15 серпня 2017 р. Справа № 804/4647/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гончарової Ірини Анатоліївни
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у ПАТ "Банк Михайлівський" Волкова Олександра Юрійовича, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, в якому позивач просив:
- скасувати рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волковим О.Ю. про визнання переказу коштів, здійсненого ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» 19.05.2016 року в сумі 12 000 грн. , з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором від 14.04.2016 року № 980-065-000221369 на рахунок № НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) нікчемним;
- зобов'язати Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський" Волкова О.Ю. внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), а саме 12 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що обмеження виплати коштів за депозитним договором позивача у період ліквідації банку суперечить вимогам ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волков О.Ю., допускаючи таке обмеження, діяла з перевищенням наданих їй повноважень. Також зазначено, що у ПАТ «Банк Михайлівський» були відсутні правові підстави для визнання нікчемних операцій щодо списання коштів з відкритих розрахункових в банку рахунків ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр».
Представник позивача подав заяву про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.
Представник відповідача проти позову заперечував, у запереченнях проти адміністративного позову зазначив, що позивачем помилково зроблено висновок про те, що кошти, які знаходяться на поточному рахунку, який відкритий в проблемному банку, підлягають виплаті за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, так як позивач не є вкладником ПАТ «Банк Михайлівський». Також зазначено, що окрім повернутих 19.05.2016 року фінансовою компанією коштів, інших коштів на поточному рахунку позивача не було. Враховуючи те, що поточний рахунок відкривався з метою обслуговування вкладу (депозиту), який так і не був розміщений в ПАТ «Банк Михайлівський», доводи позивача щодо того, що останній є вкладником проблемного банку є безпідставними та такими, що не відповідають нормам ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Також зазначено, що договір про відступлення права вимоги № 2 було укладено з порушенням чинного законодавства України, вимог Національного банку України та внутрішніх процедур Банку, а тому вказані правочини є нікчемними у відповідності до полежень п.п. 2,7,8,9 ч. 3 ст. 38 ЗУ «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».
Від Фонду гарантування вкладів надійшли письмові пояснення, в яких Фонд гарантування вкладів просив відмовити в задоволенні адміністративного позову повністю. Також в письмових поясненнях зазначив, що на день розгляду даної адміністративної справи до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не надходило змін та доповнень до Переліку від Уповноваженої особи щодо позивача.
Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.
Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Між ОСОБА_2 та ПАТ «Банк Михайлівський» був укладений договір банківського рахунку «Поточний рахунок для обслуговування строкового вкладу (депозиту) від 14.04.2016 року № 980-065-000001224.
Між ОСОБА_2 та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» було укладено договір «Капітал+ (Інвестиційний) (з виплатою процентів щомісяця) від 14.04.2016 року № 980-065-000221369.
Між ОСОБА_2 та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» було укладено договір від 29.04.2016 року про внесення змін до договору № 980-065-000221369 від 14.04.2016 року.
У відповідності до вищезазначеного договору позивачем було передано ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» 12 000 грн.
19.05.2016 року з банківського рахунку ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» на банківський рахунок позивача було здійснено повернення 12 033, 45 грн. (з урахуванням процентів).
Листом від 23.01.2017 року № 3Г1/6537 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волков О.Ю. повідомив позивача, що переказ коштів здійснений ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» 19.05.2016 року в сумі 12 000 грн. на рахунок позивача є нікчемним.
Листом від 23.01.2017 року № 3Г1/6536 Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волков О.Ю. повідомив позивача, що переказ коштів здійснений ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» 19.05.2016 року в сумі 33,45 грн. на рахунок позивача є нікчемним.
Постановою Правління Національного банку України від 23.05.2016 року №14/БТ віднесено Публічне акціонерне товариство «Банк Михайлівський» до категорії неплатоспроможних.
Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 23.05.2016 року № 812 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський» та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку» та рішення від 13.06.2016 року № 991 «Щодо продовження строку тимчасової адміністрації у ПАТ «Банк Михайлівський».
Згідно за даними рішеннями розпочато процедуру виведення ПАТ «Банк Михайлівський» з ринку шляхом запровадження в ньому тимчасової адміністрації строком з 23.05.2016 року по 22.07.2016 року включно.
Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації в ПАТ «Банк Михайлівський» було призначено Ірклієнка Ю.П.
Рішенням Правління НБУ від 12.07.2016 року № 124-рш оголошено про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський».
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12.07.2016 року №124-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 12.07.2016 року №1213 про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Михайлівський» з 13.07.2016 року та делегування повноважень ліквідатора банку Юрію Петровичу Ірклієнку строком на 2 роки з 13.07.2016 року по 12.07.2018 року.
Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 01.09.2016 року призначено Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та делеговано всі повноваження ліквідатора ПАТ «Банк Михайлівський» Волкову О.Ю. з 05.09.2016 року .
Не погоджуючись із протиправною бездіяльністю уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо невключення до переліку вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного субєкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.12 року № 4452-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 3 ст.2 ЗУ № 4452-VI вклад - кошти в готівковій або безготівковій формі у валюті України або в іноземній валюті, які залучені банком від вкладника (або які надійшли для вкладника) на умовах договору банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або шляхом видачі іменного депозитного сертифіката, включаючи нараховані відсотки на такі кошти.
Відповідно до п. 4 ст.2 ЗУ № 4452-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вкладник - фізична особа (у тому числі фізична особа - підприємець), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифіката.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 26 ЗУ № 4452-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на цей день, незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000 гривень. Адміністративна рада Фонду не має права приймати рішення про зменшення граничної суми відшкодування коштів за вкладами.
Відповідно до абз. 1,2 ч. 2 ст. 26 ЗУ № 4452-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) вкладник має право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами.
Під час тимчасової адміністрації вкладник набуває право на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами за договорами, строк дії яких закінчився станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку, та за договорами банківського рахунку з урахуванням вимог, визначених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 ЗУ № 4452-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за вкладами, включаючи відсотки, на день початку процедури ліквідації банку, але не більше суми граничного розміру відшкодування коштів за вкладами, встановленого на дату прийняття такого рішення, незалежно від кількості вкладів в одному банку.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 ЗУ № 4452-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) тимчасовим адміністратором неплатоспроможного банку та ліквідатором банку (крім ліквідації банку за рішенням власників) є Фонд. Фонд може делегувати рішенням виконавчої дирекції Фонду частину або всі свої повноваження як тимчасового адміністратора або ліквідатора уповноваженій особі (уповноваженим особам) Фонду, яка має високі професійні та моральні якості, бездоганну ділову репутацію, повну вищу освіту в галузі економіки, фінансів чи права (не нижче кваліфікаційного рівня "спеціаліст") та професійний досвід, необхідний для виконання заходів у межах здійснення тимчасової адміністрації.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 27 ЗУ № 4452-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) уповноважена особа Фонду складає перелік рахунків вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Нарахування відсотків за вкладами припиняється у день початку процедури виведення Фондом банку з ринку (у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених частиною другою статті 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність", - у день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку).
Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує:
1) перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню;
2) перелік рахунків вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до пунктів 4-6 частини четвертої статті 26 цього Закону;
3) переліки рахунків, за якими вкладники на індивідуальній основі отримують від банку відсотки за договорами, укладеними на умовах, що не є поточними ринковими умовами відповідно до статті 52 Закону України "Про банки і банківську діяльність", або мають інші фінансові привілеї від банку та осіб, які використовують вклад як засіб забезпечення виконання іншого зобов'язання перед цим банком, що не виконане;
4) перелік рахунків вкладників, що перебувають під арештом за рішенням суду;
5) перелік рахунків вкладників, вклади яких мають ознаки, визначені статтею 38 цього Закону. Кошти за такими вкладами виплачуються Фондом після проведення аналізу ознак, визначених статтею 38 цього Закону, у тому числі шляхом надіслання запитів клієнтам банку, у порядку та строки, встановлені Фондом, а також підтвердження відсутності таких ознак.
Виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр відшкодувань вкладникам для здійснення виплат відповідно до наданого уповноваженою особою Фонду переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду. Фонд не пізніше ніж через 20 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку розміщує оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам на офіційному веб-сайті Фонду.
