04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"26" вересня 2017 р. Справа№ 911/1382/17
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Дикунської С.Я.
суддів: Жук Г.А.
Мальченко А.О.
секретар Драчук Р.А.
за участю представників:
від позивача Дзюбайло О.О. - дов. 3 01-2217-139 від 29.03.2017
від відповідача Дзюбенко С.М. - дов. б/н від 04.04.2017
Дубровська Ю.В. - дов. б/н від 04.04.2017
розглядаючи у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»
на рішення Господарського суду Київської області
від 23.06.2017 (суддя Карпечкін Т.П.)
у справі № 911/1382/17
за позовом Державного підприємства «Міжнародний аеропорт «Бориспіль»
(далі - ДП «МА «Бориспіль»)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг»
(далі - ТОВ «Аерохендлінг»)
про стягнення 122 054,80 грн.
Рішенням Господарського суду Київської області від 23.06.2017 у справі № 911/1382/17 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Аерохендлінг» на користь ДП «МА «Бориспіль» 110 385,48 грн. основного боргу, 7 723, 96 грн. пені, 834, 70 грн. 3% річних, 3 110, 66 грн. інфляційних втрат та 1 830, 82 грн. витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись із згаданим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати та прийняти нове, яким відмовити у позові повністю. В обґрунтування своїх вимог зазначив, що оскаржуване рішення прийнято за невірного застосування норм матеріального права та з порушенням вимог процесуального права. За твердженнями апелянта, його зобов'язання за спірним договором на суму 110 385,80 грн. (в тому числі ПДВ) припинені шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог, що виключає наявність відповідної заборгованості та підстав для нарахування пені та застосування відповідальності у вигляді нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних. На думку апелянта, суд першої інстанцій безпідставно в порушення приписів ст.ст. 202, 204, 598, 599 та 601 ЦК України не взяв до уваги факту припинення зобов'язань, що призвело до невірного вирішення спору. Крім цього, місцевий господарський суд не враховував положень ст. 602 ЦК України щодо випадків, коли зарахування зустрічних однорідних вимог не допускається, а також ст. 1212 ЦК України щодо правових підстав набуття позивачем грошових коштів за послуги зі зберігання не запитуваного багажу. На переконання апелянта, оскільки позивач намагається оскаржити як заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (лист відповідача 13.01.2017 № 12-1337), так і наявність заборгованості позивача за угодою, відповідний спір не підлягає вирішенню в господарських судах України і провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ст. 80 ГПК України тощо.
Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями справу № 911/1382/17 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Дикунської С.Я., суддів: Жук Г.А., Мальченко А.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.08.2017 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» прийнято до провадження та розгляд справи призначено на 26.09.2017.
В судове засідання апеляційної інстанції з'явились представники сторін, представник відповідача підтримали свою апеляційну скаргу, просили її задовольнити за наведених в ній підстав, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про відмову в позові повністю.
Представник позивача в судовому засіданні апеляційної інстанції доводи апеляційної скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржуване рішення як законне та обґрунтоване залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.
На підставі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.
Так, ДП «МА «Бориспіль» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до ТОВ «Аерохендлінг» про стягнення 122 054,80 грн. В обґрунтування своїх вимог зазначило про неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором про надання послуг № 02.1.1-23.12-12 від 09.04.2008 щодо повної та своєчасної оплати наданих позивачем послуг, в зв'язку з чим просило стягнути з відповідача 110 385, 48 грн. основного боргу, 7 723, 96 грн. пені, 834, 70 грн. 3% річних, 3 110, 66 грн. інфляційних втрат.
Як встановлено матеріалами справи, 09.04.2008 між ДП «МА «Бориспіль» (позивачем, Аеропортом за договором) та ТОВ «Аерохендлінг» (відповідачем, Компанією за договором) укладено Договір про надання послуг №02.1.1-23.13-12 (далі - Договір), за умовами п. 1.3 якого термін його дії встановлено з 01.02.2008 до 01.02.2010. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення дії Договору або зміни його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, Договір вважається продовженим на той самий строк і на тик самих умовах, які були передбачені Договором.
