м. Вінниця
25 вересня 2017 р. Справа № 802/1426/17-а
Вінницький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Дмитришеної Р.М.,
за участю:
секретаря судового засідання: Коляденка Олександра Леонідовича
позивача: ОСОБА_1
представника позивача: ОСОБА_2
без участі відповідача
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: ОСОБА_1
до: Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області
про: визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивач посилається на те, що згідно договору оренди земельної ділянки №1-339 від 22.10.15 на праві оренди у ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка за кадастровим номером НОМЕР_1, загальною площею 36,6142 на території Лукашівської сільської ради, Липовецького району, Вінницької області. Позивач, добровільно відмовляючись від права користування земельною ділянкою на користь інших осіб, звернувся до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області із клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Проте, відповідач листом (відмовою) №К-11389/0-6023/6-17 від 28.07.17 відмовив ОСОБА_1 у наданні дозволу. Позивач, не погоджуючись із діями відповідача, звернувся до суду із адміністративним позовом та просить:
- визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, оформлену листом №К-11389/0-6023/6-17 від 28.07.2017 у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Лукашівської сільської ради, Липовецького району, Вінницької області, площею 36,6142 га, що перебуває в оренді відповідно до договору від 22.10.2015 за №1-339 за кадастровим номером НОМЕР_1 з подальшим формуванням нових земельних ділянок в кількості 19 земельних ділянок площею по 2 га для відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства з присвоєнням їм нових кадастрових номерів;
- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області видати наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Лукашівської сільської ради, Липовецького району, Вінницької області, площею 36,6142 га, що перебуває в оренді відповідно до договору від 22.10.2015 за №1-339 за кадастровим номером НОМЕР_1 з подальшим формуванням нових земельних ділянок в кількості 19 земельних ділянок площею по 2 га для відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства з присвоєнням їм нових кадастрових номерів.
В судовому засыданны позивач та його представник підтримали заявлені позовні вимоги та просили суд задовольнити адміністративний позов посилаючись на те, що відмова відповідача є необґрунтованою, а законодавством чітко визначено підстави щодо відмови у наданні дозволу. Однак відповідач у своєму листі не посилається на допущені позивачем порушення, а тому така відмова є протиправною та підлягає скасуванню, відтак заявлені позовні вимоги просять задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Натомість заявою за вх. №20242 просить розгляд справи відкласти в зв'язку із неможливістю прибути в судове засідання.
Розглянувши подане клопотання суд вважає, що воно не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
З аналізу вищенаведеної статті убачається, що відкласти справу суд може лише у разі наявності поважності причин неприбуття сторони.
Поважність причини неприбуття є оціночною категорією, яка залежить від конкретних обставин, тому при вирішення цього питання суд оцінює мотиви у кожному конкретному випадку. Надаючи оцінку клопотанню відповідача, суд зважає на таке.
Причини неприбуття в судове засідання представником не обґрунтовані та не надано жодних доказів в підтвердження неможливості з'явитись в судове засідання. Відтак, причини неприбуття визнаються судом неповажними за умови, якщо особа мала реальну можливість прибути в судове засідання або надіслати свого представника.
Крім того, ГУ Держгеокадастру є юридичною особою з відповідним штатом, тому неможливість окремих працівників прибути до суду не може бути поважною причиною для неявки в судове засідання уповноваженого представника.
Беручи до уваги викладені норми та обставини, суд вважає, що відповідачем не доведено поважності причин неприбуття на виклик до суду, а поведінку відповідача розцінює, як таку, що пов'язана із зволіканням розгляду справи.
Відповідно до положень ст. 10 КАС України, усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом. Принцип рівності сторін є складовою більш широкого розуміння поняття справедливого судового розгляду.
Завдання адміністративного судочинства кореспондує статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року №475/97, відповідно до якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до ст. 122 КАС України адміністративна справа має бути розглянута і вирішена протягом розумного строку, але не більше одного місяця з дня відкриття провадження у справі, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
На підставі викладеного, враховуючи, що провадження у справі відкрито 23.08.2016, суд вживав всіх заходів задля повідомлення відповідача у належний спосіб про час, дату та місце судового засідання, виходячи з принципу рівності сторін, суд вважає за необхідне відхилити заявлене клопотання, а справу розглянути за відсутності відповідача на підставі наявних в ній доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, дослідивши надані докази, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
22.10.2015 року між Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області в особі начальника ОСОБА_3 (орендодавець) та ОСОБА_1 (орендар) укладено договір №1-339 оренди землі сільськогосподарського призначення на території Лукашівської сільської ради, Липовецького району, Вінницької області . Згідно п. 2 Договору в оренду передається земельна ділянка площею 36,6142 га, рілля, багаторічні насадження, кадастровий номер НОМЕР_1.
