Справа № 636/2264/14-ц
Провадження № 2/636/10/17
29 вересня 2017 рокуЧугуївський міський суд Харківської області
в складі:головуючого - судді Гуменного З.І.,
за участю секретаря судового засідання Караулової О.М., представника позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чугуєві справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та розподіл майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, -
ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, уточненим під час розгляду справи, в якому просила суд:
- встановити факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 з 01.05.2007 року до часу фактичної реєстрації шлюбу, а саме - до 05.07.2008 року;
- розділити майно подружжя, що є об'єктом спільної сумісної власності, визнавши за ОСОБА_3 право власності на 2/3 частини квартири АДРЕСА_1;
- стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 вартість 2/3 частини автомобіля Чері Амулет, державний номер НОМЕР_1, 2008 року випуску, в розмірі 53 635 /п'ятдесят три тисячі шістсот тридцять п'ять/ гривень 52 копійки;
- судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_3 посилається на те, що 05.07.2008р. між ОСОБА_3. та ОСОБА_4 було укладено шлюб, який зареєстровано Куп'янським міським відділом РАЦС Харківської області, про що в книзі реєстрації актів цивільного стану зроблений актовий запис № 146. Однак, ще з травня 2007 року сторони стали проживали однією сім'єю в квартирі АДРЕСА_2, як чоловік та жінка, мали близькі стосунки, вели спільне господарство, були пов'язані спільним побутом, мали взаємні права та обов'язки, але не зверталися до державного органу реєстрації актів цивільного стану для реєстрації шлюбу. В подальшому, у зв'язку із проживанням у вищезазначеній квартирі разом із матір'ю відповідача - ОСОБА_6, і бажанням проживати окремою сім'єю, позивачем і відповідачем було прийнято рішення про придбання у власність окремого житла. Так, в червні 2008 року сторонами за спільні сумісні кошти було придбано нерухоме майно, а саме - квартира АДРЕСА_1. При купівлі зазначена квартира знаходилась в неохайному стані та потребувала ремонту. Після придбання спірної квартири сторонами проведений її ремонт, придбана нова сантехніка та меблі. Всі ремонтні роботи, купівлю будівельних матеріалів та меблів, а також саму купівлю квартири та оформлення її в державних органах реєстрації прав власності, сторони проводили за спільні кошти. В зазначений період часу і позивач і відповідач були працевлаштовані та отримували заробітну плату. На час дати укладення договору купівлі-продажу квартири між сторонами були нормальні довірливі стосунки, позивач довіряла відповідачу, тому не заперечувала, щоб право власності на спірну квартиру було зареєстровано на відповідача. Таким чином, позивач стверджує, що з травня 2007 року сторони проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу з усіма притаманними ознаками шлюбно-сімейним відносинам. Позивач перевезла до відповідача свої особисті речі, сторони вели спільне господарство, мали спільний сімейний бюджет, піклувалися один про одного, поліпшували умови свого проживання та побуту. В період проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу з травня 2007 року до моменту фактичної реєстрації шлюбу - 05.07.2008 року сторони придбали за спільні кошти коштовне майно. Крім того, після придбання у власність квартири сторони зареєстрували своє місце проживання за вищезазначеною адресою. Крім квартири, яка була придбана позивачем та відповідачем в період проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, сторонами після укладення шлюбу, а саме, наприкінці серпня 2008 року за спільні кошти, шляхом отримання банківського кредиту, був придбаний автомобіль Chery Amulet, шампанського кольору (Light champagne), державний номер НОМЕР_1, який було також зареєстровано за відповідачем.
Позивач зазначає, що спільне життя з відповідачем не склалося через суттєву різницю характерів, сторони втратили почуття любові, на цьому ґрунті в сім'ї постійно виникали скандали, шлюбні відносини між сторонами припинені з січня 2014 року, спільне господарство не ведеться. 15.10.2014р. рішенням Чугуївського міського суду Харківської області у справі № 636/2266/14-ц шлюб між сторонами розірвано. Сторони прийшли до взаємної згоди, що їх спільне життя неможливе, тому їм необхідно вирішити питання про поділ спільно нажитого майна подружжя.
Від шлюбу сторони мають малолітню доньку ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1. Питання щодо виховання дитини вирішено сторонами в добровільному порядку, тому дитина залишилась мешкати з позивачем. 04.08.2014р. рішенням Чугуївського міського суду Харківської області № 636/2265/14-ц з відповідача стягнуті на користь позивача аліменти на утримання доньки.
