Справа № 640/7567/17
н/п 2/640/2201/17
(ЗАОЧНЕ)
25 вересня 2017 року Київський районний суд м.Харкова в складі:
головуючого судді Зуб Г.А.
за участю секретаря Шаповал Є.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Представник позивача ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу за договором позики від 20.05.2015 року з урахуванням індексу інфляції у розмірі 20540,83 грн., три проценти річних від простроченої суми за весь період прострочення з 21.11.2015 року по 20.05.2017 року складають 768,36 грн., а всього 21309,19 грн. та стягнути судові витрати. В обгрунтування вказаних вимог посилається на наступне. В обгрунтування зазначених підстав посилається на наступне. 20.05.2015р. позивач позичив відповідачу грошові кошти в розмірі 17074,70 грн. зі строком повернення до 20.11.2015 року, що підтверджується борговою розпискою. На даний час відповідач не повертає кошти позивача, на його звернення не реагує. Також позивач просить відповідно до ч.2 ст. 625, ч.1 ст. 1049, та ч.1 ст. 1050 ЦК України, стягнути з відповідача суму боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних за весь період прострочення з 21.11.2015 року по 20.05.2017 року.
Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, надала до суду заяву про розгляд справи у відсутність представника позивача та позивача, позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити та ухвалити заочне рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення судового засідання до суду не надходило.
Враховуючи, що причина неявки відповідача є неповажною, у справі є наявні дані про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача згідно ст.169 п. 4 ЦПК України. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.
Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.
Ч. 1 ст. 626 ЦК України визначає цивільно-правовий договір, як домовленість двох або більше сторін, спрямовану на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до вимог ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Договір позики, як встановлено ст. 1047 ЦК України, укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять раз перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавець є юридична особа, - незалежно від суми.
Згідно із частиною другою статті 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 20.05.2015 року між позивачем та відповідачем було укладено договір позики, відповідно до якої відповідач отримав у позику
від позивача грошові кошти в розмірі 17074,70 грн., які зобов'язувався повернути в строк до 20.11.2015 року без нарахування відсотків. (а.с. 5).
Ст. 204 ЦК України передбачено презумпція правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Зобов'язання, як зазначено в ст. 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК).
У спірних правочинах між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 винятки з цього правила не встановлювались.
З огляду на зазначене, суд вважає, що уклавши договір позики, у відповідача виникли зобов'язання по поверненню позики.
Статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Наслідки порушення договору позики врегульовані у статті 1050 ЦК України, приписами частини першої якої встановлено: якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Представником позивача наданий розрахунок заборгованості відповідача станом на 20.05.2017 року, відповідно до якого заборгованість відповідача за укладеним договором позики від 20.05.2015 року становить 21309,19 грн., яка складається з наступного: заборгованість за договором позики від 20.05.2015 року- 17074,70 грн., інфляційні нарахування - 3466,13 грн., та 3% річних - 768,36 грн. Підстав не довіряти розрахунку представника позивача у суду не має. (а.с. 10-11).
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає справу в межах позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.
Таким чином, судом встановлено, що вимоги договору позики відповідачем належним чином не виконані, що є порушенням ст.ст. 526-530 ЦК України, враховуючи вищевикладене, аналізуючи надані докази та даючи їм правову оцінку, враховуючи встановлені судом і наведені вище обставини, підтвердженими доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтвердженні судові витрати.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 58, 60, 88, 209, 212, 218, 223, 224-226, 294 ЦПК України, ст.ст. 204, 525, 625, 1046, 1047, 1049, 1051 ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, суму боргу за договором позики від 20.05.2015 року з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних в загальному розмірі 21309 (двадцять одна тисяча триста дев'ять) гривень 19 коп.
Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, судові витрати в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10-ти днів з дня його проголошення.
У разі, якщо рішення було винесено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 10-ти днів з дня отримання його копії.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Головуючий -