Справа №639/479/17 Головуючий 1-ої інстанції: ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/790/2012/17 Доповідач: ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.185 КК України
Іменем України
21 вересня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі - ОСОБА_5 ,
за участю прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду м. Харкова кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.04.2017р. відносно ОСОБА_8 ,-
Вказаним вироком
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Жовті Води Дніпропетровської області, громадянин України, із незакінченою вищою освітою, неодружений, непрацюючий, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 06.11.2007р. Фрунзенським районним судом м. Харкова. за ч.2 ст.186 КК України до 5 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України, з іспитовим строком 3 роки;
- 24.02.2009р. Первомайським міськрайонном судом Миколаївської області за ч.1 ст. 309, ст.71 КК України до 5 років 1 місяця позбавлення волі;
- 22.08.2014р. Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, із застосуванням ст.75 КК України, з іспитовим строком 3 роки;
засуджений за ч.2 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі.
Відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного за вказаним вироком покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 22.08.2014 року у виді 6 місяців позбавлення волі, та остаточно призначено покарання у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі.
Вирішена доля процесуальних витрат в порядку передбаченому ст.124 КПК України та речових доказів.
Згідно вироку, ОСОБА_8 01.12.2015р. у період часу з 6год. до 8год., перебував у квартирі АДРЕСА_2 , де мешкає його знайома ОСОБА_9 .
Саме в той час ОСОБА_8 помітив на кухонному столі, розташованому у приміщенні кухні зазначеної квартири, залишений без нагляду мобільний телефон, належний ОСОБА_9 і в нього виник злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_8 , діючи повторно, з корисливих мотивів. шляхом вільного доступу заволодів належним ОСОБА_9 мобільним телефоном «Nokia C2-01» вартістю 350грн., з SIM- картою мобільного оператора «Life», вартість якої в ході досудового розслідування не встановлено.
Після чого ОСОБА_8 звернувши на свою користь викрадене майно з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим в подальшому на власний розсуд, завдавши потерпілій ОСОБА_10 матеріальної шкоди на суму 350 грн.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить призначити менш суворе покарання, виходячи з принципів індивідуалізації, гуманізації та справедливого покарання, яким керується суд при постановленні вироку і застосувати положення ст.69 КК України.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторони захисту в підтримку апеляційної скарги, з'ясувавши позицію прокурора, який вважав вирок суду законним і обґрунтованим, перевіривши апеляційні доводи та матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.
Так, згідно ч.1 ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
З вироку суду (т.1 а.с.58-60) вбачається, що фактичні обставини встановлені згідно ч.3 ст.349 КПК України, що позбавляє права оскаржувати їх в апеляційному порядку.
Оскільки ОСОБА_8 умисно таємне викрав чуже майно (крадіжка), вчинене повторно то суд першої інстанції вірно кваліфікував ці його дії за ч.2 ст.185 КК України.
Звідси, колегія суддів перевіряючи вирок суду лише в частині призначення покарання виходить з того, що відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів
Вирішуючи питання про призначення покарання ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував: характер та ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості; особу обвинуваченого, який раніше неодноразово судимий, вчинив злочин в період іспитового строку, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, не одружений, не працює, має тяжке захворювання хребта, а також постійне місце реєстрації, за яким характеризується задовільно.
Поряд з цим, при вирішенні питання про вид та міру покарання суд першої інстанції також врахував визнав ці обставини, відповідно до ст.66 КК України, такими, що пом'якшують покарання, за відсутністю обставин, що обтяжують покарання.
Крім того, районний суд врахував, що інкримінований злочин ОСОБА_8 за ч.2 ст.185 КК України скоїв у період іспитового строку, а тому остаточне покарання призначене відповідно до ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків
За наведених обставин, суд першої інстанції справедливо прийшов, на думку колегії суддів, до висновку що необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст.185 КК України.
Наведене, у сукупності з раніше викладеними обставинами свідчать про відсутність підстав вважати призначене ОСОБА_8 покарання за своїм розміром явно несправедливим через суворість та про відсутність підстав для застосування положень ст.69 КК України.
При призначенні остаточного покарання районний суд також не допустив порушення вимог закону України про кримінальну відповідальність правильно застосувавши положення ст.ст.71, 72 КК України, а тому колегія суддів приходить до висновку, що призначене ОСОБА_8 судом першої інстанції покарання відповідає ступеню тяжкості кримінальних правопорушень та особі обвинуваченого.
Таким чином, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а вирок суду - залишити без змін.
Керуючись ст.ст.405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Жовтневого районного суду м. Харкова від 12.04.2017р. відносно ОСОБА_8 - без змін.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати у строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_8 строк його попереднього ув'язнення з 23.01.2017р. по 20.06.2017р. з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, а з 21.06.2017р. по 21.09.2017р. з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення, а засудженим - у той же строк з моменту отримання копії.
Головуючий
Судді