28 вересня 2017 року Справа № 918/1341/16
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Коваленка В.М. - головуючого (доповідач у справі)
Короткевича О.Є.,
Полякова Б.М.,
розглянувши матеріали касаційної скаргиРегіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області
на постановувід 06.06.2017 Рівненського апеляційного господарського суду
у справі№ 918/1341/16 господарського суду Рівненської області
за позовом орендного підприємства "Санаторій "Червона калина", с. Жобрин Рівненського району Рівненської області
доРегіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області
провнесення змін до договору
Подана Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській області (далі - РВ ФДМ по Рівненській області) касаційна скарга від 05.07.2017 № 10-07-02518 не може бути прийнята до розгляду Вищим господарським судом України, оскільки не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.
Так, відповідно до ч. 3 ст.111 ГПК України, касаційна скарга підписується особою, яка подала скаргу або її уповноваженим представником.
При цьому, касаційний суд зазначає наступне.
30 вересня 2016 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)" від 02.06.2016 N 1401-VIII.
Згідно з підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 цієї Конституції здійснюється виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції з 1 січня 2017 року.
Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню (п.п. 9 п. 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України).
Отже, з 1 січня 2017 року представництво у Вищому господарському суді України, як суді касаційної інстанції, у провадженнях, розпочатих після 30.09.2016, має здійснюватися адвокатами.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм законодавства та у зв'язку із тим, що провадження у даній справі порушено ухвалою господарського суду Рівненської області від 23.12.2016, тож представництво РВ ФДМ по Рівненській області у Вищому господарському суді України має здійснюватися адвокатом.
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. Аналогічні положення містяться в ч. 7 ст. 28 ГПК України.
Крім того, з огляду на зміст ст.ст. 28, 111 ГПК України, з урахуванням приписів ст. 92 Цивільного кодексу України, касаційна скарга від імені юридичної особи може бути підписана керівниками підприємств та організацій із наданням документів, по посвідчують їх посадове становище.
Між тим, до касаційної скарги не додані докази на підтвердження посадового становища ОСОБА_4 (що підписав касаційну скаргу від імені скаржника) саме як начальника РВ ФДМ по Рівненській області.
Також заявником касаційної скарги в порушення ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги не додані докази сплати судового збору в установленому порядку та розмірі, при цьому в скарзі викладено клопотання про надання відстрочки сплати судового збору.
У клопотанні про надання відстрочки по сплаті суми судового збору заявник касаційної скарги посилається на неможливість оплатити судовий збір через відсутність коштів для оплати цього збору. При цьому скаржник послався на додану до клопотання банківську виписку по рахунках та довідку про залишок коштів на рахунку РВ ФДМ по Рівненській області.
Розглядаючи вказане клопотання про надання відстрочки по сплаті судового збору, колегія суддів виходить з наступного.
Розміри ставок судового збору, що сплачується при зверненні із касаційною скаргою у господарській справі визначені приписами ч. 2 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII, що набрав чинності 01.01.2017).
За приписами ст. 8 цього ж закону, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно п. 3.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" №7 від 21.02.2013 єдиною підставою для вчинення господарським судом дій, зазначених у статті 8 Закону, є врахування ним майнового стану сторін. Клопотання про відстрочення (розстрочення) сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до господарського суду, або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі.
При цьому, слід зазначити, що за приписами норм ст. 8 Закону України "Про судовий збір" відстрочення у сплаті судового збору є правом суду, а відповідне клопотання розглядається виходячи із визначених стороною обставин, що унеможливлюють сплату судового збору та підтвердження цих обставин належними доказами.
Виходячи з наведених приписів ст. 8 Закону України "Про судовий збір", єдиною підставою для вчинення судом зазначених у цій нормі дій є врахування ним майнового стану сторони. Обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість або утруднення в здійсненні оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону.
При цьому відстрочення сплати судового збору може мати місце на строк не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі. Відповідно до ст. 1118 ГПК України такий строк не може перевищувати одного місяця з моменту прийняття касаційної скарги до провадження. Враховуючи ж норми п. 1 ч. 1 ст. 107 ГПК України, строк розгляду касаційної скарги РВ ФДМ по Рівненській області у даній справі, за нормами ст. 1118 ГПК України, не може перевищувати одного місяця.
У той же час заявник у порушення вимог ст. 33 ГПК України не надав жодних доказів, які б давали підстави стверджувати про поліпшення його матеріального стану та спроможність сплатити судовий збір у повному обсязі протягом вищезазначеного строку.
Приймаючи до уваги вищевикладене та оцінивши доводи та обставини, що наведені в обґрунтування заяви про відстрочення від сплати судового збору, колегія суддів зазначає, що в порушення норм ст.ст. 33, 34 ГПК України скаржником не було додано до клопотання належних доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин щодо неможливості сплатити судовий збір у встановленому розмірі внаслідок недостатності коштів.
Отже, з огляду на імперативні приписи ст. 8 Закону України "Про судовий збір" суд касаційної інстанції не знаходить підстав для задоволення клопотання заявника про відстрочення сплати судового збору.
Поряд з викладеним слід зазначити, що, відповідно до ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Оскаржувана в касаційному порядку постанова Рівненського апеляційного господарського суду була прийнята та підписана 06.06.2017, тоді як касаційна скарга РВ ФДМ по Рівненській області на вказану постанову була подана лише 05.07.2017, про що свідчить штамп реєстрації вхідної кореспонденції Рівненськоого апеляційного господарського суду на касаційній скарзі № 19325/17 від 05.07.2017.
Відповідно до ч. 3 ст. 50 ГПК України перебіг процесуального строку, обчислюваного днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. У випадку з касаційною скаргою РВ ФДМ по Рівненській області - це 07.06.2017, та закінчується в останній день строку, тобто 26.06.2017.
Таким чином, касаційна скарга подана через дев'ять днів після закінчення процесуального строку, встановленого для її подання.
Викладене в скарзі клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги мотивовано відсутністю повного тексту оскаржуваної постанови та неможливістю вчасно підготувати касаційну скаргу.
Розглядаючи вказане клопотання, Вищий господарський суд України враховує, що відповідно до ст. 53 ГПК України суд може відновити пропущений строк у разі наявності поважних причин пропуску цього строку.
Приймаючи до уваги, що Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку, оцінивши доводи та обставини, що наведені в обґрунтування клопотання про поновлення строку, колегія суддів прийшла до висновку щодо неповажності причин його пропуску у зв'язку із наступним.
У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак, такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності).
Як свідчать матеріали справи (зокрема протокол судового засідання від 06.06.2017), оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції оголошена в судовому засіданні за участю двох уповноважених представників РВ ФДМ по Рівненській області - ОСОБА_5 (на підставі довіреності № 5 від 23.01.2017) та ОСОБА_6 (на підставі довіреності № 22 від 06.06.2017), які були присутні в судовому засіданні 06.06.2017, коли була прийнята оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції. Тобто скаржнику мало бути відомо про прийняття оскаржуваної постанови з дати її прийняття - 06.06.2017.
При цьому касаційний суд звертає увагу на невірне обчислення скаржником - в порушення наведених норм ч. 3 ст. 105 та ч. 3 ст. 50 ГПК України - та невірне визначення ним початку перебігу двадцатиденного строку (передбаченого нормами ст. 110 ГПК України), протягом якого може бути подана касаційна скарга у господарській справі, оскільки початок цього строку пов'язаний із датою набрання постановою апеляційного суду законної сили - днем її прийняття, а не з моментом отримання її копії скаржником.
До того скаржник, в порушення норм ст.ст. 32, 33, 34, 36 ГПК України не вказує дати, коли ним було отримано копію оскаржуваної постанови, та не посилається при цьому на жодний доказ (поштовий конверт, довідку поштового відділення зв'язку тощо). Додання ж до касаційної скарги копії оскаржуваної постанови із відміткою реєстрації вхідної кореспонденції РВ ФДМ по Рівненській області не є таким належним доказом у розумінні названих статей ГПК України. При цьому суд звертає увагу, що згідно вказаної відмітки - від 15.06.2017 - скаржник тримав копію постанови апеляційного суду у даній справі за одинадцять днів до закінчення строку подання касаційної скарги)
За таких обставин та враховуючи, що скаржником не наведено поважних причин пропуску встановленого строку подання касаційної скарги у розумінні ст. 53 ГПК України, колегія суддів відмовляє РВ ФДМ по Рівненській області в задоволенні заявленого клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2017.
На підставі наведеного, керуючись розділом XV "Перехідні положення" Конституції України, нормами, ст.ст. 4, 8 Закону України "Про судовий збір", ст. 92 Цивільного кодексу України та ст.ст. 28, 33, 34, 50, 53, 86, 107, 110, 111, 1111, п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 1113, 1117, 1118, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
1. Відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 918/1341/16.
2. Відмовити Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Рівненській області в задоволенні клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку для подання касаційної скарги на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 918/1341/16.
3. Касаційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській області повернути заявнику.
Головуючий В.М. Коваленко
Судді О.Є. Короткевич
Б.М. Поляков