Провадження №1-кп/639/336/17
Справа №639/2640/17
20 вересня 2017 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
секретарі ОСОБА_2
за участю прокурора ОСОБА_3
потерпілої ОСОБА_4
обвинуваченого ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження внесене до ЄРДР 12 листопада 2014 року за №12014220500002154 за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, українця, громадянина України, одруженого, не працюючого, з вищою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ;
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,-
07 листопада 2014 року о 14.00 год. ОСОБА_5 перебував біля домоволодіння ОСОБА_4 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_3 . Саме в той час між ОСОБА_5 та його знайомою ОСОБА_4 почалася сварка, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, в ході якої у нього виник умисел на спричинення їй тілесних ушкоджень будь-якого ступеня тяжкості. Далі ОСОБА_5 спочатку підійшов до ОСОБА_4 та незважаючи тією обставиною, що остання є особою похилого віку наніс їй один удар кулаком правої руки в обличчя. Після цього, ОСОБА_5 припинив побиття ОСОБА_4 завдавши останній один синець з двома невеликими синцями на його фоні в області верхньої губи праворуч, які відносяться за ступенем тяжкості до легких тілесних ушкоджень.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину в інкримінованому йому злочині не визнав та повідомив, що 07 листопада 2014 року він дійсно знаходився о 14.00 год. біля будинку АДРЕСА_3 . За вказаною адресою мешкає ОСОБА_4 з родиною. Причиною його перебування в біля будинку була раніше вчинена у нього крадіжка належного йому велосипеда. Коли він подзвонив, на його виклик вийшла ОСОБА_4 і на його питання про причетність до крадіжки їй племінника, вона почала лаятися та намагалася нанести йому тілесні ушкодження, взявши у руки камінь. Він перехватив руку ОСОБА_4 та припинив її дії. Якщо і міг спричинити ушкодження, то тільки коли схватив потерпілу за руку, якою вона тримала каміння.
ОСОБА_5 вважає, що потерпіла говорить не правду. Хто наніс ОСОБА_4 тілесні ушкодження в той день він не знає.
З показань потерпілої ОСОБА_4 07 листопада 2014 року вона перебувала за місцем свого мешкання та на дзвінок у двір вийшла на вулицю. Біля будинку побачила ОСОБА_5 , який одразу почав лаятися та застосував насилля, причинивши декілька ударів рукою в обличчя та тулуб. Вона зауважила, що є інвалідом та не могла чинити супротив діям обвинуваченого, що свідчить про неправдивість його свідчень.
З показань свідка ОСОБА_6 , вона чула сварку між потерпілою ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_5 та побачила як останній відходить від потерпілої, при цьому опускає свою руку. Як вона зрозуміла, ОСОБА_5 опускав руку після нанесеного ОСОБА_4 удару. Через деякий час, ОСОБА_4 розповіла про обставини її побиття ОСОБА_5 .
З показань свідка ОСОБА_7 , вона перебуває у цивільному шлюбі з обвинуваченим, 07.11.2014 році свідок пішла до потерпілої для того щоб дізнатись, про місцезнаходження її племінника ОСОБА_8 , у відповідь ОСОБА_4 почала лаятись на неї та ображити, після чого ОСОБА_7 пішла додому та розповіла про даний конфлікт чоловікові, тоді останній пішов до потерпілої для того щоб розібратись та поспілкуватись стосовно вищевказаного конфлікта, свідок не бачила що між ними трапилось, чула лише крики, через декілька хвили ОСОБА_9 повернувся додому і розповів, що ОСОБА_10 кидала у нього каміння, на що він не як не відповів та пішов додому.
Показання обвинуваченого ОСОБА_5 , надані ним в ході судового засідання, спростовуються доказами, які представлені стороною обвинувачення, та визнаються судом не правдивими, та такими, що свідчать про його намагання уникнути відповідальності. Показання потерпілої ОСОБА_4 та свідка ОСОБА_6 збігаються один з одним, не мають протиріч, а тому приймаються судом, як правдиві та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.
Незважаючи на позицію обвинуваченого ОСОБА_5 щодо невизнання своєї вини, вина останнього у вчиненні злочину, в межах висунутого обвинувачення за встановлених судом обставин, підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів.
Висновком судово-медичної експертизи №1188-2014 від 08 листопада 2014 року
Висновком судово-медичної експертизи №3714-02/14 від 13 листопада 2014 року
Висновком експерта №7020-ая/15 від 28 грудня 2015 року згідно якого показання ОСОБА_4 дані нею при проведені слідчого експерименту від 04.01.2016 року, не суперечать наявним судово-медичним даним в частині механізму утворення встановлених у неї тілесних ушкоджень.
Протоколом проведення слідчого експерименту від 04 січня 2016 року за участю потерпілої.
Оцінені вище докази, в їх сукупності, вказують на наявність дії ОСОБА_5 , які були спрямовані на заподіяння легких тілесних ушкоджень ОСОБА_11 , злочинного наслідку та причинного зв'язку між діянням обвинуваченого і цими наслідками, які виразились у виді тілесних ушкоджень легкої тяжкості.
Достовірність та об'єктивність наведених доказів у суду не викликають сумнівів, так як вони отримані без порушення закону, узгоджуються один з одним, относимість, допустимість та достатність яких встановлена судом.
Беручи до уваги не визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які наполягали на дослідженні доказів по кримінальному провадженню в повному обсязі, допитав обвинуваченого, потерпілу, свідка, дослідив матеріали кримінального провадження, розглянув справу з дослідження доказів в повному обсязі.
Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною. Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 125 КК України як умисне легке тілесне ушкодження.
В судовому засіданні були вивченні дані про особу обвинуваченого, встановлено, що ОСОБА_5 має постійне місце проживання, не працює, раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.
Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, а саме з принципів справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного злочину, особу ОСОБА_5 , його відношення до скоєного злочину та вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів можливо без відбуття покарання в місцях позбавлення волі, а тому слід обрати покарання не пов'язане з ізоляцією від суспільства, в межах санкції ч. 1 ст. 125 КК України.
Санкцією ч. 1 ст. 125 КК України передбачене покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до одного року.
Як передбачене ст.. 12 КК України, злочин у вчиненні якого ОСОБА_5 визнається винним, відноситься до злочину невеликої тяжкості.
З матеріалів справи вбачається, що злочин обвинуваченим ОСОБА_5 було вчинено 07.11.2014 року.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі.
Враховуючи те, що з моменту вчинення злочину обвинуваченим ОСОБА_5 та минуло більше 2 років, суд приходить до висновку, що його слід звільнити від покарання у відповідності до ч.5 ст.74 КК України на підставах, передбачених статтею 49 КК України .
З огляду на наведене вище, суд вважає за необхідне застосувати ст. 49 КК України та звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
Про необхідність прийняття такої норми кримінального закону також наполягав прокурор.
Цивільний позов не заявлено.
Речових доказів та судових витрат в даному кримінальному провадженню немає.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, КК України, суд-
ОСОБА_5 визнати винуватим за ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання у вигляді штрафу у розмірі п'ятдесят неоподатковуваних мінімумів у сумі 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_5 від призначеного покарання, у зв'язку із закінченням строків давності.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченій, потерпілій та прокурору, захиснику.
Суддя ОСОБА_1