Відповідно до п. 1.1 Договору (з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами № 7 від 22. 12.2014, № 9 від 31.03.2015 та № 13 від 25.07.2016) Аеропорт надає, а Компанія отримує та оплачує послуги з використання в терміналах Аеропорту автоматизованої електронної системи спільного користування обладнанням (СUТЕ) через автоматизовані робочі місця (надалі - АРМ) для доступу до систем контролю управління відправками (DCS), а саме: послугу з використання офісних АРМів системи SIТА Аіrport Соnnect СUTE в будівлі № 260; 7 АРМів центрівки; послугу з використання офісних АРМів системи SІТА Аіrport Соnnect СUTE в будівлі перонних бригад, кімната № 95; 2 АРМи старшого агенту; 1 АРМ начальника зміни; послугу з використання АРМів системи SІТА Аіrport Соnnect СUTE в терміналі «D»; 4 АРМи розшуку багажу (далі разом - Послуги).
Послуги надаються для здійснення діяльності з обслуговування пасажирів в Аеропорту (п.1.2 Договору).
Положеннями п.3.1.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 9 від 31.03.2015) сторони погодили, що вартість послуги із забезпечення реєстрації пасажирів (надання стійки реєстрації та/або кіоску самореєстрації пасажирів Common Use Self Service (CUSS) і використання телекомунікаційних послуг SІТА Аіrport Соnnect становить 6,25 грн. (без урахування ПДВ) за одного відправленого пасажира (дана вартість не застосовується до транзитних пасажирів).
На підставі облікових документів, визначених п. 3.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 5 від 28.07.2014), Аеропорт щомісячно до 10-го числа місяця, що слідує за звітним, виставляє Компанії рахунки та Акти за надані послуги. Компанія зобов'язана самостійно отримати такі рахунки та Акти в бухгалтерії Аеропорту до 15-го числа місяця, що слідує за звітним, та сплатити їх протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання рахунку. Сторони домовились, що датою отримання рахунку та Акту буде вважатися кожне 15-е число місяця, що слідує за звітним, незалежно від дати його фактичного отримання (п. 3.4 Договору в редакції, викладеній у Додатковій угоді № 5 від 28.07.2014).
За приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК ( п. 2 ч. 1 ст. 193 ГК України).
У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За договором про надання послуг згідно ст. 901 ЦК України одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, в порядку, які встановлені договором.
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин на підставі ст. 193 ГК України та ст.ст. 525, 526 ЦК України повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Як встановлено матеріалами справи, позивачем на виконання умов договору в грудні 2016 було надано відповідачу визначені Договором послуги, що підтверджується Відомістю про надання послуг із забезпечення реєстрації пасажирів ТОВ «Аерохендлінг» в період з 01.12.2016 по 01.01.2017 та Актом приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2016, які підписані уповноваженими представниками сторін без будь-яких зауважень зі сторони відповідача.
Для оплати наданих в грудні 2016 послуг позивачем було виставлено, а відповідачем 12.01.2017 самостійно отримано в бухгалтерії позивача рахунок-фактуру від 10.01.2017 № 171/13 на загальну суму 196 837,50 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За умовами п. 2.2.1 Договору Компанія (відповідач) зобов'язана своєчасно здійснювати розрахунки за надані за Договором послуги.
Положеннями п. 3.4 Договору (в редакції, викладеній у Додатковій угоді № 5 від 28.07.2014) сторони погодили, що на підставі облікових документів, визначених п. 3.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 5 від 28.07.2014), Аеропорт щомісячно до 10-го числа місяця, що слідує за звітним, виставляє Компанії рахунки та Акти за надані послуги. Компанія зобов'язана самостійно отримати такі рахунки та Акти в бухгалтерії Аеропорту до 15-го числа місяця, що слідує за звітним, сплатити їх протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати отримання рахунку. Сторони домовились, що датою отримання рахунку та Акту буде вважатися кожне 15-е число місяця, що слідує за звітним, незалежно від дати його фактичного отримання.
Оскільки послуги за Договором були повністю та належним чином надані позивачем та прийняті відповідачем, що підтверджується підписаними сторонами Відомістю про надання послуг із забезпечення реєстрації пасажирів ТОВ «Аерохендлінг» в період з 01.12.2016 по 01.01.2017 та Актом приймання-здачі виконаних послуг від 31.12.2016,з огляду на умови п. 3.4 Договору (в редакції, викладеній у Додатковій угоді № 5 від 28.07.2014), граничний строк сплати виставленого позивачем рахунку-фактури від 10.01.2017 №171/13 припадав на 20.01.2017 (включно), відтак відповідач за умовами Договору та приписами чинного законодавства зобов'язаний оплатити надані позивачем послуги.
