27 вересня 2017 року м.Київ № 810/2044/17
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., за участю секретаря судового засідання: Касьянової О.В.,
представників сторін:
від позивача - ОСОБА_1,
від відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державної екологічної інспекції у Київській області
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Утілсервіс"
про тимчасову заборону здійснення господарської діяльності
До Київського окружного адміністративного суду звернулась Державна екологічна інспекція у Київській області (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Утілсервіс” (далі - відповідач), в якому просить суд тимчасово заборонити відповідачу здійснювати господарську діяльність пов'язану зі збиранням та видаленням безпечних відходів, до усунення порушень визначених приписом б/н від 14.11.2016.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час проведення позапланової перевірки ТОВ "Утілсервіс" посадовими особами контролюючого органу було встановлено, що вимоги припису від 14.11.2016 виконано суб'єктом господарської діяльності частково.
При цьому, позивач зауважив, що ряд порушень вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами підприємство не усуває протягом тривалого часу.
За наведених обставин, з метою недопущення виникнення аварійної ситуації та забруднення навколишнього середовища у Бородянському районі Київської області позивач просить суд застосувати заходи реагування у вигляді тимчасової заборони здійснювати ТОВ "Утілсервіс" господарську діяльність пов'язану зі збиранням та видаленням безпечних відходів, до усунення порушень визначених приписом б/н від 14.11.2016.
Відповідач позову не визнав та 14.07.2017 надав до суду письмові заперечення, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування доводів заперечень зазначив, що викладені в адміністративному позові та Акті перевірки доводи позивача є безпідставними та не відповідають дійсності.
Зокрема, відповідач вказує, що підприємство користується земельною ділянкою на підставі договору оренди від 05.11.2004 укладеного з Бородянською районною державною адміністрацією Київської області. Правова оцінка вказаного договору була надана Київським окружним адміністративним судом в ході розгляду адміністративної справи № 2а-9784/10/1070. Отже, правовстановлюючі документи є такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.
Разом з цим, відповідач зазначив, що встановлення системи сортування відходів на полігоні (як того вимагає контролюючий орган) не є обов'язковим, оскільки відсутність такої системи жодним чином не порушує стан навколишнього природного середовища.
При цьому, відповідач звертав увагу суду, що за весь час експлуатації полігону позивачем зазначене порушення не встановлювалось та відповідно вимоги щодо його усунення не висувались.
Крім того, відповідач наголошував, що позовні вимоги Інспекції не відповідають частині 7 статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності", оскільки нормами чинного законодавства не передбачено повноважень суду тимчасово забороняти суб'єкту господарювання здійснювати господарську діяльність.
У запереченнях проти адміністративного позову відповідач також зазначає, що Інспекція вказує лише на наявність встановлених перевіркою порушень законодавства, проте не вказує яким чином ці порушення створюють небезпеку та загрожують навколишньому природному середовищу. Проте, позивачем не враховано, що тимчасове зупинення господарської діяльності Товариства може призвести до накопичення відходів у населених пунктах, а також до звалювання відходів у необлаштованих спеціально для цього місцях.
З огляду на зазначене, відповідач стверджує, що у разі зупинення господарської діяльності підприємства існує справжній ризик забруднення та завдання шкоди навколишньому природному середовищу, а усунення негативних наслідків потребуватиме значних зусиль та витрат, що є неспівмірним з виявленими контролюючим органом порушеннями вимог законодавства.
За наведених обставин, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог - відсутні, а тому просить суд відмовити Державній екологічній інспекції у Київській області у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
У судове засідання призначене на 27.09.2017 з'явились уповноважені представники сторін.
Представник позивача у судовому засіданні підтримав доводи позовної заяви та просив позов задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Крім того, представник відповідача у судовому засіданні звертав увагу суду, що адміністративний позов підписано неуповноваженою на те особою та подано з пропуском визначеного законодавством строку звернення до суду, а тому відповідно до приписів Кодексу адміністративного судочинства України даний позов підлягає залишенню без розгляду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.
Судом встановлено, що у період з 10.11.2016 по 11.11.2016 посадовими особами Державної екологічної інспекції у Київській області на підставі наказу від 24.10.2016 № 320 та направлення від 24.02.2016 № 000812 проведено планову перевірку ТОВ «Утілсервіс» (розташованого за адресою: Київська область, смт.Бородянка, проспект. Жовтневий, 9) на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами (а.с. 23-30).
