Справа № 640/3218/17
н/п 2/640/1565/17
25 вересня 2017 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді Попрас В.О.,
при секретарі - Томіної І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Харківській області, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним, -
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить визнати недійсним заповіт ОСОБА_3 від 17.04.2010 р., посвідчений державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори ОСОБА_4 та зареєстрованим в реєстрі №3-676. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 02.09.2016 р. померла його мати ОСОБА_3. 05.11.2016 р. Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою за заявою відповідачки ОСОБА_2 заведена спадкова справа №871/2016 після смерті ОСОБА_3 10.02.2017 р. Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою долучено заяву позивача ОСОБА_1 про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 Крім того, 17.04.2010 р. від імені ОСОБА_3 складено заповіт, яким нібито все своє майно вона заповіла відповідачці ОСОБА_2 Позивач вважає, що дані, вказані в заповіті, не відповідають дійсності, а саме: до складання даного заповіту у ОСОБА_3 стався інфаркт та інсульт, вона постійно хворіла та приймала ліки, які впливали на її свідомість. В позові ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог посилається на ч.3 ст.203 ЦК України, якою встановлено, що волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а також на ч.2 ст.1257 ЦК України, якою передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідає його волі. Позивач вважає, що ОСОБА_3 через похилий вік, хворобу та фізичні вади не мала можливості сформувати та висловити власну волю, яка викладена у оскарженому заповіті, тому просить визнати заповіт ОСОБА_3 недійсним.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала просила задовольнити позов в повному обсязі. Відповідачка ОСОБА_2 та її представник проти задоволення позову заперечували, вважали позовні вимоги необґрунтованими, оскільки відсутні підстав для визнання правочину недійсним, в задоволенні позову просили відмовити.
Представник Восьмої Харківської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Восьма Харківська державна нотаріальна контора подала листа, в якому просить слухати справу у відсутність представника нотаріальної контори, тому враховуючи, що в справі є достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд розглядає справу у відсутність Восьмої Харківської державної нотаріальної контори відповідно до ст.169 ЦПК України.
Суд, вислухавши представника позивача, відповідачку та її представника, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідні брат та сестра.
02 вересня 2016 року померла їх мати ОСОБА_3.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори з заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_3.
05.11.2016 р. Восьмою Харківською державною нотаріальною конторою після ОСОБА_3, померлої 02.09.2016 р., заведена спадкова справа № 871/2016.
За життя, а саме 17.04.2010 р. ОСОБА_3 в присутності свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 склала заповіт, в якому все своє майно заповіла своїй дочці ОСОБА_2.
Статтею 1233 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин, що передбачено ч.1 ст.1235 ЦК України.
Загальні вимоги до форми заповіту встановлені статтею 1247 ЦК України, якою передбачено, що заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у статтях 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Частиною четвертою статті 207 ЦК України встановлено, що якщо фізична особа у зв'язку з хворобою або фізичною вадою не може підписатися власноручно, за її дорученням текст правочину у її присутності підписує інша особа. Підпис іншої особи на тексті правочину, що посвідчується нотаріально, засвідчується нотаріусом або посадовою особою, яка має право на вчинення такої нотаріальної дії, із зазначенням причин, з яких текст правочину не може бути підписаний особою, яка його вчиняє. Підпис іншої особи на тексті правочину, щодо якого не вимагається нотаріального посвідчення, може бути засвідчений відповідною посадовою особою за місцем роботи, навчання, проживання або лікування особи, яка його вчиняє.
Згідно ст.1248 ЦК України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках ( стаття 1253 цього Кодексу).
Статтею 1253 ЦК України встановлено, що на бажання заповідача його заповіт може бути посвідчений при свідках. У випадках, встановлених абзацом третім частини другої статті 1248 і статтею 1252 цього Кодексу, присутність не менш як двох свідків при посвідченні заповіту є обов'язковою. Свідками можуть бути лише особи з повною цивільною дієздатністю. Свідки, при яких посвідчено заповіт, зачитують його вголос та ставлять свої підписи на ньому. У текст заповіту заносяться відомості про особу свідків.
Згідно тексту заповіту від 17.04.2010 р., заповіт складено зі слів ОСОБА_3 на її прохання державним нотаріусом Восьмої Харківської державної нотаріальної контори, зачитано свідкам в голос, відповідає дійсним намірам ОСОБА_3 В зв'язку з тим, що ОСОБА_3 не може сама прочитати та власноруч підписати заповіт внаслідок хвороби - слабкого зору та тремтіння рук, за проханням ОСОБА_3, в її, нотаріуса та свідків присутності, цей заповіт підписала ОСОБА_7.
Таким чином, заповіт, який позивач просить визнати недійсним, вчинено у відповідності до вимог вищезазначеного законодавства з додержання загальних вимог до форми заповіту, у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складення, посвідчення відбулося при двох свідках, заповіт підписаний відповідно до частини четвертої статті 207 ЦК України та нотаріально посвідчений.
Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог про визнання заповіту недійсним посилається на те, що на момент складання заповіту його мати ОСОБА_3 хворіла та приймала ліки, які впливали на її свідомість. Позивач вважає, що його мати ОСОБА_3 через похилий вік, хворобу та фізичні вади не мала можливості сформувати та висловити власну волю, яка викладена у оскарженому заповіті. Як на підставу визнання заповіту недійним позивач посилається на ч.3 ст.203 ЦК України, вважаючи, що при складанні заповіту волевиявлення ОСОБА_3 було не вільним і не відповідало її внутрішній волі, а також на ч.2 ст.1257 ЦК України, якою передбачено, що за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідає його волі.
Проте, доказів, підтверджуючих той факт, що на момент складання заповіту ОСОБА_3 через похилий вік, хворобу та фізичні вади не мала можливості сформувати та висловити власну волю, як зазначається у заповіті, позивачем не доведено, а також не надано доказів того, що при складанні заповіту волевиявлення ОСОБА_3 було не вільним та не відповідало її внутрішній волі.
Згідно довідок Харківської міської клінічної лікарні скорої та невідкладної медичної допомоги ОСОБА_3 у період з 27.12.2008 р. по 09.01.2009 р. та з 18.11.2009 р. по 01.12.2009 р. знаходилась в неврологічному відділенні з діагнозом: ішемічний інсульт у басейні лівої середньої мозкової артерії. Згідно виписок, на час закінчення лікування свідомість ОСОБА_3 ясна, порушена мова.
Сам позивач ОСОБА_8 у своїх письмових поясненнях, відповідач ОСОБА_2 та свідки, які були допитані в ході судового розгляду справи, підтвердили те, що ОСОБА_3 до самої смерті самостійно, без сторонньої допомоги повністю себе обслуговувала, самостійно розігріваючи собі їжу, виконувала домашню роботу по догляду за будинком, що свідчить про здатність оцінювати свої дії без сторонньої допомоги.
Так свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10, які викликались для допиту позивачем, підтвердили, що тривалий час знайомі з позивачем і відвідували будинок, в якому проживала його мати ОСОБА_3, яка мешкала сама, самостійно вела господарство. ОСОБА_3 говорила не всі слова, однак всі її розуміли.
Свідок ОСОБА_11, який був сусідом померлої ОСОБА_3, повідомив, що ОСОБА_3 проживала сама, самостійно себе обслуговувала, готувала їжу, виходила на вулицю. Він із нею був у гарних стосунках, спілкувався під час зустрічей на вулиці. Вимовляла ОСОБА_3 лише декілька слів, однак всі її розуміли.
В судовому засіданні свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_5, в присутності яких складався та підписувався заповіт, повідомили, що давно знайомі з ОСОБА_3, оскільки перебував у дружніх стосунках з її онукою ОСОБА_12. Під час посвідчення заповіту в кімнаті були присутні нотаріус, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5 та ОСОБА_7. Нотаріус зачитала вголос заповіт, після чого він був підписаний. ОСОБА_3 сама вільно пересувалась будинком, усвідомлювала значення своїх дій, не могла вимовляла всі слова, проте її всі розуміли.
Свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що ОСОБА_3 знає давно, бувала в неї в гостях. Також була присутня під час посвідчення заповіту та підписала його, оскільки у ОСОБА_3 через хворобу тремтіли руки. Під час складання та посвідчення заповіту нотаріус пересвідчувалась у волевиявленні ОСОБА_3, яка усвідомлювала значення своїх дій та вказала, що заповіт складає на користь дочки. Заповіт складався у присутності свідків, заповіт був зачитаний в голос, підписаний свідками та ОСОБА_7
В суді свідки ОСОБА_13, яка є правнучкою померлої ОСОБА_3 та ОСОБА_12, яка є онучкою померлої ОСОБА_3, повідомили суду, що у 2010 році ОСОБА_3 мешкала одна, сама себе обслуговувати, доглядати за будинком, користувалась телевізором, телефоном, побутовими приладами, готувала собі їжу. Вся родина разом з ОСОБА_3 проводила у її будинку сімейні свята. ОСОБА_3 також приймала участь у них, розуміла значення своїх дій, мала ясну свідомість, однак мала порушення мови та не могла вимовляти багато слів. Проте, всі її розуміли і вона всіх розуміла, відповідала жестами. Також свідки повідомили, що позивач ОСОБА_8 провідував померлу ОСОБА_3 раз на рік на протязі тижня та останні роки її життя взагалі не приїжджав. Померлій допомагала відповідачка ОСОБА_2, яка турбувалась про неї, забезпечувала продуктами і необхідними ліками.
Таким чином, за життя ОСОБА_3 мешкала одна, самостійно доглядала за будинком та подвір'ям, готувала собі їжу, вільно пересувалась, користувалась побутовою технікою, жестами спілкувалась із рідними та знайомими, які її розуміли.
При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі статті 225, частини другої статті 1257 ЦК суд відповідно до статті 145 ЦПК за клопотанням хоча б однієї зі сторін призначає посмертну судово-психіатричну експертизу. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Проте, сторони клопотання про призначення по справі посмертної судово-психіатричної експертизи не заявляли, тому така експертиза судом не призначалась.
Згідно ст.ст.11, 60 ЦПК України суд розглядає справу не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.
Позивачем ОСОБА_1 не надано доказів, підтверджуючих його доводи про те, що на час складання заповіту у 2010 році ОСОБА_3 не могла усвідомлювати значення своїх дій, не мала можливості сформувати та висловити власну волю, яка викладене в оскаржуваному заповіті, чи волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало її волі, а тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про визнання заповіту недійснимсуд відмовляє.
Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 88,130, 169, 174, 212, 213, 215ЦПК України, ст.ст. 207, 225, 1233, 1235, 1247-1251, 1253, 1257, 1261, 1268 ЦК України, суд -
В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Восьмої Харківської державної нотаріальної контори ГТУЮ у Харківській області, ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.