Справа № 539/3352/16-к Номер провадження 11-кп/786/350/17Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач ап. інст. ОСОБА_2
Категорія ч.1 ст. 286 КК України НТ
27 вересня 2017 року м. Полтава
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних
справ Апеляційного суду Полтавської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5
прокурора ОСОБА_6
обвинуваченого ОСОБА_7
потерпілих ОСОБА_8 , ОСОБА_9 розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12016170240000827 за апеляційними скаргами обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 на вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 грудня 2016 року,
Цим вироком
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лубни, Полтавської обл., який проживає АДРЕСА_1 , раніше судимого:
13.11.2014 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 309 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 3 роки,
засуджено за ч. 1 ст. 286 КК України до покарання у виді 3 місяців арешту без позбавлення права керування транспортними засобами.
Відповідно до ст. 71 КК України до даного покарання частково приєднано невідбуте покарання, призначене 13.11.2014 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області та остаточно ОСОБА_7 визначено покарання у виді 5 років 1 місяця позбавлення волі.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь: ОСОБА_9 101 037,24 грн -матеріальної шкоди та 15 000 грн моральної шкоди; ОСОБА_8 21 587 грн матеріальної шкоди та 15 000 грн моральної шкоди; ОСОБА_11 5 261,13 грн матеріальної шкоди та 15 000 грн моральної шкоди.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь Полтавського Науково-дослідного експертного-криміналістичного центру МВС України витрати на проведення експертизи в кримінальному провадженні в сумі 1 540,70 грн.
Вирішено питання про речові докази.
Згідно вироку суду ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 2.05.2016 приблизно о 15.30 год, керуючи власним технічно справним транспортним засобом - автомобілем Фіат Дукато державний номер НОМЕР_1 в світлий час доби по автошляху Мгар-Лубни в напрямку до м. Лубни на нерівнозначному перехресті автодоріг Мгар-Лубни та Київ-Харків-Довжанський, рухаючись по другорядній дорозі від с. Мгар, Лубенського р-ну, Полтавської області, в порушення п.п. 10.1, 16.11 ПДР, допустив неуважність, не надав дорогу та створив небезпеку транспортному засобу - автомобілю GEELY MR 7151 А державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_9 , яка рухалася по головній дорозі в салоні автомобіля якої перебували пасажири ОСОБА_8 та ОСОБА_11 ..
Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди потерпілі отримали тілесні ушкодження:
- ОСОБА_9 у вигляді перелому 5 і 6 ребер справа по середній пахвовій лінії, забій м'яких тканин грудної клітки справа, забитої рани правого колінного суглобу, забитої рани верхньої третини правої гомілки, струсу головного мозку, які відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я;
- ОСОБА_8 у вигляді закритого перелому лівого стегна в середній третині зі зміщенням, відкритого перелому ліктьового виростка правої ліктьової кістки зі зміщенням, закритого перелому правої ключиці, закритого перелому лівого наколінника, закритого перелому головки лівої малогомілкової кістки зі зміщенням, струсу головного мозку, гематоми лівої надбрівної ділянки, забитої рани лівої брови, забитої рани правого ліктьового суглобу, множинні садна кінцівок, забитої рани потиличної ділянки голови, які відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості , що спричинили тривалий розлад здоров'я;
- ОСОБА_11 у вигляді закритого поперечного та задньої стінки перелому лівої вертлюгової западини зі зміщенням уламків, вивиху голівки лівої стегнової кістки, забій поперекового відділу хребта, компресійні переломи тіл 1,3 поперекових хребців, струсу головного мозку, забитої рани тім'яної ділянки голови, які відносяться до ушкоджень середнього ступеню тяжкості, що спричинили тривалий розлад здоров'я.
В апеляційній скарзі обвинувачений, просить змінити вирок суду, та призначити більш м'яке покарання. Свої вимоги обвинувачений обґрунтовує тим, що суд не взяв до уваги те, що: він вчинив злочин середньої тяжкості з необережності, свою вину визнав повністю та щиро розкаявся; зобов'язується відшкодувати шкоду; потерпілі в судовому засіданні просили призначити покарання у виді штрафу; має позитивну характеристику за місцем проживання; не порушує порядок відбування іспитового строку, не вчиняв інших правопорушень; те, що на його утриманні перебуває неповнолітня дочка та має батьків пенсіонерів.
В апеляційній скарзі прокурор, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі обвинуваченого через м'якість, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати винуватим за ч. 1 ст. 286 КК України та призначити покарання у виді 1 року 6 місяців обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.
На підставі ст.ст. 71, 72, 78 КК України шляхом частково приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді 5 років 6 місяців позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки.
Свої вимоги прокурор мотивує тим, що суд при призначенні покарання не врахував те, що: новий злочин ОСОБА_7 вчинив в період іспитового строку за попереднім вироком, що вказує на небажання стати на шлях виправлення; обвинувачений не працює, вчиненим злочином завдав шкоду трьом особам, матеріальну шкоду на день ухвалення вироку повністю не відшкодував.
