Справа №461/5544/17
Провадження №2/461/1363/17
29 вересня 2017 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Зубачик Н.Б.,
секретаря судових засідань Пелех О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Регіонального сервісного центру МВС України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Залізничного відділу Головного управління Національної поліції у Львівській області про усунення перешкод у здійсненні права власності -
ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області, Регіонального сервісного центру МВС України у Львівській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Залізничного відділу Головного управління Національної поліції у Львівській області, в якому просить зобов'язати відповідачів зняти заборону на проведення реєстраційних операцій (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку) з автомобілем марки «MERCEDES-BENZ» модель «VIT0 108D», 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, білого кольору, об'ємом двигуна 2299 см.куб., реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві приватної власності ОСОБА_2, накладену постановою старшого слідчого СВ прокуратури Львівської області молодшого радника юстиції Сапуцького Р.Я. від 23 травня 2011 року по кримінальній справі №181-0311.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 з 2009 року є власником вищевказаного автомобіля, який був придбаний на законних підставах. Позивач вирішив продати, належний йому на праві власності автомобіль, та перереєструвати його на іншу особу, однак з'ясувалося, що постановою старшого слідчого про накладення заборони на проведення реєстраційних операцій з транспортними засобами накладено заборону на здійснення реєстраційних операцій у рамках розслідування кримінальної справи. Просить позов задоволити.
Позивач та його представник у судове засідання не з'явилися. Представник позивача подав клопотання про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує.
Представники відповідачів та третьої особи в судове засідання не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи.
Фіксація судового процесу не здійснювалася відповідно до ч.2 ст.197 ЦПК України, оскільки учасники процесу в судове засідання не з'явилися.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задоволити, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. ст.15, 16 ЦПК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно з ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Судом встановлено, що 19.06.2010 року ОСОБА_2 придбав автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» модель «VIT0 108D», д.н.з. НОМЕР_2 та став його законним власником, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію від 19.06.2010 року серії НОМЕР_3, виданим Самбірським відділом PEP ДАІ при ГУМВС України у Львівській області. У зв'язку з тим, що позивач вирішив продати належний йому на праві власності транспортний засіб, та перереєструвати його на іншу особу ОСОБА_2 звернувся до начальника управління Державтоінспекції ГУМВС України у Львівській області та до Прокуратури Львівської області, та з'ясував, що постановою старшого слідчого прокуратури Львівської області Сапуцького Р.Я. від 23.05.2011 року накладена заборона на проведення реєстраційних операцій (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку) в рамках розслідування кримінальної справи № 181-0311 на автомобіль марки «MERCEDES-BENZ» модель «VIT0 108D», д.н.з. НОМЕР_2.
Розслідуванням встановлено, що протягом 2008-2010 років, невстановлені слідством особи, шляхом обману та зловживання довірою, здійснювали первинну реєстрацію транспортних засобів у Львівському ВРЕР на інших фізичних осіб, використовуючи їхні паспортні дані та довіреності. В подальшому, під час проведення даної реєстрації, невстановлені слідством особи, діючи умисно, підробляли квитанції про сплату фізичними особами, на яких проводилась первина реєстрація, податку з власників транспортних засобів, хоча фактично даний податок не був сплачений або сплачений частково, та подавали їх у Львівське ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській області для незаконної реєстрації службовими особами ВРЕР цих транспортних засобів.
Судом також встановлено, що ОСОБА_2 зареєстрував транспортний засіб на своє ім'я 19.06.2010 року, набувши право власності на автомобіль ще до порушення кримінального провадження. Позивач не був та не є підозрюваним, обвинуваченим чи цивільним позивачем у кримінальній справі № 181-0311, належний йому на праві власності автомобіль не був визнаний речовим доказом у наведеній справі. Позивач сплатив всі передбачені законом платежі за перереєстрацію автомобіля на своє ім'я. Вважає, що державою, в особі її правоохоронних органів, безпідставно обмежене його право власності на придбаний ним транспортний засіб.
