Справа № 761/27814/17
Провадження № 1-кс/761/17584/2017
05 вересня 2017 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря ОСОБА_2 , представника власника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮПІДЖІ» ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання директора ТОВ «ЮПІДЖІ» ОСОБА_5 про скасування арешту майна,
До Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту на майно звернувся директор ТОВ «ЮПІДЖІ» ОСОБА_5 .
На обґрунтування клопотання заявник зазначив, що за клопотанням слідчого СУ ГУ НП в Київській області ОСОБА_4 у кримінальному провадженні
№ 420 171 100 000 000 32 слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ухвалою від 06.07.2017 наклав арешт на земельні ділянки, власником яких є ТОВ «ЮПІДЖІ».
У той же час, на думку директора ТОВ «ЮПІДЖІ», у застосуванні даного виду забезпечення кримінального провадження відпала потреба, оскільки земельні ділянки отримані у передбачений законом спосіб, ніякого відношення до кримінального правопорушення не мають.
Оскільки на теперішній час власнику майна земельні ділянки необхідні для здійснення господарської діяльності, а також для збереження якісних показників ґрунту, заявник просить скасувати накладений на них арешт.
У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_3 наполягала на задоволенні клопотання з підстав, які наведені при зверненні до суду.
Слідчий ОСОБА_4 категорично заперечував проти задоволення заявленого клопотання, вважаючи, що на теперішній час потреба у застосуванні арешту земельних ділянок не відпала, оскільки існує ризик відчуження зазначених земельних ділянок.
Слідчий суддя, вивчивши клопотання, заслухавши доводи представника власника майна, слідчого дослідивши надані документи, дійшов висновку про таке.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, з-поміж іншого, є доказом злочину.
Водночас, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів, у такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК.
Відповідно до ухвали від 06.07.2017 у справі № 761/22988/17 (провадження №1-кс/761/14505/2017) слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва, вирішуючи питання, чи є майно, щодо якого ініціювалося накладення арешту, речовим доказом, врахував, що воно містить ознаки, передбачені ст. 98 КПК, оскільки до речових доказів кримінально-процесуальний закон відносить, серед іншого, цінності, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Дане положення зберігає свою актуальність у зв'язку з тим, що в день винесення ухвали про накладення арешту на земельні ділянки або через декілька днів після цього, власниками цих ділянок вжитті заходи для їх відчуження шляхом укладення договорів купівлі-продаж з ТОВ «ЮПІДЖІ».
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК арешт майна може бути скасований за клопотанням, зокрема, власника майна, за умови, що останній доведе, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладений необґрунтовано.
Виходячи з вказаної процесуальної норми, на заявника покладається обов'язок довести ті обставини, які можуть стати підставою для скасування арешту.
Отже, власник майна повинен навести докази того, що на даній стадії розслідування втратив свою актуальність вищезазначений захід забезпечення або ж під час його застосування таке рішення прийняте без урахування певних суттєвих обставин.
Попри зазначене, ініціатором клопотання не наведено достатніх та переконливих доводів стосовно того, що є для скасування арешту.
Слідчий суддя погоджується з аргументацією заявника у частині того, що накладенням арешту порушується його право власності.
У той же час, право власності не є абсолютним, ст. 41 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Наведена конституційна норма гарантує, що позбавлення права власності, невід'ємними складовими частинами якого є володіння, користування та розпорядження об'єктом власності, можливе у випадках та у спосіб, які передбачені відповідними правовими нормами.
У даному випадку обмеження права власності ТОВ «ЮПІДЖІ» відбулося на підставі судового рішення, тобто у спосіб, передбачений законом.
Зазначене свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 174, 395 КПК України, слідчий суддя
У задоволенні клопотання директора ТОВ «ЮПІДЖІ» ОСОБА_5 , поданого у кримінальному провадженні № 420 171 100 000 000 32, про скасування арешту земельних ділянок площею 0,1500 га кожна з кадастровими номерами 3222457400:01:003:5026, 3222457400:01:003:5027, 3222457400:01:003:5028, 3222457400:01:003:5029, 3222457400:01:003:5031, 3222457400:01:003:5032, які розташовані в межах смт. Чабани Києво-Святошинського району Київської області відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1