іменем України
Справа № 210/3304/17
Провадження № 1-кп/210/448/17
"02" жовтня 2017 р.
Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретаря судового засідання ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши в підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 186 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017040710001567 від 12.06.2017 року, суд -
В провадженні судді ОСОБА_1 перебуває кримінальне провадження відносно ОСОБА_6 , який обвинувачується за ч. 2 ст. 186 КК України.
В судовому засіданні прокурор клопотав про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою так як, не відпали ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Захисник просив обрати більш м'який запобіжний захід, а саме домашній арешт. Зауважив, що матеріальна шкода потерпілому відшкодована.
Обвинувачений підтримав думку захисника.
Суд, заслухавши пояснення учасників справи, прийшов до наступного.
Відповідно до п. «с» ч.1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини законний арешт або затримання особи, здійснені з метою припровадження її до встановленого законом компетентного органу на підставі обґрунтованої підозри у вчинені нею правопорушення або якщо є розумні підстави вважати за необхідне запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Відповідно до ч.1 ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, згідно якої питання обґрунтованості тривалості тримання під вартою не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних його обставин. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи, а також, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу.
Суд враховує наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК, а також тяжкість покарання у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , стан здоров'я, який не перешкоджає перебуванню у місці попереднього ув'язнення і те, що він не працює, перебуваючи на волі, може переховуватись від суду, таким чином будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, немає, крім того в судовому засіданні не встановлено підстав для застосування стосовно обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою,
Відтак, суд, вважає за необхідне залишити без змін запобіжний захід у виді тримання під вартою, продовживши його строк на 60 днів.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 197, 331, 370, 372 КПК України, суд, -
Продовжити раніше обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 60 /шістдесят/ днів, а саме до 30.11.2017 року включно.
Копію ухвали негайно вручити обвинуваченому та прокурору.
Копію ухвали направити до Криворізької установи виконання покарань управління державної пенітенціарної служби України в Дніпропетровській області № 3.
Ухвала оскарженню не підлягає, однак заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на остаточне судове рішення.
Суддя: ОСОБА_1