29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98
"25" вересня 2017 р.Справа № 924/685/17
Господарський суд Хмельницької області у складі судді Гладюка Ю.В., розглянувши матеріали справи
за позовом приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", смт. Теофіполь, Хмельницька обл.
до квартирно - експлуатаційного відділу, м. Хмельницький
про зобов'язання виконати умови договору;
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (за первісним позовом) - Міністерство оборони України, м. Київ
зустрічним позовом квартирно-експлуатаційного відділу, м. Хмельницький
до приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", смт. Теофіполь, Хмельницька обл.
про визнання договору б/н від 19.06.2015р. недійсним
та позовом третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору на стороні відповідача (за первісним позовом) - Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро", с. Кудашівка, Криничанський р-н, Дніпропетровська обл.
до приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", смт. Теофіполь, Хмельницька обл.
до квартирно - експлуатаційного відділу, м. Хмельницький
про визнання недійсним договору від 19 червня 2015 р. б/н.
за участю представників сторін:
від позивача (за первісним позовом) - не з'явився
ОСОБА_1 за довіреністю - представник відповідача за первісним позовом; представник позивача за зустрічним позовом.
ОСОБА_2 за довіреністю - представник відповідача за первісним позовом; представник позивача за зустрічним позовом.
ОСОБА_3 за довіреністю - представник ТОВ „Мульті-Аграр Дніпро”
ОСОБА_4, ОСОБА_5О за довіреностями - представники Міністерства оборони України
встановив:
Позивач („Теофіпольський цукровий завод”) звернувся до суду із позовом, згідно якого просить зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький виконати свої зобов'язання за договором №б/н від 19.06.2015 року та надати Публічному акціонерному товариству „Теофіпольський цукровий завод” послуги (виконати роботи) із вирощування ячменю на площі 570 га; буряка цукрового на площі 570 га; сої на площі 570 га та кукурудзи на площі 593 га на землях Міністерства Оборони України, які перебувають в користуванні КЕВ м. Хмельницький згідно Державних актів на право користування землею: Б №041646 від 1979р.; Б №041659 від 1979р.
Обгрунтовуючи свої вимоги позивач вказує, що на виконання укладеного договору від 19.06.2015р. КЕВ м. Хмельницький зобов'язувався надавати позивачу послуги (виконувати роботи) із вирощування сільськогосподарської продукції на землях Міністерства оборони України, а позивач - оплачувати їх вартість відповідно до умов договору. Проте, КЕВ м. Хмельницький відмовився виконувати договірні зобов'язання із посиланням на відсутність між сторонами укладеного договору.
Посилаючись на вимоги ст.ст. 15, 16, 526, 610, 629 ЦК України, ст. ст. 22, 193, 222 ГК України позивач за первісним позовом просить суд відновити порушене право та зобов'язати відповідача виконати договірні зобов'язання згідно договору б/н від 19.06.2015р.
Відповідач - КЕВ м. Хмельницький не погодився із позовними вимогами та подав зустрічний позов про визнання недійсним договору б/н від 19.06.2015р. На обґрунтування зустрічного позову, посилаючись на вимоги ст.ст. 202, 203 ,215, 234 ЦК України він вказує на те, що, укладаючи договір б/н від 19.06.2015р., сторони не мали наміру на створення жодних правових наслідків, які обумовлені ним, у зв'язку з чим вважає спірний договір фіктивним та просить визнати його недійсним.
Вказує на те, що на момент укладення спірного договору із позивачем за первісним позовом, послуги з вирощування сільськогосподарської продукції на землях Міністерства оборони України на площі 2303 га надавалися зовсім іншому суб'єкту господарювання, що свідчить про неможливість виконання умов договору від з ПАТ „Теофіпольський цукровий завод” та відсутність реальних намірів на його виконання.