У ході проведення вказаної перевірки посадовими особами контролюючого органу було виявлено ряд порушень підприємством вимог природоохоронного законодавства та з метою їх усунення 14.11.2016 винесено припис № б/н. Вказаним розпорядчим документом позивач зобов'язав ТОВ "Утілсервіс" у строк:
5 місяців - оформити правоустановчі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем площею 13 га (тимчасовий договір оренди земельної ділянки) у відповідності до Земельного кодексу України;
2 місяці - визначити та погодити склад і властивості відходів, що утворюються, ступінь їх небезпечності для навколишнього природного середовища;
3 місяці - забезпечити ущільнення та вкриття тіла полігону ізолюючим матеріалом;
3 місяці - обвалувати по периметру та огородити сіткою для вловлювання легких фракцій полігон твердих побутових відходів;
3 місяці - впровадити систему сортування відходів на полігоні твердих побутових відході (а.с. 31).
Судом встановлено, що з метою перевірки виконання вимог вказаного припису в період з 29.05.2017 по 02.06.2017 посадовими особами Державної екологічної інспекції у Київській області на підставі наказу від 29.05.2017 № 108 та направлення № 000306 проведено позапланову перевірку ТОВ «Утілсервіс» (розташованого за адресою: Київська область, смт.Бородянка, проспект. Жовтневий, 9) на відповідність дотримання вимог природоохоронного законодавства (а.с.36, 37).
З наявного у матеріалах справи Акта, складеного за результатами проведення позапланової перевірки, від 01.06.2016 № б/н вбачається, що посадовими особами контролюючого органу встановлено, що вимоги припису суб'єктом господарської діяльності виконано частково, а саме: не проведено державної реєстрації договору оренди земельної ділянки та не впроваджено системи сортування відходів на полігоні ТПВ ( а.с. 34).
За наведених обставин, як зазначає позивач у позові, з метою недопущення виникнення аварійної ситуації та забрудження навколишнього природного середовища у Бородянському районі Київської області, припинення порушень природоохоронного законодавства Державна екологічна інспекція у Київській області звернулось до суду з даним позовом про застосування до відповідача заходів реагування у сфері державного нагляду (контролю).
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає про таке.
Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року № 877-V (далі Закон № 877-V).
Відповідно до статті 1 Закону № 877-V державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Заходами державного нагляду (контролю) - є планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та інших дій.
Спосіб здійснення державного нагляду (контролю) - процедура здійснення державного нагляду (контролю), визначена законом.
Відповідно до частини 4 статті 4 Закону № 877 виключно законами встановлюються: органи, уповноважені здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності; види господарської діяльності, які є предметом державного нагляду (контролю); повноваження органів державного нагляду (контролю) щодо зупинення виробництва (виготовлення) або реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг; вичерпний перелік підстав для зупинення господарської діяльності; спосіб здійснення державного нагляду (контролю); санкції за порушення вимог законодавства і перелік порушень, які є підставою для видачі органом державного нагляду (контролю) припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа.
Орган державного нагляду (контролю) не може здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, якщо закон прямо не уповноважує такий орган на здійснення державного нагляду (контролю) у певній сфері господарської діяльності та не визначає повноваження такого органу під час здійснення державного нагляду (контролю).
Приписами частини першої статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності та господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, в тому числі про поводження з відходами; щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов.
Центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів є Державна екологічна інспекція України, правовий статус якої визначено у Положенні, затвердженому Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 454/2011 (далі - Положення № 454/2011).
Відповідно до пункту 7 Положення № 454/2011 Держекоінспекція України здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).
Згідно з пунктом 4 Положення № 454/2011 Держекоінспекція здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог, зокрема, законодавства про поводження з відходами; законодавства щодо наявності дозволів, лімітів та квот на спеціальне використання природних ресурсів, дотримання їх умов, тощо.
Пунктом 6 Положення № 454/2011 передбачено, що Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: приймати рішення про обмеження чи зупинення (тимчасово) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин, за винятком суб'єктів підприємницької діяльності (інвесторів), що провадять свою діяльність відповідно до законодавства про угоди щодо розподілу продукції.
Водночас, у частині п'ятій статі 4 Закону № 877-V встановлено, що виробництво (виготовлення) або реалізація продукції, виконання робіт, надання послуг суб'єктами господарювання можуть бути призупинені виключно за рішенням суду.
Відповідно до частини дев'ятої цієї норми, невиконання приписів, розпоряджень та інших розпорядчих документів органу державного нагляду (контролю) тягне за собою застосування штрафних санкцій до суб'єкта господарювання згідно із законом.
Частиною сьомою статті 7 Закону № 877-V визначено, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу, а у випадках, передбачених законом, також звертається у порядку та строки, встановлені законом, до адміністративного суду з позовом щодо підтвердження обґрунтованості вжиття до суб'єкта господарювання заходів реагування, передбачених відповідним розпорядчим документом.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства, враховуючи вищу юридичну силу закону над підзаконними нормативно-правовими актами, перевагу норм права, прийнятих пізніше, а також пріоритетність норм спеціального закону, вбачається, що вказані заходи вживаються за рішенням суду за результатами розгляду відповідного позову органу державного нагляду (контролю).
Наведене узгоджується із правовою позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у постанові від 29 січня 2015 року у справі №824/2192/13-а.
Водночас, суд звертає увагу, що державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності, що передбачено частиною 1 статті 3 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності".
Як було встановлено судом, позивачем на підставі Акта № 361 складено припис № б/н від 14.11.2016 про усунення порушень вимог природоохоронного законодавства.
Відповідно до змісту цього припису, ТОВ «Утілсервіс» було зобов'язано у строк до п'яти місяців вжити заходи щодо усунення недоліків, які були виявлені під час здійснення перевірки згідно з переліком вказаним у приписі.
Суд зауважує, що відповідно до частини 8 статті 7 Закону № 877 припис - обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб'єкта господарювання.
Приписами статті 12 Закону № 877 передбачено, що невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб'єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.
У разі застосування санкцій за порушення вимог законодавства, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання. Санкція, що застосовується до суб'єкта господарювання при першому порушенні, не може бути вищою за мінімальну санкцію, передбачену відповідним законом.
Тобто, позивач спочатку застосував захід реагування інший, ніж захід у вигляді повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг, а саме склав припис та надав відповідачу час на усунення виявлених перевіркою порушень у добровільному порядку, чим відповідно підтвердив про відсутність підстав для застосування інших видів заходів реагування.
У подальшому, 01.06.2017 Державною екологічною інспекцією у Київській області було проведено позапланову перевірку щодо виконання ТОВ «Утілсервіс» вимог вказаного припису № б/н від 14.11.2016.
Вказаною перевіркою встановлено, що суб'єктом господарської діяльності не виконано всіх вимог зазначеного припису, а саме:
- пункт 1 - оформити правоустановчі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем площею 13 га у відповідності до приписів статті 125, частин 1-3, 5 статті 126 Земельного кодексу України (зареєструвати тимчасовий договір оренди земельної ділянки;
- пункт 5 - впровадити систему сортування відходів на полігоні твердих побутових відходів відповідно до вимог статей 17, 32, 33 закону України «Про відходи».
За наведених обставин, з метою застосування ще одного заходу реагування у вигляді тимчасової заборони ТОВ «Утілсервіс» здійснювати господарську діяльність пов'язану зі збиранням та видаленням безпечних відходів до усунення порушень визначених приписом б/н від 14.11.2016, позивач 16.06.2017 звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
З огляду на вказані обставини, доводи відповідача про те, що позивач звернувся до суду з пропуском встановленого частиною 2 статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строку не приймаються судом до уваги, оскільки по-перше, у даному випадку згідно з вимогами чинного законодавства контролюючий орган позбавлений права звертатись до суду з відповідними позовними вимогами одразу після виявлення порушень. По-друге, враховуючи, що позивач перевіряв виконання поперднього припису, він звернувся у межах визначеного законодавцем 15 денного строку з дня виявлення підстав для звернення до суду з даним позовом.
Щодо доводів відповідача відносно того, що адміністративний позов підписано не уповноваженою особою, то суд зазначає, що дане питання було вже вирішено судом під час відкриття провадження у справі, та встановлено наявність права підпису адміністративного позову у тимчасово виконуючого обов'язки начальника Державної екологічної інспекції у Київській області ОСОБА_3, що підвтерджується даним відповідного наказу від 17.07.2017 № 48-Втм, який наявний у матеріалах справи (а.с. 16). Таким чином, підстав для залишення позовної заяви без розгляду судом не встановлено.
Водночас, суд звертає увагу, що згідно з приписами норм чинного законодавства, захід реагування у вигляді зупинення роботи до повного усунення порушень є крайнім заходом та є доцільним лише у разі, якщо допущенні порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Порушення, які створюють загрозу життю та здоров'ю людей, законодавством не визначені, отже, віднесення до зазначеної категорії є оцінкою суб'єкта владних повноважень, а тому, у кожному окремому випадку суб'єкт владних повноважень має визначати чи створюють виявлені порушення дійсну реальну загрозу життю та здоров'ю людей у взаємозв'язку із встановленими обставинами, що мають значення для вирішення даного питання.
Оскільки обов'язок доведення позовних вимог законом покладено на позивача, то саме органи нагляду (контролю) зобов'язані обґрунтувати необхідність застосування зупинення роботи підприємства, а суд дослідити вказані докази та надати їм відповідної правової оцінки.
У свою чергу, позивач у ході судового розгляду справи не довів обґрунтованість обрання такого заходу, як тимчасова заборона відповідачу здійснювати господарську діяльність пов'язану із збиранням та видаленням безпечних відходів та ступінь загрози відповідної діяльності життю та здоров'ю громадян, з урахуванням виявлених порушень.
Зокрема, позивач вказує про відсутність у відповідача правових підстав користуватись земельною ділянкою площею 13 га та відповідно здійснювати на ній господарську діяльність, оскільки договір оренди землі не зареєстровано у встановленому законом порядку.
Водночас, суд критично оцінює вказані доводи позивача, оскільки з наявного у матеріалах справи рішення Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 у справі № 2а-9784/10/1070, яке ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.11.2011 було залишено без змін вбачається, що судом вже надавалась правова оцінка правомірності договору оренди землі площею 13 га, на якій відповідач здійснює господарську діяльність пов'язану зі збиранням та видаленням безпечних відходів (а.с. 60-67).
Згідно з частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, під час розгляду даної адміністративної справи суд не вирішує питання щодо правомірності договору оренди землі площею 13 га, на якій відповідач здійснює господарську діяльність пов'язану зі збиранням та видаленням безпечних відходів.
Крім того, суд звертає увагу, що у письмових запереченнях на адміністративний позов відповідач вказує, що директором ТОВ «Утілсервіс» повідомлялось контролюючому органу про реєстрацію Тимчасового договору оренди від 05.11.2004 у встановленому законом порядку.
У свою чергу, позивач, як суб'єкт владних повноважень, жодних доводів на спростування вказаних тверджень відповідача суду не надав.
Разом з цим, позивачем також не наведено жодних доводів, а судом не встановлено обставин, яким чином виявлене порушення (правовстановлюючі документи на земельну ділянку під сміттєзвалищем площею 13 га не оформлені у відповідності до Земельного кодексу України, а саме: тимчасовий договір оренди земельної ділянки не пройшов державної реєстрації) створює реальну загрозу життю та здоров'ю людей.
Відповідачем також не надано жодного обґрунтування (як в адміністративному позові так і під час судового розгляду справи) наявності відповідної загрози життю та здоров'ю людей, якщо відповідач не впровадить систему сортування твердих побутових відходів.
Суд зауважує, що відповідно до вимог статті 17 та 33 Закону України «Про відходи» (про порушення яких позивач зазначає в Акті перевірки № 361 та приписі № б/н від 14.11.2016) суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані не допускати змішування відходів, якщо це не передбачено існуючою технологією та ускладнює поводження з відходами або не доведено, що така дія відповідає вимогам підвищення екологічної безпеки. Забороняється змішування чи захоронення відходів, для утилізації яких в Україні існує відповідна технологія.
Проте, жодних доказів та доводів щодо наявності відповідних технологій для утилізації твердих побутових (безпечних) відходів з якими працює відповідач позивачем суду також надано не було.
При цьому, з наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ТОВ «Утілсервіс» здійснює господарську діяльність по утилізації твердих побутових відходів з 1981 року. Відповідач стверджує, що протягом здійснення підприємством господарської діяльності, позивачем жодного разу не вказувалось про наявність відповідного порушення.
Зазначені доводи відповідача, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема, копією Акта перевірки № 56 від 26.02.2016 та рішенням Київського окружного адміністративного суду від 25.01.2011 у справі № 2а-9784/10/1070.
Таким чином, судом встановлено, що надані представником відповідача пояснення та докази свідчать про безпідставність та необґрунтованість вказаних позивачем в Акті перевірки від 01.06.2017 № б/н порушень ТОВ «Утілсервіс» вимог природоохоронного законодавства, які стали підставою для звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом.
Отже, зважаючи на відсутність фактичних обставин, які стали підставою для звернення до суду щодо застосування заходів реагування, враховуючи принцип пропорційності порушення і покарання, беручи до уваги недоведеність позивачем існування реальної загрози життю та здоров'ю людей у зв'язку зі здійсненням відповідачем господарської діяльності по утилізації відходів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для тимчасової заборони ТОВ "Утілсервіс" здійснення господарської діяльності пов'язаної зі збиранням та видаленням безпечних відходів до усунення порушень визначених приписом б/н від 14.11.2016.
Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідачем було доведено відсутність необхідності застосування заходів реагування визначених у позовній заяві, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Згідно з частиною 1 статті 97 Кодексу адміністративного судочинства України суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Як встановлено судом, сторони не звертались до суду з клопотанням про відшкодування судових витрат, тому дане питання при прийнятті рішення у справі не розглядалось.
Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Панова Г. В.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - 02 жовтня 2017 р.