомого майна перебував в податковій заставі, також відсутні.
Умови, підстави та процедуру проведення відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав визначає Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 №1127 (далі - Порядок № 1127).
Пунктом 68 Порядку №1127 передбачено, що для державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва подаються: 1) документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під таким об'єктом (крім випадку, коли речове право на земельну ділянку вже зареєстровано в Державному реєстрі прав); 2) документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт; 3) технічний паспорт на об'єкт незавершеного будівництва.
Однак документ, що посвідчує речове право на земельну ділянку під об'єктом нерухомого майна та документ, що відповідно до законодавства надає право на виконання будівельних робіт, відсутній.
Таким чином, суд дійшов висновку, що державний реєстратор Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Корнієнко С.Г. проводячи спірну державну реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_4, діяв з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки державна реєстрація проведена на підставі договору купівлі-продажу нерухомого майна, який нотаріально не посвідчений та не зареєстрований в установленому законом порядку. Також відсутні документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою та дозвіл на виконання будівельних робіт.
Крім того, слід зазначити, що відповідно до статтей 88 та 89 Водного кодексу України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Прибережні захисні смуги встановлюються по берегах річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів; для середніх річок, водосховищ на них та ставків площею більше 3 гектарів - 50 метрів; для великих річок, водосховищ на них та озер - 100 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. Прибережні захисні смуги встановлюються на земельних ділянках всіх категорій земель, крім земель морського транспорту. Землі прибережних захисних смуг перебувають у державній та комунальній власності та можуть надаватися в користування лише для цілей, визначених цим Кодексом. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації. Прибережні захисні смуги встановлюються за окремими проектами землеустрою. Проекти землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг (з установленою в них пляжною зоною) розробляються в порядку, передбаченому законом. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від урізу води. У межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів встановлюється пляжна зона, ширина якої визначається залежно від ландшафтно-формуючої діяльності моря, але не менше 100 метрів від урізу води, що включає: території, розташовані між лінією максимального відпливу та лінією максимального напливу хвиль, зареєстрованих під час найсильніших штормів, а також територію берега, яка періодично затоплюється хвилями; прибережні території - складені піском, гравієм, камінням, ракушняком, осадовими породами, що сформувалися в результаті діяльності моря, інших природних чи антропогенних факторів; скелі, інші гірські утворення. Пляжна зона не встановлюється у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів на земельних ділянках, віднесених до земель морського транспорту, а також на земельних ділянках, на яких розташовані військові та інші оборонні об'єкти, рибогосподарські підприємства. Користування пляжною зоною у межах прибережної захисної смуги морів та навколо морських заток і лиманів здійснюється з дотриманням вимог щодо охорони морського середовища, прибережної захисної смуги від забруднення та засмічення і вимог санітарного законодавства. До узбережжя морів, морських заток і лиманів у межах пляжної зони забезпечується безперешкодний і безоплатний доступ громадян для загального водокористування, крім земельних ділянок, на яких розташовані гідротехнічні, гідрометричні та лінійні споруди, санаторії та інші лікувально-оздоровчі заклади, дитячі оздоровчі табори. У разі надання права користування пляжною зоною користувачі зобов'язані забезпечити безперешкодний та безоплатний прохід вздовж берега моря, морської затоки чи лиману. У межах населених пунктів місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування виділяються та облаштовуються пляжні зони для безперешкодного та безоплатного користування. На островах встановлюється режим обмеженої господарської діяльності, передбачений для прибережних захисних смуг. Режим використання об'єктів і територій природно-заповідного фонду, розташованих у межах прибережної смуги морів та навколо морських заток і лиманів, регулюється Законом України «Про природно-заповідний фонд України».
Обмеження господарської діяльності в прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах. Прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності. У прибережних захисних смугах уздовж річок, навколо водойм та на островах забороняється: 1) розорювання земель (крім підготовки ґрунту для залуження і залісення), а також садівництво та городництво; 2) зберігання та застосування пестицидів і добрив; 3) влаштування літніх таборів для худоби; 4) будівництво будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів; 5) миття та обслуговування транспортних засобів і техніки; 6) влаштування звалищ сміття, гноєсховищ, накопичувачів рідких і твердих відходів виробництва, кладовищ, скотомогильників, полів фільтрації тощо. Об'єкти, що знаходяться у прибережній захисній смузі, можуть експлуатуватись, якщо при цьому не порушується її режим. Не придатні для експлуатації споруди, а також ті, що не відповідають встановленим режимам господарювання, підлягають винесенню з прибережних захисних смуг.
Отже, вказаними нормами передбачено особливий правовий режим земель прибережних захисних смуг, та встановлену чинним законодавством заборону для будівництва будь-яких споруд (крім гідротехнічних, навігаційного призначення, гідрометричних та лінійних), у тому числі баз відпочинку, дач, гаражів та стоянок автомобілів.
Як вбачається з інформації Чернігівської міської ради від 05.09.2017 №1-28/20-5700, відповідно до плану зонування Тимчасового порядку використання території м. Чернігова, затвердженого рішенням Чернігівської міської ради від 28.12.2011 (16 сесія 6 скликання), ділянка, на якій розташований об'єкт нерухомого майна в АДРЕСА_2, знаходиться в зоні Р-2 «Ладшафтно-рекреаційна зона загальноміського значення». До переважних та дозволених видів забудови та використання земельних ділянок цієї зони будівництво житлових будинків не відноситься (а.с. 139).
Відповідно до положень пункту 1 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування рішення.
Враховуючи вищевказані обставини справи, суд дійшов висновку, що рішення державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Корнієнко С.Г. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 29.06.2016 № 30231212 є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішення державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Корнієнко С.Г. від 25.08.2016 № 31093205 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно також підлягає скасуванню, оскільки є похідним від рішення від № 30231212 від 29.06.2016, яке суд визнав протиправним.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено).
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єктів владних повноважень, суд приходить до переконання про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.
Відповідно до частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись статтями 71, 86, 94, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Корнієнко С.Г. від 29.06.2016 № 30231212 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Скасувати рішення державного реєстратора Управління адміністративних послуг Чернігівської міської ради Корнієнко С.Г. від 25.08.2016 № 31093205 про внесення змін до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Постанова суду набирає законної сили в порядку статей 167,186 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.
Суддя І.І. Соломко