Справа №442/4758/17
Провадження №2/442/1829/2017
29 вересня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі: головуючого - судді Нагірної О.Б.,
з участю секретаря Харіва І.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
встановив:
Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, посилається на те, що з 2002 року постійно проживає та зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.
Її колишній чоловік ОСОБА_2, з яким вони розлучені з 24 травня 2005 року, також зареєстрований за вищевказаною адресою, але фактично з 2007 року, тобто протягом 10-ти років не проживає у квартирі АДРЕСА_1.
У даний час у неї немає відомостей щодо фактичного місця перебування та проживання колишнього чоловіка. З 2007 року в квартирі відсутнє майно належне відповідачу, він не цікавиться квартирою та не несе витрат на утримання житла. Вона повинна сплачувати додаткові кошти за житлово-комунальні послуги по квартирі з урахуванням реєстрації відповідача. Житловий будинок є її основним, постійним та єдиним місцем проживання. Оплату за комунальні послуги здійснює регулярно. За власні кошти вона утримує квартиру у належному стані, постійно проводить капітальні та поточні ремонти. Така ситуація створює для неї негативні наслідки. Відтак, просить визнати відповідача такою, що втратила право користування вищезгаданою квартирою.
Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилася, від представника позивача ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги підтримала, посилаючись на підстави, викладені в позові. Не заперечила щодо постановлення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, в судове засідання від нього надійшла заява про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги визнає в повному обсязі.
У відповідності до ст.197 ЦПК України у зв'язку з неявкою всіх учасників процесу, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Перевіривши матеріали справи, суд встановив, що позивач постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1. Згідно договору найму житлового приміщення, є основним її наймачем.
З оглянутого акту від 16.06.2017року, складеного комісією ОССБ «Берегиня» вбачається, що під час обстеження квартири АДРЕСА_1 встановлено, що відповідач ОСОБА_2 прописаний, проте не проживає по даній адресі тривалий час, особистих речей останніх в ній немає.
З оглянутої довідки за №593 від 16.02.2017 року, виданої ОССБ «Берегиня» вбачається, що ОСОБА_1 проживає АДРЕСА_1.
Згідно ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення. Договір найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.
Враховуючи, що гл. 2 розділу ІІІ ЖК України не містить норм, які б регулювали правовідносини між наймачем квартири та піднаймачем, який добровільно вибув із квартири на інше місце проживання, тому у даному випадку суд застосовує аналогію закону, які регулюють подібні відносини.
Відповідно до ч. 2 ст. 107 ЖК України у разі вибуття наймача або членів його сім"ї на постійне місце проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення договір найму житлового приміщення вважається розірваним з дня вибуття.
За таких обставин, суд дійшов до висновку, що єдиним способом захисту права власності позивача є усунення перешкод у здійсненні права користування шляхом визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Даючи оцінку дослідженим доказам суд приходить до переконання, що позов підставний і підлягає до задоволення, цими доказами установлено, що відповідач не проживає в квартирі АДРЕСА_1 тривалий час, а саме понад шість місяців без поважних причин. Ст.ст. 71, 72 ЖК України передбачають підстави для визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням у разі її відсутності без поважних причин шість місяців. Оскільки, відповідач відсутній більш тривалий строк без поважних причин, то її слід визнати такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Керуючись ст.ст. 209, 212-215 ЦПК України, суд, -
вирішив:
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, таким, що втратив право користування жилим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Львівської області протягом десяти днів з дня його оголошення через Дрогобицький міськрайонний суд.
Суддя Нагірна О.Б.