Справа № 626/1346/17
Провадження № 2/626/662/2017
Іменем України
28.09.2017 року м. Красноград Красноградський районний суд Харківської області в складі:
головуючого судді Дудченка В.О.,
при секретарі Зінченко Л.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Краснограді, у відсутності сторін, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області про визнання права власності на житловий будинок, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області про визнання права власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку (А-2), 1990 року побудови загальною площею 40 кв.м. та господарських будівель: сарай (Б), 1987 року побудови, туалет (В), 1987 року побудови, гараж (Г), 1987 року побудови, літня кухня (Д), 1985 року побудови, погріб (Е), 1985 року побудови, ворота (Н), огорожа (Н-1) за адресою: АДРЕСА_1.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначив, що він проживає в АДРЕСА_1, йому належить на праві власності земельна ділянка за даною адресою загальною площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель із категорії земель житлової та громадської забудови. На даній земельній ділянці побудований А-житловий будинок 1990 року побудови загальною площею 40,0кв.м., Б-сарай 1987 року побудови, В- туалет, Г- гараж, Д-літня кухня, Е-погріб, Н-ворота Н-1 -огорожа відповідно до технічного паспорту.
Згідно довідки, виданої КПТІ «Інвентаризатор» 31.01.2017 року за №32, право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований в АДРЕСА_1 не зареєстровано.
Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, був побудований силами та за кошти ОСОБА_1 але в експлуатацію до теперішнього часу не зданий.
Відповідно до роз'яснення Державного Комітету будівництва, архітектури й житлової політики України від 23.03.1999р. № 12/5-126 в сільській місцевості житлові будинки будувалися з дозволів сільських рад, тому єдиним доказом того, що будинок, побудований до 05.08.1992р. і належить громадянину, є довідка з господарської книги, вона і є підставою для оформлення документів на житлові будинки, побудовані до 05.08.1992 року.
Законність володіння, користування й розпорядження житловим будинком за адресою: АДРЕСА_1 ніким ніколи не заперечувалось з часу побудови і до теперішнього часу, але оформити право власності неможливо, оскільки записи в погосподарській книзі про будівлі не збереглися.
Від представника позивача ОСОБА_2 28.09.2017 року до суду надійшла письмова заява в якій вона просить розглянути справу за її відсутності, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
Від представника Соснівської сільської ради Красноградського району Харківської області 28.09.2017 року до суду надійшла письмова заява в якій позов ОСОБА_1 визнає та просить розглянути справу без представника сільської ради.
Враховуючи те, що сторони належним чином повідомлені про день та час розгляду справи та від них надійшли письмові заяви про розгляд справи за їх відсутності, суд вважає за можливе відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України розглянути справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів не здійснюючи фіксування судового процесу.
Перевіривши письмові докази, що є в матеріалах справи, суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Згідно вимог ст. 331 ЦК України, право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту закінчення будівництва.
Відповідно до вимог ст. 328 ЦК України, право власності виникає на підставах не заборонених законом, і вважається придбаним правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність придбання право власності не встановлена судом.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» (далі - Постанова КМУ № 868), яка вступила в законну силу з 12 лютого 2014 року, було дещо вдосконалено процедуру проведення реєстрації права власності на будівлі та споруди, побудовані до 05 серпня 1992 року.
Так, на виконання зазначеного закону була затверджена Постанова КМУ № 868, п. 49 яка визначає, що для проведення державної реєстрації права власності з видачою свідоцтва на новозбудований об'єкт нерухомого майна (до яких відносяться і будівлі, збудовані до 05 серпня 1992 та права на які не оформлені), заявник подає:
-документ, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку;
-документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта.
Документом, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом індивідуального (садибного) житлового будинку, садового, дачного будинку, господарської (присадибної) будівлі та споруди, прибудови до них, побудованих до 05 серпня 1992 року, є технічний паспорт на об'єкт нерухомого майна; документ, що підтверджує присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси.