Фонд також оприлюднює оголошення про початок відшкодування коштів вкладникам у газеті "Урядовий кур'єр" або "Голос України".
Інформація про вкладника в переліку рахунків вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Відповідно до ст. 28 ЗУ № 4452-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд розпочинає виплату відшкодування коштів у національній валюті України в порядку та у черговості, встановлених Фондом, не пізніше 20 робочих днів (для банків, база даних про вкладників яких містить інформацію про більше ніж 500000 рахунків, - не пізніше 30 робочих днів) з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку.
Фонд здійснює виплату гарантованих сум відшкодування через банки-агенти, що здійснюють такі виплати в готівковій або безготівковій формі (за вибором вкладника).
Фонд не пізніше наступного дня після закінчення визначеного цим Законом строку ліквідації банку розміщує на офіційному веб-сайті Фонду оголошення про завершення Фондом виплат гарантованої суми відшкодування.
Порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами передбачений Положенням, затвердженим рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.02.2012 року №14 (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1 Розділу II Порядку Банк після отримання повідомлення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних станом на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку повинен здійснити:
1) нарахування відсотків за вкладами та перерахування з рахунків з обліку нарахованих витрат податку з оподаткованого доходу;
2) відображення в базі даних сум залишків коштів на рахунках вкладників з урахуванням видаткових операцій (зокрема сум за операціями, що успішно пройшли процедуру авторизації, але не були включені до клірингових вимог) та без урахування сум прибуткових операцій, проведених після початку процедури виведення Фондом банку з ринку;
3) консолідацію інформації про вкладників на рівні головного банку;
4) звірку сум залишків за вкладами і нарахованими відсотками, зменшеними на суму податку, між базою даних та балансовими рахунками, на яких обліковуються вклади і нараховані за ними відсотки. Результати звірки оформлюються у вигляді Акта звірки бази даних та балансових рахунків за формою, визначеною Правилами формування та ведення баз даних про вкладників, затвердженими рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09 липня 2012 року № 3, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 23 серпня 2012 року за № 1430/21742 (у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду від 25 вересня 2014 року № 99) (далі - Правила);
5) надання Фонду протягом трьох робочих днів файлів бази даних «D», «Z», «M» і «N» за структурою, визначеною Правилами, разом із супровідним листом.
У супровідному листі зазначаються кількість інформаційних рядків та підсумкові значення сум залишків на рахунках, сум нарахованих відсотків і гарантованих сум відшкодування у файлах. До супровідного листа додається Акт звірки бази даних та балансових рахунків із поясненнями щодо розбіжностей, що засвідчується підписами уповноваженої особи Фонду, головного бухгалтера банку та відбитком печатки банку (за наявності).
Файли «D», «Z» «M» і «N» подаються на електронних носіях. Супровідний лист засвідчується підписом уповноваженої особи Фонду та відбитком печатки неплатоспроможного банку (за наявності).
Відповідно до п. 3 Розділу II Порядку Банк має право надати до Фонду зміни та уточнення до бази даних про вкладників. Зміни надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. У супровідному листі зазначаються:
тип змін (зміна реквізитів вкладника без зміни гарантованої суми відшкодування, тимчасове обмеження, зняття тимчасового обмеження, зміна сум залишків коштів тощо);
кількість інформаційних рядків, що змінюються;
підсумкові значення сум у файлі змін (за записами, що змінюються).
Усі зміни до бази даних про вкладників надаються окремими файлами відповідно до типу змін.
Зміни реквізитів вкладника (поля 2 - 10) надаються за структурою файла «Z» з обов'язковим зазначенням номера інформаційного рядка у файлі «Z» (ідентифікатора вкладника).
Усі інші зміни, що стосуються певного конкретного запису з файла «D» (сум, номерів рахунків та договорів, дат укладення та закінчення договорів тощо), надаються за структурою файла «D» з обов'язковим зазначенням номера інформаційного рядка у файлі «D» (ідентифікатора рахунку вкладника) та номера інформаційного рядка у файлі «Z» (ідентифікатора вкладника).
