26 вересня 2017 року Справа № 803/1087/17
Волинський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Ксензюка А.Я., суддів Валюха В.М., Ковальчука В.Д.,
при секретарі судового засідання Шаблій Л.П.,
за участю представника позивача Дмитрук Н.М.,
представника третьої особи Панасюка О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій щодо повернення на доопрацювання документів на призначення одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, зобов'язання повторно розглянути заяву та документи про призначення одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що листом від 22 лютого 2017 року за №230 ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомив позивача, що комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України розглянуто документи ОСОБА_1 та повернуто на доопрацювання, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва). Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки подані ним документи, зокрема, копія висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, копія витягу із протоколу військово-лікарської комісії, копія довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, є достатніми для призначення одноразової грошової допомоги.
В поданих суду письмових запереченнях проти адміністративного позову від 20 вересня 2017 року №552 представник відповідача позов не визнав, мотивуючи тим, що позивачем не надано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема, про те, що воно не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження. Просив в задоволенні позову відмовити.
Представник третьої особи - ІНФОРМАЦІЯ_2 у поданому письмовому запереченні від 11 вересня 2017 року пред'явлені позовні вимоги не визнав мотивуючи тим, що рішення про повернення позивачу документів прийнято у межах наданих повноважень, з дотриманням вимог чинного законодавства, відтак підстав для його скасування немає. Просив в задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених в позовній заяві, просила позов задовольнити.
Представник третьої особи в судовому засіданні позову не визнав з мотивів, викладених у письмових запереченнях проти позову, просив в задоволенні позову відмовити.
Відповідач - Міністерство оборони України в судове засідання представника не направило, хоча було належним чином повідомлене про дату, час та місце судового розгляду.
Суд ухвалив розгляд справи проводити за відсутності представника відповідача.
Заслухавши пояснення, доводи та заперечення представника позивача та представника третьої особи, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку про необхідність позов задовольнити, з таких мотивів та підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з 04 липня 1979 року по 26 червня 1981 року проходив військову службу у Радянській армії СРСР та приймав участь у виконанні інтернаціонального обов'язку з 19 лютого 1980 року по 26 червня 1981 року у Демократичній республіці Афганістан, що підтверджується посвідченням учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 30 травня 2000 року, військовим квитком серії НОМЕР_2 та довідкою Камінь-Каширського районного військового комісаріату Волинської області.
Відповідно до довідки Волинської обласної медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА №138342 від 09 червня 2015 року ОСОБА_1 визнано інвалідом ІІІ групи, у зв'язку із пораненням, контузією, так, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби.
Згідно із висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №674/ж від 17 квітня 2015 року виявлені спеціалістом у ОСОБА_1 при огляді рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитись внаслідок вогнепальних (осколкових) поранень, отриманих у 1980 році.
Також витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця ОСОБА_1 №1424 від 20 квітня 2015 року підтверджено, що його захворювання пов'язане з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
На підставі положень статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», позивач через Камінь-Каширський районний військовий комісаріат подав заяву про призначення та виплату одноразової грошової допомоги внаслідок повторного встановлення йому ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язком військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. До заяви були додані: копія паспорту, копія довідки про присвоєння ідентифікаційного коду, копія військового квитка, копія висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, військово-лікарської комісії, копія довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії.
Вказані документи через ІНФОРМАЦІЯ_1 були направлені для розгляду до Міністерства оборони України.
Листом від 22 лютого 2017 року за №230 Волинський обласний військовий комісаріат повідомив позивача, що комісією з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України розглянуто документи ОСОБА_1 та повернуто на доопрацювання, оскільки відсутні документи, що свідчать про причину та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва).
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.
Відповідно до статті 41 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІІ (із змінами та доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин) виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (із змінами та доповненнями, чинного на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підпунктом 4 пункту 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Таким чином, право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року справа №21-446а14 та від 21 квітня 2015 року справа №21-135а15, яка в силу статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Відповідно до частини шостої, дев'ятої статті 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищенаведених норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок №975).
