ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1
м. Київ
28 вересня 2017 року № 826/4864/17
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Вєкуа Н.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом до проОСОБА_1 Головного управління Національної поліції у м.Києві визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі,
ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у м. Києві, в якому просить суд:
- визнати незаконним, протиправним та скасувати Наказ №213 о/с від 03.03.2017 року, яким ОСОБА_1 звільнено з 06.03.2017 року відповідно до п.4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із скороченням штатів;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника-начальника слідчого відділу Солом'янського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві, з виплатою заробітної плати за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що спірний наказ №213 о/с від 03.03.2017 року про звільнення зі служби в поліції з посади заступника начальника-начальника слідчого відділу Солом'янського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві за п 4 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) видано з порушенням вимог чинного законодавства про працю, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав.
Відповідач позов не визнав, надав суду письмові заперечення, в яких просив суд відмовити у задоволенні позову з тих підстав, що звільнення позивача проведено у зв'язку зі скороченням посади, яку обіймав позивач. При цьому відповідач вказує, що позивача прийнято на службу в поліцію за окремим порядком шляхом призначення на посаду у тимчасовий штат. Відповідач зазначає, що за результатами проведеного атестування рішенням атестаційної комісії позивач був визнаний таким, що займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність, тому наказом Головного управління Національної поліції в Київській області від 20.01.2016 №36 о/с позивач був звільнений зі служби в поліції через службову невідповідність.
11 жовтня 2016 року Окружним адміністративним судом міста Києва позивача поновлено на посаді заступника начальника Солом'янського управління поліції - начальника слідчого відділу Головного управління Національної поліції України у м. Києві. На виконання судового рішення відповідачем видано відповідний наказ від 05.01.2017 року № 13 о/с про поновлення позивача на посаді заступника начальника Солом'янського управління поліції - начальника слідчого відділу, без доступу до інформації з грифами секретності «цілком таємно» та «таємно.
Відповідач вказує, що працівники Солом'янського управління поліції та управління кадрового забезпечення ГУНП намагались письмово попередити позивача про можливе вивільнення у зв'язку із організаційно-штатними змінами в ГУНП у м. Києві та його структурних підрозділах, однак ОСОБА_1 відмовився від підпису, про що 05.01.2017 року було складено акт.
У зв'язку з викладеним наказом ГУ НП в м. Києві від 03.03.2017 року №213 о/с позивача з 06.03.2017 року було звільнено зі служби в поліції за п.4 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Представник відповідача у задоволенні позову просив відмовити у повному обсязі.
В судовому засіданні за згодою сторін відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено про вирішення справи в порядку письмового провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши позивача, та представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника начальника Солом'янського управління поліції - начальника слідчого відділу Головного управління Національної поліції у м. Києві.
Атестаційною комісією № 4 Головного управління Національної поліції у м. Києві 07.12.2015 року за наслідками проведеної атестації відносно позивача прийнято рішення що позивач займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність.
За результатом розгляду апеляційної скарги позивача на рішення від 07.12.2015 року Апеляційною атестаційною комісією Північного регіону прийнято рішення оформлене протоколом від 26.12.2015 року про відхилення скарги.
Наказом від 20.01.2016 року №36 о/с відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" позивача звільнено зі служби в поліції згідно п. 5 (через службову невідповідність).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2016 року в адміністративній справі №826/3082/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2017 року, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення атестаційної комісії Головного управління Національної поліції України у м. Києві № 4, що оформлене протоколом від 07.12.2015 року та зазначене в розділі IV "Результати атестування (висновок атестаційної комісії)" атестаційного листа в частині зазначення " 4-займаній посаді не відповідає, підлягає звільненню зі служби в поліції через службову невідповідність", прийняте відносно ОСОБА_1; рішення Апеляційної атестаційної комісії Північного регіону від 26.12.2015 "відхилити скаргу" прийняте за результатом розгляду скарги ОСОБА_1 на рішення Атестаційної комісії Головного управління Національної поліції у м. Києві №4 від 07.12.2015 року; наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві № 36 о/с від 20.01.2016 в частині звільнення ОСОБА_1 зі служби в поліції за пунктом 5 (через службову невідповідність) частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію". Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Солом'янського управління поліції - начальника слідчого відділу Головного управління Національної поліції України у м. Києві. Стягнуто з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві №13 о/с від 05.01.2017 року «Щодо особового складу» поновлено полковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Солом'янського управління поліції - начальника слідчого відділу, без доступу до інформації з грифами секретності «цілком таємно» та « таємно», із 21.01.2016 року, виплативши середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах стягнення за один місяць.
Підставою для видання даного наказу слугувала постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.10.2016 року №826/3082/16.
Наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 03.03.2017 року №213 о/с «Щодо особового складу» полковника поліції ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Солом'янського управління поліції - начальника слідчого відділу 06.03.2017 року звільнено зі служби в поліції згідно з п.4 ч.1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).
Підставою видання даного наказу зазначено накази Національної поліції України від 24.02.2016 року №164дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управління національної поліції у м. Києві», Головного управління Національної поліції у м. Києві від 17.03.2016 року №6 дск «Про організаційно-штатні зміни в ГУНП у м. Києві» та акт про відмову у ознайомленні з попередженням полковником поліції ОСОБА_1 від 05.01.2017 року.
Не погоджуючись з вищевказаним наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві про його звільнення зі служби в поліції позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходив з такого.
Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду діяльності, реалізовує програми професійно - технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.15р. № 580-VIII (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин; надалі Закон № 580-VIII).
За змістом статті 68 Закону № 580-VIII, у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення (ч. 1).
Поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров'я, ставлення до виконання службових обов'язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті (ч. 2).
Поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону (ч. 3).
Переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства (ч. 5).
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів.
Таким чином у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів звільненню підлягають не всі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочені
Відповідно до п. 5 ч. 10 ст. 62 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський у повному обсязі користується гарантіями соціального та правового захисту, передбаченими цим Законом та іншими актами законодавства.
Таким чином, гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються у тому числі і на поліцейських.
У разі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший або при його перепрофілюванні звільнення з публічної служби, зміна її істотних умов можуть мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності чи штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями тощо. Саме по собі перетворення одного структурного підрозділу юридичної особи публічного права в інший без скорочення штату не може бути підставою для звільнення з публічної служби чи зміни істотних умов її проходження. Скорочення штату встановлюється шляхом порівняння штатних розписів цієї юридичної особи до і після її реорганізації.
Наказом № 6 від 17.03.16 року Головного управління Національної поліції в м. Києві визначено, що на виконання вимог наказу Національної поліції України від 24.02.16 року № 164дск «Про організаційно-штатні зміни в Головному управлінні Національної поліції України в м. Києві» вирішено оголосити штат Головного управління Національної поліції у м. Києві згідно з 14 додатками, що додаються, та оголосити перелік змін у штатах Національної поліції згідно з додатком, що додається.
З наявного в матеріалах справи переліку змін у штатах Національної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України від 24.02.16р. №164 дск, оголошеного наказом Головного управління Національної поліції у м. Києві від 17.03.16р. №6 вбачається, що скасовуються всі тимчасові посади.
За поясненнями позивача, жодної іншої посади, відповідачем йому не пропонувалось, від жодної посади він не відмовлявся. Доказів відмови позивача від інших посад в будь-якому органі (закладі, установі) поліції, відповідачем не надано.
Також не надано доказів того, що саме посада ОСОБА_1 з відповідними функціональними обов'язками була скорочена.
На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачем не проводиться реорганізація чи скорочення штатів, а лише заміна тимчасового штатного розпису на постійний, ОСОБА_1 не було запропоновано жодної іншої посади, як в постійному штаті ГУНП у м. Києві так і в іншому органі чи підрозділі поліції. Отже, відповідачем трудові гарантії позивача були порушені, у зв'язку із чим повинні бути відновлені шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.
Принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року, вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
В Рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
У Рішенні від 27 вересня 2010 року по справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» зазначено, що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Відповідно до частини 1 статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.
З огляду на те, що позивача було протиправно звільнено зі служби в поліції, Позивач підлягає поновленню на тій посаді та у тому органі, з якого він був протиправно звільнений.
Частиною 2 статті 235 Кодексу законів про працю України передбачено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Верховний Суд України у постанові від 14 січня 2014 року (справа № 21-395а13) зазначив, що ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, суд має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.
Обчислення середнього заробітку за час вимушеного прогулу проводиться згідно вимог Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.95р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок №100).
Пунктом 8 Порядку №100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Відповідно до пункту 6 Порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ України 06.04.16р. № 260 поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв'язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення.
Згідно п. 9 вказаного Порядку при виплаті поліцейським грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Таким чином, зі змісту постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.15р. №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», наказу Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.16р. №260 «Про затвердження порядку та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання» убачається, що грошове забезпечення поліцейських обраховується та виплачується з розрахунку календарних днів відповідного місяця їх служби.
Так, згідно довідки ГУ НП у м. Києві від 12.07.2017 року №1108 грошове забезпечення за останні два повних місяця роботи позивача складає 14 742,00 грн., отже середньоденний розмір грошового забезпечення Позивача складав 335,05 грн. (14 742,00 грн./44 (21 (кількість робочих днів у листопаді 2015 року) + 23 (кількість робочих днів у грудні 2016 року).
Виходячи із поняття вимушеного прогулу, кількість днів вимушеного прогулу визначається з дня звільнення та до винесення судом рішення про поновлення на роботі незаконного звільненого працівника.
Водночас, як вбачається з довідки вих. №01 від 03.07.2017 року, ОСОБА_1 працює в адвокатському об'єднані "Татаров Фаринник Головко" з 01.07.2017 року на посаді адвоката, заступника керуючого партнера, начальника департаменту кримінального права.
Таким чином, в даному випадку з 07.03.2017 року по 01.07.2017 року (моменту призначення на посаду), що становить 77 робочих днів.
Таким чином, сума середнього заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 становить 25 798,85 грн. (335,05*77).
Відповідно до п.3 ч.1 ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне звернути до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача на посаді.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати наказ№213 о/с від 03.03.2017 року, яким ОСОБА_1 звільнено з 06.03.2017 року відповідно до п.4 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» у зв'язку із скороченням штатів.
Поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника-начальника слідчого відділу Солом'янського управління поліції ГУ Національної поліції у м. Києві.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в м. Києві на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 25 798,85 грн.
Допустити негайне виконання постанови суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді.
Постанова набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
Суддя Н.Г. Вєкуа