61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
19.09.2017р. Справа № 905/2841/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів: Попова О.В., Чорненької І.К., при секретарі судового засідання Грабчаку Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м. Авдіївка, Донецька область
до відповідача-1: Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Красний Лиман, Донецька область
до відповідача-2: Державне підприємство «Донецька залізниця», м. Донецьк
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля», м.Сєвєродонецьк, Луганська область
про стягнення 111 538 грн. 35 коп.
За участю представників сторін:
від позивача: представник не з'явився.
від відповідача-1: ОСОБА_1 - представник за довіреністю №Ц-3-04/294-16 від 25.10.2016р.
від відповідача-2: представник не з'явився.
від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: представник не з'явився.
Розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до ст. 811 Господарського-процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 19.09.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати (каб. 324) для прийняття рішення.
Позивач, Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод», м. Авдіївка, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ, в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» , м.Красний Лиман, Донецька область про стягнення 111 538 грн. 35 коп.
Ухвалою суду від 05.10.2016р. порушено провадження по справі №905/2841/16 та призначено до розгляду у судовому засіданні на 25.10.2016р.
Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 25.10.2016р. до 17.11.2016р.
Ухвалою від 17.11.2016р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів. Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошувалась перерва з 17.11.2016р. до 06.12.2016р.
06.12.2016р. від відповідача надійшла заява №2022/890 від 05.12.2016 року про залучення до участі у справі 905/2841/16 в якості другого відповідача - Публічне акціонерне товариство “Краснодонвугілля”.
Ухвалою від 06.12.2016р. господарським судом Донецької області було відмовлено у задоволенні клопотання відповідача №2022/890 від 05.12.2016р. про залучення до участі у справі №905/2841/16 в якості другого відповідача - Публічне акціонерне товариство «Краснодонвугілля» та відкладено розгляд справи на 17.01.2017р.
За результатами автоматичного визначення складу колегії суддів від 09.12.2016р. по справі №905/2841/16 було призначено судову колегію у складі: Головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів: Осадчої А.М., Кротінової О.В.
Ухвалою від 17.01.207р. господарським судом Донецької області було продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 14.02.2017р.
14.02.2017р. у зв'язку з закінченням повноважень судді Осадчої А.М., за результатами автоматичної зміни складу колегії суддів від 14.02.2017р. було призначено колегію складу суду у складі Головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів: Кротінової О.В., Бойко І.А. за справою 905/2841/16.
Ухвалою від 14.02.2017р. господарським судом Донецької області залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Краснодонвугілля", м.Сєвєродонецьк, Луганська область та відкладено розгляд справи на 21.03.2017р.
Ухвалою від 21.03.2017р. господарським судом Донецької області відкладено розгляд справи на 12.04.2017р.
Ухвалою від 12.04.2017р. господарським судом Донецької області продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 26.04.2017р.
Ухвалою від 26.04.2017р. господарським судом Донецької області залучено до участі у справі в якості відповідача - 2 Державне підприємство “Донецька залізниця”, м. Донецьк та відкладено розгляд справи на 31.05.2017р.
Ухвалою від 31.05.2017р. господарським судом Донецької області було продовжено строк розгляду спору на 15 днів та відкладено розгляд справи на 29.06.2017р.
29.06.2017р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Бойко І.А., за результатами автоматичної зміни складу колегії суддів від 29.06.2017р. було призначено колегію складу суду у складі Головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів: Тарапата С.С., Кротінової О.В., за справою 905/2841/16.
Ухвалою суду від 29.06.2017р. господарським судом Донецької області було відкладено розгляд справи на 20.07.2017р.
20.07.2017р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Кротінової О.В., за результатами автоматичної зміни складу колегії суддів від 20.07.2017р. було призначено колегію складу суду у складі Головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів: Тарапата С.С., Попов О.В.
Ухвалою суду від 20.07.2017р. господарським судом Донецької області було відкладено розгляд справи на 19.09.2017р.
19.09.2017р. у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Тарапати С.С., за результатами автоматичної зміни складу колегії суддів від 19.09.2017р. було призначено колегію складу суду у складі Головуючого судді Мельниченко Ю.С., суддів: Попов О.В., Чорненька І.К.
Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов договору №709-У/09-12 КУО/780/12 Ос від 28.09.2012р. з Приватним акціонерним товариством «Краснодонвугілля», 27.03.2016р. на адресу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» по залізничний накладній №53020137 було здійснено навантаження вугілля концентрату марки ЖО - 100 у вагон №52585163. Залізниця прийняла вантаж до перевезення, про що була складена квитанція про прийняття вантажу №53020137 з відміткою залізниці, але вказаний вагон на станцію призначення так і не надійшов. Оскільки всі строки доставки минули, 25.07.2016р. позивач звернувся з листом до начальника станції призначення з проханням розшукати вагон і направити на адресу ПрАТ «АКХЗ». 27.07.2016р. працівниками станції Авдіївка Донецької залізниця на станцію Краснодон дано оперативне донесення з проханням прискорити пересування спірного вагону. В.о. начальника станції Авдіївка листом повідомив, що вагон №52585163 по відправці №53020137 Краснодон-Авдіївка з 27.03.2016р. по теперішній час знаходиться на станції Краснодон та переведений на неробочий парк.15.08.2016р. вантажовідправник повідомив, що 04.04.2016р. при пожежі на станції Краснодон спірний вагон був пошкоджений та вугільна маса перевантажена у вагон №67397414, але і цей вагон до теперішнього часу на станцію призначення так і не надійшов. З огляду на вищевикладене, діями відповідача, який допустив незбереження прийнятого до перевезення вантажу, позивачу заподіяні збитки у вигляді вартості втраченого майна, а саме відсутнього вугільного концентрату у сумі 111 538 грн. 35 коп.
Нормативно позивні вимоги обґрунтовані ч.2 ст. 308 Господарського кодексу України, ст. ст. 12, 25 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст. 110, 114, 117, 127, 129, 134 Статуту залізниць України.
Представник позивача у судових засіданнях 25.10.2016р., 17.11.2016р., 06.12.2016р., 17.01.2017р., 14.02.2017р., 21.03.2017р. та 29.06.2017р. підтримав позовні вимоги у повному обсязі, в обґрунтування своїх вимог посилався на відомості, що викладені у позовній заяві та докази, що додані в якості додатків до позовної заяви.
Представник відповідача-1 у свою чергу в судових засіданнях 25.10.2016р., 17.11.2016р., 06.12.2016р., 17.01.2017р., 14.02.2017р., 21.03.2017р., 12.04.2017р. 31.05.2017р., 29.06.2017р., 20.07.2017р. та 19.09.2017р. заперечував проти задоволення позову. 25.10.2016р. через канцелярію господарського суду Донецької області надав заперечення вих.№2022/417 від 25.10.2016р. на позовну заяву, за змістом якого Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» категорично заперечує проти задоволення позовних вимог. 14.02.2017р. від відповідача до суду надійшли письмові пояснення №2022/50 від 13.02.2017р., у яких останній зазначив, що згідно з накладною №53020137 від 27.03.2016р. ст. Краснодон Донецької залізниці від ПАТ «Краснодонвугілля» було прийнято до перевезення вагон №52585163, призначення - ст. Авдіївка; 04.04.2016р. на ст. Краснодон була пожежа, наслідком якої стало пошкодження вагону №52585163, за наслідком пошкодження вагону складено акт загальної форми №11 від 04.04.2016р.; 08.04.2016р. ст. Краснодон на адресу ст. Авдіївка була направлена телеграма №8, що відправку вагона №52585163 за накладною №53020137 вважати недійсною; у зв'язку з пошкодженням вагона №52585163 вантаж було перевантажено в вагон №67397414 та вантажовідправнику було запропоновано оформити нові перевізні документи, зазначений вагон з вантажем знаходиться на станції Краснодон. З огляду на наведене, з посиланням на приписи ст.111 Статуту залізниць України відповідач просив відмовити у задоволенні позову. 21.03.2017р. від відповідача надійшли додаткові пояснення у яких ПАТ «Українська залізниця» просила залучити в якості другого відповідача ДП «Донецька залізниця», оскільки саме Державне підприємство на той час виступало фактичним перевізник у спірних правовідносинах.
Відповідач-2 у свою чергу про судові засідання 31.05.2017р., 29.06.2017р., 20.07.2017р. та 19.09.2017р. був повідомлений належним чином, про що свідчать розміщені 03.05.2017р., 06.06.2017р., 03.07.2017р., 25.07.2017р. на сторінці господарського суду Донецької області (у розділі “Повідомлення для учасників судового процесу, які знаходяться в зоні проведення антитерористичної операції”) офіційного веб-порталу “Судова влада в Україні” в мережі Інтернет (www.court.gov.ua/sudy/) повідомлення про розгляд справи, однак у засідання суду представника не направив, відзив на позов не надав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача про судові засідання 21.03.2017р., 12.04.2017р., 26.04.2017р., 31.05.2017р., 29.06.2017р., 20.07.2017р. та 19.09.2017р. була повідомлена належним чином, про що свідчить штамп поштового відправлення на відповідних ухвалах та повідомлення про вручення рекомендованого листу з відміткою про його отримання 27.02.2017р., 30.03.2017р., 08.05.2017р., 14.06.2017р., 06.07.2017р., 04.08.2017р., повідомлення про вручення рекомендованого листу за вх.№ 02-26/10379 від 24.04.2017р., однак у засідання суду представника не направила, вимоги ухвали не виконала, про причини неявки суд не повідомила.
З огляду на достатність наявних в матеріалах справи документів для правильного вирішення спору, враховуючи, що неявка в судове засідання належним чином повідомленого відповідача - 2 та ненадання ним відзиву на позовну заяву не впливає на правову оцінку спірних правовідносин та не перешкоджає вирішенню справи, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд -
28.09.2012р. між Публічним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» (постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (покупець) (організаційно-правові форми яких змінено на приватні акціонерні товариства) було укладено договір №709-У/09-12КУО/780/12Ос, згідно з п.1.1 якого постачальник зобов'язався передати у власність, а покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію (далі - вугілля) по марочному складу, цінам та у кількості, зазначеним в специфікаціях, оформлених у вигляді додатків, що є невід'ємною частиною договору.
На виконання вказаного правочину 27.03.2016р. зі станції Краснодон Донецької залізниці Приватним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» (відправник) на станцію Авдіївка Донецької залізниці на адресу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» (одержувач) був направлений вугільний концентрат у вагоні №52585163, який був прийнятий залізницею по залізничній накладній №53020137.
При цьому, такі дії сторін ґрунтувались на умовах укладеного між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» та Публічним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» договором №ДФ/30077 від 19.01.2016р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги. За цим правочином виконавець (відповідач) надає вантажовласнику (третя особа) послуги на станціях Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (п.7.1).
За приписами ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно із ч.2 ст.908 Цивільного кодексу України та ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ч.3 ст.909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
За приписами ст.6 глави 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення.
Згідно із п.1.1 розділу 4 Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, а також ст.23 Статуту залізниць України передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
За приписами п.2.1 договору №709-У/09-12КУО/780/12Ос від 28.09.2012р. вугілля, зазначене у специфікаціях до договору, постачається на умовах «FCA-станція відправлення» згідно Міжнародних правил інтерпретації комерційних термінів Інкотермс в редакції 2000 року.