14.09.2016 ОСОБА_1 звернувся із клопотанням до Головного управління Держгеокадастру про припинення дії договору оренди землі укладеного, 22.10.2015 між ГУ Держгеокадастром у Вінницькій області та ОСОБА_1
В подальшому 08.12.2016 між орендодавцем та орендарем укладено додаткову угоду №559 до договору оренди землі від 22.10.2015 №1-339.
Відповідно до п.1 додаткової угоди визначено, що сторони дійшли згоди припинити дію договору оренди землі №1-339 від 22.10.15. Однак, як убачається із додаткової угоди в графі реквізити сторін підпис ОСОБА_1 відсутній.
Також, 08.12.2016 року між сторонами укладено акт передавання - приймання земельної ділянки, з якого слідує, що ОСОБА_1 передає земельну ділянку загальною площею 36,6142 га, кадастровий номер НОМЕР_1 сільськогосподарського призначення на території Лукашівської сільської ради, Липовецького району, Вінницької області, а Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області приймає. Однак, під відміткою реквізити сторін підпис ОСОБА_1 також відсутній.
21 жовтня 2016 року Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області наказом про припинення договору оренди за №2-14203/15-16-СГ припинило дію договору оренди землі, укладеного 22.10.2015 між ГУ Держгеокадастром у Вінницькій області та ОСОБА_1 шляхом розірвання за згодою сторін.
Згідно матеріалів справи слідує, що нотаріально завіреною заявою від 08.04.2017 ОСОБА_1, як орендар земельної ділянки, площею 36,6142 га, кадастровий номер НОМЕР_1 сільськогосподарського призначення на території Лукашівської сільської ради, Липовецького району, Вінницької області добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою на користь громадян: ОСОБА_4, ОСОБА_22, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21
Вищевказані особи звернулись до відповідача із заявами про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовною площею 2,00 га у власність для ведення особистого селянського господарства на території Лукашівської сільської ради, Липовецького району, Вінницької області.
Проте, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області відмовило у задоволенні поданих клопотань з огляду на те, що земельна ділянка перебуває в оренді ОСОБА_1 відповідно до договору оренди землі №1-339 від 22.10.15 (а.с. 13, лист від 29.05.2017).
В подальшому ОСОБА_1 звернувся із заявою до ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Лукашівської сільської ради, Липовецького району, Вінницької області площею 36,6142 га, що перебуває в оренді, за кадастровим НОМЕР_2 з подальшим формуванням нових земельних ділянок в кількості 19 земельних ділянок по 2 га для відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства з присвоєнням їм нових кадастрових номерів.
Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області листом від 28.07.2017 №К-11389/0-6023/6-17 повідомило ОСОБА_1 про те, що Головним управління Держгеокадастру у Вінницькій області на його клопотання від 20.09.2016 видано наказ за №2-14203/15-16-СГ від 21.10.2016 про припинення дії договору оренди земельної ділянки шляхом розірвання за згодою сторін. На виконання вищевказаного наказу розроблено додаткову угоду від 08.12.2016 за №559. Заявнику необхідно з"явитись до управління для підписання додаткової угоди.
Позивач не погоджується із діями відповідача, звернувся до суду із адміністративним позов.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходить з наступного.
Кожному громадянину України, згідно статті 14 Конституції України гарантується право на землю.
Відповідно до частини 2 статті 22 Земельного кодексу України до земель сільськогосподарського призначення належать: а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).
Пунктом "а" частини 3 ст. 22 ЗК України визначає те, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.
Відповідно до ч. 1,2 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Частиною 6 ст. 118 ЗК України передбачено, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Згідно ч. 7 ст. 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Згідно положень ч. 1, 2 ст. 79-1 ЗК України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок.
Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок.
В силу статті 56 Закону України "Про землеустрій" технічна документація із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок включає, зокрема згоду власника земельної ділянки, для земель державної власності - органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об'єднання земельних ділянок користувачем (крім випадків поділу земельної ділянки у зв'язку з набуттям права власності на житловий будинок, розташований на ній).
Відтак, такий вид документації для земель державної власності розробляється на підставі згоди органу, уповноваженого здійснювати розпорядження земельною ділянкою, на поділ чи об"єднання земельних ділянок користувачем.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 заявою нотаріально посвідченою добровільно відмовився від права користування земельною ділянкою загальною площею 36,6142 га, кадастровий номер НОМЕР_1 сільськогосподарського призначення на території Лукашівської сільської ради, Липовецького району, Вінницької області на користь громадян. Однак, ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області на клопотання одного із громадян, на користь яких позивач відмовився від права оренди, 29.05.17 листом №К-6800/0-3270/6-17 відмовило надати дозвіл на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки. Як убачається із вказаної відмови, ГУ Держгеокадастру мотивує тим, що вказана земельна ділянка перебуває в оренді ОСОБА_1, а також поділ земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюється за технічною документацією із землеустрою.
Згідно клопотання ОСОБА_1 останній просив відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Лукашівської сільської ради, Липовецького району, Вінницької області площею 36,6142 га, що перебуває в оренді, за кадастровим НОМЕР_2 з подальшим формуванням нових земельних ділянок в кількості 19 земельних ділянок по 2 га для відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства з присвоєнням їм нових кадастрових номерів.
Надаючи оцінку оскаржуваному листу ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 28.07.2017, суд зазначає, що відповідач дане клопотання по суті сформованих позивачем питань не розглянув. Дозвіл на розроблення проекту землеустрою не надав, висновків про його незадоволення не навів. Натомість вказав, що розроблено додаткову угоду про припинення дії договору. Відтак, даний лист суд розцінює як відмову позивачу у надані дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення.
Частина третя статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
«На підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень має бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України, зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон - так звані "прямі повноваження", так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) - так звані "похідні повноваження".
Враховуючи наведене, суб'єкт владних повноважень приймаючи рішення має діяти лише в межах своїх повноважень та згідно із законом. Рішення має бути чітким та зрозумілим. Вказані критерії суб'єктом владних повноважень не дотримані, що призвело до прийняття протиправного рішення (відмови), викладеного у листі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області від 28.07.2017 за №К-11389/0-6023/6-17, яке не ґрунтується на нормах закону та є протиправним.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам щодо зобов'язання ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області видати наказ про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Лукашівської сільської ради, Липовецького району, Вінницької області, площею 36,6142 га, що перебуває в оренді відповідно до договору від 22.10.2015 за №1-339 за кадастровим номером НОМЕР_1 з подальшим формуванням нових земельних ділянок в кількості 19 земельних ділянок площею по 2 га для відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства з присвоєнням їм нових кадастрових номерів, суд зазначає наступне.
В силу положень Земельного кодексу України, Закону України "Про землеустрій" саме відповідач, відповідно до покладених на нього завдань, розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством.
Відтак, позовні вимоги, які стосуються зобов'язання суб'єкта владних повноваження прийняти певне рішення є втручанням у дискрецію (вільний розсуд) діяльності даного суб'єкта владних повноважень.
Згідно з Рекомендацією №R(80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Отже, дискреційним повноваженням є повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийняті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) обрати один з кількох варіантів рішення.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст. 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.
Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
Таким чином, суд не може втручатись в дискреційні повноваження та виходити за межі завдань адміністративного судочинства.
Згідно частини другої статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Зі змісту вказаної норми, можна зробити висновок, що при розгляді справи суд обмежений предметом та обсягом заявлених позовних вимог та не може застосовувати інший спосіб захисту ніж той, що зазначив позивач у позовній заяві. Водночас суд може вийти за межі правового обґрунтування, зазначеного у позовній заяві, якщо вбачає порушення інших приписів ніж ті, про які йдеться у позовній заяві.
Отже, вихід за межі позовних вимог можливий у справах за позовами до суб'єктів владних повноважень, при цьому вихід за межі позовних вимог повинен бути пов'язаний із захистом саме тих прав щодо яких подана позовна вимога.
Вказане підтверджується роз'ясненням поняття "виходу за межі позовних вимог", наведеним у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 "Про судове рішення".
Так, відповідно до пункту 3 цієї, Постанови виходом за межі позовних вимог є вирішення незаявленої вимоги, задоволення вимоги позивача у більшому розмірі, ніж було заявлено.
Як вже встановлено судом, відмова ГУ Держгеокадастру від 28.07.2017 року за №К-11389/0-6023/6-17 є протиправною. Відтак, за сукупністю наведених обставин, з урахуванням положень статті 11 КАС України, для повного захисту прав та інтересів позивача, про захист яких він просить, суд вважає, за необхідне зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.06.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Лукашівської сільської ради, Липовецького району, Вінницької області, площею 36,6142 га, що перебуває в оренді у відповідності до договору за №1-339 від 22.10.2015 за кадастровим номером НОМЕР_1. .
За наведених обставин, перевіривши доводи сторін щодо позовних вимог та заперечень, суд вважає, що адміністративний позов підлягає до задоволенню частково.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що відповідно до частини третьої статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, оформлену листом №К-11389/0-6023/6-17 від 28.07.2017 у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Лукашівської сільської ради, Липовецького району, Вінницької області, площею 36,6142 га, що перебуває в оренді відповідно до договору від 22.10.2015 за №1-339 за кадастровим номером НОМЕР_1 з подальшим формуванням нових земельних ділянок в кількості 19 земельних ділянок площею по 2 га для відведення земельних ділянок безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства з присвоєнням їм нових кадастрових номерів.
В решті позовних вимог відмовити.
Вийти за межі позовних вимог.
Зобов"язати Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 13.06.2017 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо поділу земельної ділянки сільськогосподарського призначення на території Лукашівської сільської ради, Липовецького району, Вінницької області, площею 36,6142 га, що перебуває в оренді у відповідності до договору за №1-339 від 22.10.2015 за кадастровим номером НОМЕР_1.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 640 грн.
Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна