Провадження № 22ц/790/5264/17 Головуючий 1 інст. - Глібко О.В.
Справа № 644/9489/16-ц Доповідач - Кругова С.С.
Категорія: договірні
2 жовтня 2017 року Апеляційний суд Харківської області у складі:
головуючого Кругової С.С.,
суддів Пилипчук Н.П.,
Піддубного Р.М..,
секретаря Прологаєвої А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 3 липня 2017 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,-
У листопаді 2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся з позовом до суду, в якому, з урахуванням уточнень, просив стягнути заборгованість за кредитним договором № DN81AR03110145 від 17.08.2007 року в розмірі 90 000 грн.
Заочним рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 3 липня 2017 року позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено.
Ухвалою цього ж суду від 24 липня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову застосувавши інститут позовної давності.
В обґрунтування скарги посилається на неповне з'ясування судом обставин, які мають значення для справи, порушення норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.
Судом першої інстанції не враховано, що умовами кредитного договору порядок погашення заборгованості передбачено - щомісячними платежами в період з 17 по 21 числа кожного місяця у сумі 1422,26, яка складається з заборгованості по кредиту, відсоткам, винагороди.
Оскільки умовами кредитного договору передбачено, що погашення кредиту та сплата відсотків за його користування повинна здійснюватися відповідачем частинами кожного місяця, початок позовної давності для стягнення цих платежів необхідно відраховувати з моменту (місяця, дня) невиконання позичальником кожного із цих зобов'язань.
У справі відсутні будь - які відомості про виконання або невиконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2009 року, таким чином, з моменту набрання чинності рішення суду 20.02.2009 року ідо звернення позивача до Орджонікідзевського районного м. Харкова сплинуло більш трьох років.
У зв'язку з наведеним, та з урахуванням дати звернення ПАТ КБ «ПриватБанк» з позовом до суду, трирічна позовна давність для звернення за захистом своїх прав до суду обмежується 20.02.2012 р.
Крім того, позивачем не надано розгорнутого розрахунку суми заборгованості, що існує у ОСОБА_2 станом на момент звернення до суду, а з наданого не вбачається включення суми отриманої від реалізації заставного майна, якщо така реалізація мала місце.
Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не виконав умови договору, тому вимоги позивача є обґрунтованими.
З таким висновком суду, колегія суддів погоджується, з наступних підстав.
Судовим розглядом встановлено, що 17.08.2007 року між банком та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № DN81AR03110145, згідно якого банк зобов'язався надати відповідачу кредит у розмірі 88 450,96 грн. на термін до 16.08.2014 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку встановлених кредитним договором. У порушення умов договору відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2009 року позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено, з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "Приватбанк" стягнуто 61203,38 грн - заборгованість за кредитом; 607,16 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 336,19 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 1,97 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором.
У зв'язку з з порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідач станом на 01.09.2016 року має заборгованість - 634626,40 грн., яка складається з наступного:
- 72040,82 грн. - заборгованість за кредитом;
- 76920,44 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;
- 17481,88 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;
- 468183,26 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;
Від цієї суми заборгованості віднімається сума, у розмірі 62148,70 грн, яка складається ( 61203,38 грн - заборгованість за кредитом; 607,16 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 336,19 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом; 1,97 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором) та яка була задоволена судовим рішенням Московського районного суду м. Харкова від 10.02.2009 року з Відповідача на користь позивача ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК", різниця становить - 572477,70 грн., яка складається з:
- 10837,44 грн. - заборгованість за кредитом;
- 76313,28 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;
- 17145,69 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом;
- 468181,29 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором;
Позивач в позовній заяві не вимагає стягнення всієї суми заборгованості, а лише частину. Таким чином, заборгованість до стягнення становить - 90 000,00 грн., яка складається з наступного:
- 10837,44 грн. - заборгованість за кредитом;
- 76313,28 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом.
- 2849,28 грн. - заборгованість по комісії за користуванням кредитом.
Відповідно до статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).
Згідно із частинами першою, четвертою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.
Положеннями статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до частин першої, третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Судова колегія вважає, що наведені ПАТ КБ «Приватбанк» розрахунки обґрунтовані наявними у справі доказами, в межах заявлених позовних вимог, враховано період порушення боржником умов договору.
Що стосується доводів апеляційної скарги про застосування позовної давності, слід зазначити наступне.
За змістом ч. ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Суд апеляційної інстанції при розгляді справи здійснює перевірку і оцінку фактичних обставин справи та їх юридичну кваліфікацію в межах доводів апеляційної скарги, які вже були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Нові матеріально-правові вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, не приймаються та не розглядаються судом апеляційної інстанції.
Той факт, що сторона не брала участі у розгляді справи судом першої інстанції у випадках, передбачених законом може бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції, а не для вирішення апеляційним судом її заяви про застосування позовної давності.
Рішення по суті спору ухвалюється судом першої інстанції, а на стадії апеляційного провадження здійснюється лише перевірка законності та обґрунтованості рішення суду, а враховуючи те, що стаття 267 ЦК України є нормою матеріального права, суд апеляційної інстанції не вправі розглядати заяву про застосування строків позовної давності.
Відповідна правова позиція міститься і в постанові Верховного Суду України від 2 березня 2016 р. у справі N 6-2307цс15.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач був обізнаний щодо перебування на розгляді в Орджонікідзевському районному суді міста Харкова справи за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Більш того, зворотні повідомлення про вручення поштового відправлення, довідки про доставку SMS повідомлень, явочні листи, які містяться в матеріалах справи свідчать, що ОСОБА_2 був повідомлений про судові засідання призначені на 16 грудня 2016 року, 24 січня 2017 року, 8 лютого 2017 року, 27 лютого 2017 року, 21 березня 2017 року, 5 квітня 2017 року, 16 травня 2017 року, 1 червня 2017 року, 15 червня 2017 року, 3 липня 2017 року.
Матеріали справи до ухвалення рішення судом містять його клопотання про ознайомлення з матеріалами справи (а.с.23) і заяву про закриття провадження у справі (а.с.55).
Вказане свідчить, що суд першої інстанції належним чином сповіщав відповідача про розгляд справи судом, а останній мав можливість подати заперечення проти заявленого позову, у т.ч. письмову заяву про застосування судом строку позовної давності, як підставу відмови в позові.
Зважаючи на вищевикладене та з урахуванням особливостей апеляційного провадження, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги та залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Харкова від 3 липня 2017 року - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий С.С. Кругова
Судді Н.П. Пилипчук
Р.М. Піддубний