Також, звертає увагу на те, що з моменту укладення договору від 19.06.2015р. не було підписано жодної додаткової угоди на підтвердження передачі виконаних робіт (наданих послуг), а ПАТ „Теофіпольський цукровий завод” не було надано жодного завдання на виконання робіт/послуг. При цьому, перша заявка була надана 21.06.2017 р. після спливу двох років з моменту укладення договору, позивачем не було здійснено жодної оплати за надані КЕВ м. Хмельницький послуги на виконання п. 2.2., 2.3 договору, не компенсовано земельний податок, що обумовлено п.4.1.3 Договору, а КЕВ м.Хмельницький цієї оплати від ПАТ „Теофіпольський цукровий завод” не вимагав.
Відтак, посилаючись на вимоги ст. 234 ЦК України, п. 3.11 постанови Пленуму ВГС України від 29.05.2013р. №11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними” вважає договір від 19.06.2015р. фіктивним, який необхідно визнати недійсним.
Просить відмовити у первісному позові та задоволити зустрічний позов про визнання договору від 19.06.2015р. недійсним.
Також, відповідачем за первісним позовом (КЕВ м. Хмельницький) подано письмовий відзив від 31.08.2017р. за вих.№3920, згідно якого він додатково повідомив, що виконання зобов'язань по договору від 19.06.2015р. є неможливим, оскільки згідно розпорядження тимчасово виконуючого обов'язки начальника головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України №303/6/27/1380 від 13.09.2016 року, розпорядження начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління №303/23/1/3938/1728 від 16.09.2016 року, КЕВ м. Хмельницький поставлена вимога щодо припинення (розірвання) діючих договорів з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оборони України та укладання нових договорів на конкурсних засадах.
Таким чином стверджує, що договір від 19.06.2015р. повинен припинити свою дію, оскільки вирощування сільськогосподарських культур (з вересня 2016 року) здійснюється виключно на конкурсних засадах, а будь-які договори, які укладалися до цього часу (до вересня 2016 року) підлягають припиненню (розірванню). Про розірвання таких договорів на адресу контрагентів направлялись відповідні письмові повідомлення.
Також, за результатами проведеного конкурсу 11.11.2016р. між КЕВ м. Хмельницький та СПІ ТОВ „Мульті-Аграр Дніпро” було укладено договір №243 від 11.11.2016р., відповідно до п.п.1.1 якого, сторони дійшли згоди про те, що цей договір є змішаним у розумінні ст.ст. 6, 626, 627, 628 Цивільного кодексу України в порядку та на умовах, визначених цим договором.
У п.п. 7.2 договору сторони визначити, що договір набуває чинності з дня його укладення та діє до збору урожаю 2021р. із обов'язковим підписанням сторонами актів наданих послуг, що підтверджують виконання зобов'язань за договором.
Таким чином, зазначає, що з моменту з момент подання позовної заяви ПАТ „Теофіпольський цукровий завод” на земельних ділянках Міністерства оборони України, які перебувають в користуванні КЕВ м. Хмельницький згідно державних актів на право користування землею, здійснюється (до 2021 року) спільний обробіток та вирощування сільськогосподарських культур КЕВ м. Хмельницький та Спільним українсько-німецьким сільськогосподарським підприємством з іноземними інвестиціями ТОВ „Мульті-Аграр-Дніпро”.
Із врахуванням вищенаведеного, просить відмовити у первісному позові.
Українсько-німецьке сільськогосподарське підприємство з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Мульті-Аграр-Дніпро” як третя особа із самостійними вимогами на предмет спору звернулась із позовом до первісного відповідача та позивача в межах даного спору про визнання недійсним договору від 19.06.2015р., який укладений між КЕВ м. Хмельницький та ПАТ „Теофіпольський цукровий завод”.
В обґрунтування своїх вимог щодо предмета позову вказує на те, що серед загальних вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину є вимога, про те що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Як вбачається із тексту договору б/н від 19.06.2015 р. та обставин, за яких він укладався, сторони цього договору не мали на меті досягнення правових наслідків, які зазначені в ньому.
Про це свідчать наступні факти: на момент укладення оспорюваного договору діяв та виконувався договір №149 від 20.06.2014р., укладений між Відповідачем та ТОВ „Україна 2001” з ідентичними в оспорюваному договорі умовами (предмет, ціна, обов'язки сторін, тощо) за виключенням певних умов, які б свідчили про реальність намірів. Так, оспорюваний договір не містить відомостей про термін його дії та про конкретний склад сільськогосподарських послуг, які мають бути надані за ним.
Стверджує, що відповідачі усвідомлювали, що укладання оспорюваного договору не має на меті створення реальних правових наслідків під час його вчинення. Про це додатково свідчить те, що діючий на той час договір №149 від 20.06.2014 р. між відповідачем та ТОВ „Україна 2001” не було припинено. Вказує, що ні позивач, ані відповідач не мали наміру виконувати оспорюваний договір, який в силу ст. 234 ЦК України є фіктивним правочином незалежно від мети його укладання.
Посилаючись на вимоги ст.ст. 15, 16, 203 ЦК України просить суд визнати недійсним вказаний договір від 19.05.2015р. у межах даної справи.
Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача за первісним позовом (Міністерство оборони України) у поданому суду письмовому поясненні від 20.09.2017р. та представники в судовому засіданні 25.09.2017р. із позовними вимогами по первісному позову не погодилась, стверджує, що договір б/н від 19.06.2015р. є фіктивним та в силу ч.2 ст. 234 ЦК України повинен бути визнаний недійсним.
Посилається на те, що з моменту підписання сторонами договору б/н від 19.06.2015р. жодна із сторін не вчинила дій, які б свідчили про його виконання, і не могла вчинити, оскільки діючим договором по обробітку земель оборони площею 2303 га був договір № 149 від 20.06.2014р. Тобто, зазначений правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, та переслідував лише одну мету - забезпечити можливість ТОВ „Україна 2001” через підконтрольне та пов'язане з ним підприємство - ПАТ „Теофіпольський цукровий завод” у подальшому користуватись землями оборони площею 2303 га для вирощування сільгоспкультур, у випадку визнання договору №149 від 20.06.2014 недійсним в судовому порядку.
Стверджує, що про спірний договір згадали лише через 2 роки, коли за результатами проведеного відкритого конкурсу 11.11.2016 року між КЕВ м. Хмельницький та УНСПІІ ТОВ „Мульті-Аграр Дніпро” було укладено договір №243 від 11.11.2016 року, предметом якого було використання земель оборони площею 2303 га, які раніше використовувались ТОВ „Україна 2001”.
Додатково посилається на те, що про підконтрольність та пов'язаність ПАТ „Теофіпольський цукровий завод” з ТОВ „Україна 2001” свідчать дані з відкритих джерел (в додатку №3), згідно яких договір №149 від 20.06.2014р. та додаткові угоди до нього з боку ТОВ „Україна 2001” підписав генеральний директор ОСОБА_6.
При цьому він одночасно був головою наглядової ради АТ „Теофіпольський цукровий завод”, а з 30.05.2017р. є головою наглядової ради ПАТ „Теофіпольський цукровий завод”. Крім того ТОВ „Україна 2001” володіє частиною пакета акцій ПАТ „Теофіпольський цукровий завод”.
Таким чином, стверджує, що правочин б/н від 19.06.2015р. є фіктивним, а тому має бути визнаний судом недійсним відповідно до вимог ч. 2 ст. 234 ЦКУкраїни.
Представник позивача за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) в засідання суду 25.09.21017р. не прибув.
Представник відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом) в засідання суду проти первісного позову заперечив, просив задовольнити зустрічні позовні вимоги.
Представник третьої особи із самостійними вимогами в засідання суду просив задовольнити позовні вимоги та визнати недійсним договір б/н від 19.06.15, укладений між Квартирно-експлуатаційним відділом м. Хмельницький та ПАТ „Теофіпольський цукровий завод”.
Розглядом матеріалів справи встановлено таке.
Із наявного в матеріалах справи договору від 19.06.2015р. слідує, що останній було укладено між Квартирно-екслуатаційним відділом м. Хмельницький (сторона-1) та ПАТ „Теофіпольський цукровий завод” (сторона-2), згідно якого передбачено, що метою укладення даного договору є залучення додаткових джерел фінансування для підтримки на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності КЕВ м. Хмельницький, Міністерства оборони України. (п.п. 1.1 договору).
Згідно п.п. 1.2 договору передбачено: сторони дійшли згоди про те, що даний договір є змішаним у розумінні ст.ст.6. 627, 628 Цивільного Кодексу України та є таким, що спрямований на реальне настання результатів та наслідків господарської діяльності по даному договору.
В порядку та на умовах, визначних цим договором, Сторона-1 зобов'язується за умови сприяння та підтримки Сторони-2 протягом визначеного в Договорі строку надавати за плату роботи (виконати) послуги із вирощування сільськогосподарської продукції на землях Міністерства оборони України, які належать КЕВ м. Хмельницький на підставах Державного акту на право користування землею: Б №041646 від 1979р.; Б №041659 від 1979р. загальною площею 2 303 га, а Сторона-2 зобов'язується оплачувати виконані роботи згідно умов даного договору. Інформація про роботи (послуги) з вирощування сільськогосподарської продукції вказується сторонами у замовлених або окремих додатках до даного договору.
Згідно розпорядження тимчасово виконуючого обов'язки начальника головного квартирно-експлуатаційного управління Збройних Сил України (лист №303/6/27/1380 від 13.09.2016р.) начальникам КЕУ була скерована вимога у термін до 01.10.2016р. щодо припинення (розірвання) діючих договорів з вирощування сільськогосподарських культур на земельних ділянках землекористувачів Міністерства оборони України та укладання нових договорів на конкурсних засадах відповідно до рекомендаційного листа Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 14.12.2015р. - у термін до 23.09.2016р.
Розпорядження начальника Західного територіального квартирно-експлуатаційного управління №303/23/1/3938/1728 від 16.09.2016 року, КЕВ м. Хмельницький поставлена аналогічна вимога щодо припинення (розірвання) діючих договорів у термін до 22.09.2016р., а також укладення нових договорів у термін до 22.09.2016р.
02.11.2016 відповідно до протоколу №7 засідання конкурсної комісії КЕВ м. Хмельницький переможцем конкурсу по відбору учасників спільної обробки землі з вирощування сільськогосподарських культур, який відбувся 31.10.2016р., визнано Українсько-німецьке сільськогосподарське підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ „Мульті-Аграр Дніпро”.
11.11.2016р. на підставі результатів конкурсу було укладено договір №243 між КЕВ м.Хмельницький (сторона-1) та Українсько-німецьким сільськогосподарським підприємством з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю „Мульті-Аграр Дніпро” (сторона-2).
Згідно п.п. 1.1 договору №243 від 11.11.2016р. передбачено, що з метою залучення додаткових джерел фінансування для підтримання на належному рівні бойової та мобілізаційної готовності і життєдіяльності військових частин, що перебувають на квартирно-експлуатаційному забезпеченні в Квартирно-експлуатаційному відділі м. Хмельницький, наповнення спеціального фонду Міністерства оборони України, Сторони дійшли згоди про те, що цей Договір є змішаним у розумінні ст.ст. 6, 626, 627, 628 Цивільного кодексу України в порядку та на умовах, визначених цим Договором.
Сторона-1 зобов'язується за умови сприяння та підтримки Сторони-2 протягом визначеного в Договорі строку, надавати за плату послуги з вирощування сільськогосподарської продукції (визначеної згідно Переліку видів сільськогосподарської діяльності, здійснення якої дозволяється військовим частинам, установам Збройних Сил України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2000р. № 1171 (зі змінами), на земельних ділянках, що є власністю держави в особі Міністерства оборони України та належить Стороні-1 на підставі державного акту на право постійного користування землею серії Б № 041646 від 1979 року та серії Б № 041659 від 1979 року, а Сторона-2 зобов'язується вчасно оплачувати надані Послуги згідно умов цього Договору.
