Рішення від 28.09.2017 по справі 913/660/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua _____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ

28 вересня 2017 року Справа № 913/660/17

Провадження №16/913/660/17

Розглянувши матеріали позовної заяви

Публічного акціонерного товариства Комерційного банка "Приватбанк", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 90 342 грн. 13 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Іноземцева Л.В.

Секретар судового засідання Ткаченко Д.І.

У засіданні брали участь:

від позивача: Гур'єв Д.М. - юрисконсульт філії "Харківське головне регіональне управління" ПАТ КБ "Приватбанк" за довіреністю №7715-К-О від 27.12.2016;

від відповідача: представник не прибув.

Справа перебувала в провадженні судді Шеліхіної Р.М. У зв'язку із перебуванням судді Шеліхіної Р.М. на лікарняному було призначено повторний автоматизований розподіл справи з метою заміни судді, згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 12.09.2017 справу передано на розгляд судді Іноземцевій Л.В.

Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором банківського обслуговування № б/н від 16.08.2013 в сумі 90 342 грн. 13 коп., з якого:

- 15 058 грн. 73 коп. - заборгованість за кредитом;

- 29 164 грн. 49 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом;

- 6 528 грн. 01 коп. - заборгованість за комісією;

- 39 590 грн. 90 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором.

Позовні вимоги з посиланням на статтю 193 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України), статті 526, 527, 530, 610 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань з повернення суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та комісії у строки, встановлені договором банківського обслуговування №б/н від 16.08.2013, що укладений між сторонами цієї справи.

Відповідач відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, участь свого представника у судові засідання 14.09.2017, 28.09.2017 не забезпечив, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвала про порушення провадження у справі від 10.08.2017 надсилалась відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням за адресою, що міститься у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: АДРЕСА_1, проте була повернута Публічним акціонерним товариством "Укрпошта" з посиланням на закінчення встановленого строку зберігання. Ухвала від 14.09.2017 надсилалась за тією ж адресою, проте суд на дату розгляду справи не отримав інформації щодо одержання чи неодержання її відповідачем.

Відповідно до пункту 3.9.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, судом на виконання вимог статті 64 ГПК України вжито відповідні заходи щодо повідомлення учасника судового процесу про призначення справи до розгляду в засіданні, про час і місце його проведення.

Відповідно до статті 75 ГПК України, суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, подані позивачем докази в підтвердження заявлених вимог, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідачем у справі) 16.08.2013 було подано ПАТ КБ "Приватбанк" (позивачу у справі) заяву про відкриття поточного рахунку, за умовами якої відповідач приєднався до умов та правил надання банківських послуг ( а.с.18).

Дана заява підписана від імені відповідача ОСОБА_1, від імені банку - головою правління Дубилет Олександром Валерійовичем, що діє на підставі Статуту за допомогою факсимільного підпису, посвідченого печаткою.

У даній заяві зазначено, що відповідач згодний з Умовами та правилами надання банківських послуг, розташованими на сайті банку, тарифами банку, які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування б/н від 16.08.2013.

Відповідно до розділу 1 загальних положень Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача, який діє на підставі Ліцензії Національного банку України №22 від 05.10.2011, банк, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та правила надання банківських послуг (далі - Умови та правила).

Умови та правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Підписавши заяву, банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та правилах, тарифах банку - договорі банківського обслуговування в цілому. Відносини між банком та клієнтом можуть вирішуватися як шляхом підписання окремих договорів або додаткових угод до цього договору, так і шляхом обміну інформацією/узгодження по питанням банківського обслуговування з клієнтом через web-сайт банку.

Відповідно до договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт в загальній сумі 20 000 грн. 00 коп. на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms-повідомлення або інших), що визначено і врегульовано Умовами та правилами.

Згідно пункту 3.2.1.1.1 Умов та правил кредитний ліміт являє собою суму грошових коштів, в межах якої банк здійснює оплату розрахункових документів клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку, надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів клієнта, в межах встановленого кредитного ліміту. Про розмір ліміту банк повідомляє клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку банка та клієнта.

Пунктом 3.2.1.1.3 Умов та правил врегульовано, що кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів та винагороди.

Згідно довідки банку відповідачу кредитний ліміт був встановлений у наступних розмірах:

-19.08.2013 - 20 000 грн. 00 коп.;

-01.03.2014 - 20 000 грн. 00 коп.;

-02.03.2014 - 0 грн. 00 коп.;

-19.08.2014 - 0 грн. 00 коп. (а.с.33)

Зобов'язання за договором позивач виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредит в межах встановленого кредитного ліміту в розмірі 15 358 грн. 73 коп., що підтверджується випискою з особового рахунку відповідача (а.с.36).

Відповідно до пункту 3.2.1.4 Умов та правил, яким затверджений порядок розрахунків, за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня клієнт виплачує проценти, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Згідно пункту 3.2.1.4.1.1 Умов та правил за сумами кредиту, отриманими до 31.01.2015 включно і до моменту обнуління кредитного ліміту, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат з наступного 20-го до 25-го числа місяця (далі - "період, в який дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

За сумами кредиту, отриманими клієнтами до 31.01.2015 включно, при не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з останньої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулінню (пункт 3.2.1.4.1.2 Умов та правил).

Пунктом 3.2.1.4.1.3 Умов та правил встановлено, що у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. Відсотки за користування кредитом сплачують у розмірі 56% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

З 01.07.2014 у відповідності до пункту 3.2.1.1.12 Умов та правил банком змінені відсоткові ставки за користування кредитним лімітом з 24% до 36%, з 48% до 56%.

У відповідності до пункту 3.2.1.4.4 Умов та правил клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту (комісію) відповідно до пунктів 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існував на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами.

Відповідно до пункту 3.2.1.5.1 Умов та правил при порушенні клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди клієнт виплачує банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Згідно пункту 3.2.1.5.4 Умов та правил нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 15 (п'ятнадцяти) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом.

Строк позовної давності щодо вимоги про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлюється сторонами тривалістю 5 років (пункт 3.2.1.5.7 Умов та правил).

Як свідчать обставини справи, відповідач 21.08.2013 почав використовувати кредитні кошти в межах встановленого кредитного ліміту, дотримуючись умов пільгового режиму кредитування за процентною ставкою 0% річних. З 26.09.2013 по 01.01.2014 проценти річних за користування кредитом нараховувались на рівні 24% річних. З 03.01.2014 кредит визнаний простроченим, за користування ним нараховувались проценти в розмірі 48% річних, з 01.07.2014 - в розмірі 56% річних.

У зв'язку з порушенням умов договору банківського обслуговування б/н від 16.08.2013 в частині повернення одержаних кредитних коштів, сплати процентів та комісії за користування ними, відповідач станом на 13.06.2017 має заборгованість в загальній сумі 90 342 грн. 13 коп., з якої: 15 058 грн. 73 коп. - заборгованість за кредитом, 29 164 грн. 49 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 02.12.2013 по 13.06.2017, 6 528 грн. 01 коп. - заборгованість з комісії за користування кредитом з 14.01.2014 по 13.06.2017, 39 590 грн. 90 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, що нарахована за загальний період з 03.01.2014 по 13.06.2017.

Доказів погашення заборгованості відповідач суду не подав.

Розглянувши обставини справи в їх сукупності, оцінивши подані докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

У відповідності з приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як вбачається з матеріалів справи між сторонами існують кредитні відносини.

Згідно із частиною 2 статті 345 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Відповідно до статті 207 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку; правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Умови та правила є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Підписавши заяву банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, тобто уклали відповідний договір, який містить умови щодо надання кредиту.

Згідно статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до норм діючого законодавства, кредитний договір, є одним з видів позики. Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця (частина 3 статті 1049 ЦК України).

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Аналогічна за змістом норма міститься у пункті 1 статті 193 ГК України.