Проте всупереч наведеному, відповідач розрахунку за надані позивачем послуги належним чином не провів, оплатив їх лише частково на загальну суму 86 452,02 грн., відтак у нього утворилась заборгованість в розмірі 110 385,48 грн., що й стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що його зобов'язання за Договором на суму 110 385,80 грн. (в тому числі ПДВ) припинені шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог на підставі ст. 601 ЦК України.
При цьому, відповідач не заперечував факту надання позивачем послуг за Договором та виникнення зобов'язань щодо їх оплати, а також визнав факт часткової оплати ним виставленого позивачем рахунку-фактури № 171/13 від 10.01.2017 на суму 86 452,02 грн. та зазначив, що решту коштів в розмірі 110 385,48 грн. зарахував в рахунок погашення боргу позивача перед відповідачем, який виник в ході виконання укладеної між сторонами Генеральної угоди про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування № 37.1-14/4-02 від 30.05.2014 (далі - Угода), за якою позивач надавав відповідачу додаткові та спеціальні послуги, а саме з організації зберігання багажу у камері незапитаного багажу.
За твердженнями відповідача (апелянта), заборгованість позивача виникла в зв'язку з виявленою відповідачем надмірною оплатою послуг по зберіганню багажу за період з червня 2015 по вересень 2016 на суму 249 810,00 грн., тому листом № 12-85614.09.2016 він звертався до позивача, в якому повідомив про надмірно сплачені кошти за послугу по зберіганню багажу та запропонував надати первинні документи, які підтвердили б замовлення та надання послуги по зберіганню багажу, якщо така надавалася.
В подальшому листами № 12-932 від 03.10.2016 та № 12-971 від 12.10.2016 відповідач повторно звертався до позивача з вимогою про повернення надмірно сплаченої суми в розмірі 249 810,00 грн. за послугу по зберіганню багажу, проте позивач вказаних грошових коштів відповідачу не повернув, в зв'язку з чим у нього виникло перед відповідачем грошове зобов'язання на суму 249 810,00 грн.
Листом № 12-1337 від 13.01.2017 відповідач повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог строк виконання яких настав, а саме зобов'язання позивача щодо повернення надмірно сплачених коштів за послугу по зберіганню багажу на суму 249 810,00 грн., які з поміж іншого були зараховані в якості часткової оплати рахунку-фактури № 171/13 від 10.01.2017 на суму 110 385,80 грн.
За приписами ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, визначених договором або законом.
Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Господарське зобов'язання припиняється згідно ч.3 ст. 203 ГК України зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати певним умовам, зокрема бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними, тобто зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду (гроші, однорідні речі); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; ясними (відсутність спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання).
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому).
Заперечуючи проти зарахування, позивач зазначив, що не визнає наявного у нього зобов'язання щодо повернення відповідачу 249 810,80 грн. переплати за послуги згідно умов підписаної між сторонами Генеральної угоди про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування № 37.1-14/4-02 від 30.05.2014 (далі - Угода).
За умовами п.п.3.1, 3.2 Угоди (в редакції, викладеній у Додатковій угоді № 1 від 05.12.2014) позивач за плату надає відповідачу право надавати послуги з наземного обслуговування на території позивача; забезпечує можливість здійснювати господарську діяльність з надання послуг з наземного обслуговування з використанням інфраструктури позивача; за запитом відповідача позивач надає при обслуговуванні рейсів Клієнтів відповідача додаткові та спеціальні послуги за переліком, а відповідач приймає їх та оплачує за визначеними цінами.
Пунктом 5 Додаткової угоди № 3 від 30.03.2015 до Угоди встановлено, що представник відповідача з 10 по 15 число місяця, що слідує за звітним, самостійно отримує в бухгалтерії позивача рахунки та Акти приймання-здачі виконаних послуг (далі - Акт).
Підписаний Акт відповідач зобов'язаний повернути позивачу протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати його отримання. Якщо Акт не буде повернутий позивачу протягом встановленого строку, він вважається підписаним сторонами, а відмови, направлені з порушенням п'ятиденного строку, не будуть прийматися позивачем для розгляду. Акти підписуються уповноваженими на це представниками обох Сторін, про що Сторони надають одна одній належним чином оформлені повноваження на осіб, що підписують Акти (п.7 Додаткової Угоди № 3 від 30.03.2015 до Угоди).
Як встановлено матеріалами справи, позивачем на виконання умов Угоди в період червень 2015 - серпень 2016 відповідачу були надані послуги, визначені Угодою, що підтверджується Актами приймання-здачі виконаних послуг за період з червня 2015 по серпень 2016, які підписані уповноваженими представниками позивача і відповідача без будь-яких зауважень зі сторони відповідача.
Крім цього, листом № 14-22-66 від 13.02.2017, наданим у відповідь на листи відповідача № 12-856 від 14.09.2016, № 12-932 від 03.10.2016, №12-971 від 12.10.2016, № 12-1337 від 13.01.2017 року, позивач повідомив про неможливість зарахування зустрічних однорідних вимог у зв'язку з тим, що факт надання послуг підтверджений актами приймання-здачі виконаних послуг.
З огляду на наведені обставини господарських взаємовідносин сторін за Угодою, між позивачем та відповідачем існує неузгодженість відносно розміру виконаних зобов'язань за зустрічними однорідними вимогами, тобто, відсутня безспірність заявлених однорідних вимог.
Крім цього, взаємозалік зустрічних однорідних вимог передбачає наявність документально підтвердженого боргу однієї сторони перед іншою. Якщо наявність боргу не підтверджена належними доказами (тобто такі вимоги не є безспірними), відсутні підстави для проведення взаємозаліку (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 09.07.2014 у справі № 921/1253/13-г/17).
Разом з тим, в обґрунтування наявної переплати на загальну суму 249 810,80 грн. за послуги, надані позивачем відповідачу за умовами Угоди, останній посилається лише на результати внутрішньої контрольно-ревізійної роботи (лист відповідача № 12-856 від14.09.2016), інших належних та допустимих доказів на підтвердження цієї переплати матеріали справи не містять.
Як вище згадувалось, для зарахування зустрічних однорідних вимог необхідно щоб сторони одночасно брали участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор в одному зобов'язанні був боржником в іншому зобов'язанні, проте враховуючи зміст зобов'язань сторін, які відповідач вважає зустрічними, позивач в обох випадках є виконавцем послуг,а відповідач за обома правочинами зобов'язаний їх оплачувати. Питання щодо повернення переплати ґрунтується безпосередньо не на досягнутих сторонами домовленостях, а свідчить про наявність спору, який підлягає вирішенню в судовому порядку в разі його не врегулювання сторонами.
Відповідні зобов'язання лише пов'язані з виконанням Генеральної угоди про комерційне виконання послуг з наземного обслуговування № 37.1-14/4-02 від 30.05.2014, однак виникли з інших підстав (надміру сплачених коштів).
Відповідачем не надано суду доказів вирішення відповідного спору щодо наявності у позивача зобов'язання з повернення коштів, не заявлено відповідної вимоги і в зустрічному позові, що свідчить про спірність зустрічних зобов'язань позивача.
Крім цього, вищенаведений спір щодо наявності зобов'язань позивача за Угодою полягає не лише в факті здійсненого на його користь платежу, який відповідач вважає надмірним, а передбачає необхідність дослідження зобов'язань сторін за Угодою та визначення наявності чи відсутності підстав для спірного платежу в межах дійсних зобов'язань сторін. Необхідним в зв»язку з цим є дослідження порядку надання послуги та нарахування плати за зберігання незапитаного багажу, що передбачає необхідність дослідження всіх фактичних обставин господарських взаємовідносин за Угодою.
Враховуючи підписання відповідачем без зауважень актів наданих йому послуг за Угодою, які породжують підстави для їх оплати, питання щодо повернення коштів підлягає вирішенню виключно по суті відповідних вимог відповідача чи за його позовом.
Таким чином, відповідач підписавши акти та оплативши послуги, згодом почав заперечувати наявність підстав для здійсненого ним платежу та факту надання послуг, звертаючись до позивача з відповідними листами та заявою про зарахування. Проте такі дії відповідача не є достатніми для виникнення у позивача відповідних зобов'язань та підтвердження факту наявності зустрічного зобов'язання позивача.
Якщо за наслідками вирішення вищезгаданого спору виявиться, що спірний платіж сплачений правомірно (на що вказують підписані сторонами акти), твердження відповідача про наявність зустрічних зобов'язань позивача будуть спростовані, що виключає підстави для їх зарахування.
Оскільки захист прав здійснюється судом в межах позовного провадження по суті розгляду позовних вимог, за наслідками яких вирішується спір, передбачена ст. 601 ЦК України заява не є способом вирішення спору і наявність чи відсутність заборгованості позивача підлягає встановленню в межах захисту відповідних прав відповідача (за його позовом). Відповідно, за відсутності заявленого відповідачем зустрічного позову про наявність зустрічної заборгованості позивача, відповідні обставини щодо господарських взаємовідносин сторін за Угодою, не підлягають дослідженню в матеріалах даної справи.
Судом також взято до уваги той факт, що строк виконання зобов'язання відповідача за Договором припадав на 20.01.2017 (включно), в той час, як заява про зарахування відповідачем датована 13.01.2017, надіслана і отримана позивачем 17.01.2017, тобто до настання строку виконання зобов'язання відповідача.
Таким чином, на момент складення відповідної заяви та її надіслання позивачу, строк виконання зобов'язання відповідачем, який є встановленим, ще не настав, що свідчить про відсутність підстав для зарахування зустрічних вимог за заявою відповідача від 13.01.2017. Доказів звернення до позивача з завою про зарахування після настання строку виконання зобов'язання за Договором відповідачем не надано.
В зв»язку з цим, твердження відповідача (апелянта) про припинення зобов'язань за Договором на суму 110 385,80 грн. (в тому числі ПДВ) шляхом зарахуванням зустрічних однорідних вимог не ґрунтуються на матеріалах справи та не підтверджуються належними та допустимими доказами.
Крім цього, заперечуючи проти позову, відповідач вказував, що спір між сторонами про стягнення заявленої заборгованості був відсутній на момент подання позову, а подання відповідного позову про стягнення неіснуючої заборгованості фактично спрямовано на вирішення спору щодо правомірності зарахування відповідачем боргу позивача за Угодою в рахунок зобов'язань відповідача за Договором.
Оскільки позивач у даній справі намагається оскаржити як заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог (лист відповідача № 12-1337 від 13.01.2017), так і наявність заборгованості позивача за Угодою, на думку відповідача (апелянта), спори, що виникають з Угоди або в зв'язку з нею підсудні згідно п.10.3 Угоди арбітражу м. Стокгольм (Швеція) згідно з Регламентом арбітражу Арбітражного інституту Торгової палати м. Стокгольм, отже провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.
Проте суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги такі доводи відповідача, оскільки у даній справі заявлено лише вимоги про стягнення заборгованості за Договором й предметом позову не визначено оскарження заяви про зарахування чи оскарження наявності зустрічної заборгованості (оскарження заборгованості не передбачено серед способів захисту права, наявність заборгованості підлягає запереченню чи спростуванню в межах заявлених по суті відповідних позовних вимог про її стягнення).
По суті заявлених позовних вимог за Договором відсутні арбітражні застереження та будь-які перешкоди щодо їх розгляду в загальному порядку територіальної підсудності спору, питання виконання зобов'язань за Угодою та правомірність зарахування зустрічних однорідних вимог не є предметом спору у даній справі.
З огляду на наведене, апеляційний суд вважає обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором в розмірі 110 385, 48 грн., які позивачем доведені належними та допустимими доказами й відповідачем не спростовані.
Крім цього, в зв'язку із простроченням відповідачем грошового зобов'язання зі сплати заборгованості, позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 7 723, 96 грн. пені, 834, 70 грн. 3% річних, 3 110, 66 грн. інфляційних втрат.
Положеннями п. 3.5 Договору встановлено, що стягнення заборгованості по оплаті здійснюється з нарахуванням пені за кожен день затримки від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України що діяла у період, за який нараховується пеня.
Порушенням зобов'язання на підставі ст. 610 ЦК України є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.1-2 ст. 549 ЦК України ).
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня.
За приписами п. 2.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» за порушення грошових зобов'язань застосовуються вимоги частини шостої статті 232 ГК України. Цим приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Відповідної правової позиції дотримується й Вищий господарський суд України у постанові №48/23 від 18.10.2011 та Верховний Суд України у постанові №3-12г10 від 08.11.2010.
Здійснивши перевірку наданих позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат апеляційний суд визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 7 723, 96 грн. пені, 834, 70 грн. 3% річних, 3 110, 66 грн. інфляційних втрат правомірними (арифметично вірно розрахованими), а тому такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Доводи відповідача (апелянта) щодо порушення та неправильного застосування судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права, зокрема (ст.ст. 202, 204, 598, 599, 601 ЦК України, ст. 80 ГПК України, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
За таких обставин, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.
Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Аерохендлінг» залишити без задоволення, рішення Господарського суду Київської області від 23.06.2017 у справі № 911/1382/17- без змін.
Матеріали справи № 911/1382/17 повернути до Господарського суду Київської області.
Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий суддя С.Я. Дикунська
Судді Г.А. Жук
А.О. Мальченко