Вказаним договором передбачено, що загальна орієнтовна площа землі, на якій буде здійснюватися надання послуг, становить 2303 га, згідно актів обстеження земельних ділянок, які є невід'ємною частиною договору. Загальна площа підлягає уточненню після розроблення технічної документації із землеустрою. Про готовність земельних ділянок до використання за цим договором складаються акти обстеження земельних ділянок, які є невід'ємною частиною Договору та є підставою для початку відліку періоду надання послуг і здійснення розрахунків за них за цим договором.
Відповідно до п.7.2 договору передбачено, що договір набуває чинності з дня його укладення та діє до збору урожаю у 2021 р. з обов'язковим підписанням сторонами актів наданих послуг, що підтверджують виконання зобов'язань за договором.
Сторони зобов'язані щорічно після збору урожаю скласти та підписати загальний акт наданих послуг, загальний акт звірки взаєморозрахунків, якими вони підтверджують виконання сторонами зобов'язань за цим договором. Збір урожаю здійснюється сторонами щорічно, але не пізніше 31 грудня. (п.п. 7.3, 7.4 договору).
21.06.2017р. ПАТ „Теофіпольський цукровий завод” направив на адресу КЕВ м. Хмельницький заявку (лист за вих.№3383), згідно якої повідомив, що згідно укладеного договору просить виконати роботи (надати послуги) із вирощування с/г продукції урожаю 2018р. на землях Міністерства Оборони України, які перебувають в користуванні КЕВ м. Хмельницький згідно Державних актів на право користування землею: Б №041646 від 1979р.; Б №041659 від 1979р.
Натомість, листом від 29.06.2017р. за вих.№3926 КЕВ м. Хмельницький повідомило про те, що станом на 29.06.2017р. відсутні договірні зобов'язання із ПАТ „Теофіпольський цукровий завод”, тому заявка не підлягає виконанню.
Вважаючи своє право порушеним, позивач (ПАТ Теофіпольський цукровий завод”) звернувся із позовом, згідно якого просить зобов'язати Квартирно-експлуатаційний відділ м. Хмельницький виконати свої зобов'язання за договором №б/н від 19.06.2015 року та надати Публічному акціонерному товариству „Теофіпольський цукровий завод” послуги (виконати роботи) із вирощування ячменю на площі 570 га; буряка цукрового на площі 570 га; сої на площі 570 га та кукурудзи на площі 593 га на землях Міністерства Оборони України, які перебувають в користуванні КЕВ м. Хмельницький згідно Державних актів на право користування землею: Б №041646 від 1979р.; Б №041659 від 1979р.
В свою чергу КЕВ м. Хмельницький звернувся до суду із зустрічним позовом про визнання недійсним договору б/н від 19.06.2015р., посилаючись на його фіктивність згідно ст.ст. 202, 203, 215, 234 ЦК України.
Також, із самостійними вимогами на предмет спору звернулась третя особа (УНСПІІ ТОВ „Мульті-Аграр Дніпро”), посилаючись на вимоги ст.ст. 15, 16, 203 ЦК України, згідно яких просить суд визнати недійсним договір від 19.06.2015р. у межах даної справи.
Аналізуючи докази, оцінюючи їх в сукупності, судом приймається до уваги наступне.
Відповідно до ч.1 ст.19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Згідно ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Частиною 2 ст.16 ЦК України визначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Судом враховуються вимоги ст.20 Господарського кодексу України, згідно якої кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав; визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом; відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення; присудження до виконання обов'язку в натурі; відшкодування збитків; застосування штрафних санкцій; застосування оперативно-господарських санкцій; застосування адміністративно-господарських санкцій; установлення, зміни і припинення господарських правовідносин; іншими способами, передбаченими законом.
Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Спосіб захисту цивільних прав та інтересів особа обирає при зверненні з позовною заявою до суду у відповідності до вимог чинного законодавства.
Як вбачається з матеріалів справи, предметом позовних вимог за первісним позовом є зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький виконати свої зобов'язання за договором №б/н від 19.06.2015 року та надати ПАТ „Теофіпольський цукровий завод” послуги (виконати роботи) із вирощування ячменю на площі 570 га; буряка цукрового на площі 570 га; сої на площі 570 га та кукурудзи на площі 593 га на землях Міністерства Оборони України, які перебувають в користуванні КЕВ м. Хмельницький згідно Державних актів на право користування землею: Б №041646 від 1979р.; Б №041659 від 1979р.
На підтвердження чинності договору від 19.06.2015р. позивачем надано лист від 21.06.2017р. за вих.№3383, зі змісту якого слідує, що КЕВ м. Хмельницький відмовився виконувати заявку позивача на виконання робіт (надання послуг) із вирощування с/г продукції, посилаючись на відсутність між сторонами договірних відносин.
Судом в ході дослідження наданих в матеріали справи доказів встановлено, що від дати підписання договору від 19.06.2015р. і до моменту отримання КЕВ м. Хмельницький заявки (лист від 29.06.2017р. №2936), сторони не вчиняли будь-яких дій на підтвердження виконання вказаного договору (листи, заявки, додаткові угоди в матеріалах справи відсутні), тобто вказаний правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.
Приймається до уваги, що на момент укладення договору від 19.06.2015р. надання послуг (виконання робіт) з обробітку земель площею 2303 га, які належать Міністерству оборони України, здійснювався відповідно до договору №149 від 20.06.2014р. між КЕВ м.Хмельницький та ТОВ „Україна 2001” із врахуванням додаткових угод від 01.07.2014р., від 19.06.2015р., від 15.10.2015р., від 16.01.2016р., від 01.03.2016р., актів обстеження земельних ділянок від 20.06.2014р., від 26.08.2016р.
Дане підтверджується також листом КЕВ м. Хмельницького від 19.09.2016р. №3144, скерованим на адресу ТОВ „Україна-2001”, про розірвання діючого договору №149 від 20.06.2014р. та про подальше укладення таких договорів на конкурсних засадах.
Статтею 203 ЦК України передбачені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ст. 234 ЦК України передбачено, що фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним. Правові наслідки визнання фіктивного правочину недійсним встановлюються законами.
Відтак, суд вважає, що договір від 19.06.2015р. вчинено сторонами без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися ним, тому є фіктивним правочином у розумінні ст. 203, 234 ЦК України.
Із врахуванням вищенаведеного, суд вважає позовні вимоги первісного позивача про зобов'язання Квартирно-експлуатаційного відділу м. Хмельницький виконати зобов'язання за договором №б/н від 19.06.2015р. такими, що не узгоджуються із вимогами чинного законодавства.
Щодо зустрічних позовних вимог про визнання договору від 19.06.2015р. недійсним, судом до уваги приймається таке.
Визнання договору недійсним є одним із способів захисту, який застосовується судом у випадках та порядку, визначеному цивільним законодавством.
Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно ч.5 ст. 203 ЦК України встановлено, що правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” судам необхідно враховувати, що у разі, якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину (фіктивного правочину), суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.
Аналогічною є позиція, викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. №11 „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними", згідно якої фіктивний правочин (стаття 234 ЦК України) є недійсним незалежно від мети його укладення, оскільки сторони не мають на увазі настання правових наслідків, що породжуються відповідним правочином. Таким може бути визнаний будь-який правочин, в тому числі нотаріально посвідчений. Якщо сторонами не вчинено ніяких дій на виконання фіктивного правочину, господарський суд приймає рішення лише про визнання фіктивного правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі коли на виконання правочину було передано якесь майно, такий правочин не може розцінюватися як фіктивний.
Судом встановлено, договір від 19.06.2015р. не мав на меті створення правових наслідків, які обумовлювались цим договором, будь-які зобов'язання сторін по ньому не виконувались, відповідні дії не вчинялись, тому даний договір підлягає визнанню недійсним без застосування будь-яких наслідків.
Із врахуванням вищевикладеного, зустрічні позовні вимоги КЕВ м. Хмельницького до ПАТ „Теофіпольський цукровий завод” суд вважає таким, що обґрунтовані матеріалами справи, відповідають вимогам чинного законодавства, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Із аналогічних підстав підлягають задоволенню позовні вимоги третьої особи із самостійними вимогами на предмет спору - УН СПІІ ТОВ "Мульті-Аграр Дніпро" .
Відтак, позов Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро" до ПП „Теофіпольський цукровий завод” та до Квартирно-експлуатаційного відділу м.Хмельницький про визнання недійсним договору від 19.06.2015р., підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, суд прийшов до висновку, що у первісному позові про зобов'язання виконати умови договору від 19.06.2015р. суд вважає за необхідне відмовити із вищенаведених підстав.
Відтак, зустрічний позов про визнання договору б/н від 19.06.2015р. недійсним та позов третьої особи із самостійними вимогами про визнання договору б/н від 19.06.2015р. недійсним підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по оплаті судового збору покладається на сторін із врахуванням задоволених позовних вимог по зустрічному позову та позовних вимог третьої особи із самостійними вимогами.
Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
У позові приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", смт. Теофіполь, Хмельницька обл. до квартирно-експлуатаційного відділу, м. Хмельницький за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (за первісним позовом) - Міністерство оборони України, м. Київ про зобов'язання виконати умови договору - відмовити.
Позов квартирно - експлуатаційного відділу, м. Хмельницький до приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", смт. Теофіполь, Хмельницька обл. про визнання договору б/н від 19.06.2015р. недійсним задовольнити.
Визнати недійсним договір б/н від 19.06.15, укладений між Квартирно - експлуатаційним відділом м. Хмельницький та ПАТ „Теофіпольський цукровий завод".
Стягнути з приватного акціонерного товариства „Теофіпольський цукровий завод" (Хмельницька область, смт. Теофіполь, вул. Жовтнева, 10) на користь Квартирно експлуатаційного відділу м. Хмельницький (м. Хмельницький, вул. Ціолковського, 3/1, код 07928461) 1 600 грн. (одна тисяч шістсот грн. 00 коп.) судового збору.
Позов Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро", с. Кудашівка, Криничанський р-н, Дніпропетровська обл. до приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", смт. Теофіполь, Хмельницька обл. до квартирно -експлуатаційного відділу, м.Хмельницький про визнання недійсним договору від 19 червня 2015 р. б/н. задовольнити.
Визнати недійсним договір б/н від 19.06.15, укладений між Квартирно - експлуатаційним відділом м. Хмельницький та ПАТ „Теофіпольський цукровий завод".
Стягнути з приватного акціонерного товариства „Теофіпольський цукровий завод" (Хмельницька область, Теофіпольський район, смт. Теофіполь, вул. Жовтнева, 12, код 05394995) на користь Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро" (с. Кудашівка, вул. Кірова, 7, Криничанський р-н, Дніпропетровська обл. код 30421839) 800 грн. (вісімсот грн. 00 коп.) судового збору.
Стягнути з квартирно - експлуатаційного відділу, м. Хмельницький (м. Хмельницький, вул. Ціолковського, 3/1, код 07928461) на користь Українсько-німецького сільськогосподарського підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Мульті-Аграр Дніпро" (с. Кудашівка, вул. Кірова, 7, Криничанський р-н, Дніпропетровська обл. код 30421839) 800 грн. (вісімсот грн. 00 коп.) судовго збору.
Повне рішення складено 29.09.2017р.
Суддя Ю.В. Гладюк
Віддруковано 2 прим.
1- до матеріалів справи
2- ПАТ „Теофіпольський цукровий завод”, 30600, Хмельницька область, смт. Теофіполь, вул.. Жовтнева,10).