Відповідно до п. 5 Розділу II Порядку Уповноважена особа Фонду протягом 15 робочих днів з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку формує та надає до Фонду станом на день початку процедури виведення Фондом банку в тому числі перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, із визначенням сум, що підлягають відшкодуванню, згідно з додатком 2 до цього Положення.
Переліки, зазначені у цьому пункті, надаються до Фонду на паперових та електронних носіях разом із супровідним листом. У супровідному листі зазначаються назви переліків, кількість інформаційних рядків та підсумкові значення сум.
Переліки на паперових носіях (пронумерованих, прошитих) складаються в алфавітному порядку за прізвищами вкладників та засвідчуються підписами уповноваженої особи Фонду, головного бухгалтера банку та відбитком печатки банку (за наявності), в електронному вигляді - у csv-файлах. Дані на паперових носіях та в електронному вигляді повинні бути ідентичними.
Інформація про вкладника в переліках має забезпечувати можливість його ідентифікації відповідно до законодавства.
Переліки в електронному вигляді можуть бути передані до Фонду засобами електронної пошти Національного банку України.
Перелік рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду (далі - Перелік), формується за структурою, визначеною додатком 4 до цього Положення, та не включає інформацію про вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 Закону.
Протягом дії тимчасової адміністрації та ліквідації банку уповноважена особа Фонду може надавати зміни та доповнення до переліків.
Аналіз вищезазначених норм показав, що процедура визначення вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами, включає наступні етапи: 1) складення уповноваженою особою Фонду переліку вкладників та визначення розрахункових сум відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду; 2) передача уповноваженою особою Фонду сформованого переліку вкладників до Фонду; 3) складення Фондом на підставі отриманого переліку вкладників Загального Реєстру; 4) затвердження виконавчою дирекцією Фонду Загального реєстру.
Суд зазначає, що Між ОСОБА_2 та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» було укладено договір «Капітал+ (Інвестиційний) (з виплатою процентів щомісяця) від 14.04.2016 року № 980-065-000221369.
01.04.2016 року між ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір доручення № 1, згідно з умовами якого Банк, в якості повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам консультацій про умови та можливості передачі останніми у позику грошових коштів на користь ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», як довірителя, на умовах строковості та платності.
На виконання вищезазначеного договору доручення № 1 Банком від імені ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» укладались з фізичними особами договори позики за встановленою формою, та залучались кошти на рахунок ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр».
За умовами договору від 14.04.2016 року № 980-065-000221369 кошти позивача перераховані Банком на користь третьої особи ТОВ «Інвестиційно-розрахунковий центр».
Таким чином, позивач не набув статусу вкладника у розумінні Закону України від 23.02.12 року № 4452-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а тому гарантії встановлені цим Законом, не поширювались на позивача.
Разом з тим, з метою захисту прав фізичних осіб, Верховною Радою України прийнятий та 19.11.2016 року вступив в законну силу Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» від 15.11.2016 року №5390, яким передбачено, що до вкладу прирівнюються кошти, які залучені від фізичної особи як позика або вклад до небанківської фінансової установи через банк, що виступив повіреним за відповідним договором і на день набрання чинності Законом №5390, віднесений до категорії неплатоспроможних, якщо при цьому банком не було поінформовано фізичну особу під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених цим Законом, а фізична особа, яка розмістила, надала такі кошти, прирівнюється до вкладника.
Тобто, вказаним законом розширено коло осіб, які з 19.11.2016 року набули права на отримання коштів за рахунок Фонду.
Згідно із абз. 2 п. 15 Перехідних положень Закону України від 15.11.2016 року №5390 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб зобов'язано ретельно вивчити документи щодо кожної фізичної особи, яку прирівняно до вкладника і кошти якої прирівняні до вкладу цим пунктом, і не пізніше 20 робочих днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відшкодування фізичним особам через систему гарантування вкладів фізичних осіб шкоди, завданої зловживаннями у сфері банківських та інших фінансових послуг» розпочати за рахунок коштів Фонду у межах суми відшкодування, визначеної частиною першою статті 26 цього Закону, виплату відшкодування коштів фізичним особам, які набули право на таке відшкодування у зв'язку з їх прирівнянням до вкладників.
