Харківський окружний адміністративний суд' 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
30 березня 2012 р. № 2-а- 1335/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Панова М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання - Каряки С.Г.,
представників сторін:
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПП Брік"
до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби
про визнання дій незаконними ,
До Харківського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ТПП Брік", з адміністративним позовом до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області, в якому просило суд визнати протиправними дії Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції стосовно проведеної зустрічної звірки ТОВ “ТПП Брік”щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП “Інтер-Буд-Комфорт”, їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2011 року, та подальшому ланцюгу постачання, про результати якої складено довідка від 23.12.2011 р. № 403/23-104/36122628;визнати протиправними дії Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції стосовно оцінки правочинів ТОВ “ТПП Брік”із ГТГІ “Інтер-Буд- Комфорт”та ТОВ “ТПП Брік”із ТОВ “Ланд гут Бройлер”, ТОВ “ВМП”, ТОВ М'ясна фабрика “Фаворит плюс”, ТОВ Виробничо-заготівельна фірма “Зоря Дніпропетровська”, ПАТ “АПК Інвест”, СПД ФО Макухін ОСОБА_3 по дотриманню ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України та встановлення факту не реальності правочинів.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на суперечливість дій діючому законодавству.
Представник відповідача в судове засідання з'явився та проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов, залучених до матеріалів справи.
Суд, вивчивши доводи позову та заперечення проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з таких підстав та мотивів.
Згідно із п 20.1.4. Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків в порядку, встановленому цим Кодексом.
Судом встановлено, що згідно із п. 73.5 ст.73 Податкового кодексу України проведено зустрічну звірку ТОВ «ТПП Брік», з питань підтвердження господарських відносин із платником податків ПП «ІНТЕР-БУД-КОМФОРТ» їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень 2011 року, та подальшому ланцюгу постачання. За результатами зустрічної звірки складено довідку від 23.12.2011 року № 403/23-104/36122628 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ «ТПП Брік»,щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП "ІНТЕР-БУД-КОМФОРТ» їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2011 року, та подальшому ланцюгу постачання.
Згідно висновків згаданої довідки відповідачем встановлено порушення ТОВ «ТПП Брік», неможливість реального здійснення фінансово-господарських операцій ТОВ «ТПП Брік» та ведення господарської діяльності у порядку, передбаченому приписами діючого законодавства України у перевіряємому періоді; ч. 1 ст. 203, 215 , п 1 ст.. 216. ст.. 228, ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «ІНТЕР-БУД-КОМФОРТ» з постачальниками та покупцями; перевіркою встановлено відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.185, ст.188, ст.192 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2756-VІ.
Відповідно до п. 73.5 ст. 73 ПК України зустрічна звірка проводиться з метою отримання податкової інформації щодо платника податків.
Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.
Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Постановою КМУ від 27 грудня 2010 № 1232 «Про затвердження Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок» (далі Порядок).
Суд, звертає увагу на наступне: відповідачем належно оформлений запит на проведення зустрічної звірки не направлявся, а отже відповіді на запит ТОВ «ТПП Брік» не надавав, що додатково підтверджується абз. 5 стор. 5 довідки від 23.12.2011 р. № 403/23- 104/36122628. Як вбачається із довідки відповідачем фактично була проведена не звірка, а перевірка. Це підтверджується, як безпосередньо структурою довідки, яка характерна для актів перевірок так і постійне використання по всьому змісту Довідки слова «перевірка» ( наприклад п. 2.1 Довідки та стор. 4, стор. 11 Довідки). Стор. 4 Довідки свідчить, що при звірці фактично були використані, лише дані податкової звітності, електроні податкові бази даних, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, акт про неможливість проведення зустрічної звірки ДПІ у Київському районі м. Харкова, а не первинні бухгалтерські документи (договори, накладні, платіжні документи та інші.) із яких саме і можливо зробити висновок про реальність операції та повноту їх відображення по податковому обліку. Висновки Довідки базується на припущеннях, а не на фактах. Доказом слугує стор. 9 Довідки, де відповідач висловлює лише припущення, що товар придбаний у ПП «Інтер-Буд-Комфорт» був реалізований контрагентам ТОВ «ТПП Брік» вказаних у таблиці на сторінки 9 Довідки.
Крім того, згідно з доповненнями до заперечень відповідача на адміністративний позов, запит про надання інформації та її документального підтвердження на адресу позивача не надсилався, первинні документи при проведенні зустрічної звірки не досліджувалися.
Суд зазначає, що відповідно до пп. 5 п. 73.3 ст. 73 ПКУ у разі проведення зустрічної звірки органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.
Згідно з п.п. 4, 6 Порядку у разі відсутності запитуваної органом державної податкової служби (ініціатором) інформації орган державної податкової служби (виконавець) надсилає завірений печаткою запит про подання інформації та її документального підтвердження суб'єкту господарювання за його адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи особисто вручає суб'єкту господарювання або його законному чи уповноваженому представникові під розписку.
У разі отримання від суб'єкта господарювання інформації, визначеної у запиті, та її документального підтвердження (протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження суб'єкту господарювання запиту) орган державної податкової служби проводить зустрічну звірку.
Отже, вищезазначене свідчить про недотримання відповідачем при проведенні зустрічної звірки позивача пп. 5 п.73.3 ст. 73 ПК України та п.п. 4, 6 Порядку.
Щодо встановленого порушення ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинам, здійснених ПП «Інтер-Буд-Комфорт» з покупцями та постачальниками, то даний висновок взагалі зроблений з перевищенням повноважень з боку МДПІ, про що свідчить те, що МДПІ зробила висновок про порушення ПП «Інтер-Буд-Комфорт» при вчиненні ним правочинів ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України не дивлячись на те, що дане підприємство перебуває на обліку у ДПІ у Київському районі м. Харкова, а не у МДПІ.
Відповідно до ст. 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" № 509-ХІІ від 04.12.1990 року державні податкові інспекції здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів; контролюють своєчасність подання платниками податків бухгалтерських звітів і балансів, податкових декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням податків, інших платежів; здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів; здійснюють контроль за погашенням векселів; контролюють дотримання виконавчими комітетами сільських і селищних рад порядку прийняття і обліку податків, інших платежів від платників податків, своєчасність і повноту перерахування цих сум до бюджету; здійснюють контроль за наявністю марок акцизного збору на пляшках (упаковках) алкогольних напоїв і на пачках (упаковках) тютюнових виробів під час їх транспортування, зберігання і реалізації; здійснюють контроль за дотриманням суб'єктами підприємницької діяльності, які здійснюють роздрібну торгівлю тютюновими виробами, максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги мету, з якою МДПІ здійснює свої контрольні повноваження, вбачається, що норми ч. 1 ст. 203, 215, п 1 ст. 216, ст. 228, ст. 234 ЦК України не відносяться ані до податкового, ані до валютного, ані до іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби. А отже, відповідач при наданні оцінки правочинам вийшов за межи своїх повноважень.
Щодо висновку МДПІ, що правочини укладалися без наміру настання реальних правових наслідків, чим порушено ч. 1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України також і по наступним підставам:
Згідно п.1 ст.203 ЦК України не може суперечити моральним засадам суспільства зміст правочину. Оскільки згідно ч.2 ст.202 цього кодексу договори є двосторонніми правочинами, то в розумінні вищенаведеної норми для визнання нікчемним правочину, яким є договір, суперечити моральним засадам суспільства повинен його зміст (текстове вираження).
Податкова інспекція в Довідці не зазначила, які саме положення укладених ТОВ «ТПП Брік» правочинів за своїм змістом суперечать моральним засадам суспільства.
Як вбачається із суті довідки перевірки податкова інспекція фактично ототожнює такі поняття як „обов'язок сплати податків" та "моральні засади суспільства".
Згідно ст.5 Закону України від 20.11.03р. №1296-ІV «Про захист суспільної моралі" «Змістом державної політики у сфері захисту суспільної моралі є створення необхідних правових, економічних та організаційних умов, які сприяють реалізації права на інформаційний простір, вільний від матеріалів, що становлять загрозу фізичному, інтелектуальному, морально-психологічному стану населення".
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно з ч 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемними правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Звертаю увагу, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і - суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідома суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч. 3 ст.228).
З приписів ст. 228 Цивільного кодексу України чітко і безумовно слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.
Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочинів, про які йдеться мова у Довідці, належать до виключної прерогативи судових органів.
Відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками - господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частини.
Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним
1) невідповідністю його змісту вимогам закону; 2)наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; 3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
В Довідці відповідачем не надано доказів порушення позивачем при укладанні/виконанні правочину конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання договору, як і не доведено вини позивача та наявності умислу при укладенні угоди.
Таким чином до правочинів, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, відносяться правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного ґава, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК України має враховуватися вина яка виражається в намірі порушити публічний порядок - сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.
Укладений ТОВ «ТПП Брік» з ПП «Інтер-Буд-Комфорт» правочин містить мету, що полягає у Продавця (ПП «Інтер-Буд-Комфорт») в отриманні вартості поставленого товару, а у Покупця (ТОВ «ТППі Брік») на отримання цього товару. Ніякої іншої мети (завдання збитків державі шляхом несплати податку з боку Продавця та «штучне» зменшення бази оподаткування з боку Покупця) цей правочин не містить, оскільки зобов'язання припиняється його виконанням. Тобто після виконання договору внаслідок отримання кожною із сторін бажаного результату, всі правовідносини між сторонами закінчуються.
Після цього у кожній із сторін виникають інші правовідносини вже з іншим суб'єктним складом - між Покупцем та Продавцем з одного боку, та державою - з іншого. На виконання цих (інших) правовідносин Продавець та Покупець відображають здійснені операції в податковому обліку та шляхом подання відповідних декларацій звітують про них перед державою в особі податкової інспекції. Це зовсім інший правочин, направлений на набуття прав та обов'язків щодо оподаткування операцій. Він не тільки розірваний у часі із правочином купівлі-продажу товару, відрізняється по суб'єктному складу та знаходиться в іншій правовій площині, але й має іншу спрямованість (мету). Волевиявлення цього нового правочину направлене на здійснення розрахунків з державою шляхом або сплати податків, або отримання бюджетного відшкодування ПДВ (у разі виникнення від'ємного значення та за інших умов). Умисел щодо виконання цього правочину також виникає вже після закінчення правочину купівлі - продажу товару.
Таким чином, вважати, що умисел на досягнення мети, що суперечить інтересам держави (несплата податків), який виражений у правочині відображення певної операції в податковому обліку, виник ще при здійсненні іншого правочину, а саме господарської операції купівлі-продажу товарів - необґрунтовано та не правомірно.
Крім того, зустрічною звіркою не доведено умисел, як із боку Позивача так із боку його контрагентів на укладання нікчемних правочинів, оскільки не встановлено факту, що Позивач є пов'язаною особою із посадовими особами контрагентів, та (або) уклав угоди із даними підприємствами без мети виникнення певних правових наслідків, або укладені угоди із боку контрагентів підписані не уповноваженими особами.
Також дана Довідка не тільки не містить посилань на вищезазначені обставини, а й не доводить умислу посадових осіб підприємства на порушення публічного порядку, не пояснює в чому саме таке порушення полягає.
Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в Довідці, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.
Статтею 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної - правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Платники податку, визначені у ст. 180 ПК України, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.
Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України
Згідно ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
Відповідно до ст. 2 КАСУ у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь - якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіркою виконання цих вимог норми процесуального закону з боку відповідача встановлено не виконання відповідачем п.п. 1, 3-6, 9 зазначеної норми.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
При зазначених обставинах, суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, належним чином обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі, а заперечення відповідача суд відхиляє як безпідставні і такі, що суперечать чинному законодавству та фактичним обставинам справи.
На підставі викладеного,керуючись ст.ст. 9, 11, 71, 94,159, 160-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТПП Брік" до Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби про визнання дій незаконними - задовольнити в повному обсязі.
Визнати протиправними дії Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби стосовно проведеної зустрічної звірки ТОВ “ТПП Брік”щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ПП “Інтер-Буд-Комфорт”, їх реальності та повноти відображення в обліку за жовтень 2011 року, та подальшому ланцюгу постачання, про результати якої складено довідка від 23.12.2011 р. № 403/23-104/36122628.
Визнати протиправними дії Дергачівської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області Державної податкової служби стосовно оцінки правочинів ТОВ “ТПП Брік” із ПП “Інтер-Буд- Комфорт”та ТОВ “ТПП Брік” із ТОВ “Ланд гут Бройлер”, ТОВ “ВМП”, ТОВ М'ясна фабрика “Фаворит плюс”, ТОВ Виробничо-заготівельна фірма “Зоря Дніпропетровська”, ПАТ “АПК Інвест”, СПД ФО Макухін ОСОБА_3 по дотриманню ч.1 ст. 203, 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України та встановлення факту не реальності правочинів.
Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня його проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАСУ, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження
У повному обсязі постанова виготовлена 30 березня 2012 року.
Суддя Панов М.М.