28 вересня 2017 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Височанської Н. К.
суддів: Кулянди М.І., Литвинюк І.М.
секретар Тодоряк Г.Д.
за участю: представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_3, третя особа ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» на рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 14 серпня 2017 року,
У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк») звернулося до суду із зазначеною позовною заявою, яка в жовтні 2015 року була змінена, посилаючись на те, що 24 травня 2012 року між публічним акціонерним товариством «Сведбанк» (далі - ПАТ «Сведбанк») та третьою особою ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №3 про внесення змін та доповнень у кредитний договір №2505/0308/88-005, відповідно до умов якого останньому надано кредит у розмірі 76 547,66 доларів США зі сплатою 11,9 % річних на строк до 10 березня 2034 року.
З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним кредитним договором іпотекодавець ОСОБА_3 на підставі договору іпотеки №2505/0308/88-005 від 25 березня 2008 року передав в іпотеку нерухоме майно, а саме: поділену частку нерухомого майна, що складається з: складської будівлі літ. А загальною площею 145,3 кв.м., складської будівлі літ. Б загальною площею 26,7 кв.м., огорожі (1), силосної ями (2) загальною площею 510 кв.м., силосної ями (3) загальною площею 400 кв.м., замощення (4), що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Герцаївський район, Острицька сільська рада, вул. Зелена, 15 та земельну ділянку площею1,6591 га. (цільове призначення -
Справа 2/714/1/17 Провадження 22ц/794/1105/17 Головуючий у 1 інстанції: Акостакіоає О.Т. Категорія: 19.27 Доповідач: Височанська Н.К.
комерційна), яка розташована за адресою: Чернівецька область, Герцаївський район, Острицька сільська рада, вул. Зелена, 15.
25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу права вимоги, за умовами якого ПАТ «Сведбанк» передало ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами, унаслідок чого останнє стало новим кредитором у зазначених зобов»язаннях.
У зв»язку з неналежним виконання позичальником грошових зобов»язань за кредитним договором утворилась заборгованість, яка станом на 29 липня 2015 року складала 2 063 965,83 грн., з яких тіло кредиту - 1 644 669,66 грн., проценти - 326 718,20 грн., пеня - 87 624,04 грн., сума за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по тілу кредиту - 563,82 грн., сума за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по процентам - 4390,10 грн.
Вважаючи, що позичальник належним чином не виконав зобов»язань за кредитним договором, унаслідок чого виникла заборгованість, ПАТ «Дельта Банк» просило у рахунок погашення цієї заборгованості за кредитним договором звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за ним права власності на іпотечне майно.
Рішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області від 14 серпня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
На дане рішення суду ПАТ «Дельта Банк» подало апеляційну скаргу на предмет його скасування з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог. Посилалося на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що умовами іпотечного договору передбачено визнання права власності на іпотечне майно за іпотекодержатем як позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, при цьому в матеріалах справи відсутні дані про те, що банк намагався реалізувати своє право в позасудовому порядку шляхом звернення до державного реєстратора.
В цілому колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Відповідно до ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Як вбачається з матеріалів справи, що 25 березня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №2505/0308/88-005, відповідно до умов якого останній отримав кредит у розмірі 75 000 доларів США зі сплатою 13,5% річних за користування кредитом терміном до 10 березня 2018 року (т.1 а.с.6-13).
08 лютого 2010 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5 був укладений договір про внесення змін та доповнень №1 до кредитного договору від 25 березня 2008 року, відповідно до якого був погоджений новий графік погашення кредиту (т.1 а.с.31-33).
24 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_5 був укладений договір про внесення змін та доповнень №2 до кредитного договору від 25 березня 2008 року, відповідно до якого сторони погодили розмір заборгованості, збільшили термін кредиту до 10 березня 2034 року та погодили новий графік погашення кредиту (т.1 а.с.24-30).
24 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк», ОСОБА_5 та ОСОБА_4 був укладений Договір про переведення боргу, відповідно до якого первісний позичальник ОСОБА_5 перевів на нового позичальника ОСОБА_4 борг за кредитним договором в розмірі 76647, 66 доларів США (т.1 а.с.202-203).
24 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 був укладений договір про внесення змін та доповнень №3 до кредитного договору від 25 березня 2008 року, відповідно до якого сторони встановили, що розмір заборгованості за кредитним договором становить 76547,66 доларів США та виклали кредитний договір в новій редакції (т.1 а.с.14-23).
Для забезпечення належного виконання зобов»язань 25 березня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_3 було укладено іпотечний договір, згідно з умовами якого відповідач передав банку предмет іпотеки, а саме: поділену частку нерухомого майна, що складається з: складської будівлі літ. А загальною площею 145,3 кв.м., складської будівлі літ. Б загальною площею 26,7 кв.м., огорожі (1), силосної ями (2) загальною площею 510 кв.м., силосної ями (3) загальною площею 400 кв.м., замощення (4), що знаходиться за адресою: Чернівецька область, Герцаївський район, Острицька сільська рада, вул. Зелена, 15 та земельну ділянку площею1,6591 га. (цільове призначення - комерційна), яка розташована за адресою: Чернівецька область, Герцаївський район, Острицька сільська рада, вул. Зелена, 15 (т.1 а.с.34-36).
В подальшому, 24 травня 2012 року з ОСОБА_3 були укладені договори про внесення змін та доповнень до іпотечного договору №1 та №2, відповідно до яких іпотекодавець надав свою згоду забезпечувати виконання зобов»язань по кредитному договору від 25 березня 2008 року з врахуванням змін та доповнень до нього (т.1 а.с.37-42).
