Справа № 689/2112/16-ц
Провадження № 22-ц/792/1272/17
27 вересня 2017 року м. Хмельницький
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ
Апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючої судді П'єнти І.В.,
суддів: Корніюк А.П., Талалай О.І.
секретар Філіпчук О.С.,
за участю: представника ТОВ «Агро-М» Овсяної С.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 17 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ТзОВ «Агро-М», Ярмолинецької районної державної адміністрації, третя особа на стороні відповідача Відділ Держгеокадастру у Ярмолинецькому районі Хмельницької області, про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації.
Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи,
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТзОВ «Агро-М», третя особа на стороні відповідача Відділ Держгеокадастру у Ярмолинецькому районі Хмельницької області, про визнання недійсним договору оренди землі та скасування його державної реєстрації. В обґрунтування позову зазначав, що він є власником земельної ділянки для товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0967 га, яка знаходиться на території Томашівської сільської ради. Вважав, що земельну ділянку передав в оренду ТОВ «Агро-М» відповідно до договору оренди НОМЕР_2 від 01.09.2011 року, строком на 5 років. Проте, такий договір не був зареєстрований. Згодом дізнався про наявність зареєстрованого договору оренди земельної ділянки від 01.02.2012 року, якого він не підписував. А тому, за відсутності його волевиявлення на укладення такого правочину та за відсутності у договорі усіх істотних умов, передбачених ст. 15 ЗУ «Про оренду землі», договір оренди земельної ділянки від 01.02.2012 року є недійсним.
Ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 06.12.2016 року до участі у справі в якості співвідповідача залучено Ярмолинецьку районну державну адміністрацію.
Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 17 травня 2017 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове рішення суду про задоволення позовних вимог. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не було повністю досліджено чи існує договір оренди землі від 01.12.2012 року, та не вжито достатніх заходів для витребування даного документу. Зазначає, що суд прийняв за належний доказ існування договірних відносин копію договору та акт приймання-передачі земельної ділянки, та не надав оцінки тому, що копія договору не містить кадастрового номеру земельної ділянки, адреси орендодавця, назви органу, що здійснив державну реєстрацію.
В судовому засіданні представник відповідача ТОВ «Агро-М» просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з'явились, про день, місце і час слухання справи повідомлені належним чином.
Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявність підстав, передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України для визнання оскаржуваного договору недійсним не була доведена у встановленому порядку належними доказами.
Такий висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на нормах чинного законодавства.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,0967 га, кадастровий номер НОМЕР_1, розташованої на території Томашівської сільської ради на підставі свідоцтва про право на спадщину від 19.05.2010 року. Право власності зареєстроване 22.03.2016 року, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 5).
01 лютого 2012 року між ОСОБА_2 (орендодавцем) та ТОВ «Агро-М» (орендарем) було укладено договір оренди земельної ділянки НОМЕР_2, відповідно до умов якого орендодавець надав, а орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Томашівської сільської ради Ярмолинецького району Хмельницької області, площею 2,10 га, строком на 5 років. Сторонами також був підписаний акт приймання-передачі до договору оренди земельної ділянки без зазначення дати його складання (а.с. 8-9).
Договір зареєстрований у Відділі Держкомзему у Ярмолинецькому районі 20.07.2012 року за №682580004001987 із вчиненням відповідного запису у Державному реєстрі земель №0000111 (а.с. 87).
Відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1 і ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст.ст. 13-15 Закону України «Про оренду землі» (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально. Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.
Істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки.
Частиною 2 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, а також порушення вимог ст.ст. 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
Частиною 1 ст. 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
А тому, оцінивши докази по справі в їх сукупності, суд першої інстанції правильно виходив з того, що позивачем не доведено відсутність його волевиявлення, як власника землі, на вчинення правочину, неналежність йому підпису на договорі оренди земельної ділянки від 01.02.2012 року, відповідно, не доведено наявність підстав для визнання договору оренди земельної ділянки недійсним.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримував у відповідача на виконання договору орендну плату у натуральній формі, що підтверджується відомостями з виплати орендної плати за періоди дії оскаржуваного договору. Факт отримання від відповідача сільськогосподарської продукції в рахунок орендної плати позивач не заперечив. Доказів існування інших чинних договорів оренди земельної ділянки, на виконання яких могла надаватись така сільськогосподарська продукція, суду не надано (а.с. 62-63, 64-65, 66-68, 69-70, 71-72, 73-74, 75-76, 77-78, 79-80).
Суд першої інстанції, як і апеляційний суд, на виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України, сприяв повному та всебічному з'ясуванню обставин справи, витребовував оригінал договору оренди земельної ділянки, роз'яснював позивачу право на заявлення клопотання про призначення у справі відповідної судової експертизи, однак, позивач таким правом не скористався. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, є безпідставними.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Виходячи з того, що відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право, суд повинен встановити чи дійсно порушуються права орендодавців у зв'язку з відсутністю в договорах оренди умов, передбачених статтею 15 Закону України «Про оренду землі», визначити істотність цих умов, а також з'ясувати у чому саме полягає порушення їхніх законних прав.
Така правова позиція, висловлена ВСУ в постанові від 25 грудня 2013 року №6-78цс13, яка, відповідно до ст. 360-7 ЦПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про відсутність у договорі оренди земельної ділянки від 01.02.2012 року кадастрового номеру земельної ділянки, адреси орендодавця та назви органу, що здійснив державну реєстрацію, як наявність підстав для визнання договору недійсним. Оскільки позивачем не доведено належними та допустимим доказами, що відсутність таких умов договору порушують його права як орендодавця.
Слід відхилити також доводи апелянта про недійсність оспорюваного правочину з посилання на акт прийому-передачі земельної ділянки. З огляду на те, що такий акт прийому-передачі земельної ділянки складається після укладення договору оренди землі, а суд розглядає питання недійсності правочину саме на час його укладення, отже даний акт ніяким чином не впливає на законність самого договору оренди щодо умов договору.
Не спростовують висновків суду й інші доводи апеляційної скарги.
Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом не допущено.
Рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав у межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 17 травня 2017 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча /підпис/ І.В. П'єнта
Судді: /підписи/ А.П. Корніюк
О.І. Талалай
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду І.В. П'єнта
Головуючий у першій інстанції - Соловйов А.В. Провадження № 22-ц/792/1272/17
Доповідач - П'єнта І.В. Категорія № 23