Заслухавши доповідь судді, пояснення: обвинуваченого, який просить задовольнити його апеляційну скаргу та відмовити в задоволенні апеляційної скарги прокурора, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у частині призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 2 роки, а також зазначив, що підстав для зміни вироку суду, як про це просить обвинувачений немає, потерпілих, які просили: ОСОБА_8 задовольнити апеляційну скаргу прокурора у частині призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки, а ОСОБА_9 просив вирок залишити без змін, одночасно потерпілі повідомили, що ОСОБА_7 матеріальну шкоду відшкодував їм у розмірі 21 000 грн, після вчинення ДТП вони перебували у лікарні і обвинувачений пропонував і надавав необхідну їм допомогу, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені у апеляційних скаргах, суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку.
Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційних скарг.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 та правильність кваліфікації його дій судом за ч. 1 ст. 286 КК України, а саме як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження, ґрунтуються на об'єктивно з'ясованих обставинах, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК України та учасниками провадження не оскаржуються.
Відповідно до вимог ст. 65 КК України, при призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
У п. 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан, тощо.
Суд першої інстанції, при призначенні покарання виконав вказані вимоги закону та роз'яснення Пленуму Верховного суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» і врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості; особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно; обставини, що пом'якшують покарання: повне визнання вини, щире каяття та активне сприяння у розкритті злочину, відсутність обставин, що обтяжують покарання.
Обговорюючи призначене ОСОБА_7 покарання, колегія суддів, окрім врахованого судом при призначенні покарання, враховує конкретні обставини вчинення ОСОБА_7 злочину, того, що ОСОБА_7 має тривалий стаж керування транспортними засобами і за цей час не допускав порушень правил дорожнього руху та до кримінальної і адміністративної відповідальності не притягався, позитивно характеризується, добровільно частково відшкодував матеріальну шкоду потерпілим, після вчинення злочину надавав необхідну допомогу потерпілим, які перебували у лікарні, наявність на утриманні малолітньої дитини (а.п. 111,139).
Наведені вище обставини у сукупності давали суду підстави для не призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. І з огляду на ці ж обставини, колегія суддів не знаходить підстав для призначення покарання ОСОБА_7 у виді 1 року 6 місяців обмеження волі, як про це просить прокурор та у виді штрафу, як про це просить обвинувачений.
Доводи прокурора про те, що суд не врахував вчинення ОСОБА_7 нового злочину під час відбування покарання за попереднім вироком суду є необґрунтованими.
Як видно з матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_7 раніше був засуджений 13.11.2014 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за ч. 3 ст. 309 КК України на 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням із встановленням іспитового строку 3 роки (а.п. 116-117). Новий злочин, передбачений ч. 1 ст. 286 КК України вчинив в період іспитового строку за попереднім вироком. Тому, суд, призначив покарання ОСОБА_7 відповідно до приписів ст.71 КК України, що є правильним.
Таким чином призначене ОСОБА_7 покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 286 КК України відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, за своїм видом і розміром є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
З огляду на викладене вище безумовних підстав, передбачених ст. 409 КПК України, для скасування чи зміни ухваленого по справі судового рішення щодо ОСОБА_7 , як про це ставиться питання в апеляційних скаргах прокурора та обвинуваченого, колегія суддів не вбачає.
27.09.2017 обвинувачений звернувся до Апеляційного суду Полтавської області з клопотанням про звільнення його від відбування покарання за злочин,передбачений ч. 1 ст. 286 КК України на підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», посилаючись та те, що він має на утриманні малолітню дитину 2001 року народження.
Заявлене клопотання обвинуваченого про застосування до нього Закону України «Про амністію у 2016 році» не підлягає задоволенню, через те, що відповідно до оскаржуваного вироку покарання ОСОБА_7 призначено як наведено вище за правилами ст. 71 КК України, тобто за сукупністю вироків, а саме до покарання призначеного за оскаржуваним вироком за ч. 1 ст. 286 КК України частково приєднано невідбуте покарання, призначене 13.11.2014 Лубенським міськрайонним судом Полтавської області за ч. 3 ст.309 КК України. Тобто покарання обвинуваченому призначене за злочини один з яких є умисним тяжким, а відповідно до ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнення від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк можливе щодо осіб визнаних винуватими у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України.
Керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407 КПК України колегія суддів,
Апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_7 та прокурора Лубенської місцевої прокуратури Полтавської області ОСОБА_10 залишити без задоволення, а вирок Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 22 грудня 2016 року щодо ОСОБА_7 без змін.
У клопотанні ОСОБА_7 про застосування Закону України «Про амністію у 2016 році» - відмовити.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4