25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу права вимоги, за умовами якого ПАТ «Сведбанк» передало ПАТ «Дельта Банк» право вимоги за кредитним та забезпечувальним договорами (т.1 а.с.50-58).
Обґрунтовуючи підстави позову, ПАТ «Дельта Банк» посилалось на те, що ОСОБА_4 зобов'язання за вказаним кредитним договором виконував неналежним чином, внаслідок чого станом на 29 липня 2015 року виникла загальна заборгованість у розмірі 2 063 965,83 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 1 644 669,66 грн., заборгованість за процентами - 326 718,20 грн., пеня - 87 624,04 грн., сума за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по тілу кредиту - 563,82 грн., сума за ставкою 3 % від простроченої заборгованості по процентам - 4390,10 грн., яку позивач просив стягнути на свою користь шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі предмета іпотеки у власність іпотекодержателю та визнання права власності на нього за ПАТ «Дельта Банк».
Частинами 1 та 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульовано ст. 39 Закону України «Про іпотеку», якою передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону.
Можливість виникнення права власності за рішенням суду передбачена лише у ст. ст. 335 та 376 ЦК України. В інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема з правочинів (ч. 1 ст. 328 цього Кодексу).
Стаття 392 ЦК України, у якій ідеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.
Аналіз положень ст.ст. 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 328, 335, 376, 392 ЦК України дає підстави для висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту задоволення забезпечених іпотекою вимог кредитора шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий (на підставі рішення суду) та два позасудові (на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя). У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.
При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку»).
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 28 вересня 2016 року у справі № 6-1243цс16 та від 22 березня 2017 року у справі № 6-2967цс16, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов»язковою для судів.
Так, застереження, яке вважається договором про задоволення вимог іпотекодержателя, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у ст. ст. 57-60, 131-132, 137, 177, 179, 185, 194, 212-215 ЦПК України, визначено обов'язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки та також указано, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суди повинні надати належну оцінку всім доводам сторін у справі, що є складовою вимогою ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 04.XI.50).
Згідно з п.12.3, 12.4 Договору про внесення змін і доповнень №1 від 24 травня 2012 року до Іпотечного договору сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання (т.1 а.с.37-40).
Зокрема, договір іпотеки був доповнений пунктами 12.4 та 12.5, з яких вбачається, що за вибором Іпотекодержателя застосовується звернення стягнення на предмет іпотеки згідно з окремим договором про задоволення вимог Іпотекодержателя, укладеним між сторонами, який передбачає наступні способи звернення стягнення на предмет іпотеки: передачу Іпотекодержателю право власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов»язання у порядку, встановленому ст.37 Закону України «Про іпотеку» та укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки від імені Іпотекодержателя у порядку, встановленому ст.38 Закону України «Про іпотеку» (т.1 а.с.39).
Пунктом 12.5 вказаного договору передбачено, що у разі застосування Іпотекодержателем п.12.3 або п.12.4 цього Договору, Іпотекодавець протягом трьох робочих днів з дати, у яку Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки (визначається відповідно до п.11 цього Договору) зобов»язаний передати Іпотекодержателю на його вимогу технічну та іншу документацію на предмет іпотеки, необхідну для реєстрації за Іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки або укладення Іпотекодержателем договору купівлі-продажу предмета іпотеки (т.1 а.с.39).
Пунктом 11 Договору іпотеки передбачено, що Іпотекодержатель набуває право звернути стягнення на предмет іпотеки в разі, якщо на день, визначений основним зобов»язанням, позичальники не повернуть Іпотекодержателю суму кредитів та/або проценти за користування кредитами та/або пеню або іншу заборгованість, та/або платежі та санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов»язання, а також в інших випадках, передбачених основним зобов»язанням та цим Договором, в тому числі у випадку одноразового прострочення основного зобов»язання (як основного боргу, так і процентів за ним).
При настанні зазначених у абзаці першому цього пункту Договору випадків Іпотекодержатель надсилає Позичальникам та Іпотекодавцеві письмову вимогу про усунення порушення основного зобов»язання та/або зобов»язань, передбачених цим Договором, у не менш ніж тридцяти денний строк, та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога Іпотекодержателя залишається без задоволення, Іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до умов цього Договору (т.1 а.с.35).
Отже, необхідною умовою для звернення стягнення на предмет іпотеки є неналежне виконання позичальником умов кредитного договору, надіслання позичальникові та іпотекодавцеві письмової вимоги про усунення порушень основного зобов»язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання вимоги.
Проте, в матеріалах справи відсутній помісячний розрахунок заборгованості позичальника за кредитним договором, а тому колегія суддів вважає, що банк належними та допустимими доказами не довів неналежне виконання зобов»язань позичальником ОСОБА_4 та існування саме простроченої заборгованості, а не достровокої.
В матеріалах справи також відсутні докази про те, що Іпотекодавцеві ОСОБА_3 надсилалася письмова вимога про існування заборгованості за кредитним договором та попередження про можливе звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім цього, в матеріалах справи відсутні докази про звернення позивача до державного реєстратора із заявою про реєстрацію права власності на предмет іпотеки.
З огляду на викладені обставини колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.
Керуючись ст.ст.303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» відхилити.
Рішення Герцаївського районного суду Чернівецької області від 14 серпня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: