28 вересня 2017 року Справа № 915/827/17
за позовом: Приватного підприємства “Євротранс-Юг” (55225, Миколаївська область, Первомайський район, с. Грушівка, вул. Новогрушівська, 9; ідентифікаційний код 36200606)
до відповідача: Управління соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області (55263, Миколаївська область, Первомайський район, с. Катеринка, вул. Центральна, 1; ідентифікаційний код 20905329)
про: стягнення 144500,45 грн.
Суддя Смородінова О.Г.
Представники сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю; ОСОБА_2 - за довіреністю,
від відповідача: ОСОБА_3 - начальник управління.
Суть спору:
19 серпня 2017 року Приватне підприємство “Євротранс-Юг” звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою б/н від 19.08.2017 (вх. № 11904/17), в якій просить стягнути з Управління соціального захисту Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області витрати на перевезення пасажирів, які користувалися пільгами з оплати проїзду у приміських автобусах за 2015 рік у сумі 144500,45 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов угоди № 7/42 від 12.01.2015 між ПП “Євротранс-Юг” та Управлінням соціального захисту Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області; акту звірки між сторонами від 01.06.2016; вимоги позивача від 28.09.2015; листа відповідача від 29.05.2015; постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.06.2017 по справі № 814/527/17; постанови Верховного Суду України від 22.03.2017 по справі № 905/2358/16; норм статей 526, 611, 612, 614, 625 Цивільного кодексу України, статті 37 Закону України «Про автотранспорт», статей 48, 89 Бюджетного кодексу України, та мотивовані тим, що на виконання вказаної угоди, позивач на протязі 2015 року сумлінно виконував свої зобов'язання по перевезенню пільговиків, надаючи при цьому управлінню своєчасно і звіти по формі 2 - пільга, і розрахунки. В той же час, управління не поспішало виконувати вимоги законодавства про соціальний захист населення, оплачуючи надані соціально значущі послуги лише частково.
Відповідач у запереченнях просить суд відмовити в позові в повному обсязі, вважаючи, що Управлінням соціального захисту Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області виконано всі вимоги законодавства як розпорядник наданих державою коштів, усі зобов'язання, як сторона, що підписала угоду про розрахунки за надані послуги з пільгових перевезень окремих категорій громадян, в межах наданого йому фінансування на 2015 рік для відшкодування витрат ПП “Євротранс-Юг” з пільгового перевезення пасажирів.
28.09.2017 за результатами розгляду справи, суд на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголосив вступну та резолютивну частини рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, дослідивши надані докази у їх сукупності, суд -
12 січня 2015 року між Приватним підприємством “Євротранс-Юг” (далі - перевізник) та Управлінням соціального захисту населення Первомайської районної державної адміністрації Миколаївської області (далі - управління) було укладено угоду № 7/42 «Про порядок відшкодування збитків, пов'язаних з перевезенням пільгових категорій пасажирів автобусами приміських та міжміських маршрутів», предметом якої виступають взаємовідносини перевізника та управління соціального захисту населення Первомайської РДА по відшкодуванню втрат від перевезень пільгової категорії населення транспортом на міжобласних маршрутах (Первомайськ - Новосілка) до пункту призначення в межах затверджених річних лімітів по мірі надходження субвенції з державного бюджету, згідно наданих перевізником звітів про фактично виконані роботи (п. 1.1).
За умовами цієї угоди:
Управління зобов'язане відшкодовувати перевізнику збитки за перевезення пільгових категорій громадян автобусами міжобласних маршрутів відповідно до п. 3 цієї угоди. Перелік пільгових категорій громадян, що мають право на пільговий безкоштовний проїзд, зазначаються в додатку № 1 та додатку № 2 до угоди (п. 2.2.1).
Перевізник зобов'язаний забезпечувати дотримання законодавчих та інших нормативно-правових актів з питань перевезення пільгових категорій пасажирів (п. 2.3.1).
Перевізник зобов'язаний щомісяця, до 20 числа, надавати управлінню розрахунки витрат на відшкодування збитків, пов'язаних з перевезенням пільгових категорій населення (додаток № 3) та форму 2-пільга (додаток № 4) (п. 3.2).
В межах затверджених річних лімітів управління на протязі 10 днів по мірі надходження субвенції з Державного бюджету перераховує перевізнику, згідно наданих ним звітів, суму коштів за фактично перевезених пільговиків району пропорційно заборгованості всіх підприємств та організацій, що надають послуги з перевезення (п. 3.5).
Згідно з п. 6.1 сторони дійшли згоди, що ця угода вступає в дію з моменту підписання і діє до 31 травня 2015 року.
Виходячи з умов наведеної угоди, її предметом є відшкодування збитків.
Однак, позивачем предметом позову визначено саме майнову вимогу про стягнення з відповідача витрат, пов'язаних з перевезенням пільгових категорій пасажирів автобусами приміських маршрутів за 2015 рік, за угодою № 7/42 від 12.01.2015.
При цьому, як у письмових поясненнях, так і усно в судовому засіданні позивач вказав, що позовна вимога ґрунтується на підставі саме угоди № 7/42 від 12.01.2015, а не угоди № 10/42 від 12.01.2015, як помилково було зазначено в позові.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про відмову позивачу в задоволенні позовних вимог, з огляду на таке:
Статті 525, 526 Цивільного кодексу України встановлюють, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статей 15, 16 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.
В якості обґрунтувань заявлених вимог позивач надав суду акти звірки, які підписані представниками сторін та містять як станом на 01.06.2016, так і станом на 01.08.2016 кредитове сальдо у Управління в сумі 144500,45 грн.
Однак, по-перше, вказані акти не свідчать про існування заборгованості сторони за угодою, яка виступає предметом позову, по-друге, оформлення цих актів не є прозорим та зрозумілим.
Але, головною підставою відмови в задоволенні позову виступає відсутність в матеріалах справи первинної документації, яка підтверджує розмір понесених позивачем витрат, що заявлений до стягнення за період 2015 року (звіти, розрахунки витрат, форма 2-пільга (яка надається кожного місяця управлінню)).
Так, у якості доказів позивачем надано суду копії наступних платіжних доручень: № 1611 від 27.02.2014 на суму 30385,20 грн., № 1665 від 27.02.2014 на суму 36614,80 грн., № 1729 від 26.03.2014 на суму 48537,52 грн., № 1824 від 28.04.2014 на суму 40935,45 грн., № 1864 від 29.04.2014 на суму 2811,55 грн., № 2032 від 26.06.2014 на суму 45000,00 грн., № 2043 від 02.07.2014 на суму 5740,56 грн., № 2082 від 28.07.2014 на суму 57000,00 грн., № 2124 від 05.08.2014 на суму 10814,18 грн., № 2195 від 28.08.2014 на суму 16590,90 грн., № 2183 від 28.08.2014 на суму 52700,00 грн., № 2185 від 26.09.2014 на суму 60925,93 грн., № 2221 від 03.10.2014 на суму 5000,00 грн., № 2290 від 28.10.2014 на суму 35622,09 грн., № 2365 від 27.11.2014 на суму 6886,09 грн., № 1927 від 26.05.2014 на суму 50753,77 грн., № 2614 від 25.02.2015 на суму 285740,36 грн., № 2663 від 26.03.2015 на суму 80995,00 грн., № 2798 від 29.04.2015 на суму 1341,04 грн., № 2799 від 29.04.2015 на суму 30648,96 грн., № 2809 від 06.05.2015 на суму 64948,30 грн., № 2810 від 06.05.2015 на суму 4621,70 грн., № 2956 від 26.05.2015 на суму 253,44 грн., № 2972 від 04.06.2015 на суму 61355,60 грн., № 3060 від 02.07.2015 на суму 53407,82 грн., № 3129 від 06.08.2015 на суму 26213,12 грн., № 3130 від 06.08.2015 на суму 4110,90 грн., № 3199 від 27.08.2015 на суму 3749,46 грн., № 3208 від 03.09.2015 на суму 8601,19 грн., № 3312 від 28.09.2015 на суму 2419,41 грн., № 3390 від 05.10.2015 на суму 1444,86 грн., № 2700 від 02.04.2015 на суму 24235,00 грн., № 3151 від 11.08.2015 на суму 12966,17 грн.
Однак, вищевказані платіжні доручення не можуть бути прийняті судом в якості належних і допустимих доказів у спірних відносинах, виходячи з предмету та підстав позову, оскільки: по-перше, платником за ними є саме відповідач (що саме по собі суперечить суті і змісту терміну «витрати» саме з боку позивача); по-друге, не містять посилання на угоду, яка виступає предметом спору; по-третє, виходять за межі заявлених позовних вимог (стосовно заявленого позивачем періоду).
До того ж, позивачем взагалі не надано суду обґрунтованого розрахунку понесених ним витрат за період за 2015 рік.
Крім того, інші надані позивачем у якості доказів документи (розрахунки витрат, пов'язаних з перевезенням пасажирів пільгової категорії за період з 02.01.2015 по 31.05.2015 у кількості 7 (сім) одиниць; форми 2-пільга «Витрати на відшкодування збитків, пов'язаних з перевезенням пільгової категорії пасажирів автомобільним транспортом за березень-квітень з 21.03.2015р. по 04.04.2015р.» у кількості 7 (сім) одиниць) також не можуть бути прийняті судом в якості належних і допустимих доказів у спірних відносинах, виходячи з предмету та підстав позову, оскільки не містять посилання на угоду, яка виступає предметом спору.
За правилами статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до приписів статей 34, 36 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Усе вищенаведене в сукупності вказує на недоведеність позивачем заявлених позовних вимог про стягнення витрат, пов'язаних з перевезенням пільгових категорій пасажирів автобусами приміських маршрутів за 2015 рік, за угодою № 7/42 від 12.01.2015, виходячи саме з визначеного позивачем предмету позову.
Таким чином, розглянувши даний спір про стягнення витрат, пов'язаних з перевезенням пільгових категорій пасажирів автобусами приміських маршрутів за 2015 рік, за угодою № 7/42 від 12.01.2015, залежно від предмету та підстав позову, застосувавши норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, суд вирішив відмовити позивачу в задоволенні позову.
Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено та підписано 29 вересня 2017 року.
Суддя О.Г. Смородінова