Таким чином, при реєстрації права власності на житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди побудовані до 05 серпня 1992 року введення їх в експлуатацію не вимагається. Натомість, документами необхідними для реєстрації прав власності, є 1) технічний паспорт БТІ із зазначенням відповідного року побудови до 05 серпня 1992 року, 2) документ, що посвідчує правовий режим земельної ділянки під спорудою та 3) документ із місцевої ради про присвоєння поштової адреси.
Вказана норма стосується тільки індивідуальних житлових будинків та їх господарських (прибудинкових) будівель та споруд, які перебувають у приватному секторі.
В цьому контексті важливим питанням є визначення самого факту побудови об'єкту нерухомості до 05 серпня 1992 року. Так, сам технічний паспорт, що виготовлений на підставі обстеження нерухомості, містить у собі відповідний розділ, де зазначена дата будівництва відповідної будівлі чи споруди.
Відповідно до довідки КПТІ «Інвентаризатор» від 31.01.2017 року № 32 за архівними даними інвентаризаційних справ та реєстраційних книг КПТІ станом на 01.01.2013 року право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстровано (а.с. 9).
Згідно рішення Соснівської сільської ради від 05.10.2016 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 розташованої в АДРЕСА_1 на території Соснівської сільської ради (а.с. 11).
Також матеріали справи містять технічний паспорт на житловий будинок АДРЕСА_1 виготовлений КПТІ «Інвентаризатор» від 31.01.2017 року (а.с. 16-18).
Копією виписки із погосподарської книги від 09.02.2017 року встановлено, що згідно запису облікової картки об'єкта погосподарського обліку у погосподарській книзі № 6 особовий рахунок НОМЕР_2, станом на 2017 рік зареєстровані особи відсутні. У розділі ІІІ «земля в особистому користуванні об'єкта на 1 січня враховується власник ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 19).
Рішенням державного реєстратора від 08.09.2017 року ОСОБА_1 відмовлено в державній реєстрації права власності на вищевказаний будинок, так як неможливо встановити набуття речових прав на об'єкти нерухомого майна, що були закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року та розташовані на території сільської ради, якою відповідно до законодавства здійснювалося ведення погоспордарського обліку, дані в яких не збереглися (а.с. 28).
30 березня 2012 року Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ було прийнято постанову № 6 "Про практику застосування судами статті 376 Цивільного кодексу України (щодо правового режиму самовільного будівництва)".Якщо ж самочинне будівництво здійснювалось власником (користувачем) земельної ділянки, то суд на його вимогу може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудовано на ній, якщо це не порушує права інших осіб (ч. 5 ст. 376 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст. 90, 95, 102-1 Земельного кодексу України право на здійснення будівництва мають власники земельних ділянок, землекористувачі та особи, які набули права користування чужою земельною ділянкою (суперфіцій) за договором із власником земельної ділянки.
Відповідно до ч.5 ст.376 ЦК України на вимогу користувача земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди побудовані до 1992 року регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Згідно ч. 1 ст. 61 ЦПК України обставини, визнані сторонами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Визнання пред'явленого позову не суперечить вимогам закону та не порушує права, свободи чи інші інтереси осіб.
Таким чином, виходячи з вище викладеного, суд вважає за необхідне визнати за ОСОБА_1 право власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку (А-2), 1990 року побудови загальною площею 40 кв.м. та господарських будівель: сарай (Б), 1987 року побудови, туалет (В), 1987 року побудови, гараж (Г), 1987 року побудови, літня кухня (Д), 1985 року побудови, погріб (Е), 1985 року побудови, ворота (Н), огорожа (Н-1) за адресою: АДРЕСА_1.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 4, 57-60,197 ЦПК України суд ,-
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, право власності на нерухоме майно у вигляді житлового будинку (А-2), 1990 року побудови, загальною площею 40 кв.м. та господарських будівель: сарай (Б), 1987 року побудови, туалет (В), 1987 року побудови, гараж (Г), 1987 року побудови, літня кухня (Д), 1985 року побудови, погріб (Е), 1985 року побудови, ворота (Н), огорожа (Н-1) за адресою: АДРЕСА_1.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення в апеляційний суд Харківської області через Красноградський районний суд.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя