61022, м.Харків, пр.Науки, 5
іменем України
28.09.2017 Справа № 905/2090/17
Господарський суд Донецької області у складі судді Левшиної Я.О., при секретарі судового засідання Конько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовною заявою: Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіївка, Донецька область
до відповідача: Комунального підприємства “Служба єдиного замовника Авдіївської міської ради, м. Авдіївка, Донецька область
про стягнення 615837,10грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №11/09/08 від 01.01.2017р.;
від відповідача: ОСОБА_2 за довіреністю №01-09/698 від 27.09.2017р., ОСОБА_3 за довіреністю №01-09/698 від 27.09.2017р.
Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколі судового засідання.
У судовому засіданні 28.09.2017р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.
Приватне акціонерне товариство “Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіївка, Донецька область звернулось до господарського суду Донецької області із позовом до Комунального підприємства “Служба єдиного замовника Авдіївської міської ради, м. Авдіївка, Донецька область про стягнення 615837,10грн.
Відповідно до протоколу про автоматичний розподіл справ між суддями, позовну заяву призначено до розгляду судді Левшиній Я.О.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем грошових зобов'язань за договором про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №04-09/236/14Е від 20.03.2014р., внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.
Нормативно позивач обґрунтовує свої вимоги, посилаючись на ст. ст. 525, 526, 530, Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 229, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 82 Господарського процесуального кодексу України.
На підтвердження вказаних обставин позивач надав: розрахунок суми боргу; договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №04-09/236/14Е від 20.03.2014р. з додатками; акт розмежування балансової належності теплових мереж; додаткову угоду від 01.01.2015р.; рахунок-фактури №90075703 від 25.11.2014р..; акт наданих послуг від 25.11.2014р.; виписку з ЄДР; довіреності на представників позивача.
Представник позивача 28.09.2017р. у судове засідання з'явився, підтримав позовні вимоги.
Представники відповідача 28.09.2017р. у судове засідання з'явились, у судовому засіданні надали висновок Донецької торгово-промислової палати про істотну зміну обставин та відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив суд відмовити у задоволенні позових вимог.
Розглянувши матеріали справи, суд
20.03.2014р. між позивачем (учасник) та відповідачем (замовник) був укладений договір про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти № 04-09/236/14Э (далі договір), згідно умов п. 1.1 якого учасник зобов'язався у 2014р. поставити замовникові (товари), зазначені в пропозиції конкурсних торгів код 35.30.1 - послуги “пари та гарячої води” постачання пари та гарячої води, а замовник- прийняти і оплатити (такі товари, роботи або послуги) - код 35.30.1 - послуги “пари та гарячої води” постачання пари та гарячої води.
Кількість (товару) послуг (або кількісні характеристики виконуваних за цим договором робіт) - 158088,08 Г/кал., та 133872 м. куб. хімічно очищеної води. Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п. п. 1.2, 1.3 договору).
Згідно п. 1.1 додатку №1 до договору конкретизації умов поставки теплової енергії, постачальник зобов'язується поставити споживачу теплову енергію в кількості 158088,08Гкал, в тому числі по кварталам: 1кв. 70622,59Гкал, 2кв. 19428,15 Гкал, 3кв. 9116,86Гкал, 4кв. 58920,48Гкал. Кількість теплової енергії визначається згідно листа-заявки споживача з обов'язковим узгодженням з постачальником і вказується в договорі.
Відповідно до п. 3.1 договору, ціна договору становить 8096855,94грн. у тому числі: ПДВ 20% - 1349475,99грн. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 3.2 договору).
Згідно п. 3.1 договору ( в редакції додаткової угоди від 01.01.2015р.), ціна договору з 01 січня 2014р. по 15 жовтня 2015р. становить 9716227,13грн, у тому числі ПДВ 20% - 1943245,43грн.
Додатковою угодою від 01.01.2015р. до договору № 04-09/236/14Э від 20.03.2014р. доповнено розділ 3 пунктом 3.1.1 та викладено його в наступній редакції "Ціна договору з 01 січня 2015р. по 15 жовтня 2015р. становить 1619371,19грн., у тому числі ПДВ 20% - 323874,24грн."
Згідно п. 4.1 договору, розрахунки проводяться шляхом оплати замовником після пред'явлення учасником рахунка на оплату ( товару, робіт або послуг) або після (на підставі) підписання сторонами акта, а саме: рахунок за надані послуги здійснюється протягом 10 робочих днів після їх надання, з власних коштів підприємства.
До рахунків додаються: акти приймання-передачі (поставки) товару. Вся документація, у обов'язковому порядку засвідчена підписами уповноважених осіб та скріплена печаткою (п. 4.2 договору).
Відповідно до п.п. 6.1, 6.3 конкретизації умов поставки теплової енергії, ціна 1 Гкал теплової енергії встановлюється на підставі тарифу, встановленого Національною комісією, що здійснює державне регулювання в сфері комунальних послуг і становить 36,33грн. без ПДВ (43,60грн. з урахуванням ПДВ). Ціна 1 куб. м. хімічно очищеної води, витрати якої допущено споживачем в результаті його діяльності встановлюється згідно калькуляції постачальника і становить 7,50грн. без ПДВ. Розрахунковим періодом є період з 16-00год. 24 числа попереднього місяця по 16-00год. 24 числа звітного місяця.
Відповідно до п.5.1 договору (в редакції додаткової угоди від 01.01.2015р.), строк поставки (передачі) товарів (виконання робіт або надання послуг) протягом 2014р. та з 01.01.2015р. по 15.10.2015р.
Договір набирає чинності з дати укладання і діє до повного виконання сторонами зобов'язань, але не пізніше 31.12.2015р. (п. 10.1 договору в редакції додаткової угоди від 01.01.2015р.).
Господарським судом встановлено, що на виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу теплову енергію, про що свідчить підписаний сторонами без зауважень та заперечень акт наданих послуг за листопад 2014р. та відповідно до умов договору виставлено рахунок-фактури №90075703 від 25.11.2014р. на суму 615837,10грн., який був пред'явлений відповідачу.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором, позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом.
Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у стягненні з відповідача заборгованості за послуги, надані позивачем на підставі договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №04-09/236/14Э від 20.03.2014р.
Враховуючи статус сторін, характер правовідносин між учасниками договору, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України і умовами договору про закупівлю товарів (робіт або послуг) за державні кошти №04-09/236/14Э від 20.03.2014р.
Проаналізувавши положення укладеного між сторонами договору №04-09/236/14Э від 20.03.2014р., суд дійшов висновку, що виниклі на його підставі правовідносини регламентуються нормами параграфу 5 глави 54 Цивільного кодексу України, який визначає загальні положення про енергопостачання.
За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу. Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Статтею 714 ЦК України встановлено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Згідно ст.275 ГК України, за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Таким чином, відповідач не мав жодних правових підстав для ухилення від виконання обов'язків з оплати поставлених послуг.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги; зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог як односторонній правочин, є волевиявленням суб'єкта правочину, спрямованим на настання певних правових наслідків у межах двосторонніх правовідносин.
Відповідачем дане у порядку встановлену господарським процесуальним законодавством не спростовано, доказів сплати заборгованості за договором у повному обсязі не надано. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач визнав наявність заборгованості у заявленому позивачем розмірі.
Посилання відповідача на обставини викладені у відзиві до уваги судом не прийнято, з огляду на те, що наявність дебіторської заборгованості перед відповідачем та проведення АТО не звільняє від виконання грошових зобов'язань за договором №04-09/236/14Э від 20.03.2014р.
З огляду на дані норми права та встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованість в сумі 615837,10грн.
Судові витрати у відповідності до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 59, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод”, м. Авдіївка до Комунального підприємства "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради, м. Авдіївка про стягнення 615837,10грн. задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Комунального підприємства "Служба єдиного замовника" Авдіївської міської ради (86065, Донецька область, м. Авдіївка, вул. Молодіжна, буд. 3, ЄДРПОУ 32270664, р/р 26007051700589 ПАТ “Приватбанк” м. Донецьк, МФО3354396) на користь Приватного акціонерного товариства “Авдіївський коксохімічний завод” ((86065, Донецька область, м. Авдіївка, проїзд Індустріальний, 1, ЄДРПОУ 00191075, п/р 26009962485372 в ПАТ “Приватбанк” м. Донецьк, МФО 334851) заборгованість у сумі 615837,10грн., а також відшкодування сплаченого судового збору в розмірі 9237,56грн.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.
У судовому засіданні 28.09.2017р. оголошено та підписано повний текст рішення.
Суддя Я.О. Левшина