Провадження №2-а/447/95/17
Справа №447/674/17
ІмЕНЕм україни
22.09.2017 року Миколаївський районний суд Львівської області в складі: головуючого -судді Карбовнік І. М. , при секретарі Данилів О.І. , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Інспектора взводу ОДДЗ батальйону №2 УПП у м. Львові ДПП лейтенанта поліції Грушецького Володимира Ярославовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення ,
Позивач ОСОБА_1 звернувся в порядку адміністративного судочинства до суду з позовною заявою до Інспектора взводу ОДДЗ батальйону №2 УПП у м. Львові ДПП лейтенанта поліції Грушецького Володимира Ярославовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначав, що 06.03.2017 року о 13год. 15хв. він керуючи транспортним засобом БАЗ А 079.14, державний номерний знак НОМЕР_1, і на автодорозі Київ-Чоп був зупинений працівником поліції з причин нібито порушення технічного стану транспортного засобу, а саме за межами населеного пункту не ввімкнув ближнє світло фар, чим порушив п.п.9.8.ПДР України, за що ч.2 ст.122 КУпАП передбачена відповідальність, у зв'язку з чим було складено постанову та накладено адміністративний штраф в розмірі 425 гривень.
Вважає, що дії відповідача є протиправними, оскільки керуючи автобусом для перевезення пасажирів, на панелі приборів, кнопки включення габаритних вогнів та ближнього світла були увімкнені. Оскільки сигнальних приборів (лампочки , або звукового сигналу) які б сповіщали про те, що ближнє-світло перестало світитися рухаючись автодорогою і перебуваючи в автомобілі не передбачено (подібно габаритам або дальньому світлу) і рух здійснювався в світлу пору дня що також не могло йому вказати про несправність та попередньо знаючи (перед виїздом він провірив) що ближнє світло світило, він не міг знати про його поломку.
Поки працівники поліції складали на нього протокол він замінив запобіжники ближнього світла, чим усунув несправність при них, однак вони проігнорували як те, що він усунув несправність.
Відповідачем помилково притягнуто його до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, тому просить скасувати дану постанову. На його думку, згідно підпункту "г" пункту 9.1 Правил дорожнього руху увімкнення ближнього світла фар у світлу пору доби є попереджувальним сигналом, а диспозиція ч.2 ст. 122 КУпАП передбачає притягнення до відповідальності водіїв транспортних засобів за порушення правил користування попереджувальними сигналами саме при початку руху чи зміні його напрямку. Статті 121-128, частини перша і друга статті 129, статті 139 та 140 КУпАП не містять положень про встановлення відповідальності за таке порушення Правил дорожнього руху як неувімкнення ближнього світла фар з 1 жовтня по 1 травня на всіх механічних транспортних засобах поза населеними пунктами, а тому вважає, що відповідач мав притягнути його, якщо таке порушення мало місце, до відповідальності саме за ст.125 КУпАП.
Вважає, що постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за ч.2 ст.122 КУпАП - просить закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення як за диспозицією ч.2 ст.122 КУпАП, так і за диспозицією ст.125 КУпАП.
В судове засідання позивач не зявився, однак подав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав та просив такі задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Згідно ст. 18 ч. 1 п. 1 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності є правовим актом індивідуальної дії (п. 3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06.03.2008 року)
Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи, відомості про особу, щодо якої розглядається справа, опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення, прийняте по справі рішення.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні дані на основі яких у визначеному законом порядку орган встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення винність даної особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Виходячи із норм викладених в ст. 71 КАС України встановлено, що за загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона. При розгляді справи щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів.
Суб'єкт владних повноважень - відповідач у справі зобов'язаний подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі, незалежно від того, на чию користь вони можуть бути використані - на користь відповідача чи навіть позивача.
Судом встановлено, що 06.03.2017 року інспектором взводу ОДДЗ батальйону №2 УПП у м. Львові ДПП лейтенантом поліції Грушецьким Володимиром Ярославовичем було винесено постанову серії АР № 567340 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 122 КУпАП ОСОБА_1 та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Не погоджуючись із порушенням, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою з вимогою скасування постанови про застосування до нього адмінстягнення.
Так як відповідач не навів суду переконливих доказів про відповідність протоколу та постанови про накладення адмінстягнення на ОСОБА_1 обставинам справи, не надав фото або відео фіксації порушення вчиненого ОСОБА_1, в судове засідання не з'явився, суд вважає, що є підстави для скасування постанови про накладення адмінстягнення на ОСОБА_1 так як його пояснення ніким не спростовані і тому суд вважає їх за правдиві.
Таким чином, фактично, в діях позивача відсутній склад адміністаривного правопорушення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 18, 158-163, 167 КАС України , суд, -
Позов задо волити.
Скасувати постанову про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн. у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії АР № 567340 від 06.03.2017 року.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом десяти днів з дня її проголошення .
Суддя: Карбовнік І. М.