26.09.2017 року cправа № 904/5061/17
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кузнецова В.О.,
суддів: Чус О.В., Науменка І.М.,
секретар судового засідання: Ковзиков В.Ю.
за участю прокурора: Колесніченко В.І., прокурор відділу, посвідчення №036402 від 27.11.2015 р.,
та сторін:
від відповідача: ОСОБА_1, представник, довіреність №б/н від 04.07.2017 р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-2013" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 р. у справі
за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпровської міської ради, м.Дніпро
до товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-2013", м.Дніпро
третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - приватне підприємство "Цесія", м.Дніпро
третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району, м.Дніпро
про витребування нежитлового приміщення № 124 по вул.Данила Грушевського, 25 у м.Дніпро
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 р. у даній справі (суддя Загинайко Т.В.) позов задоволено. Витребувано від товариства з обмеженою відповідальністю “Караван-2013” на користь територіальної громади в особі Дніпровської міської ради нежитлове приміщення №124, розташоване за адресою: вул. Данила Галицького, 25 у м. Дніпро. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю “Караван-2013” на користь прокуратури Дніпропетровської області 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору за подання позову та 800 (вісімсот) грн. 00 коп. - витрат по сплаті судового збору по забезпеченню позову.
Згадане рішення мотивовано посиланням на те, що при реалізації спірного майна не було дотримано процедуру його відчуження, останнє вибуло від власника поза волею територіальної громади м.Дніпра, а тому підлягає поверненню у її власність.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Караван-2013" у поданій апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник зазначає, що власником майна не проводилося будь-яких фактичних дій, спрямованих на виконання рішення Дніпропетровської міської ради № 16/9 від 02.03.2011 р., а також дій, спрямованих на виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 24.11.2011 р. у справі № 7/5005/15290/2011, яким було зобов'язано КРЖЕП Ленінського району Дніпропетровської міської ради передати шляхом підписання авізо та актів приймання передачі зі свого балансу на баланс КП "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю Дніпропетровської міської ради" спірні об'єкти.
Питання правомірності включення майна до ліквідаційної маси КРЖЕП Ленінського району Дніпропетровської міської ради розглядалося господарським судом Дніпропетровської області та за результатами такого розгляду винесено ухвалу від 16.07.2013 р., в якій, зокрема, були досліджені ті обставини, що відповідно до п.3.2. Статуту закріплене за підприємством в установчому порядку майно знаходиться в оперативному управлінні і є комунальною власністю територіальної громади міста.
Продаж майна ПП "Цесія" фактично відбувалося в порядку аналогічному встановленому для виконання судових рішень, а саме реалізація майна відбулася з прилюдних торгів, що виключає витребування майна від добросовісного набувача на підставі ч.2 ст.388 ЦК України.
Проведенню торгів передує публічне оголошення й висвітлення інформації про продаж майна, що є беззаперечним доказом обізнаності загалу (будь-яких третіх осіб, прокурора, власника майна) про такий стан справ, за яких візувалася реалізація майна.
Наведене, на думку скаржника, доводить мовчазну згоду Дніпропетровської міської ради на дотримання саме такого балансу прав та інтересів.
Скаржник вважає, що витребуване нерухоме майно є його приватною власністю, яке було набуто та зареєстровано у встановленому законом порядку, який виключає можливість повернення спірного нерухомого майна третій особі.
Незаконність набуття права власності ТОВ "Караван-2013" на нерухоме майно на підставі договору судом не встановлена, а договір не визнано недійсним у судовому порядку.
ТОВ "Караван" є добросовісним набувачем і даний факт не підлягає доказуванню, з урахуванням положень постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. "Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав".
Крім того, господарським судом не прийнято до уваги, що з боку відповідача у даній справі було проведено покращення умов на об'єкті нерухомого майна № 124 за рахунок реконструкції об'єкту нерухомого майна, про що було складено та підписано декларацію про готовність об'єкту до експлуатації.
У відзиві на апеляційну скаргу прокуратура Дніпропетровської області просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення господарського суду залишити без змін, оскільки вважає, що доводи апелянта зводяться фактично не до оскарження рішення у даній справі, а до оспорювання фактів, які вже встановлені ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016 р. у справі № 38/5005/5752/2012.
Прокуратура звертає увагу, що будь-які дії Дніпропетровської міської ради, вчинені у справі про банкрутство чи поза нею, не свідчать про наявність волі власника на вибуття спірного майна з її власності, оскільки така воля може виражатися виключно в рішенні власника про відчуження нерухомого майна, винесеному на пленарному засіданні відповідної ради, а таке рішення Дніпропетровською міською радою щодо спірного майна не виносилось.
25.09.2017 р. у судове засідання не з'явилися представники позивача та третіх осіб, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
19.09.2017 р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання представника Дніпровської міської ради про відкладення розгляду справи, у зв'язку з його черговою відпусткою.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 77 ГПК України господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу, розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні. Такими обставинами, зокрема, є нез'явлення в засідання представників сторін, інших учасників судового процесу.
У пункті 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" роз'яснено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд, з урахуванням обставин конкретної справи, може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою ст. 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (ст.ст. 32 - 34 ГПК України).
Колегія суддів вважає, що клопотання про відкладення розгляду справи не підлягає задоволенню, оскільки, наведені в клопотанні обставини не перешкоджали позивачу забезпечити явку іншого уповноваженого представника для участі в судовому засіданні. Неможливість явки в судове засідання конкретного представника, не є правовою підставою для відкладення розгляду справи.
При цьому, колегія суддів враховує, що неявка представників позивача та третіх осіб не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши пояснення учасників судового процесу, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши відповідність оскаржуваного рішення нормам матеріального та процесуального права, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи таке.
Рішенням Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991р. №46 Про комунальну власність Дніпропетровської міської ради народних депутатів, яке доповнено рішенням Дніпропетровської міської ради від 26.09.2001р. №26/23 затверджено перелік об'єктів комунальної власності територіальної громади м. Дніпро.
Факт належності об'єктів, зазначених у переліках (розділи І - XIII), що додаються до рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991р. №46 територіальній громаді м. Дніпропетровська, встановлено рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 14.05.2013р. у справі №200/5829/13-ц за заявою Дніпропетровської міської ради, заінтересована особа - Реєстраційна служба Дніпропетровського міського управління юстиції про встановлення факту, що має юридичне значення.
На підставі рішення Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 27.11.1991р. №46 та рішення Дніпропетровської міської ради від 26.09.2001р. №26/23 відділом Дніпропетровського міського управління юстиції 06.06.2013р. проведено державну реєстрацію права комунальної власності територіальної громади м. Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради на нежитлове приміщення №124, розташоване за адресою: вул. Данила Галицького, 25 у м.Дніпро (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна - 79478912101).
На підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 02.03.2011 р. № 16/9 "Про проведення реорганізації комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради" проведено реорганізацію комунальних житлово-експлуатаційних підприємств, підпорядкованих департаменту житлово-комунального господарства та капітального будівництва Дніпропетровської міської ради, зокрема, Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району, шляхом передачі з їх балансу на баланс Комунальному підприємству "Бюро обліку майнових прав та діяльності з нерухомістю" Дніпропетровської міської ради окремо розташовані нежитлові будівлі і споруди, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру (п. 1.2.).
У зв'язку зі збитковістю комунальних житлово-експлуатаційних підприємств та неможливістю продовження ними подальшої діяльності Дніпропетровською міською радою 29.07.2011 р. за №40/14 прийнято рішення "Про припинення юридичних осіб - деяких комунальних житлово-експлуатаційних підприємств Дніпропетровської міської ради", яким було вирішено припинити юридичні особи шляхом ліквідації, зокрема, і зокрема, Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району.
Пунктом 4 цього рішення зобов'язано комісію з питань припинення юридичних осіб здійснити всі дії з припинення юридичних осіб та надати на затвердження міській раді ліквідаційний баланс.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 07.07.2012 р. порушено провадження у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району.
Постановою господарського суду Дніпропетровської області від 20.07.2012 р. у справі №38/5005/5752/2012 Комунальне виробниче житлове ремонтно-експлуатаційне підприємство Ленінського району визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_2
Арбітражним керуючим ОСОБА_2, всупереч нормам чинного законодавства та рішення Дніпропетровської міської ради з питань управління об'єктами комунальної власності, нежитлове приміщення №124, розташоване за адресою: вул. Данила Галицького, 25 у м. Дніпро, було включено до ліквідаційної маси підприємства-банкрута, а в подальшому реалізовано шляхом проведення Товарною біржею Регіональна універсальна біржа торгів з продажу нежитлового приміщення №124, розташоване за адресою: вул. Данила Галицького, 25 у м.Дніпро, оформлених протоколом від 27.12.2012р. №23 та переможцем яких визнано приватне підприємство "Цесія".
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 21.05.2013 року припинено повноваження арбітражного керуючого ОСОБА_2 як ліквідатора КВЖРЕП Ленінського району, ліквідатором банкрута призначено арбітражного керуючого ОСОБА_3.
10.07.2013р. на підставі протоколу проведення біржових торгів з купівлі-продажу спірного майна від 27.12.2012р. №23 між КВЖРЕП Ленінського району, як продавцем, та приватним підприємством “Цесія”, як покупцем, було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, який посвідчено приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4 та зареєстровано в реєстрі за №1106.
В подальшому, спірне майно було відчужено приватним підприємством “Цесія” на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Караван-2013” за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 23.07.2013р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5 та зареєстровано в реєстрі за №3078.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/5752/2012 про банкрутство КВЖРЕП Ленінського району скаргу прокуратури області на дії ліквідатора задоволено частково та визнано неправомірними його дії щодо включення до ліквідаційної маси банкрута ряду об'єктів нерухомого майна комунальної власності, продажу його з відкритих біржових торгів та визнано недійсними договори купівлі-продажу укладені на їх підставі.
Зокрема, згаданою ухвалою визнано неправомірними дії ліквідатора Комунального виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного підприємства Ленінського району Дніпропетровської міської ради арбітражного керуючого ОСОБА_2 щодо включення до ліквідаційної маси підприємства-банкрута нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення № 124 по вул. Данила Галицького, 25 у м. Дніпро, загальною площею 41,6 кв.м.; визнано недійсними результати біржових торгів, проведених 27.12.2012р. Товарною біржею “Регіональна універсальна біржа” з продажу нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №124 по вул. Данила Галицького, 25 у м. Дніпро, загальною площею 41,6 кв.м., оформлених протоколом від 27.12.2012р.; визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10.07.2013р. №1106, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_4, укладений між КВЖРЕП Ленінського району та Приватним підприємством “Цесія” з відчуження нерухомого майна, а саме: нежитлового приміщення №124 по вул. Данила Галицького, 25 у м. Дніпро, загальною площею 41,6 кв.м.
Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.12.2016р. та постановою Вищого господарського суду від 14.03.2017р. у справі №38/5005/5752/2012 ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 29.08.2016р. у справі №38/5005/5752/2012 залишено без змін.
Згідно ч. 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Таким чином, неправомірність дій щодо відчуження спірного нерухомого майна встановлена та доведена згаданими судовими рішеннями у справі № 38/5005/5752/2012, які набрали законної сили і згідно ст. 115 ГПК України підлягають обов'язковому виконанню.
Відповідно до положень статей 321, 319, 658 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.
Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.
Статтями 143 Конституції України та 327 ЦК України передбачено, що територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.
Відповідно до ч.5 ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно з ч.1 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.
За ч.5 ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції.
Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу (ч. 8 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"), яким у спірних правовідносинах є Дніпропетровська міська рада.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
При цьому, згідно з п. 30 ч. 1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна.
Таким чином, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.
Відповідне рішення щодо продажу спірного об'єкта в матеріалах справи відсутнє.
За ч.1 ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.
Згідно зі ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Частинами 1,3 статті 388 ЦК України передбачено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Таким чином, у разі якщо відчуження майно мало місце два і більше разів після укладення правочину, який в подальшому визнано недійсним, таке майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, як від добросовісного набувача, шляхом подання віндикаційного позову на підставі ч.1 ст.388 ЦК України.
Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постановах від 05.10.2016 р. у справі № 916/2129/15 та від 25.01.2017 р. у справі № 916/2131/15 про те, що "у разі коли відчуження майна мало місце два і більше разів після недійсного правочину, це майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, від добросовісного набувача на підставі частини 1 статті 388 ЦК. У такому випадку діюче законодавство не пов'язує можливість витребування майна у добросовісного набувача з обставинами щодо наявності у відчужувача за останнім у ланцюгу договорів договором, права відчужувати це майно. Витребування майна від добросовісного набувача у такому випадку залежить від наявності волі на передачу цього майна у власника майна - відчужувача за першим договором у ланцюгу договорів".
Відповідно до ст. 318 ЦК України одним з суб'єктів права власності є територіальна громада міста, яка реалізує свої повноваження власника через відповідну міську раду (стаття 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).
Частиною 7 статті 319 ЦК України встановлено, що діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов'язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ст.321 ЦК України).
Згідно із ч.8 ст.60 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів; об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб'єктів. Об'єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб'єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.
Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання щодо прийняття рішень щодо відчуження відповідно до закону комунального майна (п.30 ч.1 ст.26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).
Отже, лише за наявності волевиявлення органу місцевого самоврядування, оформленого рішенням, прийнятим виключно на пленарному засіданні Дніпропетровської міської ради, можливе розпорядження спірним нерухомим майном.
Враховуючи, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння Дніпропетровської міської ради поза її волею, колегія суддів вважає правомірним висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для задоволення позову про витребування спірного нерухомого майна на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України.
Приймаючи до уваги наведене, колегія суддів відхиляє доводи скаржника про те, що витребуване майно є його приватною власністю, яке набуто та зареєстровано у встановленому законом порядку, а також щодо наявності мовчазної згоди міської ради відносно продажу спірного майна.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника про неможливість витребування спірного майна на підставі ч.2 ст.388 ЦК України, як такого, що продано на виконання судового рішення, оскільки відповідно до статей 22, 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла до 19.01.2013 р.), правова природа постанови про визнання боржника банкрутом визначена як судового акта, що визначає введення спеціальної процедури під час провадження у справі про банкрутство, визначає особливий режим здійснення ним діяльності, як юридичної особи, та регламентує особливості управління такою юридичною особою. Разом з тим, під час проведення ліквідаційної процедури не виключається можливість передачі ліквідатором окремих видів майна банкрута в комунальну власність, згідно ст. 26 вказаного Закону.
Щодо твердження скаржника про покращення умов на спірному об'єкті нерухомого майна за рахунок його реконструкції, колегія суддів враховує таке.
Згідно ч.ч. 3 та 4 ст. 390 ЦЦК України передбачено право добросовісного набувача (володільця) вимагати від власника відшкодування необхідних витрат на утримання, збереження майна, здійснених ним з часу, з якого власникові належить право на повернення майна або передання доходів; а також правом залишити собі здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені від майна без завдання йому шкоди, а якщо поліпшення не можуть бути відокремлені від майна, також правом на відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася його вартість.
За ч.1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права. має право на їх відшкодування.
Відповідно до пункту 32 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 07.02.2014 р. №5 “Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав” добросовісний набувач (володілець) може залишити за собою здійснені ним поліпшення майна, якщо вони можуть бути відокремлені без завдання майну шкоди. Під поліпшенням слід розуміти такі витрати на майно, які, з одного боку, не зумовлені необхідністю його збереження, але, з іншого, мають обґрунтований характер, оскільки поліпшують експлуатаційні властивості майна. Якщо відокремлення поліпшень неможливе, добросовісний набувач (володілець) має право вимагати від власника відшкодування здійснених витрат у сумі, на яку збільшилася вартість майна (ч.4 ст. 390 ЦК України).
З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції звертає увагу скаржника, що останній не позбавлений права звернутися до позивача з вимогою про відшкодування будь-яких витрат, пов'язаних з поліпшенням спірного нерухомого майна.
29.08.2017 р. до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-2013" про витребування додаткових доказів, а саме: копії проміжного ліквідаційного балансу станом на 01.02.2012 р. разом з детальним розшифруванням кожної строки балансу, який був затверджений рішенням № 41/22 від 28.03.2012 р. Дніпропетровської міської ради.
Колегія суддів вважає, що зазначене клопотання не підлягає задоволенню, оскільки обставини справи, які входять у предмет доведення в даному випадку, підтверджуються іншими доказами, наявними в матеріалах справи.
Відносно клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, колегія суддів враховує наступне.
Так, у поданому клопотанні відповідач просить залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - орендаря спірного нерухомого майна фізичну особу-підприємця ОСОБА_6
Відповідно до ст. 27 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора. Якщо господарський суд при прийнятті позовної заяви, вчиненні дій по підготовці справи до розгляду або під час розгляду справи встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права і обов'язки осіб, що не є стороною у справі, господарський суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору.
Відповідно до п. 1.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції”, щодо наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому.
Враховуючи, що встановлені у справі обставини свідчать про те, що дана постанова не стосується прав та обов'язків фізичної особи-підприємця ОСОБА_6, а тому колегія суддів залишає без задоволення клопотання відповідача про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Колегія суддів не приймає до уваги наданий відповідачем договір оренди приміщення № 1/2015-10/3 від 02.10.2015 р. та додатки до нього, оскільки за цим договором передано в оренду нежитлове приміщення площею 59,8 кв.м. (п.1.2. договору, акт прийому-передачі від 05.01.2017 р.), тоді як, площа спірного нежитлового приміщення становить 41,6 м.кв.
Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення, прийнятого з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103,105 ГПК України, суд, -
У задоволенні апеляційної скарги товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-2013" відмовити.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 11.07.2017 р. у справі №904/5061/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого господарського суду України протягом 20 днів.
Постанова складена у повному обсязі 29.09.2017 р.
Головуючий суддя В.О.Кузнецов
Судді О.В.Чус
ОСОБА_7