Справа №442/5783/17
Провадження №2/442/2094/2017
Заочне
20 вересня 2017 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області
в складі:
головуючого - судді Хомика А.П.
з участю секретаря - Лужецької С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-
Позивачі звернулися до суду з позовом до відповідача, в якому просять визнати її такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме - квартирою, яка знаходиться АДРЕСА_1. В обґрунтування позову, покликаються на те, що їм на праві приватної власності належить вказана квартира на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 19.03.1999 року. Разом з тим, у квартирі, згідно будинкової книги зареєстрована ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка є онукою ОСОБА_1 та дочкою ОСОБА_2. Однак, відповідачка не проживає в квартирі з 1996 року і по час обстеження, її особистих речей немає. Місце її проживання не відоме. Реєстрація відповідачки перешкоджає у здійсненні права власності.
Представник позивача ОСОБА_1 та позивач ОСОБА_2 подали заяви про розгляд справи без їх участі та підтримання позову, який просили задоволити.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, не повідомивши причин, хоча була належно повідомлена і, керуючись ст.224 ЦПК України, суд вважає цю особу повідомленою про час та місце судового засідання. При таких обставинах суд визнав неявку відповідача не поважною та розглянув справу у її відсутності, провівши заочний розгляд справи.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 197 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Небажання відповідача надавати докази в обґрунтування своїх заперечень проти позову, зокрема з причини ухилення від участі в судових засіданнях, дає суду право при заочному розгляді справи обмежитися доказами, наданими позивачем, що повністю відповідає положенням ч. 1 ст. 224 ЦПК України.
Суд дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у сукупності, дійшов висновку, що позовна заява підлягає до задоволення з огляду на таке.
Встановлено, що позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є власниками квартири АДРЕСА_1, на підставі свідоцтва про право власності на квартиру від 15.07.1999 року, виданого комісією з питань приватизації житла при виконкомі Дрогобицької міської ради, р. №1163.
Відповідно до даних будинкової книги на вказану вище квартиру, в такій є зареєстрована онука ОСОБА_1 та дочка для ОСОБА_2 - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, однак остання не проживає у квартирі з 1996 року, її особисті речі відсутні (акт про відсутність особи за місцем реєстрації ОСББ «Відродження-2016» від 02.08.2017 року).
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою за змістом ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».
Права власника житлового будинку визначені ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 156 ЖК України з урахуванням положень ч. 1 ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням в обсязі, визначеному відповідно до угоди з власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
За змістом ч. 4 ст. 156 ЦК України, до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу. Відповідно до ст. 3 Сімейного кодексу України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права і обов'язки.
Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім'ї (в тому числі колишній член сім'ї) власника житла втрачає право на користування житлом у разі відсутності його без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником будинку або законом.
Разом з тим, вирішення питання про зняття особи з реєстраційного обліку залежить, зокрема, від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (стст.71, 72, 116, 156 ЖК; ст.405 ЦК). Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 16.01.2012 (справа №6-57цс11)..
Беручи до уваги наведене та те, що відповідач фактично добровільно залишила спірне житло і в ньому не проживає понад встановлені законом терміни - понад один рік, не сплачує комунальних послуг, її особисте майно в квартирі відсутнє, не бере участі в утриманні житла, має інше постійне місце проживання, суд приходить до висновку про те, що такі її дії свідчать про втрату інтересу до вказаного житла. Окрім цього, будь-яких доказів щодо наявності домовленостей щодо порядку користування житловим квартирою між позивачами та відповідачем не здобуто, а з наданих доказів вбачається, що вона самостійно залишила жиле приміщення і протягом тривалого часу не намагалася вселитись у таке, тому її слід визнати такою, що втратила право користування спірним будинком.
Керуючись ст. ст. 10, 60, 169, 209, 212-215, 224,226 ЦПК України, суд -
Позов задоволити.
Визнати ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції, а особами, які не були присутні у судовому засіданні під час його проголошення -з дня отримання такого.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя Хомик А.П.