Статтею 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Право власності на наведений автомобіль набуто ОСОБА_2 у спосіб визначений законом. Правовий режим власності, відповідно до ст.92 Конституції України визначається виключно законами України.
Відповідно до положень ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема на підставі правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_2 є добросовісним набувачем автомобіля марки «MERCEDES-BENZ» модель «VIT0 108D», номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, а накладена слідчим заборона на проведення реєстраційних операцій щодо належного йому майна є грубим порушенням права власності.
Статтею 386 ЦК України закріплено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Згідно ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України).
Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Аналіз вказаних правових норм дає підстави для висновку, що право власності проявляється у правомочностях власника, обмеження яких можливо виключно на підставі закону.
Положеннями ч.ч.1, 2 ст.321 ЦК України регламентовано, що право власності є непорушним і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні, а особа може бути обмежена в здійсненні права власності лише у випадках та в порядку, встановленому законом.
Обмеження у здійсненні прав конкретного власника полягає у звуженні того обсягу прав яким загальна норма закону наділяє усіх власників. Це не є загальна норма, а виняткова ситуація, яка може бути наслідком неправомірної поведінки власника.
В даному випадку в діях ОСОБА_2 не встановлено неправомірної поведінки при купівлі автомобіля; майно придбане у законний спосіб; належним чином оформлено правовстановлюючі документи, сплачено відповідний податок за проведення перереєстрації вищевказаного транспортного засобу та проведено всі інші, передбачені законом платежі, тобто, автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», модель «VIT0 108D», номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, позивачем у власність набуто правомірно.
Відповідно до ч.2 ст.214 ЦПК України при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний врахувати висновки Верховного Суду України, викладенні у рішеннях прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.355 ЦПК України.
Положеннями ч.1 ст.360-7 ЦПК України встановлено, що рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
Так, згідно установленої судової практики Верховного Суду України, висловленої в постанові від 15 травня 2013 року, прийнятій за наслідками розгляду справи № 6-26 цс-13, предметом якої був спір за позовом власника про звільнення майна з-під арешту, накладеного в процесі кримінального провадження, при розгляді якої Верховний Суд України надав правовий висновок, відповідно до якого, «право власності особи, яка не є учасником кримінального провадження, має захищатися шляхом звільнення цього майна з-під арешту, тобто законодавство про захист права власті поширюється на ці відносини».
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задоволити, а відтак скасувати заборону на проведення реєстраційних операцій (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку) з автомобілем марки «MERCEDES-BENZ», модель «VIT0 108D», номер кузова НОМЕР_1, реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить ОСОБА_2, накладену постановою старшого слідчого СВ прокуратури Львівської області молодшого радника юстиції Сапуцького Р.Я. від 23 травня 2011 року по кримінальній справі №181-0311, оскільки в іншому випадку будуть порушені права власника.
Окрім того, суд вважає за необхідне сплачений судовий збір залишити за позивачем відповідно до ст.88 ЦПК України, оскільки питання щодо розподілу судових витрат позивачем не ставилося.
Керуючись ст.41 Конституції України, ст.ст. 3, 15, 16, 316, 317, 319, 321, 386, 391 ЦК України, ст.ст.10, 11, 60, 61, 79, 88, 197, 208, 212-215, 218 ЦПК України, суд , -
позов задоволити.
Скасувати заборону на проведення реєстраційних операцій (реєстрація, перереєстрація, зняття з обліку) з автомобілем марки «MERCEDES-BENZ», модель «VIT0 108D», 1998 року випуску, номер кузова НОМЕР_1, білого кольору, об'ємом двигуна 2299 см.куб., реєстраційний номер НОМЕР_2, який належить на праві приватної власності ОСОБА_2, накладену постановою старшого слідчого СВ прокуратури Львівської області молодшого радника юстиції Сапуцького Р.Я. від 23 травня 2011 року у кримінальній справі №181-0311.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Львівської області через Галицький районний суд м.Львова протягом 10 днів з моменту його проголошення. У разі, якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя Зубачик Н.Б.