При цьому, у пункті 2 вищевказаної постанови установлено, що особам, які до набрання чинності Порядком, затвердженим цією постановою, мають право на отримання одноразової грошової допомоги:
- допомога, що була призначена, виплачується відповідно до порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №499, Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби, що сталися у 2006 році, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2007 року №284, і Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності співробітників кадрового складу розвідувальних органів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 листопада 2007 року №1331;
- допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, що діяло на день виникнення права на отримання такої допомоги.
Враховуючи той факт, що інвалідність позивачу встановлена у 2015 році, тобто вже після прийняття Порядку №975, розгляд питання про призначення одноразової допомоги повинен здійснюватися саме згідно Порядку №975.
Згідно із абзацом четвертим підпункту 1 пунктом 6 Порядку №975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Пунктом 11 Порядку №975 передбачено, що військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач до заяви, поданої на розгляд комісії Міністерства оборони України про призначення та виплату одноразової грошової допомоги внаслідок первинного встановлення йому ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення подав пакет документів передбачений пунктом 11 Порядку №975, зокрема, копію висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи, копію витягу із протоколу військово-лікарської комісії, копію довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії, з яких вбачається, що травми отримані ОСОБА_1 при виконанні військового обов'язку під час перебування в країнах, де велись бойові дії.
Таким чином, з вищенаведеного вбачається, що ОСОБА_1 на розгляд комісії Міністерства оборони України подав всі підтверджуючі документи, які свідчать про причини та обставини його поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що вони не пов'язані із вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, а були отримані позивачем при виконанні військового обов'язку.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відмовляючи позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, відповідач діяв всупереч вимогам чинного законодавства України, необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Суд не бере до уваги твердження представника відповідача про те, що єдиним документом, який може підтвердити ту обставину, що поранення позивача не пов'язане з вчиненням особою злочину чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження є довідка видана командиром військової частини, де позивач проходив військову службу, яка затверджена наказом Міністра оборони України №402 від 14 серпня 2008 року «Про затвердження Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України», оскільки вказане Положення затверджене відповідно до частини десятої статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи. Тобто, Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України (додатком 5 до якого є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) регулює зовсім інше коло суспільно-правових відносин.
Разом з тим, вимога щодо стягнення з Державного бюджету України 700 грн. понесених судових витрат за надання правової допомоги не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Так, відповідно до частин першої та третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов'язані з оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, які надають правову допомогу за договором, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги, передбачених законом, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Статтею 1 Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» визначено, що розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, іншою стороною, а в адміністративних справах - суб'єктом владних повноважень, не може перевищувати 40 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням та під час ознайомлення з матеріалами справи в суді, що визначається у відповідному судовому рішенні.
З наданої суду квитанції до прибуткового касового ордеру №10 від 22 серпня 2017 року про оплату послуг адвоката, неможливо встановити об'єми, кількість та види конкретних послуг, за які здійснено оплату позивачем. Крім того, позивачем не надано доказів в підтвердження фактичного виконання адвокатом робіт, копії довідки ДПІ про взяття на облік адвоката як платника податків; виписки з банківського рахунку про зарахування коштів; книги обліку доходів і витрат адвоката; розрахунку кількості затрачених годин; акти прийому-передачі виконаних робіт.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.
Відповідно до частини першої, другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову..
Судом також приймається до уваги, що відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності прийняття рішення про відмову позивачу у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги внаслідок первинного встановлення йому ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язку військової служби, а тому позовні вимоги слід задовольнити повністю.
Керуючись частиною третьою статті 160, статтею 163 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дій Міністерства оборони України щодо повернення ОСОБА_1 на доопрацювання документів на призначення одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.
Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення ІІІ групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, на дату встановлення інвалідності.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя А.Я. Ксензюк
Судді В.М. Валюх
В.Д. Ковальчук
Постанова в повному обсязі складена 02 жовтня 2017 року.