Відтак, із внесеними змінами в законодавство, змінився і статус позивача у відносинах з банківською установою, у зв'язку з чим, позивач був прирівняний до вкладника та отримав право на відшкодування коштів за рахунок Фонду.
Суд також зазначає, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волковим О.Ю. не було надано доказів того, що Банком було поінформовано позивача під розпис про непоширення на такі кошти гарантій, передбачених Законом №5390.
Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації в ПАТ «Банк Михайлівський» щодо зобов'язання внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), а саме 12 000 грн. підлягають задоволенню.
Також Фондом гарантування вкладів фізичних осіб в письмових запереченнях проти адміністративного позову зазначено, що уповноваженою особою було визначено позивачу суму для відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду у розмірі 966,66 грн., яка було затверджено Фондом та отримано особисто позивачем 12.10.2016 року у ПАТ «Банк Кредит Дніпро».
В додаткових поясненнях до адміністративного позову, ОСОБА_2 зазначено, що 17.01.2014 року між ОСОБА_2 та ПАТ «ВіЕйБі» було укладено договір на депозитний вклад.
21.11.2014 року Національний банк України визнав ПАТ «ВіЕйБі» неплатоспроможним.
Повернення коштів клієнтів ПАТ «ВіЕйБі» здійснював фонд гарантування вкладів фізичних осіб.
28.02.2015 року на ім'я ОСОБА_2 в ПАТ «Банк Михайлівський» було відкрито поточний рахунок № 26206515307701.
06.03.2015 року Фонд переказав залишок суми у розмірі 834,95 грн. від депозиту у ПАТ «ВіЕйБі» на поточний рахунок № 26206515307701.
На умовах договору «Депозитна картка Дохідна П'ятниця» вихідний залишок склав на 16.05.2016 року 966,96 грн.
Суд зазначає, що перерахування коштів від залишку депозиту у ПАТ «ВіЕйБі» на рахунок № 26206515307701, не відноситься до предмету спору у даній справі.
В свою чергу, суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог щодо скасування рішення Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» про визнання переказу коштів здійсненого ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» 19.05.2016 року в сумі 12 000 грн., з призначенням платежу «Повернення коштів згідно з договором від 14.04.2016 року № 980-065-000221369 на рахунок № НОМЕР_3, що належить ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) нікчемним, у зв'язку з наступним.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 37 ЗУ № 4452-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право повідомляти сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняти дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 ЗУ № 4452-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) протягом дії тимчасової адміністрації Фонд зобов'язаний забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою цієї статті.
Відповідно до п. 3 ст. 38 ЗУ № 4452-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними з таких підстав:
1) банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов'язання без встановлення обов'язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог;
2) банк до дня визнання банку неплатоспроможним взяв на себе зобов'язання, внаслідок чого він став неплатоспроможним або виконання його грошових зобов'язань перед іншими кредиторами повністю чи частково стало неможливим;
3) банк здійснив відчуження чи передав у користування або придбав (отримав у користування) майно, оплатив результати робіт та/або послуги за цінами, нижчими або вищими від звичайних (якщо оплата на 20 відсотків і більше відрізняється від вартості товарів, послуг, іншого майна, отриманого банком), або зобов'язаний здійснити такі дії в майбутньому відповідно до умов договору;
4) банк оплатив кредитору або прийняв майно в рахунок виконання грошових вимог у день, коли сума вимог кредиторів банку перевищувала вартість майна;
5) банк прийняв на себе зобов'язання (застава, порука, гарантія, притримання, факторинг тощо) щодо забезпечення виконання грошових вимог у порядку іншому, ніж здійснення кредитних операцій відповідно до Закону України "Про банки і банківську діяльність";
6) банк уклав кредитні договори, умови яких передбачають надання клієнтам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
7) банк уклав правочини (у тому числі договори), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку;
8) банк уклав правочин (у тому числі договір) з пов'язаною особою банку, якщо такий правочин не відповідає вимогам законодавства України.
9) здійснення банком, віднесеним до категорії проблемних, операцій, укладення (переоформлення) договорів, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних з виведенням банку з ринку, з порушенням норм законодавства.
Відповідно до п. 4-5 ст. 38 ЗУ № 4452-VI (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) Фонд:
1) протягом дії тимчасової адміністрації, а також протягом ліквідації повідомляє сторони за договорами, зазначеними у частині другій статті 38 цього Закону, про нікчемність цих договорів та вчиняє дії щодо застосування наслідків нікчемності договорів;
2) вживає заходів до витребування (повернення) майна (коштів) банку, переданого за такими договорами;
3) має право вимагати відшкодування збитків, спричинених їх укладенням.
У разі отримання повідомлення Фонду про нікчемність правочину на підставах, передбачених частиною третьою цієї статті, кредитор зобов'язаний повернути банку майно (кошти), яке він отримав від такого банку, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент вчинення правочину. Такий нікчемний договір не може бути використаний для визначення ринкової ціни.
Відповідно до п. 1.18 Розділу 3 Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 05.07.2012 № 2 Фонд безпосередньо (або уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у разі делегування їй повноважень) зобов'язаний (зобов'язана) в тому числі протягом дії тимчасової адміністрації забезпечити перевірку правочинів (у тому числі договорів), вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Відповідно до п. 2 Розділу 1 Порядку виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними, а також дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у разі їх виявлення, затвердженого рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26.05.2016 № 826 Уповноважена особа Фонду забезпечує ефективний та ґрунтовний аналіз всіх документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), а також проведення неупередженого дослідження наявних доказів, які мають підтвердити правомірність або неправомірність їх вчинення (укладення).
Уповноважена особа Фонду своїм розпорядчим документом створює комісію для здійснення перевірки документів, пов'язаних із вчиненням правочинів (укладенням договорів), метою якої є виявлення фактів нікчемності таких правочинів (укладених договорів), виявлення фактів шахрайства та інших протиправних дій зі сторони працівників банку або інших осіб стосовно банку (далі - Комісія).
Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» згідно з наказом № 27/1 від 24.05.2016 року було створено комісію по перевірці правочинів (договорів) на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними.
Відповідно до п. 5 Розділу 2 Порядку № 826 перевірка правочинів (договорів) на предмет нікчемності проводиться Комісією у період здійснення Фондом тимчасової адміністрації банку.
У разі необхідності проведення перевірки протягом процедури ліквідації банку така перевірка повинна бути завершена не пізніше шести місяців з дня початку процедури ліквідації банку. За рішенням виконавчої дирекції Фонду перевірку може бути продовжено, але не більше, ніж на шість місяців.
Як було зазначено вище, 01.04.2016 року між ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та ПАТ «Банк Михайлівський» було укладено договір доручення № 1, згідно умовами якого Банк, в якості повіреного, мав здійснювати пошук, залучення та надання фізичним особам консультацій про умови та можливості передачі останніми у позику грошових коштів на користь ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», як довірителя, на умовах строковості та платності.
19.05.2016 року ПАТ «Банк Михайлівський» уклав з ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» договір відступлення права вимоги № 2. Згідно з умовами даного договору, ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» зобов'язалось відступити Банку права вимоги, належні ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» за договором купівлі-продажу цінних паперів з усіма додатковими угодами до них, які укладені ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» та юридичними особами.
Перелік договорів, права за якими відступаються з боку ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» Банку зазначаються в реєстрі Основних договорів. Також в реєстрі зазначається, вартість відступлення прав вимог на дату складання такого реєстру.
Банк в свою чергу зобов'язаний оплатити права вимоги в сумі, зазначеній в Реєстрі Основних договорів, протягом 3-ох робочих днів з дня підписання вказаного реєстру.
19.05.2016 року, ПАТ «Банк Михайлівський» та ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» уклали Реєстр Основних договорів до договору відступлення права вимоги № 2, відповідно до якого банк придбав права вимоги за одним договором куплі-продажу цінних паперів на суму 180 966 027, 90 грн. як «Оплата за договором відступлення права вимоги № 2».
Згідно з Положенням про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 25.01.2012 № 23 кредитна операція - вид активних банківських операцій, пов'язаних із розміщенням залучених банком коштів шляхом їх надання в тимчасове користування або прийняттям зобов'язань про надання коштів у тимчасове користування за певних умов, а також надання гарантій, поручительств, акредитивів, акцептів, авалів, розміщення депозитів, проведення факторингових операцій, фінансового лізингу, видача кредитів у формі врахування векселів, у формі операцій репо, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання щодо сплати процентів та інших зборів із такої суми (відстрочення платежу).
19.05.2016 року банк здійснив кредитну операцію на загальну суму 180 966 027, 90 грн. шляхом укладення договору відступлення права вимоги № 2 з подальшим проведення розрахунків за ним.
В той же час, на дату укладення зазначеного договору та здійснення правочину відносно банку діяла постанова № 917/БТ «Про віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку», затверджена Правлінням Національного банку України від 22.12.2015 № 917, у відповідності до якої, на підставі норм ст.ст. 7,15,55 ЗУ «Про Національний банк України», ст.ст. 66,67,73,75 ЗУ «Про банки і банківську діяльність», глав 3,5, розділу 1 та глави 12 розділу 2 Положення про застосування НБУ заходів впливу, затвердженого постановою Правління НБУвід 17.08.2012 року № 346 - встановлено факт здійснення ПАТ «Банк Михайлівський» ризикової діяльності та віднесення ПАТ «Банк Михайлівський» до категорії проблемних, встановлені для ПАТ «Банк Михайлівський» обмеження в діяльності, в тому числі, не здійснювати кредитні операції в обсязі, що перевищує обсяг таких операції на дату прийняття постанови.
27.04.2016 року постановою Правління НБУ № 295/БТ «Про окремі питання діяльності ПАТ «Банк Михайлівський» та внесення змін до постанови Правління НБУ від 22.12.2015 року № 917/БТ, встановлені для ПАТ «Банк Михайлівський» обмеження в діяльності, в тому числі не здійснювати кредитні операції з юридичними особами в обсязі, що перевищує обсяг таких операцій на дату прийняття постанови (у розрізі валют) без урахування нарахованих доходів за цими операціями та обсягу зобов'язань з кредитування, що надані банкам і клієнтам.
За результатами аналізу руху коштів по рахункам клієнтів, до моменту розрахунків Банком за договором відступлення права вимоги № 2 зменшення обсягу кредитних операцій з юридичними особами не відбувалось.
Таким чином, Банком порушено обмеження, що накладені постановою НБУ № 917 зі змінами, внесеними постановою НБУ № 295, в частині проведення кредитних операцій на суму 742 551 210, 41 грн. на підставі укладеного з ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр» договору відступлення права вимоги № 2 при відсутності права на укладення такого правочину.
З наведеного вбачається, що договір про відступлення права вимоги № 2 було укладено з порушенням вимоги чинного законодавства України, вимог НБУ та внутрішніх процедур Банку, а тому визнаний правочин є нікчемним відповідно до положень п.п. 2,7,8.9 ч. 3 ст. 38 ЗУ № 4452-VI.
Внаслідок вчинення ряду нікчемних правочинів, які відповідно до положень ЦК України, не створюють жодних юридичних наслідків, на рахунки позивача та на рахунки ще 12 159 фізичних осіб, всупереч вимогам закону було зараховано 742 551 210, 41 грн.
З урахуванням того, що договір про відступлення права вимоги укладений під час дії заборони здійснювати кредитні операції з юридичними особами з підстав віднесення банку до проблемних постановою НБУ, яка була обов'язкова до вконання - є нікчемним та як наслідок нікчемним є й переказ коштів здійснений ТОВ «Кредитно-інвестиційний центр», суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даних позовних вимог.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Частиною 2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Відповідно до ч.2 ст.162 КАС України суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_2 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» Волкова О.Ю., третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" внести зміни та доповнення до Переліку рахунків, за якими вкладник має право на відшкодування коштів за вкладом у ПАТ «Банк Михайлівський» за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, шляхом внесення відомостей щодо рахунку № НОМЕР_2 ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1), а саме 12 000 грн. та надати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію про ОСОБА_2 для внесення даних ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду.
В іншій частині позовний вимог - відмовити.
Присудити на користь ОСОБА_2 судові витрати з оплати судового збору у розмірі 640 грн.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.А. Гончарова