26 вересня 2017 року Справа № 9/679/07-НР
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Рогач Л.І., - головуючого, доповідача
Алєєвої І.В., Дроботової Т.Б.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна"
на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2017
за скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна"
на діїЗаступника начальника Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаїв Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області
у справі№ 9/679/07-НР Господарського суду Миколаївської області
за первісним позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Лама-Т"
дофізичної особи-підприємця ОСОБА_5
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачаВідкрите акціонерне товариство по виробництву продовольчих товарів "Нектар" в особі ліквідатора Дуднікової Г.Г.
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.01.2002 та зобов'язання передати нежитлові приміщення
за позовом третьої особи з самостійними вимогами на стороні позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна"
до відповідачів- фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 - Відкритого акціонерного товариства по виробництву продовольчих товарів "Нектар" в особі ліквідатора Дуднікової Н.Г.
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Лама-Т"
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.01.2002 та витребування майна з чужого незаконного володіння
та зустрічної позовної заявифізичної особи-підприємця ОСОБА_5
доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лама-Т"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство по виробництву продовольчих товарів "Нектар" в особі ліквідатора Дуднікової Н.Г.
про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 06.07.2007
за участю представників:
ВДВСне з'явився
позивача за первісним позовом не з'явився
відповідача за первісним позовом ОСОБА_8 - предст., дов. від 05.07.2016
третьої особи без самостійних вимог не з'явився
третьої особи з самостійними вимогами не з'явився
Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 22.06.2010, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 10.08.2010, у задоволенні первісного позову відмовлено повністю. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" задоволено частково - витребувано у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь ТОВ „Петрівна" 523/1000 нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_3, які складаються зі: старої контори літ. Б-1; виробничо-ремонтної майстерні літ. В-1; гаражу літ. В З, В 4; гарячого цеху літ. Г 1; цеху ЗБВ літ. Д-1; центрального складу літ. Є-1; прохідної літ. Ж-1; складу ПММ літ. 3-1; гаражу літ. И-1; огорожі та споруди № 9, 10, 11, 13, 14, 1. В решті позовних вимог ТОВ "Петрівна" відмовлено. У задоволенні зустрічного позову відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27.01.2011 роз'яснено рішення, викладене в наказі Господарського суду Миколаївської області від 30.08.2010 у справі № 9/679/07-НР, не змінюючи його змісту: витребувати у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна"(м. Миколаїв, вул. Московська, 69, кв. 29, код ЄДРПОУ 30737823), 523/1000 нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_3, які складаються з: старої контори літ. Б-1; виробничо-ремонтної майстерні літ. В-1; гаражу літ. В З, В 4; гарячого цеху літ. Г 1; цеху ЗБВ літ. Д-1; центрального складу літ. Є-1; прохідної літ. Ж-1; складу ПММ літ. 3-1; гаражу літ. И-1; огорожі та споруди № 9,10,11,13,14,1, означає вилучення у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) 523/1000 нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_3, які складаються з: старої контори літ. Б-1; виробничо-ремонтної майстерні літ. В-1; гаражу літ. В З, В 4; гарячого цеху літ. Г 1; цеху ЗБВ літ. Д-1; центрального складу літ. Є-1; прохідної літ. Ж-1; складу ПММ літ. 3-1; гаражу літ. И-1; огорожі та споруди № 9,10,11,13,14,1, та подальшу передачу їх стягувачеві (ТОВ "Петрівна" м. Миколаїв, вул. Московська, 69, кв. 29, код ЄДРПОУ 30737823) шляхом складання відповідного акта прийому-передачі.
На підставі ухвали Господарського суду Миколаївської області від 04.03.2013 було видано дублікат наказу у справі № 9/679/07-НР.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівна" звернулося до Господарського суду Миколаївської області зі скаргою на дії державного виконавця - заступника начальника Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області при здійсненні виконавчого провадження № 50396216 щодо витребування у ФОП ОСОБА_5 на користь ТОВ "Петрівна" 523/1000 нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_3.
Орган державної виконавчої служби заперечив проти поданої скарги, вказавши, що заявник пропустив законодавчо встановлений строк звернення з такою скаргою, а вимоги скарги не відповідають положенням законодавства.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 15.12.2016 (суддя Давченко Т.М.) у задоволенні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" на дії державного виконавця - заступника начальника Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області при здійсненні виконавчого провадження № 50396216 щодо витребування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" 523/1000 нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_3, відмовлено.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 (судді: Ярош А.І. - головуючий, Діброва Г.І., Разюк Г.П.) ухвалу місцевого господарського суду залишено без змін.
Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівна" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постанову судів першої та апеляційної інстанції, справу направити на новий розгляд. Касаційну скаргу вмотивовано доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, а саме: статей 6, 11, 12, 29, 35, 47, 85 Закону України "Про виконавче провадження", статей 4-2, 4-3, 43, 82, 86, 121-2 Господарського процесуального кодексу України. Заявник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки діям державного виконавця щодо несвоєчасного повідомлення стягувача про проведення виконавчих дій та безпідставного завершення виконавчого провадження; а також оцінку мотивувальній частині постанови та підставам закінчення виконавчого провадження, враховуючи відсутність вини стягувача у неможливості проведення виконавчих дій. Також заявник зазначив про порушення судом першої інстанції норм Господарського процесуального кодексу України щодо строків прийняття та розгляду скарги на дії державного виконавця та вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо розумного строку розгляду справи незалежним і безстороннім судом; суд апеляційної інстанції відповідні доводи скаржника неправомірно відхилено; суди при розгляді справи не дослідили подані суду докази та не встановили дійсні обставини справи, зокрема, щодо належного та своєчасного повідомлення стягувача про проведення виконавчих дій; у діях стягувача відсутня ознака перешкоджання в розумінні статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 відзив на касаційну скаргу не надав, представник фізичної особи у судовому засіданні проти задоволення касаційної скарги заперечив та просив ухвалу та постанову у справі залишити без змін.
Інші учасники судового процесу явку представників в судове засідання не забезпечили, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача за первісним позовом, присутнього у судовому засіданні, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати чи вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Суди встановили та матеріалами справи підтверджується, що 05.08.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю "Петрівна" звернулось до господарського суду зі скаргою на дії державного виконавця - заступника начальника Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області при здійсненні виконавчого провадження № 50396216, відповідно до якої заявник просив: визнати неправомірною бездіяльність заступника начальника Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області при здійсненні виконавчого провадження № 50396216; зобов'язати заступника начальника Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області вжити заходів щодо поновлення виконання провадження № 50396216 з примусового виконання наказу шляхом скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 11.07.2016 та винесення відповідної постанови про поновлення; зобов'язати Інгульський ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області виконати передбачені Законом України "Про виконавче провадження" дії, спрямовані на належне виконання наказу суду щодо витребування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" 523/1000 нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_3.
В обґрунтування скарги заявник зазначав, що визначені підставою повернення документа стягувачеві виконавцем обставини щодо перешкоджання стягувача проведенню виконавчих дій не відповідають дійсності; відкладення виконавчих дій відбувалось у зв'язку з несвоєчасним отриманням стягувачем повідомлень державного виконавця про проведення виконавчих дій, через що стягувач був позбавлений можливості забезпечити явку своїх представників та звертався до виконавчої служби з клопотанням про перенесення виконавчих дій; в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень інформація про заплановані на 07.07.2016 виконавчі дії відсутня, відповідну вимогу державного виконавця стягувач не отримував. Також заявник вказав, що державному виконавцю було відомо, що у приміщеннях, які підлягають передачі від боржника стягувачу, знаходиться рухоме майно інших осіб - будівельні матеріали, фарби тощо, отже, при примусовій передачі ДВС нерухомого майна ТОВ "Петрівна", в будівлях залишиться чуже рухоме майно і задля уникнення конфліктних ситуацій, виключення подальших обвинувачень у присвоєнні чужого майна, з метою сприяння у ефективності вчинення виконавчих дій ТОВ "Петрівна" веде переговори з охоронними фірмами та іншими особами, присутність яких є необхідною для належного виконання даного судового рішення, про що було повідомлено відділ ДВС у клопотаннях про відкладення виконавчих дій. Отже, дії стягувача є не перешкоджанням, а сприянням у здійсненні своїх повноважень державним виконавцем. Крім того, у постанові відсутнє роз'яснення можливості та строків повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Дослідивши матеріали виконавчого провадження ВП № 50396216, суди попередніх інстанцій встановили таке:
- 10.03.2016 державний виконавець виніс постанову про відкриття виконавчого провадження за наказом від 30.08.2010 по цій справі;
- 17.03.2016 державний виконавець виніс постанову про відкладання проведення виконавчих дій до 23.03.2016 року у зв'язку з відсутністю підтвердження отримання постанови про відкриття виконавчого провадження боржником;
- 15.04.2016 державний виконавець здійснив вихід за адресою боржника, про що складено відповідний акт, в якому зазначено що доступ на територію відсутній;
- 18.04.2016 скаржник направив повідомлення від 18.04.2016 начальнику Ленінського ВДВС ММУЮ з проханням про вжиття заходів відповідно до Закону України "Про виконавче провадження", оскільки рішення не виконано, об'єкт не витребувано;
- 13.05.2016 державний виконавець оформив вимогу № 20413 про провадження виконавчих дій 24.05.2016 з 09 год. 00 хв., яку направив боржнику та стягувачу; у вимозі зазначено про необхідність участі повноважного представника стягувача у проведенні виконавчих дій;
- 23.05.2016 скаржник заявив клопотання про перенесення проведення виконавчих дій, зазначивши про одержання вимоги державного виконавця лише 23.05.2016; поза тим у зв'язку з веденням переговорів з охоронними фірмами та іншими уповноваженими особами щодо сприяння у ефективності вчинення виконавчих дій, а також у зв'язку з відрядженням до м. Одеси, пов'язаним з розглядом справи в Одеському апеляційному адміністративному суді, директор та повноважний представник ТОВ "Петрівна" не мають можливості прибути у вказаний державним виконавцем день та час для проведення виконавчих дій;
- 24.05.2016 державний виконавець склав акт про неможливість провадження виконавчих дій у зв'язку з відсутністю представника стягувача;
- 24.06.2016 державний виконавець оформив вимогу № 27343 про проведення виконавчих дій 07.07.2016 о 09 год. 00 хв., яку направив боржнику та стягувачу; у вимозі зазначено про необхідність участі повноважного представника стягувача у проведенні виконавчих дій;
- 05.07.2016 скаржник заявив повторне клопотання про перенесення проведення виконавчих дій через несвоєчасне отримання ним документів виконавчого провадження ВП № 50396216 щодо проведення виконавчих дій 07.07.2016; зазначив, що на сьогоднішній день ведуться переговори з охоронними фірмами та іншими уповноваженими особами щодо сприяння у ефективності вчинення виконавчих дій та забезпечення підтримання законності та правопорядку під час їх проведення; крім того, директор перебуває у відпустці, тому він та інші уповноважені на це представники не мають можливості прибути у вказаний державним виконавцем день та час для проведення виконавчих дій;
- 07.07.2016 державний виконавець склав акт про неможливість провадження виконавчих дій у зв'язку з відсутністю представника стягувача та зроблено висновок, що повторне нез'явлення стягувача на виконавчі дії перешкоджає їх проведенню.
- 11.07.2016 державний виконавець виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі пункту 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".
Місцевий господарський суд, відхиляючи скаргу скаржника, вказав, що державний виконавець діяв в межах повноважень, визначених Законом України "Про виконавче провадження", за яким державний виконавець має право повернути виконавчий документ стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій, натомість, скаржник обставини, на які посилається у скарзі, не довів, при цьому суд, зауважив, що стягувач двічі не забезпечив участь свого повноважного представника у провадженні виконавчих дій та не вчинив будь-яких дій, направлених на сприяння виконання рішення суду.
Переглядаючи справу за приписами статті 101 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що дії державного виконавця відповідають вимогам закону, та, серед іншого, вказав, що ухвалою господарського суду Миколаївської області від 27.01.2011 було роз'яснено, що витребування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" нежитлових будівель означає вилучення їх у фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 та подальшу передачу їх стягувачеві шляхом складання відповідного акта прийому-передачі, тобто участь стягувача у провадженні виконавчий дій є обов'язковою та полягає у фактичному прийнятті об'єкту нерухомості на виконання рішення суду у даній справі, а також складанні акта прийому-передачі; відтак, саме неявка стягувача була перешкодою для вчинення відповідних виконавчих дій.
Розглянувши наведені заявником підстави перенесення виконавчих дій, апеляційний суд констатував, що заявник наводив у клопотаннях однакові підстави: 1) несвоєчасне отримання ТОВ "Петрівна" документів виконавчого провадження щодо проведення виконавчих дій; 2) ведення переговорів з охоронними фірмами та іншими уповноваженими особами щодо сприяння у ефективності вчинення виконавчих дій та забезпечення підтримання законності та правопорядку під час їх проведення; 3) перебування директора та інші уповноважених представників у відпустці, відрядженні, неможливості їх прибуття у вказаний час на місце проведення виконавчих дій. Відповідно, у діях заявника вбачається зловживання своїми правами та їх недобросовісне використання.
Також суд апеляційної інстанції врахував, що 01.03.2016, у попередньому виконавчому провадженні, державний виконавець склав акт про те, що представник стягувача відмовився приймати майно, яке згідно з виконавчим документом необхідно витребувати у ФОП ОСОБА_5, а постановою державного виконавця від 01.03.2016 на підставі викладеного наказ було повернуто стягувачу, що свідчить про безпідставність доводів заявника про те, що невиконання рішення суду впродовж 6 років є наслідком бездіяльності саме державної виконавчої служби.
Апеляційний суд відхилив доводи скарги про порушення місцевим судом процесуальних строків, зазначивши, що строк розгляду справи зумовлювався необхідністю витребувати та дослідити матеріали виконавчого провадження.
Судова колегія зазначає, що Закон України "Про виконавче провадження" (у відповідній редакції) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
За приписами статті 1 цього Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України (частина перша статті 2 Закону). Державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб (частина перша статті 6 Закону України "Про виконавче провадження"). Невиконання законних вимог державного виконавця тягне за собою відповідальність згідно із законом (частина 3 статті 5 Закону).
Відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої Наказом Мінюста від 02.04.2012 № 512/5 (у відповідній редакції) під час здійснення виконавчого провадження державний виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами (пункту 1.5) Вимоги державного виконавця щодо виконання рішень обов'язкові для всіх органів, установ, організацій, посадових осіб, фізичних і юридичних осіб на території України (пункт 1.7). Вимога державного виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов'язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання державному виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення (пункт 1.8).
За приписами статті 11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки.
Частиною сьомою статті 12 Закону унормовано, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Виконавчі дії провадяться державним виконавцем у робочі дні не раніше шостої і не пізніше двадцять другої години, якщо інше не передбачено цією статтею. Конкретний час провадження виконавчих дій визначається державним виконавцем. Сторони виконавчого провадження мають право пропонувати зручний для них час провадження виконавчих дій (частина перша статті 29 Закону).
Відповідно до статті 30 Закону державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, а саме: закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону; повернення виконавчого документа стягувачу - згідно із статтею 47 цього Закону; повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону. Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а з виконання рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строк здійснення виконавчого провадження не включає час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження на період проведення експертизи чи оцінки майна, виготовлення технічної документації на майно, реалізації майна боржника, час перебування виконавчого документа на виконанні в адміністрації підприємства, установи чи організації, фізичної особи, фізичної особи-підприємця, які здійснюють відрахування із заробітної плати (заробітку), пенсії та інших доходів боржника
Копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина перша статті 31 Закону).
Статтею 35 Закону унормовано, що за наявності обставин, що перешкоджають провадженню виконавчих дій, або у разі несвоєчасного одержання сторонами документів виконавчого провадження, внаслідок чого вони були позбавлені можливості скористатися правами, наданими їм цим Законом, державний виконавець може відкласти виконавчі дії за заявою стягувача чи боржника або з власної ініціативи на строк до десяти робочих днів. Про відкладання провадження виконавчих дій державний виконавець виносить відповідну постанову, про що повідомляє сторонам.
За змістом пункту 4 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа;
Про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт. Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону.
З встановлених судами попередніх інстанцій обставин вбачається, що дії державного виконавця - заступника начальника Інгульського ВДВС м. Миколаїв ГТУЮ у Миколаївській області при здійсненні виконавчого провадження № 50396216 відповідали наведеним вище положенням Закону; державний виконавець вчиняв належні заходи з проведення виконавчих дій; виконавче провадження двічі відкладалось, у тому числі за клопотанням стягувача, що також спростовує твердження заявника про бездіяльність державного виконавця.
Водночас, як зазначили суди, обставини, на які посилається заявник, не підтверджені належними доказами; позивач не надав доказів дійсного звернення до охоронних фірм та інших уповноважених осіб щодо сприяння у ефективності вчинення виконавчих дій та забезпечення підтримання законності та правопорядку під час їх проведення; не довів заявник також і неможливості забезпечення участі директора або іншого уповноваженого представника позивача у провадженні виконавчих дій - не надав доказів перебування директора у відрядженні, відпустці тощо. При цьому колегія відзначає, що забезпечення явки представника з метою проведення виконавчих дій, залежала виключно від волевиявлення стягувача, який не вжив відповідних заходів щодо виконання обов'язкових для сторін виконавчого провадження вимог державного виконавця.
Враховуючи викладене, перевіривши подані сторонами доводи, наявні в матеріалах справи докази, матеріали виконавчого провадження в сукупності суди дійшли вірного висновку про відхилення скарги на дії державного виконавця за підстав, на які посилається заявник у скарзі.
Вказуючи на порушення судами норм процесуального законодавства та відсутність доказів на підтвердження обставин, які суди визнали встановленими, скаржник залишив поза увагою, що він не заперечував одержання ним повідомлень про проведення виконавчих дій від державного виконавця, посилаючись, водночас на несвоєчасне його повідомлення. Однак суди вірно не взяли до уваги надані скаржником докази, які засвідчують дату його звернення за одержанням кореспонденції у відділенні поштового зв'язку, а не дату відправлення кореспонденції за даними поштового штемпеля чи дату надходження цієї кореспонденції до поштового відділення за місцезнаходженням скаржника.
Повноваження суду касаційної інстанції та підстави скасування або зміни рішення або постанови передбачені статтями 1119, 11110 Господарського процесуального кодексу України, зокрема, касаційна інстанція має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд, якщо суд припустився порушень норм матеріального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Доводи касаційної скарги про порушення місцевим судом строків призначення скарги до розгляду та розумних строків розгляду скарги на дії державного виконавця не є підставою для скасування судових рішень з огляду на приписи наведених вище норм. Судова колегія також зауважує, що право скаржника на розгляд справи протягом розумного строку не буде реалізовано направленням справи на новий розгляд і доводи касаційної скарги в цій частині є взаємно суперечливими.
Водночас суд апеляційної інстанції перевірив відповідні доводи апеляційної скарги та з'ясував, що строк розгляду скарги на дії державного виконавця зумовлений витребуванням матеріалів виконавчого провадження для розгляду поданої скарги.
Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Доводи касаційної скарги щодо неповного з'ясування обставин справи судами та неналежності взятих судами до увагу доказів спростовуються матеріалами справи та змістом судових рішень; інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки належно встановлених судом обставин справи, з огляду на що підстав для скасування зазначених судових актів з мотивів, наведених у касаційній скарзі, не вбачається.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 43, 1115, 1117, пунктом 1 частини першої статті 1119, статтями 11110, 11111, 1212 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Петрівна" залишити без задоволення.
Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 у справі № 9/679/07-НР Господарського суду Миколаївської області та ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 15.12.2016 залишити без змін.
Головуючий Л. Рогач
Судді: І. Алєєва
Т.Дроботова