79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
26.09.2017р. Справа № 914/1564/17
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., при секретарі судового засідання Дубенюк Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом: Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м. Львів
до відповідача: Приватного підприємця ОСОБА_1, м. Львів
про стягнення заборгованості за договором №3661 Л від 11.11.2002 року
За участю представників сторін:
від позивача: Коцелко Ю.В. - представник;
від відповідача: не з'явився.
Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, за клопотанням присутнього представника позивача в судовому засіданні не проводилася технічна фіксація судового процесу.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області поступив позов Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення основного боргу в розмірі 16617грн. 67коп., інфляційних втрат в розмірі 520грн. 22коп. та 3% річних у розмірі 198грн. 98коп.
Ухвалою суду від 27.07.2017р. порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 19.09.2017р. З метою повного і всестороннього з'ясування всіх обставин спору, для забезпечення принципу змагальності, враховуючи неявку в судове засідання представників позивача та відповідача, та неповним виконанням сторонами судового процесу вимог попередньої ухвали суду, ухвалою суду від 19.09.2017р. розгляд справи відкладався на 26.09.2017р.
В судове засідання 26.09.2017р. представник позивача явку забезпечив, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та просить суд позов задоволити. Через канцелярію суду за вх.32718/17 від 26.09.2017р. представником позивача подано клопотання про долучення до матеріалів справи документів згідно додатків.
В судові засідання 19.09.2017р. та 26.09.2017р. відповідач явки повноважного представника не забезпечив, будь-яких пояснень на вимогу суду по суті заявлених позовних вимог не надав, позовні вимоги не оспорив, вимоги ухвал суду не виконав. Причини неявки суду не повідомив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, що підтверджується реєстрами вихідної кореспонденції про надіслання рекомендованої кореспонденції з повідомленням про вручення, внесенням ухвал до Єдиного державного реєстру судових рішень та поштовим конвертом із повідомленням про вручення, який надіслано відповідачу за адресою: 79044, АДРЕСА_1 та який повернутий на адресу суду із довідкою пошти «за закінченням встановленого строку зберігання». Жодних заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача, станом на 26.09.2017р. не поступало.
Згідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням юридичної особи відповідача - Приватного підприємця ОСОБА_1 є: 79044, АДРЕСА_1.
Відповідно до п.3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011р. №18 (із внесеними змінами і доповненнями) в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Враховуючи те, що ухвали суду від 27.07.2017р. та від 19.09.2017р. відповідачу надіслано за адресою вказаною у позовній заяві та зазначеній у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відтак відповідача належним чином повідомлено про час і місце розгляду справи судом.
За умовами ст.33 ГПК України на сторони покладається обов'язок доводити їх вимоги чи заперечення. Згідно вимог ст.ст.4-2, 4-3 ГПК України, сторони мають рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів, заявленні клопотань та здійсненні інших процесуальних прав. Відповідно до ст.75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. З врахуванням належного повідомлення про час та місце проведення судового розгляду усіх учасників судового процесу, судом забезпечено рівні процесуальні можливості у захисті їхніх процесуальних прав і законних інтересів, у наданні доказів та здійсненні інших процесуальних прав, з врахуванням наведеного, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для встановлення обставин та вирішення спору по суті, згідно ст.75 ГПК України.
Дослідивши подані суду документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд Львівської області,
11.11.2002р. між Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (енергопостачальна організація) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (споживач) укладено договір №3661/Л про постачання теплової енергії в гарячій воді.
Згідно із п.п.10.1, 10.4 договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2003р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін. Доказів письмового заявлення про припинення договору суду не представлено.
Відповідно до розділу 1 договору енергопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язується отримувати та оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором. Теплова енергія постачається споживачу в обсягах, згідно з додатком 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року згідно графіка, затвердженого органами місцевої влади (п.2.1. договору).
Згідно із п.6.3. договору споживач до 15-го числа місяця, наступного за звітним періодом, сплачує енергопостачальній організації вартість фактично спожитої теплової енергії.
На виконання договірних зобов'язань позивачем з жовтня 2016 року по червень 2017 року надано послуги з постачання теплової енергії в гарячій воді, що підтверджується актом включення системи теплоспоживання, проведеними розрахунками та виставленими рахунками на оплату наданих послуг (копії долучені до матеріалів справи) на загальну суму 26946грн. 71коп.
Відповідач свої зобов'язання щодо оплати на виконання умов укладеного договору здійснив частково, що підтверджується банківськими виписками, зокрема 06.12.2016р. на суму 1263,97грн. із призначенням платежу за спожиту теплову енергію та пеню за жовтень 2016р. (згідно виставленого рахунку нараховано за жовтень за теплову енергію 1216,27грн., а також пеню 47,7грн.), 22.02.2017р. на суму 5000,00грн. із призначенням платежу за спожиту теплову енергію згідно рахунку 3661л від 11.11.2002р., 21.06.2017р. на суму 5000,00грн. із призначенням платежу за теплову енергію згідно договору 3661/л та 22.06.2017р. на суму 2000,00грн. із призначенням платежу за теплову енергію згідно договору 3661л., тобто оплат за договором№3661/Л від 11.11.2002р. на загальну суму (13263,97грн. - 47,7грн.) 13216грн. 27коп.
В процесі розгляду даного позову судом встановлено, що 20.07.2017р., тобто до подання позовної заяви, відповідач здійснив часткову оплату боргу на суму 1608грн. 19коп. (26.07.2017р. згідно відмітки канцелярії позовна заява подана до суду), що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків за теплову енергію від 05.09.2017р. зі сторони позивача. Відтак, позовні вимоги щодо стягнення 1608грн. 19коп. основного боргу заявлені безпідставно.
Таким чином, всього відповідачем здійснено оплат за теплову енергію за договором№3661/Л від 11.11.2002р. на загальну суму 14824,46грн.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема виставлених позивачем рахунків за теплову енергію, позивачем включено у виставлені рахунки пеню за прострочення оплати платежів. Окрім цього, позивач заявляє, що оплачені відповідачем кошти частково було зараховано в оплату пені, яка зазначена у рахунках на оплату.
Як вбачається із банківських виписок призначенням платежу, окрім оплати за жовтень, визначено оплата за теплову енергію. Відтак, із наведеного вбачається, що відповідачем оплати проведені саме за теплову енергію. Таким чином позивач не вправі зараховувати проведені відповідачем оплати (крім оплати за жовтень) за надані послуги односторонньо змінюючи призначення платежу споживача в рахунок погашення пені.
Відтак, враховуючи проведені відповідачем проплати із врахуванням призначення платежу, у відповідача перед позивачем за період з жовтня 2016р. по червень 2017р. виникла заборгованість за надані послуги з теплової енергії у сумі 12122грн. 25коп.
Окрім цього, у процесі розгляду даного спору з дати подачі позову відповідачем було здійснено часткову оплату за теплову енергію 26.09.2017р. в розмірі 12000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 26.09.2017р., тому позовні вимоги в частині 12000грн. основного боргу підлягають припиненню у зв'язку з оплатою. Відтак, на день прийняття рішення заборгованість відповідача перед позивачем становить 122грн. 25коп. Доказів в підтвердження оплати даної суми боргу суду не представлено.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
За умовами ст.525 ЦК України та ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору тощо. Згідно ст.599 ЦК України, ст.202 ГК України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Станом на день прийняття рішення доказів у спростування вищевикладеного не представлено, доказів оплати заборгованості в сумі 122,25грн. суду не надано.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст.610 ЦК України).
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частина 2 ст.218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язання контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивач, на підставі ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати у розмірі 520грн. 22коп. за період з 01.12.2016р. по 31.05.2017р. та 3% річних в розмірі 198грн. 98коп. за період з 16.11.2016р. по 15.06.2017р. (розрахунки долучені до матеріалів справи).
У пункті 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" роз'яснено, що з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.
Перевіривши проведені позивачем нарахування з огляду на вищевикладене, позивач безпідставно провів нарахування без врахування усіх проплат проведених відповідачем, тому в перерахунку у межах періоду, визначеного позивачем, 3% річних із суми грошового зобов'язання з врахуванням здійснених відповідачем проплат, задоволенню підлягають 178грн. 84коп. - 3% річних.
Станом на день прийняття рішення доказів оплати інфляційних нарахувань та 3% річних суду не представлено.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст.33 ГПК України). Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З огляду на вищевикладене, дослідивши подані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги до відповідача в частині стягнення основного боргу у розмірі 122грн. 25коп., інфляційних нарахувань в розмірі 520грн. 22коп. та 3% річних у розмірі 178грн. 84коп. є обґрунтованими, не спростованими та такими що підлягають задоволенню. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу в сумі 12000грн. 00коп. належить провадження у справі припинити в зв'язку із оплатою. В решті позовних вимог в частині стягнення основного боргу та 3% річних належить відмовити у зв'язку із безпідставністю заявлення та необґрунтованістю даних вимог.
Судові витрати необхідно віднести на відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог, відповідно до ст.49 ГПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4-3, 12, 33, 34, 43, 44, 49,75, п.1-1 ч.1 ст. 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задоволити частково.
Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м.Львів, вул.Д.Апостола, 1, код ЄДРПОУ 05506460) 122грн. 25коп. - основного боргу, 520грн. 22коп. - інфляційних втрат, 178грн. 84коп. - 3% річних та 1183грн. 26коп. судового збору.
Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.
В частині стягнення з відповідача основного боргу у сумі 12000грн. 00коп. провадження припинити.
В решті позовних вимог відмовити.
Повне рішення складено 28.09.2017р.
Суддя Іванчук С.В.