В судовому засідання позивач та її представник підтримали свої позовні вимоги та просили їх задовольнити, пояснюючи це тим, що квартира та автомобіль є спільно нажитим з колишнім чоловіком майном, тому ОСОБА_3 має право лише на частину цього майна. ОСОБА_3 вважає, що її частка в спільно нажитому майні подружжя з урахуванням інтересів дитини має становити 2/3 частини, а відповідача - 1/3 частини.
Відповідач та його представник позов не визнали, заперечували проти заявлених позовних вимог, оскільки квартира, на частину якої претендує позивачка, є виключною власністю ОСОБА_4, оскільки придбана до укладання з ОСОБА_3 шлюбу, за кошти його матері, а автомобіль, придбаний сторонами під час перебування у шлюбі, відчужено ще до розірвання шлюбу. Також відповідачем надані суду письмові заперечення на вказаний позов, згідно яких він повністю заперечує проти позовних вимог на підставі того, що посилання позивача на те, що сторони проживали як чоловік і дружина без укладання шлюбу, вели спільне господарство з травня 2007 року є безпідставними. Відповідач стверджує, що в цей період ОСОБА_3 та ОСОБА_4 лише зустрічались, шлюб було укладено 05.07.2008 року і ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилась донька ОСОБА_7.
Під час розгляду справи судом встановлено і не заперечується сторонами, що ОСОБА_4 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі, зареєстрованому 05.07.2008 року Куп'янським міським відділом РАЦС Харківської області, актовий запис №145, який у подальшому розірвано рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 04.08.2014 року.
Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.32 т.1).
Згідно Договору купівлі-продажу від 02.07.2008 року, посвідченому приватним нотаріусом Чугуївського районного нотаріального округу Харківської області Сіухіним І.І. та зареєстрованим в реєстрі за № 2335, ОСОБА_4 придбав у власність квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 163, 165 т. 1).
Станом на 13.06.2017 року вартість квартири за даними агентств нерухомості м. Чугуєва складає приблизно 160 000-155 000 грн. (а.с. 102 т.2).
Під час перебування сторін у законному шлюбі ними придбано автомобіль. В подальшому, 05.09.2014 року у центрі № 2 надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів, з обслуговування м. Харків та Харківського району, транспортний засіб Cherry Amulet, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4, власник ОСОБА_4, перереєстровано на ОСОБА_6 (а.с. 92 т.1). Відповідно до Звіту про оцінку транспортного засобу № 411/2016 від 30.09.2016 року, вартість вищевказаного автомобілю станом на липень 2016 року становить 80 453,30 грн. (а.с.17-22 т.2).
Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію обтяження та ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 20.11.2014 року на спірне майно накладено арешт (а.с.85-87, 91 т.1).
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 - мати ОСОБА_4, пояснила суду, що квартира АДРЕСА_1 була придбана у 2007 році за її власні кошти, позивачка на той час не перебувала у фактичних шлюбних відносинах із відповідачем, спільного господарства вони не вели.
Свідок ОСОБА_9 - сусідка сторін, надала суду свідчення, згідно яких вона також не підтверджує факт спільного проживання позивача разом із відповідачем до укладання ними шлюбу в 2008 році.
Вислухавши сторони, дослідивши докази, що містяться в матеріалах справи, суд приходить до наступного висновку:
Частиною 1 ст. 61 СК України передбачено, що об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.
Відповідно до статті 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Згідно з п. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори про поділ майна подружжя, суди повинні враховувати, що само по собі розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності подружжя на майно, набуте за час шлюбу. Пунктом 22 цієї ж встановлено, що поділ спільного майна подружжя здійснюється за правилами, встановленими статтями 69 - 72 СК та ст. 372 ЦК.
Відповідно до ч. 1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.
Відповідно до п. 24, п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», до складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб.
Вирішуючи спір між колишнім подружжям про майно, суд встановлює: 1) обсяг спільного майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства - ним є квартира та комплекс будівель та споруд; 2) з'ясовує джерело та час його придбання, - майно придбане в період наявних офіційно зареєстрованих шлюбних відносин. З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, щодо належності спірного майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, що підлягає поділу.
Враховуючи вищенаведені положення закону, суд приходить до висновку, що автомобіль Cherry Amulet, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, є об'єктом спільної сумісної власності позивача та відповідача.
За змістом ч. 1 та ч. 2 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення.
Частиною 1 ст. 70 СК України також передбачено, що у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Таким чином, частки майна дружини та чоловіка при поділі майна, що є їх спільною сумісною власністю, є рівними.
Рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об'єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК (п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя»).
За змістом ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України. Присудження одному з подружжя грошової компенсації можливе за умови попереднього внесення другим із подружжя відповідної грошової суми на депозитний рахунок суду.
Згідно з п. 30 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» у випадку коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім'ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.
