09.08.2017 Єдиний унікальний номер 205/2370/17
Провадження №2/205/1932/17
09 серпня 2017 року м. Дніпро
Ленінський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
головуючої судді Шавули В.С.
за участю секретаря Романової А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних із виплатою страхового відшкодування, -
Позивач 19 квітня 2017 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська із даним позовом (а.с.1-3).
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 21 листопада 2014 року близько 04-20 год. водій ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись в району буд.№36 по вул.. Б.Трофімових у м. Дніпропетровську, не врахував дорожню обстановку та не обрав безпечну в межах дозволеної . швидкість руху, внаслідок чого не впорався з керуванням, виїхав за межі проїжджої частини та скоїв зіткнення з автомобілями НОМЕР_2, НОМЕР_3, які стояли за межами проїжджої частини. Внаслідок даної ДТП автомобілі зазнали механічних ушкоджень.
Вина відповідача у скоєнні зазначеної ДТП підтверджується постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21.01.2015 року.
Згідно висновку експертного дослідження № 36/12/14 від 28.12.2014 року, розмір завданих збитків автомобілю НОМЕР_4 становить 31 644,38 грн.
На момент вчинення ДТП водій ОСОБА_1 не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Оскільки на час ДТП відповідач не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, позивач вимушений був здійснити відшкодування завданої майнової шкоди потерпілій стороні за рахунок коштів фонду захисту у розмірі 31 644,38 грн. Також, позивачем здійснено сплату за послуги аварійного комісара та збір документів в загальній сумі 931,58 грн.
Позивач неодноразово звертався із претензіями до відповідача щодо добровільного відшкодування збитків, але відшкодування збитків так і не здійснив.
Враховуючи вищевикладене, позивач вимушений був звернутися до суду із даним позовом, в якому просить суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь грошові кошти в загальній сумі 32 575,96 грн. та судові витрати по справі.
Представник позивача, діючий на підставі довіреності - ОСОБА_2, в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. До суду надіслав письмову заяву, якій просив справу розглядати без своєї присутності. Проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.44).
Відповідач в судове засідання не з'явився. Про день, час та місце судового засідання повідомлявся у встановленому законом порядку. Про причини своєї неявки не повідомив. Письмових заяв про розгляд справи без своєї присутності не надсилав. Крім того, до суду повернувся конверт з відправленням, що направлявся відповідачу із поштовою відміткою «за закінчення строку зберігання» в матеріалах справи (а.с.35-36).
У відповідності до ст..1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Тому з урахуванням викладеного, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутністю сторін, що не з'явились.
Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Згідно ст.224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених позовних ними вимог та на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно ст.59 ЦПК України, обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу.
Підставою звернення позивача до суду є захист права сторони за майновим правовідношенням, що виникло в силу укладеного договору страхування, на вимогу відшкодування шкоди в порядку регресу.
За змістом ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Поряд із засобами заохочення, виконання цивільних обов'язків забезпечується відповідальністю, яка встановлена договором або актом цивільного законодавства. Будь-яка особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Суд, з'ясувавши обставини справи, перевіривши їх наданими доказами, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 21 листопада 2014 року близько 04-30 год. ОСОБА_1, керуючи автомобілем НОМЕР_1, рухаючись в району буд.№36 по вул.. Б.Трофімових у м. Дніпропетровську, не врахував дорожню обстановку та не обрав безпечну в межах дозволеної . швидкість руху, внаслідок чого не впорався з керуванням, виїхав за межі проїжджої частини та скоїв зіткнення з автомобілями НОМЕР_2, НОМЕР_3, які стояли за межами проїжджої частини, спричинивши пошкодження транспортних засобів. Після цього ОСОБА_1 залишив місце ДТП.
За даним фактом ДТП постановою Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 січня 2015 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.ст. 122-4, 124 КУпАП (а.с.13,14).
Згідно ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальному провадженні, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Згідно висновку вартості матеріального збитку, спричиненого власнику колісного транспортного засобу № 36/12/14 від 28.12.2014 року, загальна вартість спричиненої матеріальної шкоди завданої автомобілю НОМЕР_5, складає 31 644,38 грн. (а.с.17-19).
У відповідності до ст.41 п.41.1 п.п. «а» Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим законом, у разі заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Встановлено, що на момент ДТП полісом серії АІ №3000525 від 05.07.2014 року, оформленим на автомобіль НОМЕР_6, була застрахована цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3, яка є власником вказаного автомобіля (а.с.11,12).
Відповідач на дату дорожньо-транспортної пригоди не мав чинного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Згідно ст. 39.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Тому, 02.12.2014 року ОСОБА_3, скориставшись своїм правом, з метою отримання грошового відшкодування за матеріальну шкоду, завдану відповідачем, звернувся із відповідною заявою до Моторного (транспортного) страхового бюро України (а.с.9).
На підставі наказу № 1123 від 02.03.2015 року позивач платіжним дорученням №1/25204 від 04.03.2015 року сплатив на користь ОСОБА_3Д . страхове відшкодування в сумі 31 644,38 грн. (а.с.29,30).
Також, скориставшись послугами аварійних комісарів, позивачем була організована оцінка нанесених збитків, збір необхідних документів, про що свідчить акт від 05.01.2015 року та платіжне доручення №9475 від 18.02.2015 року на суму 931,58 грн. (а.с.30,31).
Згідно ст. 1166 Цивільного Кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному розмірі особою, яка її завдала.
За змістом положень ст. 38 п.38.2, п.п. 38.2.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 року №1961-ІV, страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Згідно частини 1 статті 1191 Цивільного Кодексу України, особа яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлено законом.
Відповідно до статті 993 Цивільного Кодексу України, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Таким чином, аналізуючи в сукупності наявні по справі докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованим, в повному обсязі доведеними з його боку та підлягають задоволенню, внаслідок чого слід стягнути із ОСОБА_1 на користь позивача грошову суму у розмірі 32 575,96 грн., яка складається із суми страхового відшкодування - 31 644,38 грн., послуги аварійного комісара - 931,58 грн.
Крім того, згідно статті 88 ЦПК України, оскільки позивачем при подачі позовної заяви були оплачені судові витрати і його вимоги задоволені, з відповідача належить стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 1 600,00 гривень.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 993, 1166, 1191 ЦК України, ст. 38 п.38.2, п.п. 38.2.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ст.ст. 10,11, 60, 61, 88, 197, 209, 212, 213-215, 222, 224-226 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних із виплатою страхового відшкодування, - задовольнити.
Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, корп..4, кв. 5, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України грошові кошти в сумі 32 575,96 грн. (тридцять дві тисячі п'ятсот сімдесят п'ять грн. 96 коп.).
Стягнути із ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, корп..4, кв. 5, на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судові витрати у сумі 1 600,00 грн. (одна тисяча шістсот грн. 00 коп.).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу про апеляційне оскарження не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії.
Суддя: В.С. Шавула