За змістом п.2.2 укладеного сторонами правочину, датою поставки та переходу ризиків втрати/пошкодження вугілля (його частини) від Постачальника до покупця та датою переходу права власності вважається дата, зазначена в графі 56 залізничної накладної, що свідчить про приймання вантажу до перевезення.
Як свідчать матеріали справи, календарний штамп станції відправлення вугілля за залізною накладною №53020137 - 27.03.2016р (графа 56 залізничної накладної).
Відтак, право власності на вугільний концентрат, відвантажений у вагоні №52585168, відбувся в момент передачі залізниці спірного вантажу, внаслідок чого його власником є Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод».
За приписами п.1.1.1 п.1.1 ст.1 «Терміни доставки вантажів» Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, у разі перевезення вантажів вантажною швидкістю вагонними відправками, залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням у термін, що становить 1 добу на кожні повні та неповні 200 км.
Терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з п.2.4 ст.2 вказаних Правил збільшуються на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням та прибуттям вантажу.
За змістом п.30 спірної накладної відстань перевезення становить 213 км.
Згідно з п.1.1.1 п.1.1 ст.1, п.2.4 ст.2 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, термін доставки складає 3 доби:
- 1 доба - 200 км,
- 1 доба - 13 км,
- 1 доба - збільшення на операції, пов'язані з відправленням та прибуттям вантажу.
Виходячи з того, що спірний вантаж було здано до перевезення 27.03.2016р., вагон №52585163 мав прибути за призначенням 30.03.2016р.
За приписами п.2.10 Правил обчислення термінів доставки вантажів, затверджених наказом №644 від 21.11.2000р. Міністерства транспорту України, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Проте, як вказує позивач, до теперішнього часу вантаж - вугільний концентрат у вагоні №52585163 на станцію призначення Авдіївка Донецької залізниці одержувачу Приватному акціонерному товариству «Авдіївський коксохімічний завод» залізницею не доставлений.
З огляду на те, що залізничний вагон №52585163, з вугільним концентратом, відправлений за залізничною накладною №53020137 до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» не надійшов, за твердженням позивача, стягненню з залізниці підлягають збитки за втрачений вантаж у розмірі 111 538 грн. 35 коп.
За змістом ч.5 ст.307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно - правовими актами.
Відповідно до ч.1 ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення перевізник зобов'язаний доставити довірений йому відправником вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язаний сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт» та ст.110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці забезпечують збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях. Стаття 110 Статуту залізниць України також передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з ч.1 ст.23 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин. Аналогічні за змістом приписи містяться у ст.113 Статуту залізниць України, ч.2 ст.924 Цивільного кодексу України.
Статтею 920 Цивільного кодексу України встановлено, що у випадку порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Статтею 314 Господарського кодексу України, норми якої кореспондуються зі ст.110 Статуту залізниць України, встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини.
Крім того, суд зазначає, що згідно п.3.5. Роз'яснення Президії Вищого господарського суду України від 29.09.2008р. №04-5/225, підставою для покладення на залізницю відповідальності за втрату вантажу за позовом вантажоодержувача (вантажовідправника) є квитанція про приймання вантажу до перевезення, яка свідчить про те, що вантаж був прийнятий залізницею до перевезення. Якщо вантажоодержувач не має можливості пред'явити таку квитанцію, він повинен додати до претензії та позовної заяви документ про сплату вартості вантажу і довідку станції відправлення про прийняття його до перевезення з відміткою станції призначення про неприбуття вантажу. У разі ухилення залізниці від видачі зазначеної довідки або від вчинення відмітки про неприбуття вантажу доказами у вирішенні спору щодо відповідальності залізниці за втрату вантажу можуть бути, зокрема, документи, які підтверджують надіслання залізниці запиту про необхідність видачі довідки або оскарження до Дирекції залізничних перевезень відмови станції призначення від вчинення відмітки про неприбуття вантажу. Ці докази додаються до претензії або позовної заяви.
Матеріали справи містять накладну №53020137 від 27.03.2016р. на вагон №52585163 з відміткою станції призначення наступного змісту: «Станом на 13.09.2016р. даний вагон на ст. Авдіївка не прибув». Крім того, в матеріалах справи містяться листи (вих.№071/05/1322-6477 від 31.10.2016р. та №07-1/05/1300 від 27.10.2016р.) позивача, в яких останній просить відповідача-1 надати довідку про втрату вантажу у процесі перевезення. Зазначені листи були отримані 02.11.2016р. та 27.10.2016р., що підтверджується відповідними відмітками на них.
За змістом листа № 412/10 від 16.11.2016р. Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» вагон №52585163 був прийнятий до перевезення 27.03.2016р. зі станції Краснодон Донецької залізниці, вантаж концентрат вугільний, вантажовідправник - ПАТ «Краснодонвугілля», станція призначення - Авдіївка, вантажоодержувач - ПрАТ «АКХЗ». У зв'язку з несанкціонованим втручанням в роботу залізничного транспорту, 04.04.2016р. вагон №52585163 був пошкоджений внаслідок пожежі. Для відправки вагону на станцію призначення, вантаж був перевантажений у вагон №67397414. На цей час вагони простоюють на коліях станції Краснодон. Для оформлення перевезення начальник станції Краснодон звертався до підприємства ПАТ «Краснодонвугілля» з проханням надати до товарної контори перевізні документи, у відповідь від директора по транспорту та збуту ПАТ «Краснодонвугілля» ОСОБА_2 була отримана інформація, що за реалізацію даного вантажу підприємство отримало оплату, та якість концентра вугільного після пожежі не відповідає стандартам, а тому перевізні документи на станцію не надаються, так як пошкоджений вантаж не буде прийнятий одержувачем ПрАТ «АКХЗ».
Ухвалами суду від 21.03.2017р., 12.04.2017р., 31.05.2017р., 29.06.2017 та 20.07.2017р. відповідача-1,2 було зобов'язано надати, в тому числі, письмові пояснення щодо обставин пожежі, внаслідок якої відбулось пошкодження вагонів; документи на підтвердження розслідування обставин пожежі, яка відбулась 04.04.2016р.
У додаткових поясненнях за вих. №2022/383 від 10.04.2017р. відповідач-1 зазначав, що вантаж 27.03.2017р. було прийнято до перевезення станцією Краснодон ДП «Донецька залізниця» за накладною №53020137. Станція Краснодон ДП «Донецька залізниця» розташована на непідконтрольній території, де органи влади не здійснюють свої повноваження. Так як всі обставини мали місце на станції Краснодон ДП «Донецька залізниця», відповідач-1 в прохальній частині просив залучити до участі в розгляді справи в якості другого відповідача - ДП «Донецька залізниця».
За змістом акту загальної форми №11(а) від 04.04.2016р. цього дня на станції Краснодон з причини, яка не залежить від працівників станції та вантажовідправника Приватного акціонерного товариства «Краснодонвугілля» були пошкоджені навантажені цистерни №57920969, №50346410 з дизельним паливом, внаслідок чого були пошкоджені вагони, завантажені вантажовідправником Приватним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» призначенням станція Авдіївка вагон №52585163 відправлена за накладною №53020137. Крім того, у телеграмі №8 від 08.04.2016р. зазначено, що по станції Краснодон 27.03.2016р. оформлено документ №53020137 на вагон №52585163 призначення - станція Авдіївка. Данні відправки на дані вагоні вважати недійсними.
Ухвалою суду від 21.03.2017р., 12.04.2017р., 31.05.2017р., 29.06.2017 та 20.07.2017р. відповідачів було зобов'язано надати письмові пояснення щодо нормативного обґрунтування оформлення спірного перевезення як такого, що є недійсним.
Станом на 19.09.2017р. відповідачами зазначені вимоги ухвали суду не виконані, письмові пояснення щодо нормативного обґрунтування оформлення спірного перевезення як такого, що є недійсним, до суду не надано.
За приписами ст.117 Статуту залізниць України відправник або одержувач має право вважати вантаж втраченим і вимагати відшкодування за втрату, якщо вантаж не було видано одержувачу на його вимогу протягом 30 діб з моменту закінчення терміну доставки, а у разі перевезення вантажу у прямому змішаному сполученні - після закінчення двох місяців з дня приймання вантажу до перевезення. Якщо вантаж прибув з перевищенням зазначених термінів, одержувач зобов'язаний прийняти його і повернути суму, отриману від залізниці за втрату вантажу. У разі, коли вантаж прибув у частково пошкодженому стані, зазначена сума зменшується з урахуванням збитку, визначеного порядком, зазначеним у статті 114 цього Статуту.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вугільний концентрат, відправлений у вагоні №52585163, який був прийнятий залізницею до перевезення за залізничною накладною №53020137, вважається втраченим з 30.04.2016р.
Згідно зі ст.ст.114, 115 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу, у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення. Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу.
За змістом виписки Публічного акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» за 05.05.2016р., Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» розрахувалось з Приватним акціонерним товариством «Краснодонвугілля» за спірний вугільний концентрат.
В матеріалах справи міститься рахунок-фактура №00000741 від 27.03.2016р. виставлений ПАТ «Краснодонвугілля» на суму 1234486,50 грн., в т.ч. ПДВ.
Відповідно до зазначеної виписки за фактично втрачений вугільний концентрат позивачем було сплачено на користь третьої особи 1234486,50 грн., в т.ч. ПДВ.
Згідно розрахунку, що міститься в матеріалах справи, вартість втраченого вантажу розрахована позивачем з урахуванням норми природної втрати маси вантажу з застосуванням 1 % маси, зазначеної в перевізному документі, та заявлена у розмірі 111 538 грн. 35 коп., в т.ч. ПДВ.
Перевіривши розрахунок позовних вимог, господарським судом Донецької області встановлено, що він є арифметично вірним.
З огляду на викладене та приймаючи до уваги, що залізницею не доведено факту незбереження вантажу через незалежні від залізниці причин, виходячи з того, що вантаж, який не був доставлений, в силу норм ст.117 Статуту залізниць України, вважається втраченим, своїх зобов'язань за договором перевезення залізниця не виконала належним чином, оскільки не забезпечила збереження довіреного їй вантажу. Факт втрати вантажу підтверджений матеріалами справи, у зв'язку з чим суд вважає, вимоги позивача обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню в частині стягнення 111 538 грн. 35 коп.
Посилання відповідача-1 на приписи ст.111 Статуту залізниць України, згідно з якою залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало, не приймаються судом до уваги, з огляду на наступне.
Як зазначалось, станція Краснодон знаходиться на неконтрольованій території, а втрата вантажу була пов'язана з виникненням пожежі на станції через пошкодження цистерн №57920969, №50346410 з дизельним паливом.
Разом з цим, залізницею в порядку норм ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не доведено, що виникнення пожежі було обумовлено обставинами, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало. Всі наявні у матеріалах справи документи зводяться до констатації факту пожежі 04.04.2016р., внаслідок чого посилання відповідача-1 в цій частині є недоведеними належними та допустимими доказами.
Відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» постановою Кабінету Міністрів України від 25 червня 2015 року № 200 прийняте рішення про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», 100 відсотків акцій якого закріплюється в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код згідно з ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1.
На підставі Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 року № 735 «Питання публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» затверджено Статут публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», згідно якого дане товариство є юридичною особою і правонаступником усіх прав і обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Державну реєстрацію юридичної особи - ПАТ «Українська залізниця» проведено 21.10.2015р., ідентифікаційний код юридичної особи 40075815.
Відповідно до ч.1. ст. 131 Статуту Залізниць України, претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.
Відповідно до п.1 «Правил заявлення та розгляду претензій», затверджених Міністерством транспорту України 28.05.2002 № 334, претензії, що виникають з перевезення вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу, пред'являються у порядку, передбаченому статтями 130-134 Статуту залізниць України. Претензії про відшкодування збитків за втрату, недостачу, псування та пошкодження вантажу, про сплату штрафів за прострочення доставки вантажу, порожніх власних та орендованих вагонів заявляються залізниці призначення вантажу.
Як свідчать матеріали справи, перевезення за залізничною накладною №53020137 від 27.03.2016 року здійснене на підставі договору №ДФ/10046 від 28.12.2015 року про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізничним транспортом послуги, який підписано та скріплено печатками з обох сторін, зі строком дії, у відповідності до п.7.4 до 31.12.2016 року.
Вказаний договір укладено між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця», в особі регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (Виконавець) та Публічним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» (Вантажовласник).
Пунктом 1.1 договору №ДФ/10046 від 28.12.2015 року встановлено його предмет, яким є надання Виконавцем Вантажовласнику послуг пов'язаних з перевезенням вантажів та проведення розрахунків за ці послуги.
За визначенням п. 7.1 договору, Виконавець надає Вантажовласнику послуги на станціях Регіональної філії «Донецька залізниця» Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця».
Отже, спірне перевезення вантажу відбулось на станціях Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», яке і є фактичним перевізником у спірних правовідносинах.
Крім того, в матеріалах справи також міститься договір №ДФ/30077 від 19.01.2016р. про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізним транспортом послуги, який укладений між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі Регіональної фірми «Донецька залізниця» та Публічним акціонерним товариством «Краснодонвугілля».
Суд вважає доведеним факт порушення ПАТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Донецька залізниця» своїх зобов'язань з перевезення вантажу залізничним транспортом, унаслідок чого ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» спричинені матеріальні збитки за втрачений вантаж в сумі 111 538 грн. 35 коп., які підлягають відшкодуванню в судовому порядку відповідачем-1 на користь позивача.
Враховуючи наведені норми законодавства та викладені обставини справи, суд дійшов висновку, що за допомогою належних та допустимих, у розумінні статей 32-38 Господарського процесуального кодексу України, доказів не доведено факту, що свідчить про втрату вантажу Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» за винних дій відповідача-2, який не здійснював перевезення.
У відповідності до положень статті 49 ГПК України понесені позивачем при зверненні до суду витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню на користь позивача з відповідача-1.
Зважаючи на викладені обставини, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись ст.ст. 6, 23, 110, 111, 113, 114, 115, 117, 130-134 Статуту залізниць України, ст. 12, 23 Закону України «Про залізничний транспорт», ст.ст. 908, 909, 920, ч.2 ст. 924 Цивільного кодексу України, ч.1,5 ст. 307, 314 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 4, 42-47, 32-36, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод», м.Авдіївка про стягнення збитків за втрачений вантаж у розмірі 111 538 грн. 35 коп. задовольнити частково.
Стягнути з відповідача-1, Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул. Тверська, 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі регіональної філії "Донецька залізниця" (84400, Донецька область, м. Лиман, вул. Привокзальна, 22, ідентифікаційний код 40150216) на користь Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” (86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, будинок 1, ідентифікаційний код 00191075) збитки за втрачений вантаж у розмірі 111 538 грн. 35 коп., витрати по оплаті судового збору в сумі 1 673 грн. 08 коп.
У задоволенні позовних вимог щодо стягнення збитків в сумі 111 538 грн. 35 коп. з відповідача - 2 - Державного підприємства «Донецька залізниця» м.Донецьк - відмовити.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
Апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів. У разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання повного тексту рішення.
У судовому засіданні 19.09.2017р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 25.09.2017р.
Головуючий суддя Ю.С. Мельниченко
Суддя О.В. Попов
Суддя І.К. Чорненька