Судом встановлено, що відчуження автомобілю Cherry Amulet, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, ОСОБА_4 відбулося без згоди ОСОБА_3 Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відчуження спірного автомобілю відповідачем без згоди позивачки та використання коштів на свій розсуд і не в інтересах сім'ї, надає право позивачу на отримання половини його вартості (правові висновки Верховного Суду України, висловлені у постановах: від 27 квітня 2016 року у справі № 6-486цс16; від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-1587цс16).
Таким чином, враховуючи, що набутий сторонами в період шлюбу автомобіль Cherry Amulet, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, доказів про наявність підстав для відступлення від засад рівності часток подружжя не надано, тому суд дійшов висновку про їх поділ між сторонами, виходячи з правил рівності часток подружжя в спільному майні, стягнувши з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 вартість 1/2 частини автомобіля Cherry Amulet, 2008 року випуску, в розмірі 40 226, 65 грн.
Відповідно до ст. 3 СК України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Виходячи з положень ч. 1, ч. 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Згідно із ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення гл. 8 цього Кодексу.
Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України суд повинен встановити факт проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно. Крім того, для визнання майна, придбаного під час фактичних шлюбних відносин, спільною сумісною власністю, необхідні докази: ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання іншого майна в інтересах сім'ї.
Саме ця правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12 грудня 2012 року у справі № 6-148цс12, яка є обов'язковою для застосування всіма судами України відповідно до ст. 360-7 ЦПК України.
Згідно із ч. 4 ст. 368 ЦК України майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім'ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі.
Ураховуючи викладене, особам, які проживають однією сім'єю без реєстрації шлюбу, на праві спільної сумісної власності належить майно, набуте ними за час спільного проживання або набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти.
Вирішуючи питання щодо правового режиму такого майна, суди зазвичай встановлюють факти створення (придбання) сторонами майна внаслідок спільної праці, ведення спільного господарства, побуту, виконання взаємних прав та обов'язків, з'ясовують час придбання, джерело набуття (кошти, за які таке майно було набуте), а також мету придбання майна, що дозволяє надати йому правовий статус спільної сумісної власності.
Отже, аналіз положень ст. 74 СК України вказує на спільну участь чоловіка та жінки (спільний грошовий вклад, спільне ведення господарств, тощо) у придбанні майна.
Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 11 від 21.12.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», не належить до спільної сумісної власності, в тому числі, майно одного з подружжя, набуте особою до шлюбу.
Суд вважає, що позивач при зверненні до суду з дійсним позовом не надала належних та допустимих доказів спільного проживання з ОСОБА_4 з 01.05.2007 року до часу фактичної реєстрації шлюбу - 05.07.2008 року, ведення спільного господарства, виконання взаємних прав та обов'язків, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат у наказний період, а тому підстави для поділу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, придбаної ОСОБА_4 до укладання шлюбу з відповідачем, відсутні.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 10.01.2017 року позивачу відстрочено сплату судового збору, станом на день винесення рішення суду ОСОБА_3 судовий збір не у повному обсязі не сплатила, тому, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд ураховує положення ст. 88 ЦПК України та недоплачений ОСОБА_3 судовий збір стягує з позивача у сумі 998,80 грн. відповідно до вартості квартири, а з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 402,27 грн. відповідно до розміру задоволення позовних вимог.
Також, згідно п. 8 ч. 1 ст. 214 ЦПК України, при ухвалені рішення, суд вирішує питання про скасування заходів забезпечення позову.
Оскільки під час розгляду справи ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 20.11.2014 року накладено арешт на квартиру АДРЕСА_1, та автомобіль Cherry Amulet, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, суд вважає за необхідне скасувати вказаний захід забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215, 217, 218 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та розподіл майна, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя - задовольнити частково.
Визнати автомобіль Cherry Amulet, 2008 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_1, об'єктом спільної сумісної власності.
Стягнути з ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_2, на користь ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_3, вартість 1/2 частини автомобіля Cherry Amulet, 2008 року випуску, в розмірі 40226 (сорок тисяч двісті двадцять шість) грн. 65 коп.
В іншій частині - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_3, в дохід держави судовий збір у сумі 998 (дев'ятсот дев'яносто вісім) грн. 80 коп.
Стягнути з ОСОБА_4, ІПН НОМЕР_2, на користь ОСОБА_3, ІПН НОМЕР_3, судовий збір у сумі 402 (чотириста дві) грн. 27 коп.
Скасувати заходи забезпечення позову, зняти арешт з квартири АДРЕСА_1, та автомобіля Cherry Amulet, реєстраційний номер НОМЕР_1, і заборону ОСОБА_4 та третім особам експлуатувати транспортний засіб Cherry Amulet, реєстраційний номер НОМЕР_1., накладений ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 20.11.2014 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя -