79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
18.09.2017р. Справа № 914/508/17
Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:
За позовом: Приватного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів
до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, м. Жидачів Львівської області
про: стягнення заборгованості. Ціна позову 459838,67 грн.
Головуючий суддя Кітаєва С.Б.
Суддя Ділай У.І.
Суддя Гоменюк З.П.
Представники сторін
Від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність в матеріалах справи)
Від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність в матеріалах справи)
Права та обов'язки згідно ст. ст. 20, 22 ГПК України суд роз'яснив представникам сторін. Заяви про відвід судді не надходили. Клопотань про технічну фіксацію від сторін не надходило.
Суть спору: На розгляд господарського суду Львівської області подано позов Публічного акціонерного товариства “Львівобленерго”, м. Львів до відповідача: Публічного акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат”, м. Жидачів Львівської області про: стягнення 459838,67 грн.заборгованості.
Ухвалою суду від 16.03.2017р. за даним позовом порушено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 29.03.2017р. Вимоги до сторін по підготовці справи до розгляду в судовому засіданні висвітлені в ухвалі.
Ухвалою суду від 29.03.2017р. відкладено розгляд справи на 26.04.2017р.
Ухвалою суду від 26.04.2017р. продовжено строк розгляду справи та відкладено розгляд справи на 24.05.2017р.
Ухвалою суду від 30.05.2017р. призначено колегіальний розгляд справи №914/508/17 у складі трьох суддів.
Внаслідок автоматизованого розподілу, проведеного у відповідності до ст.2-1 ГПК України, згідно Протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів, у склад колегії увійшли головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Мазовіта А.Б. та Мороз Н.В.
Ухвалою суду від 01.06.2017р. прийнято справу №914/508/17 до розгляду колегіально у складі суддів: головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Мазовіта А.Б. та Мороз Н.В. та призначено справу до розгляду на 26.06.2017 р
В судовому засіданні 26.06.2017р. оголошено перерву до 10.07.2017р.
У зв'язку з перебуванням у відпустці членів колегії, суддів Мазовіти А.Б. та Мороз Н.В., протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Ділай У.І. і ОСОБА_3
Ухвалою суду від 27.06.2017р. відкладено розгляд справи на 10.07.2017р.
Ухвалами суду від 10.07.2017р. прийнято справу до розгляду в новому складі суду: головуючий суддя Кітаєва С.Б., суддя Ділай У.І. і суддя Березяк Н.Є. та відкладено розгляд справи на 26.07.2017 р.; відхилено заяву про відвід судді Ділай У.І.
В судовому засіданні 26.07.2017 року колегіальним складом суддів: головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Ділай У.І. та Березяк Н.Є. оголошено перерву до 07.08.2017 року.
У зв'язку з перебуванням у відпустці члена колегії, судді Березяк Н.Є., Протоколом автоматичної зміни складу колегії суддів визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя Кітаєва С.Б., судді Ділай У.І. і ОСОБА_4
Ухвалою суду від 07.08.2017р. відмовлено в задоволенні клопотання відповідача від 20.03.2017р. (вх..№11121/17 від 22.03.2017р.) про передачу справи №914/508/17 до матеріалів справи №914/4160/14 про банкрутство ПАТ “Жидачівський ЦПК”; відмовлено в задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства “Ізмаїльський целюлозно-картонний комбінат” від 10.07.2017р. (вх.№2987/17 від 10.07.2017р.) про залучення його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача та відкладено розгляд справи на 18.09.2017 р.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, пояснив, що між сторонами було укладено договір про постачання електричної енергії, на виконання якого позивач здійснював постачання електроенергії відповідачеві, проте відповідач в порушення умов договору не здійснював вчасної оплати за поставлену йому активну електричну енергію та перетікання реактивної електричної енергії. У зв'язку з порушенням строків оплати, позивач просить суд стягнути з відповідача 237704,11 грн. пені, 53983,04 грн. 3% річних та 168151,52 грн. інфляційних нарахувань.
Представник відповідача в судових засіданнях проти позову заперечив, з підстав наведених у запереченні на позову заяву від 29.03.2017р. (вх..№12143/17) та просить суд застосувати позовну давність до вимоги про нарахування пені.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.
10.05.2007 р. між ВАТ «Львівобленерго» та ВАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» укладено договір про постачання електричної енергії № 90059 (в подальшому Договір).
Сторони Договору відповідно до вимог Закону України «Про акціонерні товариства» змінили назву, відповідно ПАТ «Львівобленерго» та ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат».
В ході розгляду справи позивачем повідомлено суд, що відповідно до ЗУ «Про акціонерні товариства» Публічне акціонерне товариство «Львівобленерго» змінило найменування на Приватне акціонерне товариство «Львівобленерго».
Договір набрав чинності з дня його підписання і укладався на строк до 31.12.2007 р. Договір вважався щоразу продовженим на наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов (п.9.4. договору).
Відповідно до п.2.1. договору, під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ).
П.2.2.2 Договору вказує, що Постачальник зобов'язуєтеся постачати Споживачу електроенергію, як різновид товару, в обсягах та відповідно до умов цього Договору та додатків до нього. Відповідно до п.2.3.3 Договору споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 «Порядок розрахунків» та №9 «Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії».
За умовами п.2.3.3. та п.2.3.4. споживач зобов'язався оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатків №2 “Порядок розрахунків” та №9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”, а також здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком №7а (7б) “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.
Згідно з п.7.1. договору, облік електроенергії, спожитої споживачем та (або) субспоживачами, приєднаними до електричних мереж споживача, здійснюється згідно з вимогами ПУЕ та ПКЕЕ.
Відповідно до п.7.5. договору, на підставі показів засобів обліку електричної енергії та умов додатка №9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” оформлюються такі документи: акт про використану електричну енергію (акт про прийняття-передавання товарної продукції); акт результатів замірів електричної потужності.
В п. 1 додатку №2 до договору “Порядок розрахунків” сторони погодили, що розрахунок споживача з постачальником електричної енергії за регульованим тарифом здійснюється за чинними тарифами, які встановлюються відповідно до положень нормативно-правових документів НКРЕ, згідно з договором про постачання електричної енергії.
Розрахунковим періодом вважається період з 01 числа поточного місяця до 30 (31) числа поточного місяця (включно) та прирівнюється до календарного. (п.2 додатку).
За умовами п.3 додатку, величина коштів, яку має оплатити споживач за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію, визначається як добуток обсягу електричної енергії, спожитої (переданої) між датами зняття показів засобів обліку, на тариф, який діяв на кінець розрахункового періоду.
Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію спожиту протягом розрахункового періоду здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка, відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених ПКЕЕ. Під час визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період враховуються суми проведеної в попередніх та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період. (п.5 додатку).
Згідно з п.6 додатку, плата за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності проводяться споживачем на зазначений у договорі поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії. Плата за перетікання реактивної електричної енергії, за передачу (транспортування) електричної енергії, яка постачається постачальником електричної енергії за нерегульованим тарифом, плата за надання споживачу додаткових послуг, плата у рахунок відшкодування завданих збитків, сума пені, сума боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних сплачуються на поточний рахунок постачальника електричної енергії, який зазначається у договорі.
Відповідно до п. 7 додатку, рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж, визначається згідно з умовами договору за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до додатку №9 “Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії” (п. 9. додатку).
Крім того, відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами (затверджена наказом Мінпаливенерго України від №19 від 17.01.02 р., погоджена НКРЕ, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 01.02.02 р. за №93/6381) сторонами було укладено було укладено додаток №7а до договору “Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”, згідно з яким споживач зобов'язувався здійснювати оплату за послуги з компенсації перетікання реактивної електричної енергії.
В порушення умов Договору відповідач не здійснює оплати заборгованості.
Заборгованість ПАТ «Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат» за електроенергію становить:
- активна електроенергія 1 918 148, 84 грн. (з яких 657 523,70 грн. конкурсна заборгованість у справі про банкрутство № 914/4160/14; 1 500 625,14 грн. по рішеннях Господарського суду: №914/214/15 від 04.03.2015р. 501681,60 грн.; №914/1127/15 від 05.05.2015р. 277 134,80 грн.; №914/1333/15 від 02.06.2015р. 136 030,82 грн., №914/1103/15 від 18.06.2015р. 170 000,00 грн., №914/1903/15 від 16.07.2015р. 218 740,78 грн., №914/3343/15 від 26.10.2015р. 183 783,42 грн., №914/3757/15 від 07.12.2015р. 13 253,72 грн.).
Загальна сума по рішеннях суду складає 1 500 625,14 грн. з яких боржником оплачено: 60 000 грн. - 23.06.2015 р., 60 000 грн. - 14.07.2015 р., 60 000 грн. - 07.08.2015 р., 60 000 грн. - 07.09.2015 р. Таким чином, заборгованість на яку нараховується пеня, 3% річних та інфляційні складає 1 500 625,14 грн. - 240 000 грн. = 1 260 625,14 грн.
- реактивна електроенергія 18 801,56 грн. ( з яких 6 570,76 грн. конкурсна заборгованість у справі про банкрутство № 914/4160/14; 12 230,80 грн. по рішеннях Господарського суду: №914/214/15 від 04.03.2015р. 1 267,78 грн.; №914/1127/15 від 05.05.2015р. 677,40 грн.; №914/1333/15 від 02.06.2015р. 684,17 грн., №914/1103/15 від 18.06.2015р. 1 272,12 грн., №914/1903/15 від 16.07.2015р. 2 315,24 грн., №914/3343/15 від 26.10.2015р. 5 379,19 грн., №914/3757/15 від 07.12.2015р. 634,90 грн.).
Пунктом 7 додатку №2 до договору “Порядок розрахунків” сторони погодили, що у разі несвоєчасної оплати платежів, обумовлених даним договором, постачальник електричної енергії проводить споживачу нарахування пені, суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних від простроченої суми.
Як встановлено сторонами в п.4.2.1. договору, за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Позивач, керуючись згаданим положенням договору, заявив до стягнення з відповідача пеню в сумі 237704,11 грн. (235420,02 грн. пені за порушення термінів оплати вартості активної електроенергії та 2284,09 грн. пені за порушення термінів оплати послуг з компенсації перетікання реактивної електричної енергії).
Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачеві 53983,04 грн. 3% річних (53464,32 грн. 3% річних по активній електроенергії та 518,72грн. 3% річних по реактивній енергії), а також 168151,52 грн. інфляційних нарахувань (166402,52 грн. інфляційних нарахувань по активній електроенергії та 1749,00 грн. по реактивній електроенергії).
Станом на день розгляду справи судом, належні докази повної або часткової сплати відповідачем заявленої до стягнення заборгованості в матеріалах справи відсутні.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Як передбачено ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
Частиною першою статті 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Також згідно з ч.1 ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Положеннями ч.7 ст.276 ГК України встановлено, що оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Частинами першою та другою ст.26 Закону України “Про електроенергетику” передбачено, що споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.
Згідно із п. 5.1 Правил користування електричною енергією, затверджених Постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.1996 р. №28, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без договору не допускається.
Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії, рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами (п.6.11. Правил).
Аналогічну умову щодо остаточного розрахунку споживача сторони визначили в п.5 додатку №2 до договору “Порядок розрахунків”.
Відповідно до п. 7 додатку, рахунки на оплату платежів, передбачених даним договором, виписуються постачальником електричної енергії та надаються споживачу. Тривалість періоду для оплати отриманих рахунків має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунку. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Судом встановлено, що рахунки на оплату в строки, передбачені договором, відповідачем оплачені не були. Відтак, наявна заборгованість по активній електроенергія 1 918 148, 84 грн. (з яких 657 523,70 грн. конкурсна заборгованість у справі про банкрутство № 914/4160/14; 1 500 625,14 грн. по рішеннях Господарського суду: №914/214/15 від 04.03.2015р. 501681,60 грн.; №914/1127/15 від 05.05.2015р. 277 134,80 грн.; №914/1333/15 від 02.06.2015р. 136 030,82 грн., №914/1103/15 від 18.06.2015р. 170 000,00 грн., №914/1903/15 від 16.07.2015р. 218 740,78 грн., №914/3343/15 від 26.10.2015р. 183 783,42 грн., №914/3757/15 від 07.12.2015р. 13 253,72 грн.). Загальна сума по рішеннях суду складає 1 500 625,14 грн. з яких боржником оплачено: 60 000 грн. - 23.06.2015 р., 60 000 грн. - 14.07.2015 р., 60 000 грн. - 07.08.2015 р., 60 000 грн. - 07.09.2015 р. Таким чином, заборгованість на яку нараховується пеня, 3% річних та інфляційні складає 1 500 625,14 грн. - 240 000 грн. = 1 260 625,14 грн. А також по реактивній електроенергії 18 801,56 грн. ( з яких 6 570,76 грн. конкурсна заборгованість у справі про банкрутство № 914/4160/14; 12 230,80 грн. по рішеннях Господарського суду: №914/214/15 від 04.03.2015р. 1 267,78 грн.; №914/1127/15 від 05.05.2015р. 677,40 грн.; №914/1333/15 від 02.06.2015р. 684,17 грн., №914/1103/15 від 18.06.2015р. 1 272,12 грн., №914/1903/15 від 16.07.2015р. 2 315,24 грн., №914/3343/15 від 26.10.2015р. 5 379,19 грн., №914/3757/15 від 07.12.2015р. 634,90 грн.).
Стаття 598 ЦК України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
За відсутності інших підстав припинення зобов»язання, передбачених договором або законом, зобов»язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином ( стаття 599 ЦК України).
Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України. Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.(оглядовий лист Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 29.04.2013 № 01-06/767/2013).
Також, у Постанові Пленуму ВГС України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», роз»яснено , що: «Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.».
Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вказано у ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.229 ГК України, учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Правова норма ч. 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч.1ст.546 ЦК України виконання зобов»язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.
Відповідно до ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.
Відповідно до ч.1 ст.548 ЦК України виконання зобов»язання (основного зобов»язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.
Як встановлено сторонами в п.4.2.1. договору, за внесення платежів, передбачених цим договором, з порушенням термінів, визначених відповідним додатком, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.
Договором між сторонами встановлена законом позовна давність не збільшена.
Пеня, за визначенням частини третьої статті 549 ЦК України,- це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов»язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов»язання за кожний день прострочення виконання.
Пеня за порушення грошового зобов»язання обчислюється лише у відсотках до суми простроченого платежу. Установлення розміру пені у твердій сумі законом не передбачено і суперечить змістові цього поняття; відтак позовні вимоги, пов»язані із стягненням пені, обчисленої з такого розміру, не можуть бути задоволені.
За приписами статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов»язань» та частини другої статті 343 ГК України розмір пені за прострочку платежу не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Якщо в укладеному сторонами договорі зазначено вищий розмір пені, ніж передбачений у цій нормі, застосуванню підлягає пеня в розмірі згаданої подвійної облікової ставки.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Інше встановлено в п.4.2.1 Договору.
У п.2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов»язань» роз»яснено, зокрема, що щодо пені за порушення грошових зобов»язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов»язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду.
Частинами 3 та 4 статті 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Про застосування позовної давності відповідачем заявлено у Запереченнях від 29.03.2017 р. (вх.№12143/17 від 29.03.2017р.).
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до господарського суду з даним позовом про стягнення заборгованості, в тому числі і пені - 14.03.2017р., а тому, враховуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення пені підлягає до задоволення в нарахованій сумі (по активній і по реактивній електроенергії) з 15.03.2016р., а не з 01.03.2017р. як зазначено позивачем у долучених до позовної заяви розрахунках.
Провівши перерахунок пені за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2017», заявлених позивачем до стягнення відповідно до сум боргу (згідно розрахунку позивача) суд встановив, що до стягнення підлягає пеня у розмірі 216281,18 грн. нарахована за період з 15.03.2016р. 31.08.2016р. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення пені слід відмовити за безпідставністю.
Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Провівши перерахунок за допомогою програми «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2017», заявлених позивачем до стягнення, відповідно до сум боргу, 3% річних, внаслідок чого встановлено, що сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача, відповідає сумі, визначеній позивачем при розрахунку та становить 53983,04 грн.
Провівши перерахунок інфляційних втрат в системі «ЛЗ ПІДПРИЄМСТВО 9.5.3 ТОВ «Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА», ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН», 2017», судом встановлено, що сума інфляційних втрат є більшою від заявленої позивачем до стягнення суми інфляційних втрат.
Оскільки, в порядку ст.22 ГПК України позивач до суду не звертався із заявою про збільшення розміру позовних вимог, в частині інфляційних втрат, то заявлена вимога позивача про стягнення 168151,52 грн. інфляційних втрат підлягає до задоволення повністю.
Слід також зазначити, що наявність провадження у справі про банкрутство відповідача не позбавляє позивача права на звернення із зазначеним позовом у позовному провадженні, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості, яка виникла після порушення справи про банкрутство, а отже є поточною.
Такої позиції притримується і Вищий господарський суд України у постанові від 04 квітня 2017 року по справі №908/841/16 у якій зазначено таке : « Що ж стосується вимог поточних кредиторів, то у відповідності до пункту 8 статті 23 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» поточні кредитори з вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, можуть пред»явити такі вимоги після прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури. До визнання боржника банкрутом спори боржника з кредиторами, які мають поточні вимоги до боржника, вирішуються шляхом їх розгляду у позовному провадженні господарським судом, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство».
Статтею 43 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає задоволенню складає 216281,18 грн. пені, 53983,04 грн. 3% річних та 168151,52 грн. інфляційних втрат. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог та позовних вимог.
На підставі наведеного та керуючись, ст.ст.1, 2, 4-3, 12, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України , суд, -
1. Позовні вимоги задоволити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства “Жидачівський целюлозно-паперовий комбінат” (81700, Львівська область, Жидачівський район, вул.Фабрична, 4, ідентифікаційний код 00278801) на користь Приватного акціонерного товариства «Львівобленерго» (79026, м.Львів, вул.Козельницька, 3, ідентифікаційний код 00131587) 216281,18 грн. пені, 168151,52 грн. інфляційний втрат, 53983,04 грн. 3% річних та 6576,24 грн. витрат на сплату судового збору.
3. В решті позовних вимог - відмовити
4. Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.
Повне рішення складено 25.09.2017 р.
Головуючий суддя Кітаєва С.Б.
Суддя Ділай У.І.
Суддя Гоменюк З.П.