За правилами статті 599 ЦК зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Факт порушення відповідачем умов договору підтверджено матеріалами справи. Позовні вимоги в частині стягнення суми неповернутого кредиту, процентів та комісії за користування ним ґрунтуються на нормах чинного законодавства, підтверджені документально, не спростовані відповідачем і підлягають задоволенню.

Відповідач не заперечив наявність вказаної заборгованості та не надав доказів її оплати на час розгляду справи.

При вирішенні позовних вимог в частині стягнення пені суд виходить з наступного.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України). Сплата неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі (частина 1 статті 552 ЦК України).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 статті 232 ГК України).

За змістом пункту 3.2.1.5.4 Умов та правил, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання повинно бути виконано клієнтом. Отже до правовідносин сторін правила частини 6 статті 232 ГК України не застосовуються.

У зв'язку з невиконанням відповідачем у встановлений строк зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів і комісії за користування кредитом, позивачем, на підставі пунктів 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.4 договору банківського обслуговування нарахована пеня в загальній сумі 39 590 грн. 90 коп. за період з 03.01.2014 по 13.06.2017.

ОСОБА_1, як суб'єкт підприємницької діяльності, зареєстрована і здійснює підприємницьку діяльність у м.Сєвєродонецьку Луганської області.

Верховною Радою України 02.09.2014 прийнятий Закон № 1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі по тексту - Закон № 1669), яким визначені тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення.

Відповідно до статті 2 Закону №1669 на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам-підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція. Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов'язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов'язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

30.10.2014 на виконання абзацу третього пункту 5 статті 11 Закону №1669 розпорядженням №1053-р Кабінету Міністру України затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до якого, серед інших, включено м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Дія зазначеного розпорядження була зупинена розпорядженням Кабінету Міністрів України №1079-р від 05.11.2014 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053", яке оскаржується у судовому порядку.

02.12.2015 Кабінет Міністрів України розпорядженням №1275-р затвердив повний перелік заселених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, і цим же розпорядженням визнано такими, що втратили чинність:

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053 "Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція";

- розпорядження Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №1079 "Про зупинення дії розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053".

Згідно Переліку, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015, до населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, віднесено і м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Станом на момент розгляду цієї справи проведення антитерористичної операції триває.

З огляду на зазначене, до стягнення підлягає пеня за період з 03.01.2014 по 13.04.2014 в сумі 303 грн. 18 коп., у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 39 287 грн. 72 коп. за період з 14.04.2014 по 13.06.2017 слід відмовити як нарахованої в порушення статті 2 Закону № 1669.

Враховуючи викладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства Комерційного банка "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача стягується 51 054 грн. 41 коп., з яких:

-15 058 грн. 73 коп. - заборгованість за кредитом;

-29 164 грн. 49 коп. - заборгованість по процентам за користування кредитом за період з 02.12.2013 по 13.06.2017;

-6 528 грн. 01 коп. - заборгованість з комісії за користування кредитом з 14.01.2014 по 13.06.2017;

-303 грн. 18 коп. - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором за період з 03.01.2014 по 13.04.2014.

Відповідно до статей 44,49 ГПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 904 грн. 20 коп.

У судовому засіданні відповідно до статті 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 90 342 грн. 13 коп. задовольнити частково.

2.Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, б.1Д, ідентифікаційний код 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 15 058 грн. 73 коп., проценти за користування кредитом у сумі 29 164 грн. 49 коп., заборгованість з комісії за користування кредитом у сумі 6 528 грн. 01 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 303 грн. 18 коп., судовий збір у сумі 904 грн. 20 коп., про що видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3.у задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 39 287 грн. 72 коп. відмовити.

4. Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Повний текст рішення складено і підписано - 29.09.2017.

Суддя Л.В. Іноземцева

Попередній документ
69225945
Наступний документ
69225947
Інформація про рішення:
№ рішення: 69225946
№ справи: 913/660/17
Дата рішення: 28.09.2017
Дата публікації: 03.10.2017
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Луганської області
Категорія справи: