Справа № 640/13367/14-ц Головуючий суддя І інстанції Нев'ядомський Д. В.
Провадження № 22-ц/790/4412/17 Суддя доповідач Яцина В.Б.
Категорія: Спори про відшкодування шкоди
27 вересня 2017 року м. Харків.
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:
Головуючого судді - Яцини В.Б.
суддів: - Бурлака І.В., Карімової Л.В.,
за участю секретаря - Баранкової В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Харківської міської ради на рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 червня 2016 року по цивільній справі за позовом Харківської міської ради до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного прибутку),
У серпні 2014 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди (неодержаного прибутку) у розмірі 134 676 грн. 31 коп.
На обґрунтування позову позивач вказав, що відповідачі не сплатили кошти пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова, чим заподіяла збитки (шкоду) як неодержаний дохід до Харківського міського бюджету (втрачена вигода).
Зазначав, що відповідно до Декларації про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 20 листопада 2013 року, прийнято в експлуатацію індивідуальний житловий будинок АДРЕСА_1. Замовниками будівництва за даною декларацією є відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_3
Однак відповідачі на день отриманні вказаної Декларації про прийняття вищевказаного об'єкта до експлуатації не виконали встановлений ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Порядком пайової участі замовників у розвитку інфраструктури м. Харкова, затверджений рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради від 09.11.2011 р. № 804, з наступними змінами від 22.05.2013 року (далі - Порядок), обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту. З цього приводу Харківською міською радою у грудні 2013 та у лютому 2014 року було надіслано на адресу відповідачів проект відповідного договору на пайову участь. Однак відповідачі всупереч зазначеній нормі Закону України та Порядку безпідставно відмовилися від його підписання, внаслідок чого позивачу було завдано майнової шкоди на заявлену у позові суму, яка складає 4 відсотка від розміру кошторисної вартості будівництва, яку було визначено Департаментом економіки та комунального майна у розмірі 3 060 825, 30 грн., тобто 134676,31 грн. Посилаючись на те, що внаслідок неотримання вказаної суми позивачу було надані збитки у вигляді упущеного вигоди за вказану суму, на підставі ст.ст. 2, 7, 10, 27 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст.ст. 2, 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст. 3, 10, 15, 64, 109, 118-120 ЦПК України позивач просив задовольнити його вимоги.
Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 23 червня 2016 року у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради було відмовлено у повному обсязі.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Харківська міська рада в апеляційній скарзі просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В обґрунтування скарги зазначено, що оскаржуване рішення порушує норми матеріального та процесуального права, суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи.
Справа другий раз переглядається в апеляційному порядку.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 10 травня 2017 року ухвалу колегії суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області від 27 вересня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги у передбачених ст. 303 ЦПК України межах, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відсутність укладеного договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, обов'язковість укладення якого лежить як на замовнику будівництва, так і на Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради, не породжують у сторін цивільних прав та обов'язків, пов'язаних з виконанням такого договору та виключають можливість застосування до них положень ст. ст.22, 623 ЦК України щодо відшкодування збитків у вигляді неодержаних доходів (упущеної вигоди).
Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Згідно до ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання:
1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;
3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;
4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;
5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;
6) як розподілити між сторонами судові витрати.
Рішення суду першої інстанції не повністю відповідає зазначеним вимогам закону.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з декларацією про готовність об'єкта до експлуатації, зареєстрованої інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області від 20.11.2013р. за №ХК 1821333240953, відповідачі є замовниками будівництва індивідуального житлового будинку, загальною площею 378,3 кв.м., що розташований по АДРЕСА_1.
26 грудня 2013 року, після прийняття об'єкта до експлуатації, позивач направив поштою на адресу відповідачів листа з пропозицією звернутися до Департаменту економіки та комунального майна з відповідною заявою про укладення договору пайової участі та направив на їх адресу проект вказаного договору.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності (далі - Закон) порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів майнової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених у ч. 4 цієї статті.
Відповідно до п. 2.1 Порядку, який був прийнятий Харківською міською радою в межах своєї компетенції і є локальним нормативним актом органу місцевого самоврядування обов'язковим для виконання на території м. Харкова, залучення замовників здійснюється на підставі договорів про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, які укладаються з Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради. Згідно до п. 2.4 Порядку договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів із дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію. Невід'ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі. Замовник повертає підписаний проект договору протягом двох робочих днів.
Стаття 509 ЦК України передбачає:
1. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
2. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
3. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Суд не звернув уваги, що відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 11 ЦК України, згідно яких цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства, а у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів місцевого самоврядування, у поєднанні з положеннями ст. 509 ЦК України зобов'язали відповідачів укласти з позивачем передбачений у ст. 40 Закону договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, тому вони були не вправі від цього відмовлятися.
Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода), п. 2 ч.2 ст. 22 ЦК України.
Суду першої інстанції не врахував, що позов було заявлено саме про відшкодування передбачених у вказаній нормі п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України збитків у вигляді упущеної вигоди, яку позивач мав реально одержати у випадку укладення вищевказаного договору про пайову участь. При цьому суд першої інстанції помилково послався на ст. 9 Бюджетного Кодексу України на обґрунтування висновків про недоведеність збитків із вказівкою на те, що ним не надано доказів, що надходження таких доходів було запланованим в бюджеті. Оскільки у даному випадку виник цивільно-правовий, а не адміністративний спір, вказана норма бюджетного законодавства не підлягає застосуванню, у даному випадку на спірні правовідносини поширюється зазначена норма ст. 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та Положення, які зобов'язують відповідачів укласти вказаний договір, а ухилення від такого зобов'язання спричинили до неможливості позивача отримати відповідну суму пайової участі, що завдало позивачу передбачених у ст. 22 ЦК України збитків.
У постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року була висловлена правова позиція з приводу застосування вказаної норми ст. 40 Закону, згідно якої замовник будівництва зобов'язаний укласти договір про пайову участь, у тому числі після прийняття об'єкта будівництва до експлуатації. Той факт, що позивачі при здійсненні будівництва збудували поза межами своєї ділянки лінію електропередач - у даному випадку не має юридичного значення, оскільки ці витрати згідно діючого Порядку не враховуються при сплаті пайової участі.
Саме з цих висновків та мотивів, які відповідно до ч. 4 ст. 338 ЦПК України є обов'язковими для апеляційного суду при новому розгляді справи, виходила колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України в ухвалі від 10 травня 2017 року (а.с. 68-70 т. 2).
При з'ясуванні розміру пайової участі, яка підлягає сплаті відповідачами у солідарному порядку, колегія суддів бере до уваги загальну кошторисну вартість робіт з будівництва житлового будинку, яка зазначена у затвердженої у встановленому порядку декларації від 20.11.2013р. про готовність об'єкта до експлуатації у розмірі 827200 грн., а не зазначену у позові суму 3 060 825,31 грн., оскільки вказана декларація не оспорена, є чинною, відповідає наданому відповідачами кошторису, розрахованому ТОВ «СТЕРХ», яка має для цього виду діяльності відповідну ліцензію, а позивач не надав належних і допустимих доказів на спростовання цих даних та на підтвердження заявленої у позові суми (а.с. 17-19, 78-94 т. 1).
З урахуванням діючих Правил, та виходячи із передбаченого у п. 3.2 запропонованого відповідачам для підписання Договору про пайову участь розміру цього платежу, 827200 грн. загальної кошторисної вартості будівництва житлового будинку, складає 36396,80 грн. Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, внаслідок чого порушив вказані норми матеріального права, то відповідно до п.п. 1, 3, 4 ст. 309 ЦПК України колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції і ухвалює нове рішення про часткове задоволення позову на суму 36396,80 грн. У задоволенні позову в іншій частині слід відмовити, за недоведеністю.
Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 2 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 313, 314, 316, 317, 319, 324, 325, 327 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Харківської міської ради - задовольнити частково.
Рішення Київського районного суду м. Харкова від 23 червня 2016 року - скасувати.
Позов Харківської міської ради - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 та ОСОБА_4, солідарно, на користь Харківської міської ради збитки у вигляді упущеної вигоди (неодержаного прибутку) в сумі 36396 (тридцять шість тисяч триста дев'яносто шість) гривень 80 коп., та по 673 грн. 38 коп., з кожного, - в рахунок відшкодування судових витрат.
В іншій частині у задоволенні позову - відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, і протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий -
Судді -