Справа № 464/5318/17
пр.№ 1-кп/464/338/17
25.09.2017 року Сихівський районний суд м. Львова
в складі головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
з участю прокурора ОСОБА_3
обвинуваченої ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові обвинувальний акт у кримінальному у провадженні № 12017140070000506 відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Львова, українки, громадянки України, із середньою спеціальною освітою, яка не працює, не одружена, має на утриманні малолітню дитину: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати-одиначка, раніше не судима, зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України,
ОСОБА_4 скоїла кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я особи за наступних обставин:
14.02.2017 року приблизно о 19 годині 20 хвилин, перебуваючи біля під'їзду № 1 будинку АДРЕСА_2 , під час побутового конфлікту на грунті раптово виниклих неприязливих стосунків, ОСОБА_4 , не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити, штовхнула руками ОСОБА_6 , від чого остання впала на землю, внаслідок чого отримала перелом шийки лівої стегнової кістки, що відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, яке не було небезпечним для життя в момент його спричинення.
В судовому засіданні ОСОБА_4 винною себе визнала повністю та пояснила, що 14.02.2017 року поверталась додому та зупинилася на сходах у під'їзд, де зустріла свою сусідку ОСОБА_6 , з якою раніше у неї конфліктів не було. Під час спілкування ОСОБА_4 запитала, коли ОСОБА_6 відшкодує шкоду, завдану залиттям квартири, на що остання відреагувала агресивно, почала сваритися. Під час сварки ОСОБА_4 відштовхнула сусідку від себе, внаслідок чого остання під слизнулася та впала. При цьому ОСОБА_4 зазначила, що не хотіла завдати ОСОБА_6 тілесних ушкоджень, та щиро розкаюється у скоєному.
Крім визнання обвинуваченою своєї провини, її винуватість у вчиненні інкримінованого правопорушення повністю підтверджується дослідженими під час судового розгляду доказами, а саме:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 15.02.2017 року, згідно якого ОСОБА_6 просить притягнути до кримінальної відповідальності ОСОБА_4 , яка 14.02.2017 року заподіяла тілесні ушкодження;
- медичною картою стаціонарного хворого № 4306/185, з якого вбачається, що ОСОБА_6 госпіталізована з діагнозом: перелом шийки лівої стегнової кістки;
- випискою № 4306, з якої вбачається, що ОСОБА_6 з 14.02.2017 року по 07.03.2017 року перебувала на стаціонарному лікуванні з діагнозом: перелом шийки лівої стегнової кістки;
- висновком експерта № 462 від 01.04.2017 року, згідно якого діагностований при поступленні в лікарню 14.02.2017 року у ОСОБА_6 перелом шийки лівої стегнової кістки, який підтверджений результатами рентгенологічного обстеження, утворився від дії тупого предмету, можливо під час падіння на землю, відноситься до тілесного ушкодження середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров'я, яке не було небезпечним для життя в момент його спричинення;
- протоколом проведення слідчого експерименту від 31.07.2017 року, під час якого обвинувачена розказала та показала яким чином штовхнула потерпілу.
За вимогами ст. 94 КПК України суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному і неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення.
Проаналізувавши та оцінивши вивчені в судовому засіданні докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними, допустимими та достовірними. Ці докази є достатніми, оскільки як окремо так і у сукупності в повній мірі доводять винуватість ОСОБА_4 в скоєнні кримінального правопорушення проти життя та здоров'я потерпілого.
Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченої, суд вважає, що органами досудового розслідування правильно кваліфіковано її дії за ст. 128 КК України, оскільки своїми діями ОСОБА_4 скоїла необережне спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження.
При призначенні покарання обвинуваченій, суд виходить із загальних принципів призначення покарання, що передбачені ст. 65 КК України. Суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, особу винної, наявність обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 , суд враховуює, що скоєне нею кримінальне правопорушення є правопорушенням невеликої тяжкості. Суд враховує особу винної, яка раніше не притягувалася до кримінальної відповідальності, за місцем проживання характеризується посередньо, має на утриманні малолітню дитину, є матір'ю-одиначкою. Обтяжуючих покарання обставин в ході судового розгляду не встановлено. Пом'якшуючою покарання обставиною є щире каяття. Згідно висновку досудової доповіді від 06.09.2017 року ОСОБА_4 не несе небезпеки для суспільства та має низький ризик вчинення повторного правопорушення.
Виходячи з обставин та ступеня тяжкості скоєного правопорушення, характеризуючих особу обвинуваченої даних, суд вважає, що застосування такого виду покарання, як громадські роботи буде справедливим та достатнім для покарання ОСОБА_4 за скоєння правопорушення, та для попередження скоєння нею правопорушень у майбутньому.
Разом з тим, 07.09.2017 року набрав чинності Закон України «Про амністію у 2016 році», згідно з п. «в» ст. 1 якого підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, осіб, визнаних винними у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, осіб, визнаних винними у вчиненні необережного злочину, який не є особливо тяжким відповідно до ст. 12 КК України, а також осіб, кримінальні справи стосовно яких за зазначеними злочинами розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили: не позбавлені батьківських прав, які на день набрання чинності цим Законом мають дітей, яким не виповнилося 18 років.
При цьому, виходячи зі змісту ч. 8 ст. 10 Закону України «Про амністію у 2016 році» амністія може бути застосована лише в разі, якщо обвинувачений (підсудний) або засуджений не заперечує проти цього.
Враховуючи, що ОСОБА_4 до набрання чинності цим Законом скоїла кримінальне правопорушення невеликої тяжкості, має на утриманні малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заперечує проти застосування амністії, суд вважає за необхідне звільнити обвинувачену від відбування покарання.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 65-67, ст. 128 КК України, п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», ст.ст. 9, 10, 21-23, 25-26, 52, 94, 101, 367, 368, 370, 374 КПК України, суд, -
ОСОБА_7 визнати винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, та призначити їй покарання у виді 200 (двохсот) годин громадських робіт.
На підставі п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання.
Запобіжний захід стосовно ОСОБА_4 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м. Львова протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддя: